Статті
Герой українського дизайну: Кирило Ткачов
Розмова про критику редизайну Укрзалізниці, кращі шрифти року та рідний Луганськ
16 січня, 2019
Олексій Здебський
Редактор в Telegraf.design
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви їх знайшли, виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.

Шрифти Кирила Ткачова у 2018 році стали частиною успішних проектів Ukraine Now і Comfy найкращої агенції за версією Red Dot Banda. Lutsk city отримав нагороду на Ukrainian Design the Very Best. А проекти для Укрзалізниці і Дніпра досі залишаються у топі дизайнерських дискусій.

Telegraf.Design дізнався у дизайнера, чому шрифт для Ukraine Now не такий цікавий, яким міг би бути, як відсутність зірок шкодить українському дизайну, чи заслужено критикують редизайн Укрзалізниці та чому дизайнер з 2014 року жодного разу не відвідував рідний Луганськ.

Кирило Ткачов. Фотограф усіх зображень: Євгенія Люлько

Яким цей рік був для вас?

Останні два роки були активними. З’явилися цікаві роботи: шрифт для Дніпра, Луцька, Comfy, Ukraine Now, логотип Білої Церкви, Буковелі, Zaxidfest, Укрзалізниці. У минулому році був цікавий спільний проект з Projector – ребрендинг Міністерства освіти. Зараз багато презентацій проектів переходять на 2019 рік, так що його початок буде приблизно таким же насиченим.

Яке ваше найбільше досягнення 2018 року?

Моя улюблена робота – логотип Zaxidfest, а найбільш значущий проект – шрифт для Ukraine Now. За ним іде Укрзалізниця.

Чому Zaxidfest?

Добре, коли є можливість переглянути свою роботу. Три роки тому цей логотип створювався поспіхом, а в цьому році ми з організатором вирішили його переробити. Намагалися зробити його сильніше, більш роковим і при цьому зберегти впізнаваність. Думаю, що це вийшло.

Рок вам близький?

Так. Останнім часом найбільше слухаю Девіда Боуї.

Ви взяли участь у великій кількості гучних брендингів року. Відчуваєте себе рок-зіркою шрифтового цеху?

Це не найпопулярніша професія навіть у дизайні. Тут статус зірки мало що тобі дає. Не уявляю, аби я розбив у готелі телевізор. Але Україні дійсно не вистачає зірок дизайну. Це стимулювало би нашу тусовку і ринок. У цьому році приємною для нас була премія Red Dot. Нам потрібні такі нагороди.

У настільки успішному році ваш гонорар виріс?

Думаю, що так.

Можете назвати найвигідніший проект?

Над найприбутковішим я працюю зараз. Це розробка шрифту в 5 накресленнях, але я впевнений, що це не буде гучним проектом. Найвигіднішими проектами є співпраця з середніми компаніями, у яких є аудиторія, бюджет, але вони не у всіх, як-то кажуть, на вустах.

Назвати компанію можете?

Поки ні.

Яка найбільша невдача цього року?

Не дуже хотів би розповідати про невдачі. Моя робота досить специфічна. Я найчастіше працюю з шрифтами і в рамках великих проектів співпрацюю з іншими дизайнерськими командами. Те, що бачимо у кінцевому підсумку, мені може не завжди подобатися. Але говорити про це б не хотів, адже так я підводжу своїх партнерів.

Ви говорили, що ще 2 роки тому в Україні не існувало шрифтового ринку. Що відбувається зараз?

Зараз він слабенький і нестабільний. Можливо, я зараз один з найвідоміших шрифтовиків країни, але навіть у мене все ще немає достатнього потоку проектів і завантаженості. Але якщо динаміка росту збережеться, то через рік-два з’явиться потреба створювати невелику компанію. В Україні зараз є хороші дизайнери, але нам ще складно конкурувати з великими європейськими компаніями. Я із задоволенням дарую іноземним колегам маленьку червону книжечку – каталог українських шрифтів.

Я точно знаю, що вона на 90% складається з дуже сильних робіт. Але бентежить те, що каталог українських шрифтів за кілька років – невеликий зошит. А каталог чеських шрифтів – талмуд з сотнями робіт. Чеський ринок не такий вже і великий, та напрацювань там значно більше.

Не уявляю, аби я розбив у готелі телевізор.

Бракує попиту чи якісної пропозиції?

Найперше, попиту на шрифти, потім – невміння мене і моїх колег просувати себе. Український шрифтовий дизайн з’явився, коли ринку ще і близько не було. У нас це нікому не потрібно було. Шрифти продавалися, але всі йшли на Захід. Наразі потреба з’являється, але не готовими виявились вже самі шрифтовики. Так вийшло, що більшість подібних проектів зараз йде через мене. Я не кращий шрифтовик, але я просто більше коммунікую з тими, кому ці роботи можуть бути потрібні. Сподіваюся, що цей попит на мої роботи підвищить попит на шрифти і інших дизайнерів. Мені хотілося би бачити появу шрифтових студій, шрифтової освіти, активізацію тусовки, нові імена і підвищення внутрішньої конкуренції.

Кого з колег можете виділити в цьому році?

Один з улюблених у цьому році шрифт для Розетки Дмитра Растворцева. Дуже незвичайний. У цьому його плюс. З улюблених ще шрифт Mariupol Андрія Шевченка, але він вийшов раніше.

Цей текст якраз буде надрукований шрифтом Mariupol.

За це часто критикують Telegraf.Design. У цього шрифта є певні обмеження. Він не розрахований на великі потоки через рядкову «а», яка може плутатися з «о». Але у мене це не викликає великого дисонансу, оскільки статті зазвичай не дуже об’ємні. Це не є проблемою, а радше родзинкою. Мені приємно бачити цей шрифт.

Ви говорили, що не всі локальні компанії розуміють важливість шрифтів. Чому?

Для переважної більшості людей шрифт – це просто щось з програми Word. Мало хто думає про його можливості.

Як ви пояснюєте важливість шрифту своїм потенційним клієнтам?

Показую приклади західного ринку. Розповідаю, як шрифт може продовжувати стилістику компанії на прикладі AUDI, Toyota, Juventus або Netflix. Показовим є самє шрифт AUDI. Він технологічний, точний, гнучкий, як і самі автомобілі. Це дуже виразно підкреслює загальну стилістику. Шрифт – тонке налаштування проекту. При цьому великі і середні компанії не можуть красти шрифти. Це часто завершується великими штрафами. На прикладі Netflix можна розглянути економічну сторону питання. Для такої кількості носіїв, як у Netflix, просто не вигідно купляти ліцензію на шрифт. Краще створити свій унікальний. Платиш один раз і користуєшся без проблем. А інколи просто неможливо підібрати потрібний шрифт. Шрифтовий дизайн – це як пошив костюму в ательє.

Для переважної більшості людей шрифт – це просто щось з програми Word.

Banda в цьому році стала головним героєм на Red Dot. Відчуваєте свою причетність до головного призу?

Хочеться відпиляти собі маленький шматочок Red Dot. Жартую. Звісно, мені приємно бути частиною цих проектів. Але радує і загальний тріумф українського дизайну.

У вас в 2018 році були і особисті нагороди на Ukrainian Design. Наскільки важливими є ці нагороди для вас?

Коли в мене були перші перемоги на конкурсах, це було причиною безмежної радості. З часом ставлення спрощується. Але я вважаю, що українські дизайнери повинні брати участь не тільки в Red Dot, але і в місцевих конкурсах. Це стимулює розвиток внутрішньої тусовки. Потрібно зустрічатися, спілкуватися. Мені не подобається, коли сильні компанії не хочуть розповідати про своїх клієнтів і свої проекти. У нас є класні спеціалісти, але про них мало хто знає. Нам потрібно більше конференцій, форумів, фестивалів. Це може підвищити рівень наших спеціалістів і донести важливість дизайну для недизайнерів. Показовим у плані позиції до дизайну є критика великих проектів у мережі. Коментарі зі здоровим глуздом тонуть у морі відвертих дурниць.

У 2018 році вам також дісталась значна порція критики. Чому так сталося, наприклад, з Укрзалізницею?

