Українська шрифтова індустрія перебуває у процесі становлення, адже Україна досі не виробляє шрифти у промислових масштабах. Головна проблема нашого шрифторобства полягає у браку платоспроможного попиту на українські шрифти. Але це не вирок, а виклик, і попереду багатоетапний процес розвитку.
Запорука розвитку індустрії
Спочатку аудиторія розуміє, що українські шрифти взагалі існують – цей етап ми вже пройшли. Потім дизайнери починають користуватись українським, обираючи шрифти з безкоштовними ліцензіями – це теж маємо. Потім настає розуміння, що шрифтовий дизайн не є благодійним бізнесом. Тоді нарешті користувачі відкривають шрифти як професійний інструмент, тобто як товар чи сервіс – і це відбувається прямо зараз.
Я роблю Rentafont — сервіс оренди і купівлі шрифтів — саме для того, щоб українцям стало легше перейти від піратських чи безкоштовних шрифтів до комерційних. Платне використання дає користувачеві більше можливостей і водночас підтримує авторів.
Український ринок платних шрифтів зростає просто зараз. Дизайнери дедалі частіше купують ліцензії на шрифти, а бізнеси замовляють ексклюзивні шрифти. Завдяки таким замовленням наші шрифтороби потроху починають займатися шрифтовим дизайном як професією, що дозволяє заробляти на життя.
Відлуння російського впливу
Завжди важко позбуватися імперського впливу, і це стосується не тільки шрифтів. Хіба не було такої ж проблеми з мовою, кіно, книжками, музикою? Звісно, війна повністю змінила ставлення громадськості. Шкода, що до 2014 року більшість українців споживали російську культуру.
З шрифтами все складніше, ніж з музикою. Адже перед тим, як сказати, що російські шрифти варто бойкотувати, треба донести до простих споживачів те, що шрифти – це такий же продукт інтелектуальної праці, як музика, кіно і книжки. Проте і до очевидних предметів інтелектуальної власності далеко не всі мають повагу. На щастя, спостерігаємо сьогодні позитивну динаміку.
У російській імперії та совєцькому союзі існувала індустрія шрифтів. Як і все інше, ця індустрія була максимально централізованою. Імперія не тільки забороняла українську мову, нав’язувала свавільно реформовану кирилицю, але і контролювала шрифтове господарство. Шрифти – це частина друкарства, а друкарство, поширення інформації – це основа свободи слова і думки. Такі речі завжди потрапляли під контроль імперії.
Після розвалу совка росіяни за інерцією продовжили забезпечувати шрифтами всіх, хто використовує кириличні абетки. І ніхто на це не нарікав, крім патріотичних шрифтових дизайнерів. Наш ворог забуває все людське, гублячись між сталінізмом і нацизмом, а Україна дедалі більше проявляє себе в людях, які з любов’ю вивчають мову, літературу, історію, і навіть те, що ніколи не усвідомлювали – українську писемність, каліграфію, шрифти!
Стовпи українського шрифтарства
Освіта. Шрифтовий дизайн в Україні має бути професією, яка має освіту. Людей потрібно навчати створювати шрифти з нуля, розуміючи як місце шрифтів у світовій історії дизайну, так і їхнє місце в операційній системі комп’ютера.
Виховання користувача. Професіонали шрифтового дизайну мають активно комунікувати з аудиторією і з владою на всіх рівнях.
Локальний ринок. Наші шрифтороби мають створювати шрифти для різних потреб українських користувачів. Мова йде не тільки про шрифти з українським характером, яких за останні роки з’явилося доволі багато. Якщо в Україні не будуть робити шрифтів популярного типу, наприклад, шрифтів у стилі 70-х, готичних шрифтів чи схожих на Гельветику, то ці шрифти будуть купувати в інших країнах. Українцям потрібні шрифти з кирилицею. А де їх багато? На московії, звідки їх і купують або крадуть. До речі, користування популярними безкоштовними шрифтами теж приносить гроші авторам, просто не напряму.
Глобальний ринок. Існують «золоті хіти» шрифтового дизайну: Helvetica, Frutiger, Futura, DIN, Avant Garde Gothic, Franklin Gothic, Trajan, Garamond, Caslon, Bodoni та інші. Усі вони колись представляли історичні стилі, нові технології друку, цінності окремих країн чи імперій, а тепер вони стали частиною глобальної естетики, елементами візуального метанаративу. Ними користується Голівуд, глобальні бренди, модні журнали.
Всі шрифтороби світу регулярно випускають свої версії на тему вічної класики і заробляють на цьому. Кирилицю для таких шрифтів роблять росіяни і болгари, але не українці. Як для великої країни ми дуже мало представлені у «олімпійських дисциплінах» шрифтового дизайну. Українські версії на тему Bodoni, Gill Sans, Century Gothic, DIN, Gotham та Montserrat у нас вже є, але для участі в глобальному ринку треба більше!
