Статті
Як [isdgroup] запускали соціальну кампанію «Йдеш у політику не одна»
Лабіринт біля Верховної Ради, роботи відомих ілюстраторок та AR
19 жовтня, 2020
Євгенія Швіц
журналістка Telegraf.Design
Ольга Вірук
Менеджерка з комунікацій [isdgroup]
Стати автором

В Україні запустили кампанію з підтримки гендерної рівності «Йдеш у політику не одна». Проєкт покликаний продемонструвати підтримку політикиням, котрі тільки розпочинають кар’єру, і тим, хто вже має досвід. Ідея, дизайн, розробка та реалізація складників кампанії належить технологічній креативній агенції [isdgroup]. Центральний елемент кампанії — інсталяція під стінами Верховної Ради.

На один день креативна агенція встановила окремий вхід до парламенту у вигляді лабіринту площею 80 м². Цей лабіринт — шлях жінок у політику, крізь бар’єри та стереотипи. Поруч “проклали” окремий вхід для чоловіків — просто і безперешкодно до ВР.

Концепція та айдентика

Як розповіла артдиректорка [isdgroup] Марина Кізілова, команда  працювала над проєктом півтора місяця: створили ідею, концепцію, розробили дизайн і повністю його втілили. Ідея  — створити лабіринт, як візуальне втілення шляху жінок у політику.

Марина Кізілова

За словами артдиректорки, кампанія розрахована на привернення уваги всіх українців, тож автори проєкту зробили з лабіринту своєрідний вхід до Верховної Ради. Пізніше на цю концепцію нашарувалися інші елементи — рішення з айдентикою, підбором візуальної концепції кожної з кімнат, використанням ілюстрацій та AR-технологій.

«Робота над будь-яким дизайном у креативній агенції починається з відчуттів. А потім їхнього тлумачення та втілення. Будь-яке відчуття можна донести через визначені візуальні контрасти. У проєкті ми опирались на такі: еmpowerment, мотивація до змін, віра у власні сили, підтримка великої кількості людей. Відштовхуючи від цих відчуттів, ми створили айдентику у вигляді профілів людей, які стоять у ряд зліва направо. Таким чином з’являється враження, що всі попередні постаті підтримують наступну, а вона врешті-решт приходить до теглайну», — розповіла артдиректорка [isdgroup] Марина Кізілова.

Теглайн «Йдеш у політику не одна» підсилив айдентику.

Як влаштований лабіринт

Лабіринт складається з восьми кімнат, шість із яких відтворюють бар’єри та стереотипи, з якими стикаються жінки на шляху у політику. Кожна кімната — це простір, який заглиблює відвідувачів у атмосферу конкретного стереотипу через зображення на стінах та елементи декору. «Точкою неповернення», з якою стикався кожен відвідувач, стала ілюстрація у кінці кожної кімнати. Вона ніби запитувала: «Чи згодні ви з побаченим?».

За допомогою QR-коду кожен відвідувач міг самостійно спростувати стереотип або подолати бар’єр і побачити, як «берегиня» стає очільницею міста, а «слабка стать» веде за собою криголам.

Для створення цих віжуалів команда студії запросила українських ілюстраторок: Анну Сарвіру, Євгенію Гайдамаку, Тетяну Якунову, Анну Іваненко, Євгенію Полосіну, Варвару Перекрест.

«Для нас було важливо показати кожен стереотип або бар’єр по-різному і це вдалося зробити завдяки стилістиці кожної із художниць. Саме тому ми не давали чіткого брифу та рамок для сюжету. Ілюстраторки отримали лише тему, а далі самі обирали, як її розкривати. Деякі виявилися поетичними, як стереотип про берегиню Жені Гайдамаки, а  деякі — іронічними, як бар’єр про “Хто заважає жінкам йти в політику?” (найбільш негативний і страхітливий) у виконанні Ані Сарвіри», — додала Марина Кізілова.

Головне покликання жінки — бути берегинею?

Євгенія Гайдамака

Не таємниця, що в багатьох сферах жінки на керівних посадах — це меншість. Більш того, у сфері вищої освіти, де я працюю (Євгенія викладає в одному з топових мистецьких коледжів США — ред.), жінки теж в переважній меншості. Але зараз час змін, і я рада бачити нових колег і нові кадрові рішення на користь жінок в колективі.

Як тільки я побачила слово «берегиня», відразу чітко знала що буду малювати. Я хотіла зобразити щось схоже на вишивку. Ми часто бачимо ці давні символи берегині в розписі, вишивці. Це мала бути якась далека й абстрактна берегиня, і водночас — звичайна жінка. Важче було із розвінчанням. У процесі роботи кілька разів змінювався бриф і доводилось вигадувати щось нове в площині вже погодженої ідеї. Але це цікавий процес, в цьому і є суть роботи ілюстратора: знайти візуальне рішення будь-якої ідеї в той термін, який тобі дають.

Хотіла, щоб мій малюнок був самодостатнім в будь-якому контексті. Не лише у взаємодії з AR, а й потім жив іншим життям як принт. Але результат роботи з AR мені сподобався страшенно, люблю бачити як мої ілюстрації «оживають»!

