Статті
Kyivnumbers. Проєкт про незвичайні номери на київських будинках
16 листопада, 2021

Kyivnumbers — це проєкт про незвичайні номери та адресні таблички київських будинків з особливим дизайном (хай навіть і ненавмисним).

Попри те, що у кадрі немає людей, проєкт розповідає багато про містян: як вони вирішили повестися з такою буденною річчю як номер та адресна табличка на будинку. Хтось робить «по-багатому», хтось занедбує, хтось вставляє у номери будинків свою рекламу чи робить їх з підручних матеріалів. Урешті виходить така собі «інфографіка» про те, як люди ставляться до свого будинку, а ЖКГ — до своєї роботи.

Telegraf.Design поспілкувався з авторкою та артдиректоркою проєкту Дар’єю Баловою про естетику номерів на київських будинках, ставлення людей до середовища, що їх оточує, про складнощі втілення ідеї та сучасний Київ.

Всі фото: Дар’я Балова

Ідея проєкту

Дар’я родом з нині окупованої Горлівки. Ще у 2008 році вона почала фотографувати таблички у рідному місті. Це — її хобі. Каже, що ідея з’явилася випадково: натрапила на дуже гарні пошарпані стіни, красиві й просто старі номери, які сподобалися авторці своєю іржею та потертостями.

«Мене зацікавив вигляд табличок: шрифти, фактурки. Багато років я не поверталася до цього, аж поки у Києві у 2015 не розпочалася декомунізація. Згадала своє давнє захоплення і зрозуміла, що зараз ці таблички можуть замінити, вони зникнуть», — розповідає Дар’я.

Дизайнерка тоді звернулася до своїх горлівських світлин, і помітила на них суцільні вулиці «Леніна», «Комсомольські», «Соціалістичні» — все це у центрі міста. Жодної декомунізації там ніколи не було.

«Я зрозуміла, яке це шкідливе середовище, хоча до нього ставилися як до «білого шуму», не зважали. Це мене мотивувало звернути увагу, як проходить декомунізація й наскільки швидко. З’ясувалося, що все дуже повільно».

У 2015 році в Києві перейменували понад 80 вулиць, але на деяких з них й досі можна знайти старі назви. Кілька років були вулиці, на яких жоден будинок не був перейменований, зазначає Дар’я, яка присвятила проєкту три роки — з 2018 по 2021.

Мисткиня каже, що ніде, крім України, не бачила, щоб на будинках номер позначався разом з назвою вулиці. У Європі зазвичай назви вулиць позначені на перехрестях, а на будинках вказують лише номери. Вони дуже естетичні, але типові. А у Києві, та загалом в Україні, ці унікальні номерки справжній скарб.

У Дар’ї склалося враження, що жителям Києва байдуже, що написано на будинках. Хоча громадська організація «Агенти змін» розробила інфографіку, дизайн міського нумерування й допомагає людям на цілих вулицях змінювати таблички. Зокрема багато з номерів вони замінили на Арсенальній. Дар’я погоджується, що міста має бути розроблений єдиний естетичний дизайн нумерації будинків. Номерки мають бути передбачуваними, адже це — обслуговування людей якісною інформацією.

«Уніфікований дизайн виглядає цілісно, але для мене, як предмет вивчення, він вже не такий цікавий. Мені цікаво, коли все різне, «трешове», демонструє самовираження містян. Через номерки я досліджую середовище», — зазначає Дар’я.


Читайте також: Урбан-графічний проєкт Серія__ про типові панельні будинки


Процес пошуків

Свої знахідки Дар’я публікує в instagram-акаунті — їх там близько 1200. Хоча загалом у колекції дизайнерки понад дві тисячі номерів. А ще Дар’я нещодавно презентувала книгу. До видання увійшло 160 фотографій.

Щоб зібрати колекцію, Дар’я на вихідні їздила у певний район, шукала на карті вулиці з цікавими назвами, гуляла ними та фільмувала номерки. У перший рік задача була сфотографувати недекомунізовані вулиці, але все встигнути не вдалося. Іноді унікальні номерки надсилали знайомі, але тоді Дар’я їхала на локацію, щоб зробити світлину потрібної якості й під потрібним кутом.

У процесі оформлення Kyivnumbers багато часу пішло на сортування «експонатів». Дар’я каже, що центр міста обійшла швидко, там не виникало проблем, бо жителі звикли до туристів, які щось постійно фотографують (запитання виникали лише з будівлями, що перебувають під охороною, особливо з посольствами).

На околицях Києва та у спальних районах складнощів виникало більше. Там місцеві не звикли до людей з камерами у руках: «Люди не готові, можуть хамити, перелякані. Ймовірно, їм доводилося зіштовхуватися з певними суперечками, тож їм здається, що хтось має погані плани щодо їхньої нерухомості».

Спочатку дизайнерка пояснювала, що створює проєкт. Дехто реагував з подивом, дехто не вірив, тож згодом вона почала просто посилатися на Закон України, який дозволяє фотографувати архітектуру. Більш того, є ще й закон про те, що номер будинку має бути на помітному для людей місці.

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

Цікаве знаходилося й у приватному секторі: «Там люди кують, вирізають, вифарбовують, якісь «крафтові» речі. Але в Instagram якийсь фактурний, старий, іржавий номерок збирає більше лайків за декомунізований, заклеєний скотчем, намальований балонами чи зі стрілками на правильні назви».

Книга

Авторка каже, що її книгу можна розглядати як ілюстративну історію розвитку дизайну середовища у Києві. Однак загалом проєкт не мав це за ціль, він про спостереження. Саме тому у створенні видання не брали участь архітектори чи історики. Книга — не «прискіплива» наукова історія Києва, а візуальне враження, яке місто справляє на людину, що просто ним гуляє. Адже номерки розташовані приблизно у такій самій хаотичній різноманітності, як і в житті. На одній вулиці можна зустріти будинки у стилі артдеко, будинки бізнес-класу, старі будинки, практично аварійні, п’ятиповерхівки, багатоповерхівки. Це ж передається і на сторінках Kyivnumbers: еклектика, нерівномірність столиці, близькість заможності та злиднів.

Книга створювалася сувенірною, на її сторінках зашифрований невеликий віршик про Київ.

Коктейль сучасного Києва

Дар’я вважає ставлення частини українського суспільства, зокрема киян, до незвичного оформлення звичних для них речей чи предметів, нездоровим. І наводить приклади критики будівлі «Театру на Подолі» у Києві, скандал довкола скульптури сина Моцарта у стилі постмодерної пластики, яку встановили у Львові.

«Люди не просто не готові, а вважають, що на всьому розуміються. Це означає, що вони навіть не спробують зрозуміти, розібратися, вони не мають бажання читати чи чути експертні думки»

Ще один приклад — історія киянина Сергія Миронова, який власноруч і за власний кошт реставрує старовинні двері у столиці, за що час від часу отримує критику і конфлікти з мешканцями будинками. Але, на її думку, саме такі люди й змінюють Україну, її суспільство, рухають його вперед.

Дар’я радить гуляти приватними секторами. Також відзначає вулицю Крутий узвіз за Бесарабською площею, де раніше планувався фунікулер: «Там дуже атмосферне місце, яке взагалі не очікуєш побачити за Хрещатиком. Великі кам’яні сходи з кам’яними поручнями. Коли я туди потрапила — здивувалася».

Ще Дар’я радить пройтися вулицями Локомотивною та Кондукторською за Залізничним вокзалом. На їхніх пагорбах стоять старовинні будинки з різьбою, неймовірною еклектикою та краєвидами на залізницю.

«Це завжди коктейль. Усі точкові спроби врятувати історію — невдалі. Я не проти, що Київ розвивається, але мені сумно, що забудовники у центрі дивляться на старовинні будинки, які треба зберігати, та насправді чекають-не-дочекаються, коли там все впаде, і цю землю можна буде забрати. Розвиток столиці — показник успіху країни, але дуже сумно, коли все розбудовується у самому центрі там, де має зберігатися щось справді цінне», — каже Дар’я про вигляд сучасної української столиці.

Водночас загалом вигляд Києва корелюється із виглядом європейських столиць, вважає дизайнерка. А найбільшими проблемами, крім забудови, вона називає велику кількість реклами, хаотичний транспорт та торгівлю, ситуація з якими поступово покращується: «У Європі можна знайти міста, співзвучні з Києвом, але Києву потрібно більше жорстких правил».

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

Стежте за змінами

У Дар’ї є ще один проєкт: про закриття таксофонів Укртелекому. Таксофони зняли зі стін, але вони лишили на них сліди. І ці сліди не зникають навіть за багатьма шарами фарби. Для людей це «білий шум», вони не звертають уваги на цю зміну, хоча колись таксофони були дуже важливою частиною міста.

«Обов’язково стежте за змінами. Можливо так ви знайдете власну тему. Для цього, наприклад, можна запросити знайомих у гості до свого міста і подивитися, як вони будуть орієнтуватися, на що звертатимуть увагу і що їм буде незручно, що вони захочуть виправити. Саме це може стати ідеєю для вашого стартапу».

 


Telegraf.Design живе за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.

avatar
Вікторія Хожаінова
журналістка
Колонка

У нас є ще дещо для вас