Статті
Герої українського дизайну 2018: Banda
Співзасновник агенції Єгор Петров разом з Telegraf.Design підбив підсумки року
21 грудня, 2018
Олексій Здебський
Редактор в Telegraf.design
Мы любим тексты без ошибок. Если вы все же их обнаружили, выделите фрагмент и нажмите Ctrl+Enter.

Banda в 2018 році захопила наші стрічки Facebook. Агенція і раніше була однією з найяскравіших в Україні, але на цей раз потік креативу і новин з провідних світових фестивалів побив всі рекорди. Їхні проекти обговорювали, критикували, захищали, порівнювали з гей-порно. Байдужих не залишилося.

Telegraf.Design зустрівся з співзасновником Banda, Head of Art Єгором Петровим, аби поговорити про цей насичений рік.

Red Dot кращій світовій агенції року, Grand Prix і ще 6 премій. Бронзовий Каннський лев, бронза на Epica awards. Що я забув назвати?

Та наче все. А, ще було друге місце у виборі рекламодавця)

Яким був цей рік?

Крутим, довгим і насиченим. Здається, лише вчора був минулий грудень. Це знаковий рік для Banda. Нам виповнилось 7 років – це вже серйозний термін. Тепер починаєш щось розуміти. Ми дуже виросли в проектах і людях. Основне – ми сформулювали, про що ми хочемо сказати цьому світу.

Зазвичай ми це робимо для інших брендів і компаній, а цього року ми зробили це нарешті для себе. Ми працюємо не заради грошей і слави. Ми хочемо створювати. Ми єдина агенція в країні такого масштабу, яка була створена креативниками, тими, хто звик працювати руками.

Я зараз знімаю ролики, роблю дизайн, ще десь допомагаю. Зрозуміло, що потрібно делегувати повноваження, аби нарощувати масштаб, але залишається питання: навіщо це робити? Ми довго не могли відповісти на нього. Вирішили, що ми це все робимо, аби зробити креатив значимим у цій країні, як IT і аграрний сектор.

Креативна економіка має неймовірний потенціал, а в Україні найкреативніші люди в галактиці. Як ми ще могли би вижити, аби не були креативними?

Яка головна подія року для агенції?

Напевно, саме Red Dot. Розумію, що тут є частина нашого везіння.

Думав, що все ж назвеш бронзового Каннського лева…

А я про нього щось забув. Це ніби в минулому житті було. Швидко стирається. У мене подвійне відношення до нагород. Класно, коли ти вийшов на сцену, взяв статуетку, на вулиці пофоткався, порадів, випив шампанського. А на вулиці стоїш і думаєш: «Ну ок, поїхали далі».

Так Red Dot чи Каннський лев?

Я би все ж не нагороду обрав. Ми сформулювали єдину цінність агенції. Ми багато чого відкинули і залишили лише найважливіше. Для нас це щирість. Вирішили, що повинні бути щирі між собою і з клієнтом, з партнерами. Щиро хочемо робити те, що робимо не заради нагород, чи грошей. Щиро робимо те, що нас запалює.

Є таке поняття «ставити на землю». Це коли ти створюєш щось цілісне і даєш йому фундамент. Це змінило наше уявлення про Banda і її майбутнє.

У цьому році ви поставили агенцію на землю?

Так.

Які ще поворотні події траплялися в житті Banda?

Коли ми почали розбиратися в бізнесі. На початку Banda – це два арт-директори і один копірайтер. Ми вміли малювати картинки і думали, що клієнтам саме це і потрібно.

Коли це трапилось?

У перші два роки. Чіткого моменту тут немає. Завдяки Паші ми відкрили нову сторону цього бізнесу. Багато дивилися, читали, вчились, розвивались. І зараз цей процес продовжується. На другий рік ми стали «найефективнішою незалежною агенцією світу». Але це ж смішно. Так, за статистикою ми навигравали Effie, потрапили в індекс.

У нас тоді в Каннах взяли інтерв’ю, яке потім так нікуди і не вийшло. Не знаю, про що тоді можна було з нами поговорити. Якихось великих подій немає. Це все плавний процес. У нас були різні періоди. Бувало, що сварилися, чи ще щось. Ми з Пашею і Яріком різні і не даємо одне одному завтикати. Але це поступовий процес, який йде на користь.

Чому саме зараз українські агенції отримали стільки Red Dot`ів?

Перед нагородженням у Берліні у нас був обід з президентом Red Dot і представниками журі. Ми задавали їм це питання. Вони сказали, що виграли дійсно хороші роботи. Думаю, смак журі співпав з українськими роботами. І в цілому я бачу, що в Україні виріс рівень. Серед переможців бачу багато цікавих проектів, які добре зроблені.

Журі конкурсу не знає, з якого регіону роботи, які вони оцінюють. Тому упередженості чи допомоги тут не може бути. Також, якщо ти подаєшся на конкурс, то вже не можеш бути в журі. Наприклад, у ADC Europe 2015 я був членом журі і там траплялися такі ситуації, коли деяким суддям треба було оцінювати власні роботи. Очевидно, що це не дуже чесно.

І все ж раніше подібні нагороди були рідкістю…

Це ще питання кількості учасників. Можливо, ми побачили, що тут можна вигравати і почали подаватися більш активно.

Українські агенції страждали на синдром самозванця?

Це загальна проблема всіх творчих людей до смерті. І це нормально. Це частина процесу. Повинні бути приклади, які будуть відкривати ворота в головах людей. Які будуть показувати, що так можна. Наприклад, з Каннами… ми відкрили дорогу. І через рік–два в Україні точно ще будуть леви.

Відкрили вікно в Європу?

Це звучить дуже пафосно. Але для мене це дійсно змінило багато чого. У нас були шорт-листи з 2010 року. Я вже і не сподівався, що у нас буде колись лев. А тепер я вірю, що Banda може це зробити. Те, у що ми віримо, впливає на світ більше, ніж нам здається.

Те, у що ми віримо, впливає на світ більше, ніж нам здається

Чому не берете участь в українських конкурсах?

В якийсь момент стало нудно. Років 3-4 тому. Тоді нас було всього 10 чоловік. Коли ти починаєш брати участь в конкурсах, ти рахуєш ці статуетки, а потім ця цінність втрачається. Нас перестало це запалювати. І бізнесу це не приносить зовсім нічого.

Наскільки важливі такі конкурси?

На якомусь рівні вони сприяють розвитку агенції, але зараз я не розумію, що вони можуть дати нам. Я можу передумати через півгодини, але зараз ось так. Насправді, фестивалі дають радість і вони розбивають робочу рутину. Важливо отримувати цю емоцію, крикнути: «Ура, ми змогли!». Це заряджає команду.

Чи сприяють національні конкурси розвитку креативної тусовки і індустрії?

Вони можуть, але вони цього не роблять. Той вплив локальних фестивалів, який є, реалізований не до кінця. Ми дуже хочемо впливати і збирати ком’юніті. Потрібна тусовка, де люди зможуть спілкуватися, обмінюватися ідеями, об’єднуватися у нові агенції, але зараз фестивалі не виконують цю функцію.

Як виглядає український конкурс, в якому буде цікаво брати участь?

Тут багато складових. Чим цікавий Red Dot? Там ти змагаєшся з усім світом. Там планка супервисока. Це крутий зріз людей. Якби я знав, як зробити такий впливовий фестиваль в Україні, я, мабуть, його вже запустив.

Red Dot і Каннський лев впливають на бізнес?

Так. Такі премії починають дзвеніти всюди. Коли навіть таксист знає, що українська агенція взяла Red Dot і Каннського лева – значить, що це працює. Цитування і публічність важливі.

Який твій улюблений проект у цьому році?

Улюблені всі, наприклад, той, що зараз роблю. Це новорічний ролик для Goodwine і він дуже хороший. Я зараз з вами поговорю і їду корекцію кольору робити. Ще Ukraine Now був важливий.

Наскільки добре працює Ukraine Now?

Враховуючи кількість часу на роботу над проектом, те, що вийшло і як він живе без нас, думаю, що це дуже успішна штука. Він не втрачає смаку, стилю і конструкції в дуже різних руках. Я багато чого бачив аж до об’яв на стовпах. Це гордість. Важливий проект. Можливо він не дуже «дизайнерський», але він таким і не має бути. Це бренд країни. Він має бути стриманим. Якщо Україна буде йти у сторону брендингу, що ми зробили, ми будемо жити в дуже крутій країні.

Було багато критики і мемів. Можеш згадати найсмішніший мем про Ukraine Now?

Насправді, було страшно, коли з’явився Porn Hub Gay. Ми його не бачили до цього. Такого розкладу не очікували. Це і страшно, і смішно. Ну як взагалі таке могло статися?

Буває, що ви всією «бандою» смієтесь над якимись мемами про ваші проекти?

