Досвід
Як я викладаю ілюстрацію у Гонконзі
Переїзд із США в Азію, викладання та структура класів у SCAD.
Досвід Євгенії Гайдамаки
10 грудня, 2019
Євгенія Гайдамака
Ілюстраторка, професорка SCAD

За плечима української ілюстраторки Євгенії Гайдамаки майже дев’ять років досвіду у професії. У 2017-му, після закінчення дворічного навчання у Savannah College of Art and Design, вона вирішила сконцентруватися на викладанні. Це привело її в філію SCAD Hong Kong. Як вона стала професоркою у Гонконзі та як побудоване навчання в університеті – Євгенія Гайдамака розповідає Telegraf.Design.

Читайте також: Як я вивчаю UX-дизайн у Канаді

Гонконг. Усі зображення: Євгенія Гайдамака

Євгенія Гайдамака починала з книжкових ілюстрацій і поступово розширяла список проєктів у різних сферах. Тепер це найрізноманітніше комерційне використання її робіт – від періодики до пакування і декору для українських та міжнародних клієнтів.

Usborne Publishing, Corriere della Sera, HMH Publishing, Boston Sunday Globe, Lenovo, World Health Organization, ОБСЄ, Klitschko Foundation, Ковальська, Видавництво Старого Лева, Книголав, КСД, Наш Формат, UA: Суспільне та багато інших – неповний список клієнтів ілюстраторки.

Чому я обрала SCAD

Два роки я вчилась у США як стипендіатка Фулбрайт на програмі Master of Fine Arts in Illustrationі в Savannah College of Art and Design (SCAD). Цей досвід ні з чим неможливо порівняти. Я встигла попрацювати в місцях «паломництва» багатьох ілюстраторів: Society of Illustrators NY, Penguin Random House, Reader’s Digest. Приблизно тоді ж дві мої ілюстрації отримали відзнаку Red Dot.

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

Ілюстрації Євгенії Гайдамаки. Більше робіт – у портфоліо.

Після повернення з програми Фулбрайт я повністю сфокусувалася на роботі фріланс-ілюстратора, хоча отримувала запрошення викладати. Життя в США, особливо в Нью-Йорку, розворушило в мені цілу купу амбіцій. В якусь мить я зрозуміла, що було б класно на певний час повернутись в Америку. Так я вирішила перевірити вакансії викладача в моєму університеті.

Євгенія Гайдамака в США

SCAD – не просто університет. Це сім’я, якою ти пишаєшся, надихаючі люди, все для роботи і кайфу від неї. У коледжі представлені спеціальності від ілюстрації до розробки ігор і VR, є будь-яке сучасне обладнання, проходять різноманітні виставки, фестивалі, портфоліо рев’ю. Коледж має чотири кампуси – в Саванні, Атланті, Лакості (Франція) і Гонконгу, а також є онлайн-навчання. Я подалась на вакансію в Саванні, адже там головний кампус і саме там я вчилась.

Відмова, знов відмова і співбесіда

Спочатку мені відмовили, потім проігнорували, потім знову відмовили. Кажу це для тих, хто думає, що все просто. SCAD – один з кращих навчальних закладів у сфері дизайну та ілюстрації в США, планка дуже висока, відповідальності багато. Я не подавалась в інші кампуси, але хтось із Саванни порадив мене комусь у Гонконзі. І ось я вже лечу на співбесіду в Азію. Як так вийшло – не питайте. Я ніколи навіть не думала, що буду там працювати. Взагалі про Гонконг мало знала, крім того, що там багато хмарочосів.

Slider image
Slider image
Slider image

Якщо дивитись у розрізі SCAD, то моя попередня практика викладання – крапля в морі. В Україні я часто проводила лекції і зустрічі, працювала з ХША і Projector, провела курс у TUMO – дуже крутий центр в Єревані. Було багато дрібного досвіду, але якщо склеїти в один – виходить непогана частина резюме. Проте тут, насамперед, дивляться не на стаж, а не професіоналізм. Основний фокус на тому, щоб викладач міг поділитись актуальними знаннями у своїй галузі. На цьому завжди роблять наголос:

«Ми запросили вас викладати у SCAD, бо ви професіонал своєї справи. Як саме ви викладаєте – неважливо. Наша задача забезпечити вас ресурсами і слідкувати, щоб всі були задоволені».

Як організоване навчання

Моя позиція звучить так: Professor of Illustration and Foundation Studies. Факультету як такого нема, є різні majors (галузі) – ілюстрація, фотографія, дизайн тощо. Зараз я викладаю для студентів першого року. У кожного різний рівень, вони тільки починають. Є зовсім нульові, а є такі, що малюють крутіше за мене. Усі прекрасно співіснують разом.

Навчання в SCAD поділене на триместри, 10 тижнів кожний. Це дуже зручно. Восени я викладала 2,5 місяці, а тепер місяць зимових канікул. Потім знову 2,5 місяці і канікули. Є і мінус – 10 тижнів означає, що програма дуже інтенсивна, часу мало. Студенти можуть брати максимум три класи. Груп немає – кожен самостійно обирає розклад і заняття. Звісно, у певних предметів пріоритет, є обов’язкові і вибіркові.