Для того, аби отримати велику порцію негативу, необхідно взятися за проект, що стосується багатьох. Також потрібен витік інформації – це завжди картинки поганої якості і з не повною інформацією. Саме з цього починається перша лавина критики. Далі у багатьох виникає бажання долучитися до проекту за рахунок коментарів. У мережі мало хто дійсно хоче розбиратися у суті питання. Коментатори ставлять питання, на які вже є відповіді у презентації, але вони не хочуть щось дізнаватися про історію проекту. Простіше просто написати коментар по окремій картинці.

Чи вважаєте конструктивною критику цього проекту?

Частково. Звісно, там є моменти, які можна було би трохи доробити. Я вважав за потрібне залишити прописні знаки, адже вони були раніше і вони будуть впізнавані. Треба було залишити високу насиченість, шрифт мав бути жирним і виражати силу, потужність і технологічність. Слово Укрзалізниця довге і скоротити його неможливо, тому шрифт мав бути трохи завуженим. Аби буквам легше було потіснитися, я вирішив обрізати кінчики гострих букв, наприклад, «У» і «К». Моє бачення поділяли і мої колеги з агенції Galagan, разом з якими ми працювали над цим проектом. Зважаючи на це, я і створював букви. Шрифт вийшов простий, потужний, статичний. Хотілося, аби коментатори розуміли, що дизайнери не роблять випадкових робіт і в них є пояснення. Багато критики йде в такому напрямі: ось у них (у західних проектах) так, ми теж могли так зробити. Але це не враховує умови проекту та історію компанії.

По Укрзалізниці більшість критикувала логотип «УЗ»…

Мені він не дуже подобається, але я не бачив нічого кращого. Я потім спілкувався з деякими дизайнерами, вони мені казали, що намагалися переробити цей логотип, але краще нічого не виходило. Цей логотип – на безриб’ї і рак риба. Він значно краще витримує зменшення, ніж попередня версія. Йому легше працювати, наприклад, на стіках цукру. Він простіше і лаконічніше. Це непоганий логотип, та особливих емоцій у мене не викликає. Мені хотілося чогось свіжішого, але цей логотип непогано вписується. Через рік буде здаватися, ніби він завжди був з Укрзалізницею. Я вірю, що він буде працювати. Ще є проблема в тому, що ми бачимо дивне використання цього логотипу: змінюють кольори, збільшують розрядку, у деяких випадках використовуються попередні версії…

Найгучніша ваша робота в цьому році – шрифт Ermilov. Ви розповідали, що ця робота деякий час просто висіла у вас в Facebook, поки Banda не звернулася до вас. Як довго шрифт чекав свого зіркового часу?

Більше року. Мені часто хочеться робити шрифти просто так. Подібних напрацювань у мене багато і я їх зазвичай не ховаю, а намагаюсь викладати все в інтернеті. Я його починав роки 2 назад. Хотілося зробити сучасну версію геометричного гротеску. В один момент Антон Іванов з Banda попросив мене надати йому цей шрифт для експериментів в роботі над невеликим волонтерським проектом.

А потім почалась робота над Ukraine Now і виявилось, що Ermilov добре вписується у цей проект. Banda попросила доробити цей шрифт. Якби в мене був зайвий місяць, я би шрифт трохи переробив. Мені здається, що могли підійти відкритіші форми знаків. Але по настрою шрифт добре вписався.

Ermilov входить у топ 3 ваших улюблених шрифтів?

Напевно, ні. Ermilov занадто простий, як шрифтова робота. Мій улюблений Lutsk city. Він значно складніший. Я з ним морочив собі голову дуже довго. У нього закладена ідея архаїчних знаків і декорування, але при цьому робота мала бути сучасною. Цей шрифт з великими обмеженнями у використанні, але мені подобається, яким він вийшов. Радує, що він широко використовується. Він став частиною міста.

Які ще шрифти входять у ваш топ?

Безумовно, це шрифт для Дніпра, який ми робили з Андрієм Шевченком. Тішить, що цей шрифт використовують і він живе.

А третій який?

Я би обрав Comfy.

Slider image
Slider image
Slider image

По Ermilov значна частина критики стосувалась назви. Чому так вийшло?