Так, буває таке. Було класно, коли ВДНГ запускали. В інтернеті були реально дотепні жарти, це було класно. По Ukraine Now мій улюблений жарт – це Everybodydance Now, але ми його самі зробили. Було так багато всього. Складно щось виділити.

В Україні зараз справжня хвиля державних ребрендингів. Це дійсно спроба щось змінити в країні, чи найлегший піар?

Міністерства й інші інституції не дуже займаються своїми ребрендингами. Думаю, цим більше займаються різні активісти. Але важливо, як це виглядає. Це як із «Законом розбитих вікон». Наприклад, у Нью-Йорку раніше була одна з найбільш кримінальних «підземок» світу. Коли вагони метро відчистили від графіті і привели у нормальний вигляд, то значно зменшилася і кількість злочинів.

Ти бачиш позитивні зміни в країні?

Всі основні дії відбуваються в головах людей. Але є дуже круті речі, наприклад, безвіз. Це насправді відкрило можливість подивитися на Європу, дізнатися, як це, коли на вулицях чисто. Уяви, яка кількість людей, а це в основному молоді люди, поїхали туди, побачили і захотіли зробити так само в себе вдома. Це змінює нашу культуру і візуальну в тому числі.

Всі основні дії відбуваються в головах людей

Абсурд – улюблена мова Banda. Чому так?

Ми називаємо це контролюємий хаос. Ми робимо це щиро. Так, ми любимо веселитись. І такі речі у нас виходять. Ще це добре працює. Ті результи, які Comfy отримали за цей рік, вони дуже давно не отримували. Але у нас є різні речі. Наприклад, брендинг Євробачення не абсурдний. Він зухвалий, але не абсурдний. Сміливі речі – те, що дає кайф. За це починають любити бренди. Занадто правильні бренди складно любити. Вони нудні. А сміливих любити легше, бо в них є характер.

Раніше Banda, як казав Паша, спеціально не розробляла власний бренд, але схоже, що зараз агенція має дуже чітку ідентичність: щирість, зухвалість…

Зухвалість – не частина нашого бренду, це вже наслідок того, що ми робимо. Ми нещодавно придумали логотип Banda – 2 ока. Цілковито безглуздо. Можливо, він залишиться. Раніше в нас був олень в масці, якого намалювали на Різдво і він залишився з нами на 3 роки.

Такий стиль агенції більше приваблює клієнтів, чи когось відштовхує?

Не скажу, що в нас є якийсь стиль. У Паши один стиль, у мене другий, у дизайнера Юри третій. Я не можу його охарактеризувати. У нас не всі кампанії зухвалі. Ukraine Now хіба зухвалий? Євробачення було зухвале лише для самого Євробачення. Думаю, що у нас немає чіткого стилю. Його важко виділити.

Хто придумав ідею про пошук арт–директора в метро?
Хтось з команди запропонував. Це було прикольно.

А чим закінчилось?

Нічим. Повисіло трохи і все. Це був експеримент. Нам дуже подобається таке. Важливо знаходитись у тих місцях, де ти не повністю розумієш, що робиш. Страшно, але просто береш і робиш. Врешті, виходить щось веселе.

Нікого не взяли після цієї реклами?

Нікого.

Дивився тестові завдання?

Стільки всього відбувається, що я вже і не пам’ятаю. Я зазвичай просто захожу в чат з портфоліо. Якщо щось сподобається, кличемо людину на розмову.

У вас проходив батьківський день. Розкажи про цю ідею.

На жаль, мене не було в офісі тоді. Я поїхав до тата. У мене був свій батьківський день. Ми це придумали, бо у всіх креативщиків відносини з батьками відбуваються за схемою старого мему: «як я думаю, де я працюю, як батьки думають, де я працюю і де я працюю насправді…». Батьки часто не розуміють, що взагалі тут роблять їхні діти.

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

А їм дуже важливо пишатися своїми дітьми. Ти кажеш: «Ось, тато, я відео зробив». А він не розуміє, чи ти зіграв у ньому, чи камеру тримав, чи сюжет писав. Важко пояснити, хто чим займається. А тут ми їм все показали, дали бриф, вони побули у шкурі співробітників. Щось придумували. Чому ми це робимо? У Banda ми хочемо зробити місце, де люди будуть щасливі і будуть змінювати світ навколо себе. Важко це робити, коли ти страждаєш.

Ніхто не соромився, можливо хтось боявся цього дня?

Судячи з того, що я бачив, всі дуже кайфонули, сміялись, розмовляли. Це як дорослий святковий ранок у дитячому садку.

