Статті
Як ілюстратору розвивати надивленість
8 липень, 2021
Ірина Вале
Ілюстраторка
Стати автором

Ілюстраторка Іра Вале розбирає поняття «надивленість» і розповідає, як стати професійним глядачем та надихатися роботами інших художників, щоб покращити власний стиль.

Професійний глядач

Щоб стати професійним ілюстратором, потрібно спочатку стати професійним глядачем. З чого народжується любов до своєї справи? Із захоплення тим, що можна реалізувати. Гарні книги, розумні ілюстрації, привабливе намальоване пакування — все це зачіпає в моїй душі струни, від яких тремтить всередині. Й усе це я намагаюсь аналізувати: які прийоми використані, які особливості композиції, що дає поєднання кольорів. Ретельний аналіз — це як старанне пережовування яблука: що менші шматочки, то краще засвоюються корисні елементи. Таким чином проєкт розщеплюється та краще всмоктується в наш досвід.

Якщо не бачити чогось як глядач, як можна вкладати це у свою роботу? Ейнштейн казав: «Усе, що можливо в нашій уяві, можливо й у реальності». Але якщо чогось немає в нашій уяві, як можна це втілити?

Люди, які не малюють, відчувають красу інтуїтивно. Золотий перетин і правило третин дуже часто закладені в самих об’єктах природи. Людина не розуміє чому, але завмирає, наприклад, над качаном цвітної капусти та зітхає: «Як гарно!» Але бачити композицію та вміти створювати її — це різні процеси, потрібна практика.

Горезвісна «надивленість» — це базовий загальний фон розуміння, що таке «сучасно» і «стильно». Для роботи замало розуміти «що таке добре, а що таке погано», треба розуміти, як це функціонує. Тому раджу дістати улюблену ілюстровану книгу з полиці та проглянути її ще раз. Уважно, скрупульозно, кожну деталь, а інсайти виписати у блокнот. Тільки так і відбувається пережовування.

Що дивитися, щоб розвивати надивленість

Один з найпростіших, але чомусь не найбільш очевидних методів прокачати надивленість, — зайти в Instagram у підписки улюблених ілюстраторів і подивитися, що в інфополі тих, на кого ми підписані. Так ми розвиваємо надивленість у тому стилі, що нам близький. Але іноді корисно усвідомлювати ринок загалом, навіть якщо інші стилістики нам не подобаються. Для цього можна заходити на сайти світових конкурсів та дивитися на фіналістів.

Корисні ресурси для розвитку надивленості:

  1. Конкурс від Assosiation of illustrators
  2. Болонський книжковий ярмарок
  3. Сайт, де зібрані мистецькі новини
  4. Телеграм-канал про створення презентацій
  5. Телеграм-канал про комікси України та Східної Європи
  6. Телеграм-канал про ілюстрацію
  7. Художня галерея ілюстрації в Португалії
  8. Інстаграм-акаунт про дитячу ілюстрацію
  9. Інстаграм-акаунт про обкладинки журналів
  10. Галерея кераміки

Художники та ілюстратори, роботи яких допомагають мені розвивати надивленість

Минулого року я робила мудборд з улюбленими ілюстраторами, з того моменту смаки не сильно змінилися, автори досі актуальні. Цю добірку я кодово називаю «ковчег» — ілюстратори яких я б з собою взяла на ковчег у разі потопу. Мої улюблені ілюстратори відображають те, в який бік я хочу рухатися — яскравість, гумор, кривизна форм, легка недбалість ліній.

Instagram-акаунти художників з «ковчегу»

Не так давно вдалося побувати на онлайн-воркшопі одного з цих художників — Jesus Cisneros, побачити як він працює у техніці масляної пастелі. Було цікаво дізнатися, що він надихається середньовічною ботанікою. Тож я і сама спробувала його техніку. Для мене це був надзвичайний досвід, коли можна напряму поставити питання своєму кумиру, подивитися на процес його роботи в реальному часі.

Використовувати надивленість краще не для конкретних рішень, щоб знайти деталі в ілюстрації, а як фоновий стан. Надивленість — це планка естетики, до якої ти прагнеш, критерії за якими ти визначаєш, що твоя робота ок чи не ок. Цікаво, що коли я у своєму Instagram робила добірку найбільш залайканих зображень за рік, то за кольорами та формами вийшло дуже схоже на той «ковчег» улюблених ілюстраторів. Отже, я рухаюсь за своїми інтересами та в правильному напрямку.

Межа між надивленістю та копіюванням

Щоб випадково не повторити чужі роботи, їх потрібно свідомо перемальовувати у вигляді вправи. Але чітко розмежовувати де практика, а де видавання чужого за своє. Публікувати проєкти, в яких ви копіювали роботи інших митців не бажано, навіть якщо підписувати оригінал. Для тренування можна копіювати, але залишати це все «у столі».

Є така вправа для тренування від Віктора Меламеда, що називається «ізм». Завдання полягає в тому, що спочатку ви виписуєте основні якості митців, яких хочете дослідити. Далі робите кілька копій їх малюнків, а на наступному етапі схрещуєте їх між собою, утворюючи новий художній напрямок — ізм. Наприклад, «зоологізм», «хаотизм», «ентропізм» тощо. Також потрібно записати маніфест нової течії.

Альтернативні джерела натхнення та ідей

Коли я читаю «Листи до друзів» Ван Гога, то прямо хочеться усе кинути й піти малювати, це дуже надихає. І загалом мені цікаві біографії, історії з життя, наприклад, «Мистецтво суперництва. Чотири історії про дружбу, зраду й подвиги в мистецтві» Себастьяна Смі. Сильна мотивація для мене — фільм «Одержимість» Дам’єна Шазеля. З лекцій про мистецтво люблю цикл «Несиметричні подоби» Ірини Кулик. Для розслаблення я слухаю подкасти про художні книги. Серед улюблених — «Нова нормальність», «Армен і Федір», лекції Дмитра Бикова.


Telegraf.Design живе за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.

avatar
Ірина Вале
Ілюстраторка
Колонка

У нас є ще дещо для вас