Жінки — «окраса» сесійної зали. Вони цікаві тільки сукнями та скандалами?

Євгенія Полосіна

Я вважаю себе феміністкою та нерідко звертаюся до подібних тем у роботі. Тому мені цікаво було попрацювати з темою стереотипів про жінок у політиці та їх розвінчання. Тут набагато простіше було малювати саме стереотип, часто їх варто зображати в лоба, прямолінійно, адже будь-яка метафора може розмити гостроту нелогічності та шкідливості, що присутня у стереотипах. Тому простий візуальний переказ круто дає зрозуміти їх абсурдність.

В ілюстрації ми крупним планом бачимо обличчя героїні і вся увага глядача зосереджується на її емоціях, а коли мова йде про розвінчання стереотипу — обличчя немає взагалі. Адже у публічному просторі мало звертають увагу на особистості жінок-політикинь та їхню роботу, натомість акцентують на їхньому одязі та особистому житті.

Політика — це чоловічий клуб, де жінкам не місце?

Таня Якунова

Мені дуже відгукнулася тема. Хотілося б жити в суспільстві, де питання гендерної рівності навіть не стоїть. Мені важче було придумати як зобразити стереотип, адже я, на щастя, так не мислю. Ідеї приходили в голову відразу з розвінчанням.

Мій стереотип про чоловічий клуб. Це про пасивне місце жінок. Вони завжди там присутні — як тема для розмови, персонал, або як частина населення зі своїми потребами, але ця присутність ефемерна. Тому, з’явилась ідея зіграти на негативному просторі, «задзеркаллі», де жіночий образ — це пустота в чоловічій політичній спільноті.

Альтернативна картинка (та, що з’являється після наведення телефону), показує жінок як активних учасниць політичної сфери, а яскраві кольори (в контраст з першою ілюстрацією) передають ідею поліпшення якості життя, до якого веде гендерний паритет у політиці.

Жінки не прагнуть підійматися кар’єрними сходами політики?

Варвара Перекрест

Я зазвичай якомога далі тримаюсь від політики, але достатньо часто маю справу з різними соціальними темами, зокрема з питаннями рівності, гендеру. Тому для мене це стало визначальним. Першою зачіпкою до ілюстрації був концепт кімнати, де планували її розмістити. Це був простір із низькою скляною стелею, через яку видно підошви чоловічого взуття. І щоб зайти в цю кімнату, треба нахилятися. Тому ілюстрація така.

Сходи уособлюють рух кар’єрною драбиною, де маленькі персонажі, піднімаючись, ростуть. І є різні шляхи для жінок та чоловіків. Чоловічий шлях коротший, рівніший — просто сходами. А жінка блукає в певному лабіринті сходів, впираючись у стіни та глухі кути.

Жінки — це слабка стать?

Анна Іваненко

Мене головним чином привабила тема. Радію, коли моя діяльність сприяє феміністичним цілям. Такі проєкти означають, що у суспільстві є запит, є певне усвідомлення проблем, і є можливість звернути на це увагу інших. Мені надійшов бриф зі стереотипом, що жінка — це обов’язково щось ніжне і слабке, тому логічно було зобразити в першій ілюстрації доволі стандартний конвенційний образ витонченої дівчини в мереживі.

А над другою картинкою я довго думала, бо не хотілось брати банальну метафору сили, хотілось знайти щось, що з дівчатами не пов’язують зовсім. Плюс одразу зрозуміла, що дам багато уваги місцю, в якому все відбувається, щоб простір активно працював на емоцію. Тому в результаті глядачі бачать ту ж жінку, але вона веде за собою криголам.

Що заважає жінкам йти в політику?

Анна Сарвіра

Нет описания.

Мені подобається, що зараз часто висвітлюють та обговорюють питання гендерної рівності. У моєму підлітковому віці це майже ніде не зачіпали, здавалось, що все, що коїться навкруги, — це ок, це нормально. Ти відчуваєш себе не комфортно, думаєш що щось не так — але не розумієш як може бути по-іншому.

У роботі над ілюстрацією я уявляла як бути політикинею. Хотіла показати як це, коли тебе постійно сприймають як сексуальний об’єкт. Всі ці недоречні компліменти, дотики, погляди мають накопичувальний ефект — ти постійно маєш бути на стрьомі, уникати зустрічей з деякими людьми, намагатися не залишатися на одинці. Це постійний тиск, з яким ти живеш. Щоб працювати, маєш кожного дня продиратися крізь «хащі» домагань, залицянь, неоднозначних поглядів. І з цього у мене виникла асоціація про ліс, через який ти маєш прокласти собі кар’єрний шлях. Ну і стало зрозуміло що на ілюстрації буде супер героїня з мечем.

Загалом ілюстраторки втілили свої ідеї, думки та почуття у шістьох роботах.


Telegraf.Design живе за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.

avatar
Євгенія Швіц
журналістка Telegraf.Design
Колонка
avatar
Ольга Вірук
Менеджерка з комунікацій [isdgroup]
Колонка

У нас є ще дещо для вас