Для більшості людей це не має ніякого значення. Ця дискусія виключно шрифтової тусовки. Трьом-чотирьом людям не сподобалось те, що шрифт названий іменем Василя Єрмілова, але не спирається на його роботи. Та я ніколи і не говорив, що цей шрифт базується на його роботах. У момент створення я спілкувався з Дімою Булановим. Я йому показав напрацювання і він сказав: «Я нещодавно переглядав роботи Єрмілова, може, ти його так і назвеш?». Для мене це не мало великого значення. Я не бачу проблеми в тому, що я присвятив свій шрифт Єрмілову. Можливо, більше людей загуглять і дізнаються, хто це такий. Раніше я через назву шрифту хотів показати своє ставлення до подій на Сході України. Я випустив безкоштовний шрифт Lugatypе. Так я хотів виразити свою політичну позицію, сказати, що Донбас – це Україна. З Ermilov ситуація трохи інша, але я просто виражаю своє позитивне ставлення до робіт Єрмілова.

У вас є ще шрифт, який ви присвятили своєму сину. У кожну назву ви закладаєте сенс?

Є шрифт «9 місяців», що присвячений періоду вагітності моєї дружини. В назві шрифту Lioniy я намагався обіграти ім’я свого сина Лева. Не можу сказати, що назви даються легко, але часом хочеться через свої роботи щось сказати.

Ви фанат територіальної айдентики. Що найбільше чіпляє у таких проектах?

Мені цікаво робити речі, за життям яких я можу спостерігати. Ще важливо, аби ці проекти змінювали Україну. Участь у американських і європейських проектах також цікава, але віддаленість подальшого життя цих робіт значно знижує рівень моєї зацікавленості. Айдентика міст – це великі проекти, які впливають на життя багатьох людей.

Не з ваших робіт, яка територіальна айдентика вам подобається?

Мені подобається, як працюють шрифти у навігації Львова. Там цифри і букви дуже різні по стилю, але в міському середовищі це дуже цікаво виглядає. Мені подобається те, що роблять «Агенти змін». Шрифт Proba nav. дуже простий, раціональний, логічний. Він чудово виглядає в Києві.

Міська влада – більш складний замовник, ніж клієнт з бізнесу?

Тут у мене досвід не дуже великий. Я напряму спілкувався лише з представниками міської та обласної ради у Луцьку. Але я бачу, що легше контактувати з новою хвилею чиновників. Вони дійсно слідкують за світовими тенденціями. Є і дуже активні і цікаві люди у віці.

Україна зараз переживає бум державних редизайнів. Не вважаєте, що це може використовуватися в політичних цілях, чи як піар?

Я завжди ставлюсь до цього з обережністю. Якщо у мене є сумніви щодо доцільності реалізації проекту, або щодо можливості довести його до кінця, тоді я краще не буду за нього братися. Я хочу, аби це робилося «не для галочки». Є ризик, що все буде використано для політичних цілей. Я намагаюся уникати і цього. Зараз працюю над двома державними проектами: перший – пов’язаний з одним з міністерств, другий – трохи простіший, але теж цікавий. Вірю, що ці проекти будуть реалізовані.

Загалом яке ваше ставлення до державного дизайну?

Думаю, що багато хто робить редизайни саме тому, що це увійшло в моду. Не завжди державні інституції розуміють, навіщо це їм. Ще одна проблема сучасного державного дизайну – любов чиновників до онлайн-голосувань. Це жахливий жах. У голосуваннях є можливість накрутки голосів, але навіть якщо цього не роблять, то переможе або відвертий плагіат (людям подобається обирати те, що вони розуміють чи вже бачили), або щось застаріле (колоски, стрічечки).

В Україні шрифтовики, як правило, одинаки. Але у вас є спільна робота з Андрієм Шевченком – шрифт Дніпра. Як вам працювалося у парі?

Було цікаво. У нас існувало правило: я працюю над шрифтом день-два, потім пересилаю файл Андрієві. Далі його черга. Так ми передавали шрифт і наповнювали його цікавинками. Цей проект все ще продовжується, але зараз їм займається Андрій.

Чи не ризикуєте у такій ситуації отримати компромісний продукт, який не сподобається ні вам, ні напарнику?

