Світчинг професій — модна тенденція, але водночас примарне явище. Про зміну професій говорять багато, але самостійно «світчнутися» — страшно та складно. Ба більше, незрозуміло, де взяти сили на успіх чи бодай правильність вибору. Жодних гарантій немає, але є історія Олі Гуртовенко, яка вісім років працювала в маркетингу і змінила цю сферу діяльності на дизайн та ілюстрацію.

Я взагалі не планувала змінювати професію. Мені сильно подобався маркетинг, піар та проєктний менеджмент — саме ці три сфери діяльності сплелися в одну. Впродовж восьми років я жонглювала між ними, за нагоди дістаючи на п’єдестал більш релевантну тому проєкту чи тій компанії, в якій працювала. Але ось я зробила бренд-айдентику для Wines of Ukraine (над лого у нас була кооперація з Катею Пилюшенко), а тут зверстала книжку і намалювала ілюстрації для книжки про батьківство під час війни для Veteran Hub, а там — задизайнила віжуали для кав’ярні, яка мені подобається. І, звісно, це сталося не просто так. Це був усвідомлений крок, до якого привели конкретні дії, емоції та багато годин саморефлексії.

Як зрозуміти, що час змін — настав

Бажання змінити професію часто плутають з вигоранням. Особливо це відчутно, якщо хочеться змінити фах, коли ти на посаді senior-рівня. Це не дивно, бо з одного боку команда з десяти людей, яку треба менеджерити, з іншого — продакшин, який чекає на сценарій для відео, а з третього — бренд-стратегія, яку зібралися переглядати. Крім цього, ще мільйон незакритих тасків в Asana. Усе це несеться паралельно, а інколи й цілодобово. Якщо вам у такому режимі не подобається, запитайте себе:

• якби не фактор Х (складний проєкт, неприємний клієнт, дискомунікація в команді), чи було б мені радісно робити свою роботу?
• якби треба було звільнятись, я б шукав/ла вакансії у цій же сфері?
• мені подобається слідкувати за професіоналами у своїй сфері?
• мені цікаво вивчати нові, суміжні з моєю нинішньою професією навички, чи більше до вподоби повторювані задачі та обов’язки?

Якщо на два чи більше питань відповідь «ні» — причина швидше за все не у вигоранні, а в тому, що ви тяжієте до пошуку нової професії. В ідеалі, не чекати найгіршого моменту — якщо думки про світчинг з’являються вже зараз, то поставитися до них уважно.

Що вас цікавить поза своїми основними обов’язками? Можливо, ви займаєтеся менеджментом, але коли SEO-спеціаліст у вашій команді налаштовує роботу сайту — ви не можете стримати мільйона запитань про те, як це працює. Так сталося зі мною. Я працювала в Osnovy Publishing і почала цікавитися роботою дизайнерів, бо мені подобалися наші проєкти і хотілося для розширення кругозору знати більше про оформлення книг, верстку, друк. На той час ми також працювали з ілюстраторами. Саме в цей момент згадала, що в дитинстві мріяла навчитися малювати. Після цих спогадів почала створювати щось на планшеті. Це не було нічим іншим, окрім як фановим проведенням часу.

Втім, повномасштабне вторгнення змусило мене чіткіше поставити собі запитання про місце в цьому світі. І в результаті, прийшла до того, що маркетинг — цікавий, але мене натомість зовсім не вабить рости в ньому, скажімо, до СМО. А якщо мені нецікаво рости, то теоретично, можу попрацювати рік, два чи навіть п’ять років у маркетингу, але тоді неодмінно прийду до вигорання і якість роботи буде постійно падати. У професійних комьюніті всі знають одне одного, тому ставати людиною, про яку говорять, як про погану спеціалістку, мені зовсім не хотілося. Отже, настав час змін.

Найбільший страх світчера

Як не дивно, але для мене це було не про правильність вибору нової професії, а про емоційну складову, адже знову стаю «новачком». У маркетингу я дійшла до керівної посади, при переходах на роботу вільно себе почувала і в принципі швидко закривала задачі, чим тішила свою команду. Переходячи до дизайну та ілюстрації, мені потрібно було прийняти те, що я:

• знову повинна буду багато вчитися, щоб підтягнути hard скіли;
• працюватиму спершу на нижчих посадах, з відповідно нижчою оплатою праці, ніж та, до якої вже звикла;
• якщо йду у фріланс, то мені потрібен буде час на нарощення аудиторії клієнтів та сталості замовлень;
• швидкість моєї роботи може бути значно нижчою, адже мені її потрібно буде багато разів перевіряти.

За фасадом цих «страшних» усвідомлень є неймовірний бонус. Він полягає в тому, що «колишніх» маркетологів, проєктних менеджерів, режисерів, кухарів, барист — не буває. Я не можу почати «з нуля», бо мої досвіди накладаються один на одного, і в результаті, змінюючи професію — роблю собі унікальний бленд навичок, який є тільки в мене. Коли прийшло це усвідомлення — стало легше, тому що минула емоційна складова і можна було перейти до плану дій.

Світчер: стартер-пак

Є кілька варіантів, що робити після того, як прийняте рішення змінювати професію. Наприклад, можна повністю звільнитися з нинішньої роботи, витратити час на навчання нового фаху, опісля — подаватися на вакансії та розвиватись у новій сфері. Цей варіант потребує наявної фінансової подушки, яка дозволить не працювати якийсь період часу і весь потенційно робочий час віддати навчанню. Або можна перейти на нижчу посаду у своїй сфері і вчитися паралельно. Для цього варіанту важливо не бути у стані вигорання від нинішньої професії. У мене не було вигорання, тому я свідомо пішла на нижчу посаду в маркетингу і поєднувала роботу з навчанням та персональними проєктами.

Після Head of Marketing & PR я перейшла на посаду email-маркетологині, і в моєму випадку це було гарне поєднання, бо часом самостійно створювала віжуали для листів. Однак, мені було потрібне повноцінне портфоліо, тому часто користувалася сайтами, які генерують вигадані брифи, робила їх, а потім просила фідбек у знайомих дизайнерів або користувалася платформою Projector Mentorship.

Прикметно, що майже всі кейси, які зробила першими — зараз лежать у теці Unpublished на Behance. Ще рік тому вони здавалися мені класними, але з кожним новим навчанням вдавалося самостійно якісніше оцінювати їх і кожен новий проєкт ставав сильнішим. До речі, ось так «прихованими» лежать 26 кейсів, і це теж важливий момент про світчинг — буде багато роботи, яка піде наче «в нікуди», але насправді — дасть досвід. Колись давно, відвідуючи курси з каліграфії, запам’ятала фразу викладача: «Цінність будь-якого навчання в тому, щоб потім самостійно бачити власні ж помилки». І ті мої 26 кейсів – гарний тому приклад.

Що мені допомогло

Ось так, паралельно працюючи email-маркетологинею та навчаючись дизайну, сформувала фінансову подушку. Вона дозволила менше ніж через рік перейти до варіанту, де я повністю полишаю роботу в маркетингу та повноцінно переходжу до проєктів у дизайні та ілюстрації.

Після цього навчання стало ще інтенсивнішим. Спершу спробувала всі якісні безкоштовні уроки, які могла знайти. Підходили відео на YouTube, Coursera, edX — назвіть собі ті платформи, які ви знаєте і подивіться уроки зі сфери, в яку хочете перейти. На Coursera я безкоштовно закінчила п’ять курсів Graphic Design Specialisation від California Institute of Modern Arts, які підтягнули базові знання з типографіки, композиції та кольору. У чомусь це було повноцінне навчання з домашками та лекціями.

На YouTube підписалася на практикуючих дизайнерів та вивчала їхні підходи. Наприклад, класний канал у дизайнерки Abi Connick. Після цього наважилася піти на платні курси. Мені не подобається історія, коли купуєш курс, а потім розумієш, що він тобі не потрібен. Почавши спершу з безкоштовного навчання, я протестувала власні наміри. Тому, коли почала навчання в Projector (закінчила курс Illustration for Designers у Жені Величева), уже чітко знала, за чим туди йду і навчання не було порожнім.

