Життя дизайнера-початківця одразу після університету чи курсів не надто й веселе. Ви розгублені та постійно чуєте відмови. Ніхто не попереджав вас про це, рекламуючи фантастичний світ дизайну, але ось ви тут. Звісно, все класне ще буде. Але дещо пізніше. Публікуємо переклад нещодавнього допису Слави Шестопалова на Medium про те, як починати кар’єру дизайнера. Він і сам був молодшим дизайнером, тому знає, як це буває. Водночас це також був дивовижний час, коли Слава навчився багатьох речей, які використовує й досі. Ця стаття складається з двох частин: песимістичної й оптимістичної. Спочатку він розповідає деякі неприємні речі, щоби потім читачі почувалися значно краще.

Три гіркі істини з життя молодшого дизайнера

Проблема 1. Навчання не гарантує роботу

Навчання важливе, але його рідко супроводжує оплачувана робота. Навіть найкращі курси — з реальними клієнтами та комплексними проєктами — не передбачають упровадження інженерами та подальших ітерацій. Тому студент не зможе відчути тягар суперечливих пріоритетів і обмежень, а також спробувати попрацювати в крос-функційній, а не лише дизайнерській команді. Крім того, освітні проєкти часто групові, тому менеджерам із наймання персоналу складно виокремити, де був внесок кандидата.

Лише кілька найкращих студентів отримують роботу одразу після навчання. Зазвичай вони вже надмірно кваліфіковані для курсу і приходять радше задля професійних знайомств та отримання офіційного сертифіката, що підтверджує їхні навички. Такі студенти часто з’являються на сторінці «Відгуки» дизайн-школи, але вони не можуть ілюструвати середньостатистичний шлях початківця.

– Якщо ви один із найкращих студентів, ви будете знати це напевно. Викладачі, ймовірно, міркують про вас як про нового співробітника своєї компанії або готові рекомендувати вас у своїй мережі контактів.

– Якщо ви середнячок і вам важливо отримати знання на курсі, то існує шанс, що після навчання ви опинитеся у вакуумі й будете змушені подбати про себе самостійно. Але не хвилюйтеся: це нормально. На цьому варіанті розвитку подій я і сконцентруюся далі у статті.

Проблема 2. Багато компаній не беруть на роботу джуніорів

Зауважте: наймання джуніора — це довгострокова інвестиція, і лише деякі компанії вважають її вигідною та доречною. Дизайнерські команди, де працюють молодші дизайнери, спочатку вкладають багато часу та зусиль у їхнє навчання і лише згодом отримують результат у вигляді їхньої якісної роботи.

Будь-яка інвестиція потребує стартового капіталу. У нашому випадку в команді повинно бути достатньо досвідчених дизайнерів, які мають час працювати з новачками, бо інакше не спрацює. Або початківці почуватимуться розгубленими, або команда втомиться терпіти їхню низькоякісну роботу та позбудеться від них. Отже, хто має ресурси, щоб інвестувати в джуніорів? З мого досвіду, це такі два типи компаній:

– Не надто відомі місцеві студії та агенції. Вони не дуже прискіпливі до кандидатів, бо не мають сильного бренду, який би приваблював найкращих дизайнерів, як магніт. Тому вони шукають перспективних новачків і пропонують їм розвиток навичок та реальний досвід в обмін на дешеві робочі руки.

– Компанії з великими дизайнерськими командами та постійною потребою в дизайнерах. Зазвичай вони пропонують внутрішнє навчання або стажування та наймають найкращих студентів/стажистів. Оскільки це безкоштовно для учасників, компанії користуються своїм правом відсіювати тих, хто повільно вчиться. Це трохи схоже на реаліті-шоу.

А є компанії, де можна мріяти працювати, але де немає умов для джуніорів. Я працював у колективі, де всі були на 100% зайняті роботою. Звісно, люди говорили: «О, як було б класно запустити програму стажування!» — але це ніколи так і не здійснилося, тому що бізнес цього насправді не потребував. У нас тоді не було жодних проблем із найманням сильних дизайнерів через потужний бренд компанії.

Підсумовуючи, можна сказати, що наймання початківців — це не доброчинність. Компанія повинна мати стратегію, навіщо вона залучає новачків і що вона з ними робитиме потім. І якщо ви знайдете таку компанію, це буде захоплива пригода. Працювати з молодими дизайнерами — чудово; мені завжди це подобалося. Але це стало можливим завдяки тому, що це збігалося зі стратегією компанії.

Проблема 3. Вам потрібно покращити забагато речей водночас

Як говориться в одному жарті: «Молодший дизайнер — це людина, яка приносить 50% користі та завдає 50% шкоди». Джуніори роблять багато помилок на початку, і справа не в тому, що вони забули евристики юзабіліті чи методи дослідження користувачів. Такі знання, як правило, на місці. Їм бракує професійної мудрості — глибокого розуміння того, що робити в тій чи тій ситуації та чому варто зробити так, а не інакше.

Отже, якщо набір навичок молодшого дизайнера настільки недосконалий, як деякі з новачків потрапляють на роботу? Якщо вони не можуть виправити всі прогалини, на чому вони вирішують зосередитися та що продемонструвати під час пошуку роботи?

Дві третини навчальних програм із дизайну — це не те, що знадобиться протягом перших місяців роботи. Ніхто не очікує, що дизайнер-початківець буде самостійно проводити дослідження, створювати дизайн-системи з нуля чи, скажімо, писати продуктову документацію, хоча команда очікує, що він чи вона про все це знатиме у теорії. Менеджери з наймання радше за все звернуть увагу та спробують перевірятимуть такі дві речі:

– Практичні навички роботи з інтерфейсами. Молодший дизайнер повинен продемонструвати кілька гідних інтерфейсів: добре скомпонованих, з реалістичним контентом і відповідними патернами. В ідеалі — не окремі екрани, а повноцінні сценарії, наприклад, реєстрація в додатку або оформлення замовлення. Джуніор повинен уміти обґрунтувати кожне рішення: чому тут радіокнопки, а не прапорці; чому повідомлення про помилку сформульовано саме так тощо. Якщо новачок демонструє такі навички, це означає, що йому чи їй можна довіряти перші справжні завдання.

– Соціальні навички допомагають компенсувати брак дизайнерської практики. Якщо є вибір між двома початківцями зі зразками робіт достатньої якості та з однаковою кількістю прогалин у знаннях, вгадайте, хто отримає роботу? Очевидно, що той, хто краще комунікує та виявляє більшу пристрасть до навчання. М’які навички не залежать від спеціалізованої дизайнерської підготовки і є потужними «чит-кодами».

Навчання може зіграти з вами злий жарт: ви вчитеся багато чого, але на початку кар’єри лише кілька ключових компетенцій справді мають значення. Ось чому дизайнери-початківці, які добре знають методи та правила дизайну, але створюють недостатньо продумані інтерфейси, мусять немало поборотися за свою першу роботу.

Три рекомендації для молодших дизайнерів

1. Ваше портфоліо — ваш найцінніший ресурс

Дизайнери з кількома відомими логотипами в резюме часто не переймаються оновленням портфоліо — їхній досвід уже чудово відкриває перед ними багато дверей. А от джуніори ще не мають репутації, тому їх оцінюють за прикладами дизайну та обґрунтуванням дизайнерських рішень. Хоча знання важливі, ви також повинні володіти доказами на підтвердження того, що ви здатні застосовувати їх у реальних ситуаціях.

Ось кілька порад щодо створення конкурентоспроможного портфоліо:

– Зосередьтеся на інтерфейсах, тому що це основа професії цифрового дизайнера. Як я вже згадував, вашими першими завданнями на першій роботі буде завершити чорновий макет з наявними компонентами інтерфейсу, створити іншомовну версію екрана або, скажімо, додати проміжні кроки в напівготовий сценарій. Отже, ви повинні довести, що здатні це робити і ментору не доведеться пояснювати, як малювати прямокутники у Figma або що таке поле введення тексту. (Майте на увазі: копіювання чийогось інтерфейсу — хороша вправа для вивчення функціональності графічного редактора, але показувати їх у своєму портфоліо не має сенсу).

– Перевірте, чи допоможе навчання створити портфоліо. Коли ви збираєтеся придбати базовий курс із дизайну, проаналізуйте, скільки різних речей студенти дизайнять під час навчання? Чи буде «наскрізний» дизайн-проєкт частиною програми? Бо якщо ви не створите нічого вартісного для портфоліо, це вилізе боком пізніше.

– Продемонструйте свою здатність до навчання. Однією з ключових чеснот молодих дизайнерів є швидкість, із якою вони навчаються нового. Окрім фінального дизайну, підготуйте версії “до/після” для ключових сценаріїв, тобто як дизайн змінювався після відгуків наставника, юзабіліті-тестування з користувачами або аналізу бізнес-логіки. Такі речі — знак для менеджера вашої майбутньої компанії, що ви швидко заповните прогалини у знаннях і підвищите якість своєї роботи.

– Збирайте всі артефакти, які створюєте: інтерфейси, користувацькі сценарії, мапи користувацького досвіду, інсайти про користувачів, діаграми інформаційної архітектури тощо. Ви ніколи не знаєте, коли що з цього знадобиться. Додайте анотації про те, що означає кожен артефакт, чому він був створений і як він допоміг вам знайти вдале рішення та полегшити життя користувачам. Ця звичка стане вам у пригоді протягом усієї дизайнерської кар’єри.

