Родіон Сорокін, сервіс-дизайнер, партнер DOT_DOT Innovation, поділився вже осмисленими враженнями після кількох тижнів користування соціальною платформою Clubhouse. Розповів про ключові плюси й мінуси, прийоми, які утримуються аудиторію (поки що) та три можливі шляхи монетизації соцмережі. А ще поділився найцікавішими дискусіями та людьми, на яких варто підписатися.

Читайте також: Враження дизайнерів від Clubhouse

Поварився пару тижнів у клабхаузі. Ділюся відчуттями про майбутнє цієї соцмережі та формату аудіокімнат.

Чому Clubhouse викликає інтерес і швидко росте

Демократизація аудіоконтенту: раніше говорити в мікрофон могли тільки автори подкастів і диктори на радіо, зараз кожен може створити свій ефір, приєднатися до якогось діалогу і віщати для широкої аудиторії.

Створювати аудіоконтент простіше, ніж писати текст. Створювати аудіоконтент у клабхаузі простіше, ніж для подкастів: менш вимогливий формат, можна створити ефір спонтанно і не потрібно жодної спеціальної техніки для запису й публікації.

Розмови з кімнат не записуються (легально) — це створює ефект терміновості, унікальності того, що відбувається, розвиває відчуття FOMO (fear of missing out — синдром втраченої вигоди).

Говорити без відеотрансляції та без запису комфортніше, тому розмови в клабхаузі вільніші й щиріші, ніж на вебінарах, онлайн-конференціях тощо.

Що більше в кімнаті спікерів, то більша її аудиторія: соціальні графи спікерів перетинаються і кімнати швидко поширюються.

Що не так із Clubhouse

Складно втримувати увагу аудиторії лише через аудіо. Якщо динаміка спілкування слабка, або багато балаканини поза темою, залученість слухачів знижується.

Через те, що аудіоконтент простіше створювати, з’являється більше порожнього контенту, більше «шуму», бесіди затягуються на години. Цю проблему можна спробувати вирішити обмеженнями: регулювати час «біля мікрофона», щоб зберігати динаміку. Таке рішення точно не стане мейнстримом, але на нього цілком може бути свій запит. Приклади подібних обмежувальних форматів — Stories, кількість символів у Twitter, PechaKucha, One Minute Conference.

Якщо у візуальних соцмережах можна прочитати пост по діагоналі, зачепитися за картинку, лайки або коментарі знайомих, то кімнату в клабхаузі складно оцінити, якщо не витратити на її прослуховування кілька хвилин. Користувачеві потрібно довіритися та інвестувати свою увагу, а в підсумку він може потрапити на безглузде мукання декількох growth-хакерів, які прокачали свої профілі в кімнатах для мовчазних знайомств.

Формат аудіокімнат стимулює говорити багато, але нові ідеї не формуються так швидко. Якщо ви спостерігали за спікерами конференцій, напевно помітили, що від події до події їхні ідеї дуже повторюються. Автори книг теж часто повторюються у своїх наступних працях, хоч і пишуть їх з проміжком у кілька років. Тому якщо ви в клабхаузі регулярно слухаєте 10-20 осіб, то досить швидко їхні ідеї в чатах починають повторюватися і набридати.

Створювати контент навіть з таким невеликим порогом входу — це високий емоційний бар’єр, тому більша частина аудиторії так і залишиться пасивними слухачами. Якщо користувач нічого не вкладає в соцмережу — емоційний зв’язок слабшає і він відпадає. Клабхаузу ще належить поборотися за залученість і проти відтоку аудиторії.

Яке майбутнє в аудіокімнат

Соцмережі з великою аудиторією з’їдять і коммодитують формат аудіокімнат, як інстаграм з’їв формат сторіз і маски снепчату. Такий формат найближчий аудиторії твіттеру, але в наших широтах він не такий популярний, тому формат швидше приживеться в інстаграмі та фейсбуці. Ймовірно, лінкдін теж підтягне формат аудіокімнат для своєї аудиторії, як заміну галузевим конференціям і панельним дискусіям у професійному середовищі.

Ще одна причина, з якої аудіокімнати ймовірно приживуться в інших соцмережах, а не в клабхаузі — аудіоконтент не вимагає 100% залучення, тому слухачі найчастіше паралельно займають себе ще чимось. У фейсбуці/інстаграмі можна синхронно слухати кімнату і гортати стрічку.