Шрифт Cy Grotesk від Максима Кобузана
Читайте також: Українські шрифти для повсякдення і бізнесу
Українські графеми. Знання про українську кирилицю треба поширювати серед українців, а також серед іноземних колег. Щоб нарешті у Вікіпедії про кирилицю (поруч із загальновідомими болгарськими і сербськими варіантами кириличних графем) були українські. Водночас я б не хотів, щоб українці та іноземці судили про українську кирилицю за фільмом «Рутенія. Повернення Коду Нації». Про історію писемності мають розповідати історики, про мову – лінгвісти, а про шрифти – шрифтові дизайнери. Не треба представляти спільноту фахівців одним псевдоісторичним фільмом, де з прекрасних літер Василя Чебаника, а також з його доволі радикальних ідей, робиться новий культ.
Знання наших історичних графем допоможе українцям не називати грецьку літеру «N» латинською. Вона завжди входила до української кирилиці. Знання про існування кириличної букви «Земля», яка присутня в деяких українських шрифтах, допоможе людям не лякатися цієї форми букви «З» через її схожість із символом рашизму.
Взаємодія та комунікація
Потрібно співпрацювати з іншими сферами, в яких теж зростає попит на українське. Шрифтороби мають розповідати про свою професію ютуберам, геймерам, волонтерам, просвітникам, музикантам, письменникам і режисерам.
Пора створювати цікавий контент власне про шрифти. Бо це не екзотичне хобі для диваків, а базовий елемент візуальної комунікації — себто дизайну. Базово розумітися в дизайні і, зокрема, у шрифтах, так само нормально і корисно, як вміти одягатися по погоді та грамотно висловлювати думки.
Ми мусимо завжди пам’ятати, що у кожного шрифта є автор. Українськи шрифти роблять українці, з якими можна спілкуватися, відстежувати їхню творчість. Якщо для вашого дизайну підійшов український шрифт, купуйте його для себе чи своїх замовників! Так ви допоможете нашим авторам робити ще більше шрифтів, які будуть працювати в нашому українському дизайні.
Шрифтова русофобія
Якщо показати, що шрифти роблять живі люди, що існує ринок шрифтового дизайну, то люди зрозуміють, що шрифтороби – такі ж «національні виробники» як музиканти і письменники. Вони теж платять податки, підтримують нашу економіку, розвивають нашу культуру. Під час війни українці відмовляються від ворожої продукцію, триває деколонізація і дерашизація на всіх рівнях. Хоч у нас є закони про декомунізацію, але неочевидний вплив російської «культури» продовжується.
Подивіться на національні бренди, телеканали, вивіски в центрах великих міст, на дизайн українських гривень і урочистих військових прапорів! Там дуже часто використовуються російські шрифти. За останні 30 років росіяни зробили в 20 разів більше шрифтів, ніж українці, тому шукаючи шрифт з кирилицею, ви швидше знайдете російський, ніж будь-який інший.
Російський шрифт на формі українських футболістів
Зараз ситуація вже краща, ніж до початку російського вторгнення. Наша шрифтова русофобія недостатня, але вона щодня зростає!
Завдяки ініціативам Богдана Гдаля вдалося змінити багато київських вивісок з російським шрифтом «Іжиця». Через мої іронічні пости у фейсбуці з хештегом #руссошрифто ціла низка українських ютуберів замінили шрифти у своїх відео та на обкладинках каналів. Серед них: Емма Антонюк, Вася Байдак, Віталій Гордієнко, Сергій Іванов, Юрій Лаврін та інші. У нас на Rentafont можна знайти багато російських шрифтів, щоб знати, як вони виглядають. Їх не можна використати, вони заблоковані, але ви зможете дізнатися назви шрифтів, авторів, студії, пов’язані з росією.
Верховна Рада розглядає чергову законодавчу ініціативу щодо заборони використання шрифтів російських авторів, щоправда це стосується лише документів та почесних відзнак і нагород самої Верховної Ради. Але українські шрифтороби намагаються добитися законодавчої заборони шрифтів російського походження будь-якими офіційними органами й установами.
Українська кирилиця
Українські автори мають популяризувати нашу версію кирилиці і навчати їй іноземних дизайнерів. Водночас ми не маємо сваритися між собою за єдину канонічну версію українських графем, затверджену в парламенті чи на священному синоді. Нехай такі речі вирішуються у професійній спільноті, а не бюрократії. Реформуванню абетки ми можемо повчитися у болгарських дизайнерів, які до всього світу донесли свою версію кириличних графем, і зробили вони це без схвалень від державних і міжнародних інституцій.
Болгарська кирилиця
Редизайн гривні. Просто зараз, під час війни, яка закінчиться нашою перемогою, було б доречно змінити дизайн українських грошей. Слід створити якісний і сучасний дизайн гривні з українськими шрифтами, що доповнить новий образ України.
Книжки про шрифти і типографію. Українському шрифтовому дизайну не вистачає книжок про шрифти, різноманітних наукових досліджень та практичних посібників. Наша типографічна термінологія також потребує впорядкування. Це дало би необхідну базу для освітніх процесів у цій галузі, а також допомогло б іноземним колегам дізнаватися про українську типографію з першоджерел.
Шрифтові тренди
Популярними зокрема в українському шрифтарстві є такі новинки: варіативні шрифти, генеративний дизайн, кінетична типографія, нейромережеві технології. Окремо я би назвав ще такі тренди:
Гра з графемами. Виразність і унікальність шрифта завдяки змінам на рівні графем, а не на рівні форми, яка цю графему візуалізує. В Україні це часто робиться задля застосування допетрівських форм літер, які можна побачити в роботах українських графіків 20 століття. У світі змінені графеми роблять виразним засобом, здебільшого заради експериментів.
Іронія над професійністю. Зараз по всьому світі професіональні дизайнери люблять імітувати вернакулярний дизайн, тобто роботу наївного дилетанта. Це відома у мистецтві річ. Наприклад, Пікассо казав, що йому було простіше навчитися малювати як Рафаель, ніж малювати як дитина. Подібний антиакадемізм зустрічаються і в музиці, наприклад, панк-рок, гранж. Коли дизайнер у своїх роботах вдає, що ніколи не знав складкних графічних редакторів і ніде не вчився, це називають також Ugly Design.
Осучаснення історії. Сьогодні більшість українських шрифторобів намагаються поєднати історію та сучасність, додаючи у шрифт український історичний контекст, але так, щоб не зробити його архаїчним. Я вважаю, що цей тренд є переважно українським, навіть національно-визвольним. Так ми формуємо шрифтове обличчя нової України – країни з цікавим минулим і дивовижним майбутнім!
Культова спадщина
У мій шортлист культової спадщини України входить: абетка Нарбута, герб і гривня Кричевського, експериментальні літерації Гніздовського, літерація для газет і плакатів Ніла Хасевича (на її основі був створений урочистий шрифт ЗСУ). Варті згадки: перший у СРСР український складальний шрифт – Хоменківська Гарнітура, перші українські цифрові шрифти Віктора Харика, «Графіка української мови. Рутенія» Василя Чебаника.
Більш давня українська шрифтова естетика спирається на українське бароко і часи Київської Русі. Козацький скоропис можна побачити в історичних документах козацької доби. Про українських книжкових графіків і дизайнерів 20 століття може розповісти Марчела Можина. Вона збирає їх роботи у спільноті Шрифтові Знадібки, знає їх біографії, читає курси про них.
Українська газета 1990 року, спільнота «Шрифтові знадібки»
Виклики сучасності
Ми робимо експерименти з кирилицею і показуємо іноземцям, але насамперед це потрібно нам самим. Іноземці досі не користуються у своїх шрифтах нашею кирилицею і навіть не припиняють співпрацю з росіянами. Директорка російського ПараТайпу – відверта зетниця, і попри це Google Fonts 2023 року бере собі в колекцію їхній шрифт Golos, створений на замовлення кремля.
Для комунікації з народами і політиками інших країн важливі люди творчих професій. Українські літери представляли нашу країну за кордоном у глобальній кампанії Brave Ukraine зі шрифтом KTF Jermilov. У різних країнах можна побачити шрифт Kyiv Type Дмитра Растворцева, шрифтові та каліграфічні плакати Олексія Чекаля, Misto Font (шрифт міста Славутич) Катерини Королевцевої та її ж «Музей Українських Літер» у Веймарі.
Всі українські шрифтороби добре вміють «лупати цю скалу» і «без надії сподіватися». На шрифтах важко заробити, а вони роблять шрифти. Користувачі дуже мало знають про шрифти, а вони роблять шрифти. Від незнання люди думають, що Україну врятує перехід на латинку чи на «код нації», а вони роблять шрифти, інколи відволікаючись на пояснення про мову, писемність, абетки і шрифти. Усі ми якоюсь мірою Сізіфи за версією Камю.
Ця стаття підготовлена у межах кооперації Projector Creative & Tech Foundation та ЗМІN.
Незабаром анонсуємо проєкт, створений у межах цієї кооперації — стежте за новинами Telegraf.Design.