Ми, як викладачі, намагаємось складати програму так, щоб кожне заняття логічно набирало обертів. Фокусуємось на тому, аби студенти по закінченню знали не просто як малювати, а для чого і де можна застосувати отримані знання. Сильно концентруємось на тому, щоб після випуску студенти могли конкурувати на ринку та орієнтувались у ньому.

Тут немає студентів «художнього вишу» – є ілюстратори, розробники ігор, дизайнери, фотографи.

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

Під час навчання є безліч можливостей отримати консультації від викладачів, додаткову допомогу в спеціальних студіях, доступ до потрібного обладнання в комп’ютерних залах. Корпус зазвичай відкритий цілодобово, тому виправдань і толерантності до ліні – нуль. Дозволено лише п’ять пропусків занять. Усе фіксується в програмі: пропустив шість – не пройшов курс. Це має сенс, якщо враховувати, що програма коротка і п’ять занять – це чверть усього курсу. До речі, спізнюватись на заняття можна тільки на 15 хвилин.

Розклад і структура класів

Думаю, що будь-який художник має постійно практикуватись, тому мої заняття – це studio classes: трохи лекцій, трохи демонстрацій і багато особистої практики. Є невеликі завдання по дослідженню певних тем. Потім презентація та групова дискусія. «Пишіть твір на задану тему на тисячу слів, а ми їх ніколи не прочитаємо, як власне і ваш диплом» – такого не буває. Обговоренню процесу і фінального результату в групі приділяємо багато уваги.

Клас – це живий організм. Усі взаємодіють, спілкуються, діляться. Якщо студент прийде і скаже, що знайшов крутий документальний фільм на певну тему – разом його подивимось. Якщо є бажання малювати під музику з фільму «Хрещений батько», чому ні? Інколи запрошую інших викладачів провести специфічні майстер-класи. Наприклад, я не працюю з вугіллям, але студенти мають знати, як це, тому запрошую колегу для демо. Мене звуть поговорити про ілюстрацію. Усі взаємодіють.

В університеті працює онлайн-система: оцінки, відвідуваність, листування, матеріали для занять і завантаження зроблених завдань. Якщо студент хоче підвищити оцінку або має претензію, він чітко бачить, скільки відсотків набрав, а також дату і час, коли викладач завантажив завдання. Зазвичай, немає жодних претензій, тому що оцінювання відповідає конкретним критеріям, які викладач озвучує під час першої зустрічі. Суцільна прозорість дозволяє позбутись багатьох питань.

Які вони – студенти у Гонконзі

Студенти і колеги – найкрутіша частина досвіду. Усі з різних країн. Мої студенти в основному з Азії: Японія, Китай, Корея, Філіппіни, Таїланд. Також багато американців, а європейців зовсім мало. На моє здивування, навіть дуже молоді студенти сфокусовані на роботі. Усі розуміють, чому вони тут, і хочуть дізнатись якомога більше.

Slider image
Slider image
Slider image

Викладання фултайм – це інтелектуально і фізично виснажлива робота. Вкладаєш багато зусиль та енергії у спілкування, планування, обговорення. Без звички важко адаптуватись до рівня очікувань і відповідальності, яку береш на себе.

Коли я заходжу в клас, повинна задати ритм і настрій двадцяти невиспаним студентам. Їх не має цікавити, що викладач теж втомлений, у нього теж є робота і свої проблеми. Це все залишається вдома.

Робота у SCAD мене дуже структурувала: я повинна бути завжди сфокусована, не можу відкласти «на потім», маю тримати в голові мільйон задач одночасно. Складно, але корисно.

Жити у Гонконзі

Гонконг – це хаб, куди приїжджають з усієї Азії, але, на відміну від інших азійських мегаполісів, тут багато європейців і американців, тому тут навіть без адаптації жити досить комфортно і дуже цікаво. У комплексі це зовсім інший світ. Я ніколи не думала що Гонконг – це про пляжі і гори, а хмарочоси займають мізерну частину території. Це місто має все, майже як Нью-Йорк, тільки набагато більше дикої природи.

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

Що далі

Мені хотілося б застосувати свій досвід в Україні. Одна справа – викладати дітям із далеко не бідних сімей з Гонконгу чи США, а зовсім інша – давати можливість тим, у кого (як у мене колись) не було жодних ресурсів і які не мають доступу до міжнародного досвіду.

Не всі такі вперті і наглі, щоб шість разів подаватись на міжнародні програми, поки не візьмуть. Американцям з дитинства кажуть: «У тебе все вийде. Якщо ти стараєшся – весь світ біля твоїх ніг». Це круто, хочу бачити більше такого в Україні. Але це складно, не у всіх виходить, не всі про це знають, і деколи потрібен поштовх у потрібному напрямку. Як показує практика, якщо займатися улюбленою справою і не лінуватися, життя пропонує зовсім нові можливості. Вони органічно вписуються у твій шлях, а якщо ними ще й ділитись – виходить чудово.

avatar
Євгенія Гайдамака
Ілюстраторка, професорка SCAD
Колонка

У нас є ще дещо для вас