Соцмережі почнуть боротьбу за вуха аудиторії (share of ear). Для фейсбуку отримати увагу аудиторії за рамками екранів — це святий грааль, тому вони точно будуть бити в цю точку.

Можливі формати монетизації

— аудіореклама (як у Spotify);

— підписка на курований контент окремих спікерів (як підписка Medium чи на подкасти від Spotify);

— платні інструменти для творців контенту (статистика, таргетування, зберігання і дистрибуція записів).

На що вплинуть аудіокімнати

Конференції у звичному форматі помруть, адже ключову цінність, яку вони дають відвідувачам — це доступ до спікерів, спікерам — доступ до широкої аудиторії. Зараз ці обидві категорії можуть отримати своє простіше і в більшому обсязі. Конференції залишаться тільки в консервативних галузях, сегменті VIP-івентів та як заходи у форматі шоу, виставок і тусовки, типу «Некактус» від Banda.

Швидше перехресне запилення та розвиток ідей. У клабхаузі, як у Твіттері, легко взаємодіяти з людьми, з якими в реальному житті складно перетнутися. Через це можуть частіше виникати спонтанні діалоги, обговорення ідей, які раніше не могли трапитися. Так розвивати нові ідеї сильно швидше, ніж через читання статей, книг, листування.

Більше аудіоконтенту → частіше гарнітури в вухах користувачів. Це стимулюватиме розвиток категорії навушників. Що більше поширюється аудіоконтент, то міцніший створюється фундамент для аудіоінтерфейсів. З розвитком аудіоконтенту і поширенням IoT-пристроїв управління голосом набиратиме обертів (дуже подобається приклад таких інтерфейсів у фільмі «Вона» (Her)).

Читайте також: Хто такий дизайнер-диригент? Конспект дизайнера за лекцією Родіона Сорокіна

Особисті враження

У мене поки змішані почуття від досвіду користування клабхаусом, але романтика початку користування новим сервісом — безцінна. У будь-який новий сервіс я вриваюся двома ногами одним з перших, щоб прожити новий досвід (пишіть, якщо вам потрібні інвайти в Dispo або The Breakfast:)).

Мені подобається демократичність формату аудіокімнат, створюється відчуття домашньої вечірки, де компанія розбилася на багато невеликих групок і розбрелися по квартирі. І ти пішов на кухню, послухав там розмову, набридло — перейшов у вітальню, увірвався в дискусію, вийшов на балкон — підслухав чийсь щирий діалог. Дуже круто.

Великий недолік клабхауса для мене — це дуже нерівномірний ефір. Вранці під час прогулянки з собакою я слухаю пізні дискусії з Каліфорнії. Вдень настає затишшя і всі розходяться по «кімнатах для мовчазних знайомств» з рідкісними ефірами зі східного узбережжя. І тільки ввечері після робочого дня ефір наповнюється купою кімнат, де вже складно робити вибір: послухати про практики усвідомленості, взяти участь в дискусії про дизайн-етику або увірватися в розбори ed-tech стартапів.

За пару тижнів було круто послухати розмови про особливості автомобільного дизайну, про етику капіталізму, про психометрії підприємців, як бути незручним і не паритись, про психоделіки та креативності, про підходи до life-long learning в освіті.

Найцікавіша дискусія, на яку я випадково потрапив — це розмова за участю братів Ліберманів, де обговорювали ідеї про токенізацію людського таланту, інвестиції в людей, а не компанії, і створення валют, підкріплених людським капіталом, а не резервними фондами.

Ось кілька людей, які організовують або беруть участь в дискусіях, які мені подобається слухати:

Da Liberman (@liberman),

Serge Faguet (@sergefaguet),

Egor Rudi (@solituda),

Ilya Mutovin (@ilyamutovin),

Dima Matskevich (@matskevich),

Vlad Zely (@vladzely),

Dmitry Novikov (@novikoff),

Kostya Gorsky (@gorskiy),

Pasha Vrzheshch (@pasha.vrzheshch),

ну і на мене підписуйтесь: Rodion Sorokin (@raptir)

Telegraf.Design працює за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.