У вас є ще цікава традиція «День похвали», коли всі хвалять одне одного…

Пахлави! У нас стоїть на вході пахлава і заборонено критикувати інших. На жаль, це буває не дуже часто. Давно вже не було. Треба зробити. Це важлива річ. У нашому менталітеті чомусь прийнято чмирити інших. А ще менше прийнято хвалити близьких. Але якщо почати робити це заради жарту (якщо порушуєш правила, тобі треба смішно стрибати, поки всі викладають це в сторіс) ти знаходиш, за що хвалити людей.

У нашому менталітеті чомусь прийнято чмирити інших. А ще менше прийнято хвалити близьких

Підходиш до когось і кажеш, що «класна сорочка» або «класний логотип». У всіх настрій вже кращий і ця людина починає робити логотип ще кращим. Навіть якщо ти простібався, сказав: «Який класний в тебе прищ сьогодні», потім тобі все одно легше хвалити інших і не тільки в День пахлави.

Помічав ефект у поведінці членів Banda?

Це культура, а вона дуже плавно і поступово змінюється. Це може будуватися лише на повторюванні. Потім у нас з’явився День ненависті, коли один одного просто знищували. Було весело. Круто мати свої традиції, правила…

Які є ще традиції?

Різні дрібниці. Новеньким ми даруємо подарунок, щось гарненьке. Приписуємо новим співробітникам куратора. Це може бути будь-хто з агенства. Зазвичай на початку приходиш на роботу і в тебе немає проектів. Доводиться просто сидіти, дивитися в монітор, робити вигляд, що працюєш. Так ось куратор водить тебе цілий тиждень на обід, знайомить з усіма, розповідає, що відбувається в агенції, дає якісь завдання.

Ще ми не рахуємо відпустки. Наші працівники відпочивать стільки, скільки вважають за потрібне. Зрозуміло, що всі вони адекватні люди і усвідомлюють рамки розумного. Ще відбуваються різні веселі вечірки. Ось нещодавно в нас був День народження Banda. Є Чистий четвер – це коли всі прибирають. Читаємо лекції. Хтось розповідає про історію брендів, хтось про аналогову фотографію, хтось про кроспроцесінг.

Таємний Санта є в офісі?

Звісно.

Паша розповідав, що ти йому буржуйку подарував…
На його день народження. Це було ще, коли ми в Leo Barnett працювали. Вона довго слугувала нам кулером для води. Все ще десь у офісі стоїть.

Ваш колишній старший дизайнер Антон Іванов відкрив власну студію CREVV…

Це круто! Антоха молодець. Я радий, що він вирішив спробувати щось своє. Поки я не дуже встигаю слідкувати, що там виходить зі студією. Слідкую за ним в Instagram.

Як поставились до такого рішення?

Це нормальне рішення. Шкода, що Антоха пішов, але також дуже хочу, аби такі люди відкривали свої студії. Нам дуже потрібна конкуренція. ЇЇ зараз недостатньо. Саме вона дає поштовх розвитку індустрії.

Вам цікавіше збирати зірок в агенції чи ростити в себе?

Збирати не виходить. Їх практично немає. Доводиться лише ростити в себе. Більшість всіх наших найкрутіших людей виросли з нами.

Є плани відкрити офіс у Європі?

Ні. У нас фокус на українських клієнтів. Нам рідко буває цікаво працювати на іноземних клієнтів. Україна – нескінченна свердловина проектів. Тут стільки всього можна зробити. Не розумію, навіщо це робити ще десь. Навіщо покращувати чужі країни, якщо це можна зробити тут?

Україна – нескінченна свердловина проектів

Навряд ми зможемо привезти такі інвестиції, що це щось змінить. Краще будувати тут власний бізнес і допомагати місцевим підприємцям заробляти. Ми розуміємо наш ринок. У нас було декілька проектів у США. Нам було цікаво подивитися, як там працюють люди. Експерименти – це класно, але фокус наведений на Україну.

Які плани на 2019?

Плани побудувати плани. Не вистачає на це часу. В кінці року багато роботи і крутих проектів. Плануємо і далі щиро веселитись та захоплювати ваші стрічки у Facebook.


Тренди 2019 року – чесність, сміливість і свідомість. Раніше дизайнер у Spiilka Design Büro Богдан Яремчук пояснив, чому тренди у графічному дизайні зовсім не те, чи здаються.

avatar
Олексій Здебський
Редактор в Telegraf.design
Колонка

У нас є ще дещо для вас

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: