Статті
It’s a living: як живе і працює
художник-мураліст у Нью-Йорку
Інтерв’ю з Рікардо Гонсалесом
21 серпня, 2019
Женя Каташинська
Контент-менеджер в Projector
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви їх знайшли, виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.

Після переїзду з Мексики до Нью-Йорку Рікардо Гонсалес встиг створити колаборації і комерційні проєкти для MTV, Coca Cola, AIGA, Stussy, Nike і багатьох інших світових брендів. Його мурали прикрашають стіни будинків у Токіо, Лос-Анджелесі, Нью-Йорку, Сан-Франциско, Мехіко. І все це за кілька років.

Рікардо приїде до Києва 14 вересня, щоб виступити на міжнародному фестивалі креативності OFFF, який вперше в Україні організують Projector і Depositphotos. Ми розпитали художника про те, як він почав працювати у Нью-Йорку, про любов до літер, про будні художника-мураліста та про те, що у нього викликає мурашки по тілу.

Читайте також: Рекурсивна історія леттерінга

Художник-мураліст Рікардо Гонсалес

Як це — бути тобою?

Все дуже просто, я — це я. Люблю гуляти з друзями, кататися на скейті, малювати, ходити на концерти. Дуже багато подорожую.

Коли ти вперше зацікавився творчістю?

Почав малювати ще у середніх класах. Спочатку навчився малювати аніме, потім практикувався більше й більше, поки не навчився створювати реалістичні портрети. Вже у старших класах почав займатися каліграфією і просто записувати нотатки рукописним шрифтом. З того часу моя творчість змінилася — зараз я заробляю на життя, малюючи літери.

Як ти пояснюєш чим займаєшся людям, які не знають, що таке леттерінг? 

Коли хтось запитує, чим займаюся — завжди кажу, що я графічний дизайнер чи художник. Це просто легше пояснити тим, хто не з креативної сфери. Але коли мене запитують, що конкретно я роблю, кажу що заробляю на життя тим, що малюю літери. Людей це завжди дивує — хіба можливо жити, малюючи одні літери? Відповідаю: «Так, це життя» (It’s a living).

Пам’ятаєш своє перше серйозне замовлення? Що це було і що ти відчував у той момент? Як підійшов до роботи? 

О так, я добре пам’ятаю свій перший комерційний проєкт! Це була велетенська катастрофа. Я працював над національною кампанією для дуже відомого автомобільного бренду. Так як це був мій перший комерційний проєкт, я не знав багато чого — що таке NDA, рахунки, бриф і так далі. Супер нервово. Кінцевий результат був гарним, але сам процес роботи — повний хаос. Багато чому навчився і дуже швидко.

Як виглядає твій робочий простір? 

Тримаю свій робочий стіл чистим і охайним, білі стіни, багато картин художників, яких я обожнюю та друзів. Збираю вінтажні іграшки з Японії. Це все робить робочий простір комфортним для мене.

Можеш описати свій звичайний робочий день, коли працюєш з дому і коли працюєш над муралом?

Мої робочі дні дуже відрізняються, тому що я часто подорожую і працюю над різними проєктами. Але коли я вдома у Брукліні — завжди прокидаюся рано і починаю день зі стретчингу, прогулянки. Потім п’ю смузі, чай чи каву і починаю розбирати листи на пошті. На обід залишаюся вдома і як правило замовляю їжу, рідко готую сам. Час від часу беру перерву і виходжу скейтити, якщо погода гарна. Потім працюю до 5-6 вечора, і йду зустрічатися з друзями, які працюють у барах і ресторанах. Зазвичай просто тусуюсь з друзями у Брукліні, випиваю і веселюсь.

Що відчуваєш перед тим, як почнеш малювати щось на зовсім пустій стіні? Хвилюєшся, нервуєш чи спокійно приступаєш до роботи?

Колись я дуже хвилювався, особливо коли люди спостерігали за моєю роботою. Але зараз усе інакше, я просто звик. Не думаю про це, просто фокусуюся на тому, що роблю. Якщо хтось підходить і хоче поговорити, зупиняюся на якийсь час і можу просто поспілкуватися.

Ти працюєш з літерами і словами. У тебе є улюблені і чому саме? 

Улюблені букви — B, R чи A. Їх класно малювати і у них може бути безліч варіацій.

Які найважливіші скіли потрібні художнику-муралісту і художнику, який малює літери?

Мабуть, здатність заново винаходити себе, розробляти нові підходи і при цьому не втратити свою сутність. Це вміння, яке можна вдосконалювати постійно.

Раніше в інтерв’ю ти говорив, що тебе дуже надихає музика, особливо коли працюєш. Що саме слухаєш зараз? 

Люблю Beach House, Wu-tang і Death From Above 1979. З недавніх пір дуже подобається соул, блюз і джаз — це все прийшло з поїздок до Японії.

Як відновлюєш сили після роботи над муралами? 

Зазвичай після кожного муралу я йду до мануального терапевта на масаж. Через безліч перельотів і стоячої роботи у мене виникли проблеми зі спиною. Ну і звичайно перед проєктами я краще харчуюся і роблю вправи.

Ти малюєш у різних країнах. Як готуєшся до цього, досліджуєш?

Звичайно, досліджую місцеві спільноти, культуру, локацію. Це все допомагає мені зрозуміти і адаптувати роботу відповідно до різних ситуацій. Все ж після виконання моя робота більше не моя, вона належить людям, які живуть там, де я її намалював.

Які головні теми твоїх муралів і картин? 

Моя робота сфокусована на двозначних повідомленнях з позитивним впливом. Такі меседжі можна інтерпретувати по-різному, у них може бути і темна сторона, а це підступна штука. Тому я завжди уважно думаю про те, що вони можуть означати.

Зазвичай фрази приходять з фрагментів пісень, поем чи з моїх власних думок.

Яка глобальна ідея твоєї творчості? Що намагаєшся передати? 

It’s a living — не просто фраза, це також філософія життя — робити те, що захоплює. Неважливо, що саме — допоки у вас є до цього пристрасть.

Що зараз викликає у тебе мурашки по тілу?

Дуже чекаю поїздки до Києва, ніколи не був в Україні. Це дуже хвилююча можливість — ніколи не думав, що зможу відвідати такі віддалені від дому місця.

Також зараз працюю над серією картин для декількох виставок у Токіо у вересні та жовтні. Токіо завжди прекрасне!

Який найбільший ворог креативності? 

Мені подобається цитата: «A computer is a Lite-Brite for bad fucking ideas» (Вільний переклад: Комп’ютер — це коробка для дуже поганих ідей) — порада від моїх гарних друзів Good Fucking Design Advice.

Відчуваєш, що твої роботи змінюються з часом?

Так! Це частина процесу — залишати суть незмінною і разом з тим розвиватися.

Є роботи, які досі дуже близькі тобі? 

Насправді кожна робота мені близька, особливо зараз, коли малюю багато картин у студії — вони набагато більш особисті, ніж мурали.

Найкраща порада, яку ти отримував? 

Будь терплячим, важко працюй і будь чемним.

Розкажи, чому вирішив переїхати до Нью-Йорку? 

Переїзд до Нью-Йорку — щасливий випадок для мене. Ніколи не думав, що буду жити в одному з найбожевільніших міст світу.

Усе почалося в 2013-2014, коли я отримав емейл від дизайнерки з Мехіко. Вона навіть написала мені англійською, тому що не думала, що я з Мексики. Я відповів іспанською, і виявилося, що вона з міста Торреон, яке у трьох годинах їзди від Дуранго, мого рідного міста. Ми розговорилися і вона порекомендувала мені пройти курс з типографії у Cooper Union в НЙ, сказала, що це буде класно.

Мій друг мене вмовив, я подав заявку і мене прийняли! У мене було 7 місяців, щоб зібрати достатньо грошей, на які зможу жити у Нью-Йорку декілька місяців. Так що я працював з дому в Дуранго день і ніч, намагаючись заробити гроші щоб заплатити за школу, переліт, два місяці дорогої оренди житла — я був прийнятий на скорочену програму, а це два дуже інтенсивних місяці.

Наступне, що пам’ятаю — я на шляху до Нью-Йорку, багато днів і ночей без сну окупилися і я переїхав на два місяці. На навчанні старався як міг. За тиждень до того, як повернутися до Мексики я був у Монреалі, коли мені зателефонували з агентства і покликали на фріланс на тиждень-два. Сумнівався, але мені не було чого втрачати і з 300 доларами в кишені я поїхав назад до Нью-Йорка, де мій друг Miguel Reyes дозволив зупинитися у його квартирі на місяць, поки я працював вдень і вночі на фултаймі і на фрілансі.

Кінець кінцем я отримав роботу на фултаймі у діджитал агентстві, але через 9 місяців пішов звідти і почав робити те, що завжди хотів робити. І ось він я, 5 років по тому все ще живу у Нью-Йорку. Безумовно, немає жодного такого міста як Нью-Йорк.

Ти вважаєш себе нью-йоркцем зараз? Надихаєшся цим містом?

Я б сказав, що наполовину. Якщо ти живеш там 10 років, можеш себе вважати повноправним жителем Нью-Йорку (це такий локальний жарт). І так, безумовно, мене дуже надихає культура міста 80-90-х і сьогоднішня теж.

Що думаєш про життя у НЙ? Воно дуже відрізняється від життя у Дуранго і Торонто? Чим саме?

Думаю, одним із найбільш випадкових вдалих речей, які я зробив — це переїзд з маленького міста Дуранго у більші міста Канади. Я жив у Брендфорді, Гамільтоні, Оттаві і Торонто. І тепер у Нью-Йорку. Помітив, як повільно звикав до темпу життя все більших і більших міст. Це дуже допомогло мені зрозуміти міське життя. Людям буває важко звикнути до життя у великих містах, тому що можна почуватися самотньо чи навіть у відчаї, але для мене це був процес повільної адаптації.

«Живи у Нью-Йорку трохи, але залиш це місто, поки воно не зробило тебе жорстким». Згоден з цитатою? 

Так, я в це вірю, я бачив, як місто змінювало багатьох близьких друзів. Це трохи лякає, тому що ти можеш тут жити і всі тебе будуть знати, але коли ти поїдеш — ніхто навіть не помітить. Підступність у тому, що коли ти тут і у тебе все виходить, важко залишатися таким, який був. Я відчуваю Нью-Йорк як можливість і беру від нього все найкраще. Багато чим доводиться жертвувати, але воно того варте.

Ти багато подорожуєш, чи хотілося б трохи пожити у інших містах? 

Точно, я б дуже хотів пожити в інших містах. Можливо Барселона чи Токіо. Люблю їх обидвох.

Три слова, які асоціюються у тебе з Мексикою. Як мексиканська культура впливає на твою роботу?

Фольклор, культура, дім. Останнім часом знаходжу все більше й більше можливостей пов’язати мексиканську культуру зі своєю роботою. Це процес, над яким я зараз працюю і це своєрідний експеримент, тож побачимо, що вийде.

Ти слідкуєш за креативним ком’юніті Мексики? 

Так, намагаюся слідкувати за тим, що там відбувається. Пощастило, що я досить часто відвідую Мехіко, так що завжди перетинаюся з людьми особисто і досліджую місто. Справді обожнюю друзів з Мексики, вони дуже талановиті.

Є тисячі художників, але лише декілька супер популярні і відомі. Як думаєш, що їх відрізняє?

Стиль, їхня здатність робити щось інакше, ніж інші.

Що думаєш про соцмедіа? Це допомагає художникам-початківцям чи навпаки вганяє їх у депресію, коли вони бачать всі ці гарні роботи онлайн?

Особисто я думаю, що соцмедіа зараз дуже погано впливають на людей, купа негативу навкруги. Намагаюся фокусуватися на своєму і не турбуватися про те, що там — скільки мої пости набрали лайків і як вони зайшли. Те, що відбувається онлайн, може діяти на нерви і у підсумку ділитися роботами перестає бути весело, це більше не акт свободи і комунікації.

Так важко цими днями залишатися спокійним через все те, що відбувається у медіа та соціумі — це великий тиск. Саме тому мені подобається подорожувати… Так я зайнятий життям.

Як соцмедіа працюють для тебе?

Соцмедіа для мене — інструмент, за допомогою якого я показую свої роботи і тримаю зв’язок з іншими художниками. Надихаюся тим, що круг друзів і сім’ї зростає.

Що б ти порадив молодим художникам і дизайнерам? 

Бути терплячими, важко працювати і бути чемними.

avatar
Женя Каташинська
Контент-менеджер в Projector
Колонка

У нас є ще дещо для вас

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: