Статті
Як і навіщо брати участь у виставках: досвід ілюстраторки
28 вересня, 2021
Ірина Вале
Ілюстраторка
Стати автором

Ілюстраторка Іра Вале розповіла, навіщо робити виставки, як подати заявку й правильно описати роботи, та як вона за півтора тижня підготувалася до виставки «Папір не стерпить».

Навіщо робити виставки? У книзі Муракамі я прочитала таке:

— Впевнений, що ти перестанеш малювати. У тебе вже була одна виставка, а ти аматор. 

Так і вийшло. Після виставки я втратив інтерес до живопису, бо відчув, що все сказав.

Це кумедно, бо, дійсно, зі сторони може здаватися, що виставка — це вершина професії художника. Що всі для того й малюють, щоб в результаті зробити виставку. Тому ті, для кого це хобі, можуть зупинитися й вважати, що це — вершина.

Насправді виставки — це дійсно добре, але водночас це лише менша частина професії. Скоріше це репутаційний трамплін, який, щоправда, не гарантує, що роботи почнуть купувати. Кар’єра — це довгий шлях із трамплінами та затишшями, й потрібно зробити багато кроків, і багато факторів має зійтися, щоб усе успішно працювало.

«Звір», 2021. Робота Ірини Вале

Де можна виставлятися

Всюди, де висять картини. Побачили малюнки в кафе, артпросторі чи книжковій крамниці, можна підійти до адміністратора або написати їм в соцмережах і запитати, хто в них займається виставками та як можна з ними поговорити. Саме в такому ключі, а не відправляти одразу всі роботи та говорити: «Ну, візьміть мене». Бо ті, хто відповідають в директ, це зазвичай не ті люди, які займаються питаннями виставок.

У галереях діють інші закони, це як вища ліга. Якщо купують роботу в галереї, то це скоріше фінансова інвестиція, а не гарний фон для кухні. Тому що до галерей беруть художників, які давно практикують і точно не кинуть цю справу. Тож є гарантії, що куплені роботи будуть зростати в ціні в майбутньому.

«Пусто», 2020. Робота Ірини Вале

Як подати роботи

  • По-перше, це має бути серія робіт, художній проєкт, а не випадкові окремі роботи. Що може їх об’єднати? Колір, сюжет, техніка, а краще все одразу.
  • Іноді виходить домовлятися про виставку на словах, але для офіційного листування краще оформити кілька файлів у форматі PDF: CV — біографія митця, контакти, освіта, досвід.
  • Оформлений проєкт — фото робіт з підписами (назва, техніка виконання, розмір, рік створення) та загальний текст з описом, чому ці роботи разом.

«Саломея», 2021. Робота Ірини Вале

Що потрібно підготувати для виставки

Текст загальної концепції. Навіть якщо ви писали роботи в нічному пориві натхнення та самі не знаєте, навіщо вони, то потрібно придумати обґрунтування, метафору тому, що відбувається. Якщо зовсім складно, є сенс попросити когось іншого, хто добре пише. Людина «зі сторони» не настільки залучена та може придумати щось більш адекватне, ніж «у мене залишилося багато жовтої фарби, тому — ось».

Назви робіт і виставки. Якщо ви не Кандинський, то «Композиція VII» краще не писати.

Афіша. Не просто фото однієї з робіт, а дизайн, який відображає загальний настрій.

Текст про художника. Пару слів біографії, основний меседж у творчості. Текст вивішують на початку виставки.

Монтаж/демонтаж. Іноді з цим допомагають в артпросторі, а іноді доводиться вирішувати всі питання самостійно. Тому одразу уточнюйте, який там спосіб закріплення робіт, освітлення, чи можна свердлити стіни, в які дні можна прийти, щоб усе повісити.

Відкриті виставки. Вечірка на відкритті називається «вернісаж», а на закритті — «фінісаж». Це завжди цікаво, бо у глядачів є можливість напряму поспілкуватися з автором.

Візитівки, листівки, летючки. Щось, що можна взяти з собою на пам’ять. До робіт не можна доторкатися, але людям завжди хочеться тактильного контакту, тому роздатковий матеріал — найкраще рішення.

В ідеалі потрібно подумати, як ви будете піарити виставку. Проаналізуйте, яким новинним порталам можна написати, кого особисто запросити на відкриття.

Листівки з виставки робіт Ірини Вале в барі «Малевич». Фото: Вероніка Єкіменко

Власний досвід: виставка «Папір не стерпить»

Моя остання персональна виставка «Папір не стерпить» відбувалась у просторі АКТ на Артзаводі Платформа з 6 по 18 серпня (тобто тривала 12 днів). Мене запросила взяти участь Марина Дякова, кураторка цього простору. Ми з неї знайомі з тих пір, як я взяла участь у групових виставках АКТ у 2018 році. Для мене ця виставка була дуже неочікуваною та приємною нагодою, тому що там класна локація з готовою спрацьованою командою.

Від пропозиції провести виставку до відкриття пройшло півтора тижня. Від мене потрібні були фото робіт, опис концепції виставки та коротка розповідь про себе. Організатори взяли на себе все інше – створили дизайн афіші, роздрукували банери, запустили рекламу, запросили діджея, фотографа та відеографа, організували бар на відкриття та допомогли з монтажем. Роботи монтували ми разом із працівником артпростору: я допомагала тримати роботи, а Олег Халявка розмічав стіни та забивав гвіздки. Саме розташування панелей (у галереї білі модулі-панелі, що можуть створювати різні форми) теж він придумав.

Виставка «Папір не стерпить». Фото: Марина Дякова

Єдиним стресом було викликати таксі з міста, де розташована майстерня, до Києва. Спершу я звечора на ранок замовила таксі, а мені відповіли: «Завчасне замовлення не гарантує подачу авто». Так і сталося, й машина не приїхала. Довелося просити брата сусіда, щоб дістатися до Києва, бо домовлятися знову зі службою перевезень вже не було бажання.

Цього разу артпростір АКТ спонсорував виставку, я завчасно сказала який мені потрібен бюджет на транспорт, і мені його відшкодували. З часів попередніх виставок в мене було тридцять рам, тому і на це не довелося витрачати кошти. А живопис на полотнах вже був готовий, я дороблювала тільки паперові колажі.

Хвилювання не було, виставки — це для мене звичний процес. Художники, на відміну від музикантів, презентують вже готовий продукт. Щось зіпсувати неможливо: якщо роботи вже стоять, то все ок. Я б, напевно, сильно хвилювалась, якби потрібно було виконувати щось та показувати процес перед глядачами.

Я розміщувала інформацію про виставку в своїх соцмережах та знайомих групах про колажі у фейсбуці. Окремо працювала Валерія Шарапа з SMM-відділу АКТ-у, вона брала в мене коротке інтерв’ю та розміщувала тексти про виставку. Організатори самі запускали рекламу в фейсбуці та інстаграмі.

Виставка «Папір не стерпить». Фото: Марина Дякова

Я була на відкритті та закритті виставки. В перший день ми зранку монтували роботи, а ввечері вже була вечірка-відкриття. Тоді я провела два кола екскурсії, відповідала на питання відвідувачів, спілкувалася. Чомусь неодноразово на виставках мене запитують, яка моя улюблена робота з представлених. А в мене таких ніколи немає, до всіх однаково ставлюся. Також усі дні виставки на локації була медіаторка Вікторія Кузовкова, вона переказувала мої історії глядачам, які приходили дивитися на роботи в будні.

Виставка «Папір не стерпить». Фото: Марина Дякова

Особливих очікувань у мене не було. Просто класно, що була нагода показати нові роботи та отримати фотозвіт, який надалі можна використовувати для піару. Цього разу я фінансово майже не вкладалася у виставку, тому мені було все в плюс. Як результат, це була ще одна подія, де моє ім’я було на вустах, і водночас стимул для створення нових робіт, повернення до паперових колажів.

На виставки можуть прийти покупці готових робіт, а замовники звертаються рідше. Це більше стосується сфери ілюстрації, а моя художня практика та основна робота не перетинаються. Для виставки «Папір не стерпить» я спеціально створила нові паперові колажі, один з яких на ній і купили. Пізніше продалися ще 2 роботи (брала участь з ними у груповій виставці «Трансформація»; кураторка — Ольга Дрозд, платформа — My contemporary.art), зараз вони «поїхали» до Америки.

В Україні нечасто зустрічається практика того, щоб виставкою займався артменеджер, бо у нас дуже мало спеціалістів у цій сфері. Є менеджери культурних проєктів, але рідко коли долучаються до персональної практики художників. Переваги — артменеджер може взяти на себе частину обов’язків, а недоліки — чи буде він їх якісно та зацікавлено виконувати. Хочу уточнити, що художники та ілюстратори — окремі професії, пов’язані з різними ринками праці. Тому зважайте на те, що агенти художників та ілюстраторів виконують різні функції.


Telegraf.Design живе за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.

avatar
Ірина Вале
Ілюстраторка
Колонка

У нас є ще дещо для вас