Теоретично, але у нас таких ситуацій не було. Ми підтримували і розвивали ідеї один одного. Очікувати файл від Андрія було схоже на очікування подарунку.

Чи плануєте створити свою шрифтову компанію?

Так, але не знаю коли. Інколи і зараз виникають такі ситуації, що я не справляюсь з об’ємом роботи і залучаю деяких технічних працівників або колег.

Думаю, що саме так компанія і виникне. Мені подобається арт-директорська робота. До неї я зараз і прагну.

Чи є чіткі плани щодо компанії?

Ні. Я не дуже люблю такі плани. Вони мають властивість не справджуватися. Але колись хочеться створити команду. Цьогорічний фестиваль «Простір літер» чітко показав мені, наскільки важливо делегувати повноваження.

Ви планували створити дизайнерську освітню програму у Луцьку. Тут вже проводиться якась робота?

Так. Зараз є 3 пропозиції щодо партнерства. Ми з моєю дружиною Мариною серйозно розглядаємо одну з них. У нас вже є уявлення, яка це буде програма і загальний план.

Це франшиза?

Ні. Наш особистий проект. Але не можу сказати, що ми не розглядаємо варіантів відкриття Projector, Meat чи Школи візуальних комунікацій у Луцьку, та це не пріоритет.

Причиною закриття вашого проекту Innerspace у Луцьку став продаж будівлі іншим власникам. Нові власники не були налаштовані на продовження оренди?

Ми місяців 7 назад знали, що будівлю хочуть продати. Її запропонували нам, але для нас цей варіант був дорогим. Врешті будівлю купила політична партія і вони аренду навіть не розглядали.

Цей проект на паузі, чи вже знаєте, куди його перенести?

Ми багато деталей Innerspace підлаштували під конкретне приміщення і просто перенести його в іншу локацію не вийде. Тут мова йде не тільки про столи і стільці. Ми дивилися на інші приміщення, але розуміли, що це все не те. Тому, якщо ми і будемо відкривати щось, то це вже не буде Innerspace, а щось нове.

У нас зараз є два проекти: перший називається «Квартирник» і він про дизайн- освіту; другий – Дім дизайну. Він розрахований на більше приміщення. Тут буде не тільки дизайн-освіта, а і коворкінг. Ми розраховуємо об’єднатися з іншими творчими людьми Луцька. Це комплексний проект. Хочеться розвивати місто і регіон. Ми запустимо або один проект, або другий.

Innerspace не був прибутковим. Чому ви такий довгий час займалися цим проектом у такому разі?

Звісно, хотілося зробити його комерційно успішним. Ми з Мариною розраховували, що коворкінг у Луцьку буде мати попит. Але виявилось, що міста для цього мало і Innerspace почав зміщуватись в сторону оренди площі для різних заходів. Він був близький до самоокупності. Якби він був комерційно успішним, ми би точно швидко знайшли нове приміщення і все переробили. Але в таких умовах ми вирішили рухатись у інший бік.

У цьому році відбувся четвертий «Простір літер». Як він пройшов?

З одного боку все чудово, а з іншого це було дуже складно. Я неймовірно втомився. Зараз я не знаю, чи буде п’ятий «Простір літер». Для цього в мене повинні бути фінанси. Я головний спонсор цьогорічного фестивалю і він не окупився. Це негатив. Та все ж я задоволений. Моя ідея була в тому, аби на наш фестиваль прийшло якомога більше людей, які не пов’язані напряму з дизайном. Локацією ми вибрали Луцький замок.

У нас була жива музика, каліграфічні експромти і інші активності. Приїхали цікаві гості. Більше всього людей прийшли послухати Пашу з Banda. А для мене головним спікером став італійський дизайнер Рікардо ді Франческі. Також у нас були каліграфи з Польщі, гості з Вірменії. Думаю, в нас з Мариною вийшло провести цікавий фестиваль, але могло бути ще краще.

Скільки коштує організація такого фестивалю?

Сильно залежить від локації, вартості обладнання, сцени, музики тощо. У Луцьку наш фестивалю коштував 5-6 тисяч доларів. У Києві у рази більше.

Чому важливо запускати дизайнерську тусовку в Луцьку?

Ми з Мариною просто робимо те, що нам подобається. У мене виникла ідея фестивалю і я був зобов’язаний її реалізувати. Якщо я можу – значить я повинен.

За 4 роки ви в Луцьку вже стали своїм, але ваш переїзд був випадковим. Можете розказати, як це відбулося?

Це був 2014 рік. Луганськ стає територією, небажаною для життя з дітьми. Була ідея переїхати у Київ, або у Львів. Але виникла пропозиція від друзів мами переїхати у Луцьк. Я швидко зайшов у Вікіпедію і дізнався, що тут є замок, старі будівлі і багата історія. Купили квитки і поїхали. Ми не думали, що ситуація з Донбасом затягнеться. У Луцьку планували залишитися на літо. Але це місто нам сподобалось. Тут тихо і зелено. По Луцьку приємно гуляти. Особисто я би обрав місто з більшою дизайнерською активністю, але для сім’ї це ідеальний варіант. Київ у цьому плані менш комфортний.

Якщо я можу – значить я повинен.

Життя в Луцьку впливає на вашу професійну діяльність?

У Києві я би мав більше проектів. Зараз мені потрібно або спілкуватися по роботі онлайн, або витрачати час на дорогу. Але ми не в кам’яному віці живемо. Прекрасно можна жити поза Києвом чи Львовом, при цьому працювати і розвиватися.

Є плани переїхати в Київ чи Львів зараз?

Це буде залежати від проектів, які ми плануємо запустити в 2019 році. Якщо тут будуть якісь невдачі, то вірогідність підвищується. Ще мені дуже подобається Івано-Франківськ. Але і в Луцьку є багато цікавого. Тут теж є цікаві проекти. Поки що своє майбутнє і майбутнє своєї сім’ї я бачу в Луцьку.

За останні 4 роки ви бували у Луганську?

Ні.

Чому?

Почасти боюсь. Але і немає чого мені туди їхати. Там залишились батьки моєї дружини – це головне, що мене пов’язує з Луганськом. Ще там залишилась квартира, але це не так важливо. Є деякі спогади, ностальгія… та я не думаю, що буду туди повертатися.

Стежите за ситуацією в місті?

Тільки по новинах. У розмовах з батьками дружини ми говоримо лише про те, як у них справи.

У цьому році українські агентства отримали велику кількість премій Red Dot. Чому саме зараз?

Можливо, нам пощастило. Конкурси – це завжди лотерея. Виходить, що цього року український дизайн потрапив у смаки журі. Це говорить, що ми не відстаємо від світу. Ми доволі сильні в креативі. Ще важливим став 2014 рік. Раніше ми завжди дивилися в сторону Росії і порівнювали себе з нею. Думали, що якщо ми не можемо навіть з росіянами тягатися, то в Європу взагалі немає чого пхатися. А зараз ми Росію просто відкидаємо і одразу представляємо свої роботи у світі без цього посередництва. Росія була магнітом, куди могли йти наші кадри. Зараз фокус наведений на Захід. Коли ти одразу рівняєшся на світових лідерів, тоді в тебе відпадає велика кількість комплексів. Перестаєш боятися. Відправляєш роботи і перемагаєш. Це хороша тенденція. Нам потрібні зірки світу дизайну, як Banda. Зараз вони найзірковіші. Можливо, якби премію отримала Fedoriv, це привернуло би менше уваги.

Коли український дизайн став конкурентоспроможним на світовому ринку?

Років 5-7 тому нас були одиниці. Зараз значно більше команд. І я чекаю ще більше сміливих агенцій. Цьогорічний Red Dot зробить українських дизайнерів ще розкутими.

Які ваші плани на 2019 рік?

Думав, що ще в 2018 створю шрифтову дизайн-студію. Трохи відволікся, але в 2019 році таки зроблю це. Хочу провести ще один фестиваль. Відкриємо освітній проект і будемо розвивати його. Хочеться вивести цей проект на новий рівень.


Нещодавно засновники творчої майстерні «Аґрафка» разом з Telegraf.Design підбивали підсумки року.

avatar
Олексій Здебський
Редактор в Telegraf.design
Колонка

У нас є ще дещо для вас

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: