Статті
Урбан-графічний проєкт Серія__ про типові панельні будинки
Полюбити панельки і дарувати їх як сувеніри
21 липень, 2021
Анна Карнаух
Журналістка в Telegraf.Design
Стати автором

Серія__ — це урбан-графічний проєкт про серії типових будинків, всім відомих як панельки, в яких виросли (і продовжують рости) мільйони українських містян.

Проєкт відтворює ідеальний образ міської дійсності спальних районів, адже в кресленнях архітекторів 1970-1990-х ці фасади виглядали бездоганно, і прагне повернути їм красу первісного задуму. Головна ідея Серії__ — змінити ставлення до панельок і, можливо, панельки також зміняться.

Telegraf.Design поспілкувався із засновницями проєкту дизайнеркою Дашею Подольцевою та архітекторкою Єленою Орап про естетику типових будинків, про те, чому їхні реалії відрізняються від ідеальних проєктів архітекторів, чим вони приваблюють іноземців та чи можемо ми полюбити типову забудову (і чи це щось змінить).

Проєкт «Серія__» став переможцем конкурсу дизайн-концептів «Український сувенір», який відбувся влітку 2020 за підтримки Українського інституту, у категорії «Сучасний дизайн».

Українські спальні райони останніми роками все більше приваблюють іноземців. Вони стали популярним місцем для зйомок кліпів та екскурсій, тому сувенірна продукція з «панельковою» графікою стає дуже доречною.

Ідея проєкту

Засновниці проєкту, дизайнерка Даша Подольцева та архітекторка Єлена Орап, кажуть, що намагалися створити ідеальний образ «панелькової» дійсності та повернути їм красу первісного задуму. Адже на проєктах архітекторів 1970-1990-х фасади цих будинків виглядали бездоганно.

«Панельки є частиною нашої ідентичності, — зазначають авторки. — З моменту своєї появи вони вкривалися культурними та історичними шарами, які ми досліджуємо, щоб знову полюбити панельку. Ми вважаємо, що тільки розуміння, осмислення і прийняття спадщини та сьогодення нашого міста допоможе нам рухатися далі в щасливе урбаністичне майбутнє».

Яким буде це урбаністичне майбутнє? Авторки хотіли б, щоб у ньому зберігалися історичні будинки різних типологій і стилів: не лише дореволюційні, а й радянського періоду.

«А ще хотілося б, щоб люди розуміли цінність цих будівель для себе. Звісно, вони потребують адаптування до змінених потреб, але бережне, екологічне ставлення до цієї матерії міста дуже важливе».

Графіка

Графіка проєкту створена на основі фасадів київських будинків таких серій: БПС (типова шістнадцятиповерхівка із технічним поверхом), КТ, «чешки».

Серія КТ — київський типовий проєкт, розроблений у 1970-тих роках. Дванадцяти- та шістнадцятиповерхові будинки стали чи не найпоширенішими серед житлової забудови.

З поміж інших вирізняються оздобленням зі щебеню та характерною геометричною перфорацією блоків сходових клітин. Мікрорайони Києва, де присутня ця серія: Оболонь, Виноградар, Теремки-1, Харківський масив, Троєщина, Південна Борщагівка, Біличі.

Серія будинків БПС — покращена адаптація московської версії, розробленої на початку 1960-х років. Будинки серії стали першими шістнадцятиповерховими типовими будинками у Києві. Їхня особливість — товсті залізобетонні стіни, трикутні балкони та іноді — своєрідні «триніжки», що слугують опорою бокових сторін. В Києві їх можна зустріти на Оболоні, Святошино, Голосієво та Лісовому масиві.

Також в Серію__ увійшли будинки-«чешки» та серія АППС. «Чешки» — 9- чи 12-поверхові панельні конструкції, в яких майже всю площину фасаду займають балкони, розташовані у симетричному або у шаховому порядку (планувалися як покращена версія хрущовської забудови). АППС вперше з’явилися у 1984 році на Оболоні і нагадували будівельний конструктор, бо могли мати різну секційність, поверховість та внутрішнє планування.

Дизайнерка та архітекторка розповіли, що спочатку розробляли кольорові постери, але врешті вирішили відмовитися від яскравих фарб і повернутися до «чистої форми»:

«Спочатку ми робили моделі панельок у SketchUp, потім з них робили пдф, і далі вже чистили і робили вектор. Перші ескізи у нас були кольорові. Але ми ніяк не могли зійтися на тому, яка саме кольорова гама має бути. Звісно, ми могли просто обрати кольори, які нам подобаються, але нас зупиняло те, що їм не було жодного пояснення. Ці кольори не були нічим продиктовані».

Врешті авторки проєкту зупинилися на двох кольорах: чорному та сірому. Цьому посприяло й те, що вони не хотіли друкувати постери та інші графічні матеріали цифрою. А трафаретний друк має обмеження за кількістю кольорів. До того ж срібний «цифрою» не надрукуєш, і це теж підкреслює технологію друку.

Носії

Першочергово в Серія__ планували робити плакати, потім з’явилися тарілки, а от унікальне бетонне кашпо виникло завдяки співпраці з Українським інститутом.

Slider image
Slider image
Slider image

«Тарілки виникли трошки випадково: ми тестували патерни й зробили візуалізацію. Всім дуже сподобалося. І ми подумали, що тарілка — класна річ з точки зору функціональності».

Тарілки зроблені з кістяного фарфору і містять позолоту. «Ми переводимо робітничу панельку в контекст сегменту преміум», — жартують співзасновниці проєкту.

«Бетонне кашпо — це фактично модель будинку, але теж з дотиком функціональності. Це модульна річ, з якої за бажання можна викласти стіну чи вежу. Кашпо зроблено з бетону, як і більшість панельних будинків».

«Ця тонка графіка на сірому справжньому бетоні дуже приваблює. Ми думали над різними матеріалами, але зупинилися на бетоні, бо він найбільш трушний та концептуальний».

Щодо цін на сувеніри, то авторки «Серії__» поки їх формують:
«Звісно, ціна залежить від собівартості. А вона досить висока на наші вироби. До того ж вироби створюються не масово в Китаї, а невеликими тиражами в нас. Це дуже нішевий продукт, який важко зробити дешевим».

У планах Серії__ випустити нову колекцію. Є декілька ідей, які авторки хочуть втілити й на нових, й на вже опрацьованих носіях. І звісно планують показати нові панельки, бо ще не всі типи були представлені.

Про минуле, теперішнє та майбутнє панельок

Даша Подольцева та Єлена Орап

Ми б хотіли, щоб на контрасті з тим, який вигляд панельні будинки мають зараз, і який вигляд вони могли б мати, люди замислилися про своє ставлення до них. Аби люди захотіли знайти в них красу та знайшли в них ту бездоганність, що була в задумах архітекторів, і яку видно в архітектурних макетах.

В історичному контексті типова забудова — це пам’ятки модернізму, це цілі райони, збудовані за мріями про ідеальне місто.

Звісно, архітектори та дизайнери цих будинків, не врахували багатьох речей. В першу чергу, зміну споживацьких звичок. Але ми розуміємо, що вони були дуже обмежені в ресурсах. І основним показником цих будинків була економічність: можливість створити якомога більше квадратних метрів за обмежений ресурс. Ми бачимо це як мрію про те, щоб усі жили у своїх квартирах. Але реальність внесла свої корективи.

На нашу думку, на реальний стан панельок мають вплив культурні особливості українців, наш культурний контекст. Ми класно вміємо зробити ривок, зібратися, побудувати щось велике, склепати щось прекрасне, а от з підтриманням його в хорошому стані вже виникають проблеми. Це зовсім інший тип енергії й тип праці.

Також маємо ще питання власності. Жителі не розглядають фасади будинків як чиюсь,  особисту чи колективну, власність. Це й зрозуміло після 70 років Радянського Союзу, коли було все спільне, а спільне = нічиє.

Взагалі щодо фасадів будинків точаться дискусії, і зараз широко обговорюється, чи належать фасади (і балкони) власникові житла, чи вони належать місту. Чи всі містяни мають право милуватися гарними фасадами з охайними вікнами, чи власник квартири має право городити там будь-що без жодного контролю.

Якщо ви подумали, що у нас є чітка відповідь, то її немає. Адже і власника можна зрозуміти — він підлаштовує своє житло до своїх потреб, робить його комфортнішим для себе (ті ж самі проблеми з теплоізоляцією нікуди не зникають).

І звісно потрібно розуміти, що багато цих будинків були розраховані як тимчасові рішення на певний термін. А він уже в принципі пройшов. І, мабуть, ще пройде декілька разів.

В історичному контексті типова забудова — це пам’ятки модернізму, це цілі райони, збудовані за мріями про ідеальне місто: з зеленими зонами, садочками, школами, різними соціальними функціями тощо. Вони однакові в кожному місті України, колишнього СРСР, і країн всього східного блоку (і Польща, і Словаччина, і східна частина Німеччини).
І дуже цікаво подивитися, як змінюється ця концепція модернізму. Що стається з ідеальним містом/районом? Чи справді вони ідеальні? Чи можна побудувати ідеальне місто назавжди? Чи воно ідеальне лише певний час, а потім його потрібно перебудовувати і перепристосовувати.

Зараз же панельки є певним проявом дикої свободи та волі українського народу😉, який перетворює типові будинки на індивідуальні висловлювання. Іноземців це і приваблює. Адже люди можуть робити зі своїм будинком все що завгодно. І це фактично є прикладом, можливо трошки збоченим, партисипативної архітектури. Тут є креативна складова власника, який не боїться і підлаштовує житло під свої потреби максимально, і ніщо його не може спинити. І звісно вони приваблюють своєю самобутністю. Тому що мають типові риси притаманні саме нам, те чого, умовно кажучи, за кордоном немає.

Ми насправді змінюємося. І зараз потрібно прийняти, що у нас багато панельок, що там живе багато людей, що багато людей там виросли і ще виростуть. Цей факт потрібно прийняти в психотерапевтичних цілях. Щоб почати від цього відштовхуватися далі.

Якщо ми закриваємо на панельні будинки очі, це не означає, що іноземці робитимуть те саме, і будуть бачити лише Софію, зелені схили Дніпра і оперний театр.

Ми не можемо нав’язати людям, як нас потрібно побачити й що про нас запам’ятати. Люди побачать і запам’ятають те, що є. А панельки є.

Є ще один момент: часто українцям потрібно спочатку стати суперзіркою і прославитися за кордоном, щоб потім їх полюбили вдома. Це працює в більшості галузей. Такий варіант розвитку подій можливий і з панельками: вони стануть цікавим туристичним об’єктом для людей за кордоном, і тим самим ми теж зможемо на них звернути увагу і полюбити їх.

 


Telegraf.Design живе за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.

avatar
Анна Карнаух
Журналістка в Telegraf.Design
Колонка

У нас є ще дещо для вас