«Нитка Аріадни» ефективна тільки для однієї людини, роздоріжні камені занадто громіздкі, а всі хлібні крихти з’їдять голуби. Про те, як знаходити ефективні маршрути говорили з Олександром Колодьком, дизайнером і співзасновником Агентів Змін.
«Радіо Аристократи» випускає подкаст про дизайн і сучасну комунікацію Nonpareil, авторами якого є Гліб Капоріков та Нонна Старущенко. Telegraf.Design є інформаційним партнером подкасту й публікує конспекти з вижимкою найцікавішого в епізоді. Партнер проєкту – синергія інформаційних технологій, маркетингу та дизайну Sense it.
У попередньому випуску Нонна Старущенко та Гліб Капоріков говорили про ребрендинг, вдалі та невдалі оновлення та роль в них дизайнера.
Ми живемо в ХХІ столітті, коли в усіх у руках є телефон із навігацією – це відкриває нові можливості електронних карт та персоналізованих маршрутів для кожної людини. Але телефон може сісти, зв’язок – зникнути, та й не всі можуть користуватися цим. Аудиторія навігації – це всі, адже всім потрібно кудись потрапити. Але в туриста одні завдання в місті, а в жителів інші.
Турист не знає в місті нічого про транспорт і всю цю інформацію йому потрібно розповісти. Для місцевих інформація непотрібна, вони все знають, окрім години прибуття наступного транспорту. Також є немісцеві містяни, які вперше потрапляють у певний район. А ще є автомобілісти, велосипедисти й пішоходи.
Типи знаків
Є чотири типи покажчиків. Перший – знаки, які допомагають зорієнтуватися на місцевості. Другий тип знаків – це вказівники, які допомагають вирішити, куди рухатися далі. Коли людина потрапляє в потрібне місце є ідентифікаційні знаки, які допомагають зрозуміти, що це правильне місце. Також є інформаційні знаки, що повідомляють, що прохід заборонений. Найбільш функціональний знак – це той, який не потрібно роздивлятися.
Процес визначення і встановлення цих знаків трудомісткий, адже вони працюють у просторі. Навігація – це інтерфейс простору, що допомагає людині з цим простором взаємодіяти, адже не всім подобається турбувати перехожих, щоби ті підказали шлях.
Київська навігація
Проблема київської навігації в тому, що її часто немає. Всі роблять щось своє, тому виходить безлад – у нас різні комунальні підприємства, в яких різні зони відповідальності. Десь назви вулиць транслітеруються, а десь перекладаються.
Лондон вважається канонічним містом щодо навігації. У 1908 році зробили першу мапу метро, де показали розташування ліній метро відносно поверхні та об’єднали всі лінії. До цього були окремі брошури для кожної лінії метро. У 1931 році розробили схему, що не була прив’язана до географії. Також логотип лондонської підземки є однією з візитівок міста.
Схема лондонського метро 1931 року. Джерело: Medium
Дизайн міської навігації стає впізнаваною ідентичністю міста. В Норвегії є знаки «Обережно, тролі!», які ставлять на місцях, де раніше нібито жили тролі. Більше ніде немає такого чоловічка, як на берлінських світлофорах.
Читайте також: Містяни мають брати участь у житті міста
Коли презентували нову київську схему метро, в залі запитували, чому вона не відповідає географічному розташуванню станцій. Тоді відповіли, що схема й мапа – різні речі. Транспортні вузли простіше робити схемою.
Схема київського метро 1974 року. Джерело: LiveJournal
Навігація не впливає якісно на туризм, але вона може мати опосередкований вплив. «Метроград» – це приклад поганої навігації, яку неможливо оминути, оскільки немає наземних переходів, але мало хто розуміють, як із нього вийти. В Києві встановленням навігації на вулицях займається Управління туризму та промоцій. Тому вся навігація була спрямована на туристичні об’єкти, але місцевим також необхідно орієнтуватися в комунальних підприємствах чи управліннях – які туристам часто не потрібні.
Як має бути
Зараз необхідно зрозуміти, що покажчики мають розповідати. Якщо вони встановлені в неправильному місці й показують неправильну інформацію, байдуже, як вони виглядають – вони зайві. Є місця, на яких люди звикли бачити покажчики: кути будинків, арки тощо.
Складність дизайну в тому, що найменше й найбільше слово мають вписатися у формат. Також має бути читабельний шрифт. Дизайн має бути таким, щоби покажчики контрастували з будівлями, а ще враховувати варіативність будівель. Краще витратити більше часу, щоби все вирахувати, оскільки помилка може коштувати дорого. Найкраще тестувати безпосередньо зі споживачами, щоби пройти за ними шляхами й перевірити, як вони взаємодіють із простором і навігацією.
Telegraf.Design працює за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.