Статті
Як пережити творчу кризу і не кинути творчість
Чотири дієві кроки від ілюстраторки Ірини Вале
12 листопада, 2020
Ірина Вале
ілюстраторка

Коли надворі середина листопада, а ти з березня працюєш у піжамних штанях, і всі вихідні до кінця місяця доведеться провести вдома та ходити в кіно лише по буднях, саме час згадати про творчу кризу  (чи про те, що нам цією кризою здається).

Ілюстраторка Ірина Вале переживає творчі кризи регулярно. Вона розповіла Telegraf.Design як розпізнати перші симптоми  та поділилась власними дієвими кроками, які допомагають з кризи вийти.

Ілюстрації: Ірина Вале

Ірина має академічну художню освіту, але каже, що все її творче життя склалось швидше всупереч їй, а не завдяки. Зараз ілюстраторка спеціалізується на скетчінгу та колажах. На замовлення робить постери, журнальну ілюстрацію, етикетки, пакування, картинки для соціальних мереж компаній. Для душі малює вправи з проєкту Візуальний Щоденник, експериментує з тушшю і керамікою. Також працює скетчером — малює на весіллях та святах, робить візуальні конспекти.

Ірина Вале

«У всіх все так красиво, а у мене не виходить»

Творчі кризи я проживала десятки разів. Одна з недавніх була, коли надивилася на роботи з малювального марафону. Почалося ось це все: «у всіх так красиво, а в мене не виходить».

Зазвичай таке стається, коли до цього я роблю дуже багато невидимої роботи: замовлення, які не можу опублікувати, мільйони правок в проєкти, листування з потенційними клієнтами, що врешті ведуть в нікуди. І коли в цей же час немає часу малювати для себе. Тоді відвідують думки в дусі Лапенко «Все, що я роблю — дурниця. Я вже тиждень ходжу на роботу і жодного разу не дійшов».

Творча криза може виникати не тільки, коли порівнюєш себе з іншими, а й від будь-якої тривожної думки. Криза це перехідний стан — ти зрозумів, що вже не хочеш робити як раніше, але як робити по-новому ще не знаєш. Тривалість може бути різною — поки не знайдеш відповідь. Іноді це супроводжується повною бездіяльністю —  не можеш нічого малювати. Іноді, коли творчість — це ще й професія та основне джерело заробітку, продовжуєш роботу, але відчуваєш роздратування і невдоволення. Криза чи ні — доводиться продовжувати розпочаті проєкти.

Симптоми

Головні симптоми — це неприйняття результатів своєї творчості, знецінення минулого досвіду і страх почати нову роботу, бо думаєш, що зараз щось не вийде.

Чи можна на ранніх симптомах привести себе в позитивний настрій і не «запустити ситуацію»? З досвідом впізнаєш неприємне свербляче відчуття майже відразу. І є вибір: або пірнути в нього з головою і страждати (що іноді допомагає), або спробувати протверезити себе і розібратися з деякими питаннями.

Чи подобається мені те, як я зараз малюю? Як би я хотів малювати? Хто для мене рольова модель? Кому я заздрю ​​і ким захоплююсь? Чому саме ними? Що ці люди роблять, чого не роблю я? Чи можу я почати робити те ж саме? Яким чином?

Звичка до рефлексії одночасно і занурює в кризу, і вона ж може витягнути назад.

Кризи загалом — це хороший процес. Подолання кризи сприяє зростанню. Тому, коли вони проявляються, можна подумати: «Чудово, я знову готовий піднятися на щабель вище». Ступінь того, як ми драматизуємо, визначає накал почуттів, які ми проживаємо.

Особисто у мене творчі кризи трапляються регулярно — в середньому раз в 4 місяці. Іноді мене це паралізує на короткий час (до тижня), а буває, що затягує на місяць-півтора.

Slider image
Slider image
Slider image
Що мені допомагає за перших симптомів творчої кризи

Інформаційний детокс. Видаляю додатки з телефону, щоб навіть не було спокуси дивитися новини. Пару рядків про скандали на ринку ілюстрації, про курс долара, що у когось вийшла нова книжка (а в мене ні) можуть моментально вивести з рівноваги, знову загнати в яму самоцькування. Коли я буду в ресурсі, я знову стану радіти всім успіхам друзів і колег, але в стані на нулі точно не можу це робити.⠀

Продовжувати малювати. Малюю, отже, існую. Малювати в стіл, поки щось мені нарешті не сподобається. Малювати на теми, які мені цікаві, а не на чужі мотиви. Я взагалі страшна індивідуалістка. Маю так багато своїх ідей, що бачу цінність працювати саме над ними.

Або не малювати. Якщо ситуація з перепадами настрою критична, то краще відчепитися від себе, лежати з варенням у волоссі та дивитися серіальчик. Зазвичай мені достатньо тижня лежання, щоб прийти в себе. Благо, графік фрілансу дозволяє.

Прокрастинація — це класичний симптом кризи, адже це відкладання прийняття рішення. А рішення неможливе, поки розумові процеси не скеруються у потрібне русло.

Підтягнути всі емоційні хвости — доробити відкладені справи, які тягнуть енергію, або ж остаточно забити на них. Викинути/віддати речі, які не тішать (КонМарі, привіт). Так розгребешся і вже з’явиться більше повітря для нового творчого.

Допомагає вийти з кризи розуміння природи, як вона працює. Мені набридло старе, потрібен новий виток у творчості — я ще думаю про це, але якщо не зупинюся, то обов’язково знайду відповідь. Відповідь ніколи не знайдеш на тому ж етапі, на якому було поставлено питання. Для цього потрібно підрости.

 

Але мені дуже пощастило, я знайшла своє призначення. Знаю, що завжди повернуся до творчості в тій чи іншій формі. Вставати й падати це природний життєвий процес. Я приймаю, що такі гойдалки можуть траплятися. Деякі люди після перших криз вже не повертаються до малювання, йдуть в інші сфери. І це теж шлях.

 


Telegraf.Design живе за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.

avatar
Ірина Вале
ілюстраторка
Колонка

У нас є ще дещо для вас