– Не прикрашайте дизайн — менеджери, які вас найматимуть, одразу бачать, де інтерфейс для реальних користувачів, а де ви додали непотрібні ефекти та інформацію, яка не має жодного стосунку до теми.

2. Не будьте надто прискіпливими до першої роботи

Не намагайтеся отримати найкращу роботу — намагайтеся отримати її якомога швидше. Моя кар’єра дизайнера почалася в невеликих студіях, зокрема я працював у вебдизайн-стартапі з сумнівною репутацією, де один зі співзасновників кинув нас на гроші. Але зараз я розумію, що це був чудовий час, коли я багато практикувався. Мені потрібно було заробляти гроші, щоб ми з дівчиною могли дозволити собі жити окремо від батьків, тому я погоджувався на будь-яку роботу. Якби я був надто перебірливим, то втратив би час.

Під швидким працевлаштуванням я не обов’язково маю на увазі «нормальну» оплачувану посаду дизайнера; вам дуже пощастить знайти її зразу після навчання. До речі, мені не пощастило; мої перші заробітки в дизайні були мізерними, але я зібрав пристойне портфоліо. Ідея полягає в тому, щоб отримати доступ до реальних проєктів для реальних користувачів. Це може бути стажування або соціальна ініціатива.

Я вважаю, що стовідсотково комфортного та поступового шляху від новачка до самодостатнього дизайнера не існує. Ніхто не чекає на вас з відкритими обіймами, але якщо ви докладете зусиль у правильному напрямі, то впораєтеся. Ось кілька сценаріїв успіху, які я часто спостерігав:

Зразок сценарію №1

–  Ви пройшли базовий курс із дизайну з середнім результатом, і ам не пропонують роботу після випуску.

– Попросіть тренера надати детальний відгук про основні прогалини в навичках і, за необхідності, пройдіть коротке навчання для їхнього усунення (наприклад, воркшоп про створення компонентів у Figma або лекцію про презентацію дизайну).

– Складіть портфоліо, зосередившись на достатньо хороших інтерфейсах, організованих у логічні сценарії зі змістовними анотаціями: хто користувач, чого він хоче досягти і як йому допомагає ця взаємодія. Попросіть більш досвідченого дизайнера переглянути ваші роботи і внесіть відповідні корективи.

– Заповніть заявку на внутрішній поглиблений курс із дизайну або стажування в ІТ- чи дизайн-компанії у вашому місті. Вас приймуть, оскільки їхні мінімальні вимоги — це базові знання цифрового дизайну та вміння користуватися будь-яким графічним редактором (наприклад, Figma або Adobe XD).

– Працюйте зі своїм наставником. Будьте допитливими, просіть зворотного зв’язку та намагайтеся покращувати щось із кожною наступною версією дизайну.

– Продемонструйте свій прогрес і отримайте запрошення приєднатися до компанії на посаду молодшого дизайнера.

– Через рік-два, коли ви станете більш впевненими і досвідченими, подумайте про бажаний напрямок кар’єри і або залишіться на своєму місці, або, якщо потрібно, подумайте про зміну компанії.

Зразок сценарію №2

– Ви пройшли базовий курс базовий курс із дизайну з середнім результатом, і вам не пропонують роботу після випуску.

– Попросіть вашого тренера назвати кілька місцевих студій, які наймають або можуть незабаром почати наймати новачків. Або ж проведіть власне дослідження в місцевих UX-спільнотах через соціальні мережі.

– Створіть переконливий супровідний лист і портфоліо, яке легко переглянути (наприклад, сторінку Notion або PDF у хмарному сховищі, а не ZIP-архів із купою JPG-картинок). Попросіть когось із досвідчених людей переглянути його та внесіть відповідні корективи.

– Зв’яжіться з провідними дизайнерами з місцевих студій через Linkedin або електронну пошту та надішліть вищезгадані матеріали з ввічливою пропозицією приєднатися до їхньої команди в ролі молодшого дизайнера або стажиста.

– Поки ви чекаєте на відповідь, знайдіть соціальну ініціативу у вашому місті і спробуйте долучитися до неї як дизайн-волонтер, в ідеалі — не наодинці, а з більш досвідченим колегою. Попрацюйте над цією ініціативою і додайте артефакти з цього проєкту до свого портфоліо.

– Коли якась зі студій зв’яжеться з вами, приємно здивуйте їх тим, що у вас є ще один проєкт на додаток до того, що ви надіслали їм раніше.

– Працюйте зі своїм наставником. Будьте допитливими, просіть зворотного зв’язку та намагайтеся повторювати те, що ви робите. Якщо ментор приділяє вам недостатньо часу, дайте йому зворотний зв’язок і спробуйте розв’язати проблему конструктивно.

– Якщо проблема не зникає, почніть шукати іншу компанію з відкритою вакансією або програмою стажування.

Це лише два можливі шляхи переходу від статусу дизайн-студента до дизайнера-практика. Як бачите, в обох випадках ви просуваєтеся вперед завдяки портфоліо та м’яким навичкам (проактивності, ввічливості та вмінню домовлятися і пояснювати).

3. Менторська підтримка

Навчання цифрового дизайну працює таким чином:

– Спочатку воно здебільшого теоретичне і більш-менш стандартизоване. Тому тут добре працюють групові тренінги та самоосвіта. Ви можете обрати один з багатьох хороших базових курсів і без проблем отримати базові знання та навички онлайн або офлайн.

– Потім ваше навчання має стати більш практичним і контекстуальним, щоб ви спробували працювати в умовах справжніх бізнес-обмежень. На цьому етапі вам потрібен наставник — хтось досвідчений, хто буде поруч з вами, даватиме вам поради щодо конкретного проєкту та слугуватиме прикладом для наслідування.

Співпраця з наставником критично важлива. Або вам призначають наставника, коли ви приєднуєтеся до програми стажування чи працевлаштовуєтеся на посаду джуніор-дизайнера, або вам варто подумати про те, щоб знайти наставника самостійно і вдосконалювати свої навички з ним, поки ви не досягнете рівня, достатнього для отримання посади стажиста/джуніора в якійсь компанії.

Існують різні стилі менторства, і я не хочу створювати образ ідеального ментора, якого ви не знайдете в реальності. Не шукайте найкращого ментора — шукайте достатньо хорошого ментора, який має час працювати з вами. Час — найцінніший ресурс, і досвідчені дизайнери стають ліпшими менторами, коли на них не тиснуть термінові завдання і їм не доводиться шукати для вас вільну хвилинку серед роботи над проєктом.

Пам’ятайте: найгірші наставники — це ті, які не мають на вас часу. Неважливо, чи це «рок-зірки», які працюють у відомих компаніях і виступають на конференціях, якщо ви не можете отримати їхню увагу. Тисячі дизайнерів по всьому світу з’явилися на світ завдяки звичайним працьовитим «достатньо хорошим» наставникам.

Підсумок

Дехто думає, що дизайн (разом із тестуванням програмного забезпечення та проєктним менеджментом) — це простий спосіб увійти у фантастичний світ цифрових технологій, адже вам не потрібно писати код. Але це неправда. Дизайнери-початківці докладають багато зусиль, перш ніж досягнуть професійної впевненості та досягнуть професійної впевненості.

На щастя, якщо докласти ці зусилля правильно, то можна подолати всі перешкоди і почати насолоджуватися своєю роботою.

1. Зосередьтеся на створенні надійного портфоліо з якісними інтерфейсами. Попросіть більш досвідчених колег переглянути його. Вони витратять на це 10 хвилин, а ви заощадите місяці зусиль у хибному напрямі.
2. Подайте заявку на стажування або практичне навчання у достатньо хорошій цифровій компанії у вашому місті. Обирайте доступ до реальних проєктів та реального бізнесу, а не офісні привілеї.
3. Переконайтеся, що ви отримуєте достатньо уваги від наставника, який навчатиме вас і контролюватиме вашу роботу. Не працюйте наодинці.
4. Складіть план, як ви перейдете від поточного етапу до нормальної оплачуваної посади дизайнера. Які варіанти доступні у вашому місті? До кого можна звернутися по пораду? Де можна зареєструватися?
5. Не намагайтеся вивчити всі аспекти дизайну, відвідавши понад один-два базові курси з дизайну. Більшість з дизайнерських знань вам не знадобиться на початку кар’єри, хоча загальна обізнаність необхідна.
6. Не прикрашайте свого портфоліо і не додавайте сумнівні артефакти — ті, які ви не можете обґрунтувати, або абстрактні вправи (наприклад, копії чужих інтерфейсів).
7. Не роздумуйте — дійте. Пробувати завжди ефективніше, ніж шукати ідеальні можливості. Що раніше ви почнете брати участь у реальних дизайн-проєктах (звісно, разом із ментором), то швидше виростете у професійному плані.

І останнє: ви впораєтеся з усіма проблемами. Просто продовжуйте робити свою справу. У міру того, як ваша професійна цінність зростатиме, ви нарешті отримаєте те, на що заслуговуєте і чого прагнете. Щасти вам!