Також, підписалася на професіоналів та інфлюенсерів у своїй справі. Стрічки моїх соцмереж буквально перетворилися на мікс портфоліо дизайнерів та ілюстраторів. Обожнюю слідкувати за роботами Tri Le (@tri.shiba), Elena Fiorenza Gatti (@fiorenza_art), David Shrigley (@davidshrigley), Isabella Cotier (@isabellacotier), Simon Bailly (@simonbailly). Важливий момент: варто у власних соцмережах публічно розповісти оточенню про зміну професії. Так у мене з’являлися перші замовлення, бо люди бачили, чим я займаюсь, і розуміли, що роблю це системно.

Через те, що роботи в маркетингу в мене вже не було, а завдяки навчанню hard скіли стали вищими, почала шукати замовлення й активніше розповідати, чим займаюся. Здається, я спробувала все: зареєструвалася на Upwork та Fiverr, оформила портфтоліо на Behance, долучилася до професійних спільнот у соцмережах, коментувала там пости інших та писала сама; оновила профіль в LinkedIn та написала сотні професіоналів у сфері з проханням фідбеку (деякі з них відповіли).

Я ніколи не знатиму наперед, що саме спрацює, але обмежуючи свої дії та соромлячись розказати про новий фах — я обмежую свої шанси. Одне велике замовлення знайшло мене через коментар у фб-групі професійної спільноти. Чи могла б я це запланувати й продумати наперед? Звісно, що ні. Але без «рутинної» активності цього замовлення не було б.

І наостанок

Про світчинг багато говорять. Настільки, що інколи може здатися, ніби потрібно спеціально змінити професію. Але основна ідея в тому, аби займатися тим, що насправді подобається, на що хочеться витрачати кожну вільну хвилинку. І це не завжди про зміну фаху.

Остаточно вирішивши, що зміна професії — це для мене, водночас пообіцяла собі не порівнювати свій початок шляху з «серединою» шляху когось іншого. Те, що ми з Ізабеллою Котьє приблизного одного віку, але її ілюстрації замовляє Vogue, а мої ні, не робить мої ілюстрації гіршими чи менш вартими уваги. Взагалі, порівнювати себе найкраще тільки з собою вчорашнім, а працею інших краще надихатися та ловити для себе орієнтири для покращення в техніці, формах вираження, опануванні інструментів тощо.

У важкі моменти повторюю собі, що змінюючи професію — стаю новачком лише номінально. Адже мої soft скіли — залишилися зі мною, весь мій попередній досвід — також зі мною. І хтозна, можливо саме через неочікуване поєднання різних сфер (проєктний менеджмент+маркетинг+дизайн+ілюстрація), я зможу вигадати чи переосмислити підходи в роботі, створити щось нове чи суттєво покращити вже теперішнє. Тому, озираючись назад, розумію, що змінити професію мені допомогли:

• проактивне реагування на ідею «а що, якщо?». Не чекати вигорання, дослухатися до своїх бажань;
• прийняття факту, що я знову стану початківцем. Усвідомлення, що мені потрібно зробити умовний «крок назад», аби в найближчому майбутньому це було одразу десять кроків вперед;
• проходження багатьох курсів безоплатного навчання, аби справді зрозуміти, чи достатньо у мене самоорганізації та мотивації вчитись і працювати надалі;
• фінансова подушка, аби мати достатньо часу на пошук роботи, яка надихатиме, а не лише «приноситиме дохід»;
• активність у соцмережах, де я могла систематично розповідати про свою нову сферу діяльності та розширювати професійне коло спілкування;
• саморефлексія, бо після кожного пройденого етапу вище, питала себе, що мені це дало, як це може вплинути на зміну фаху, що мені в цьому процесі подобається і куди рухатися далі.

Власне, цей останній пункт у списку досі зі мною, адже рух продовжується, а мій шлях у дизайні та ілюстрації тільки починається.