Статті
Щоденник карантину в коміксах
Досвід локдауну в Китаї в ілюстраціях Юлії Твєрітіної
11 вересня, 2020
Марія Бліндюк
Журналістка Telegraf.Design

Українська художниця Юлія Твєрітіна живе в китайському десятимільйонному місті Сучжоу. Там вона провела локдаун – із собакою та власними малюнками. Переїхавши з України, Юлія декілька років майже взагалі не користувалася соцмережами, оскільки постити з-за китайського фаєрволу й танцювати з VPN-ом – суцільний стрес. Проте, з вірусом зросла кількість повідомлень від далеких і близьких родичів, друзів і знайомих, тому з’явилася необхідність постити щось публічно: «Щоби вони знали – мене ще не з’їли кажани, я відносно здорова, навіть щось собі іноді малюю». Telegraf.Design зібрав «карантинні» роботи й розповіді ілюстраторки – про досвід самоізоляції та рефлексію світу в пандемії.

Сфера впливу карантину

Я майже не помітила карантинні обмеження, бо насправді художник зазвичай так само багато часу сидить удома: малює й іноді щось їсть. Не так давно я випадково знайшла у фотошопі новий улюблений пензлик собі – раніше я завжди малювала двома стандартними – тепер є третій. Ним я робила всі кінозамальовки. Напевно, під час локдауну також завершився недовгий період у творчості, коли мені подобалися стилізовані спрощені зображення.

На тематику ж, звісно, карантин вплинув більше. Усі новинні замовлення, що я мала в той період, були про вірус. І я навіть погоджувалася на ці завдання, хоча не мала багато часу, оскільки тема відповідала моїм тодішнім переживанням. А ще можна було малювати милих тваринок.

Кінозамальовки

Кінозамальовки – це мій власний спосіб розвантаження мозку від довгострокових проєктів і замовлень, багатометрових графічних робіт, над якими я працюю останні три роки. Я особливо не цікавлюся різними ілюстративними челенджами, яких вистачає в інстаграмі. Але коли побачила на сторінці чудової ілюстраторки Вікторії Семікіної цей затишний візуальний кіноклуб, де малюють і розмовляють про кіно – мені здалося, що це дивовижно. Це може допомогти розслабитися, навчити нового. Ба більше, я постійно дивлюся фільми, коли працюю.

Щоденник світу в пандемії

17 березня

Новини зі фронтів Піднебесної. Сьогодні, нарешті, зняли блоки з компаундів, і кур’єр піци приніс мені їжу під двері, а не прицільно жбурнув у закутого в спецкостюм сторожа зі криком: «Гей, передайте це лаоваю (із китайської – некитайський громадянин, чужинець, іноземець – ред.), який за парканом».

У нашому місті карантин закінчився, ура. Самоізоляція та превентивні заходи спрацювали. Але всі досі носять маски, міряють одне одному температуру й дотримуються режиму. Великий Брат суворо пильнує за твоїм «кодом здоров’я», і якщо він зелений, як молодий бамбук на схилах пагорбів, – можна гуляти, де завгодно. Робота відновилася, люди вийшли на вулиці, ресторани забиті. Відкрилися публічні місця й сади. Школярі, щоправда, досі сидять на онлайн-уроках. Порада тим, хто ще (вже) в танку, що горить: сидіть удома, носіть маски, мийте руки, не цілуйте випадкових людей на вулицях – це працює.

19 березня

У вірусних блуканнях я малювала графічну історію про один свій карантинний день. Тут я ще можу виходити з Ван Цаєм (пес художниці – ред.) на прогулянку. Адже слух про поширення вірусу серед тварин призвів до заборони вигулювання собак у компаунді, о бідний милий Ван Цай.

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

На воротах мені не доводиться проходити низку перевірок на Жовтий Талон, Зелений Код, пред’являти довідку з міліції та паспорт – тільки свій лоб для вимірювання температури.

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

28 березня

Картинка до лютневої статті про те, як китайці проживають карантин у самоізоляції. Перший ескіз мав веселіші варіанти, але мені сказали, що товариші мають поводитися стримано і з гідністю, хай навіть сидять на карантині 🙂

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

 

30 березня

Отже, уряд КНР нарешті оголосив про перемогу над вірусом всередині країни. Цьому ми, звісно, страшенно раді. Але наша радість була би повнішою, якби за межами Китаю ситуація була принаймні на п’ятисоту частину такою ж прекрасною.

Картинка – це карантинний лютневий постер для Департаменту освіти Сучжоу на підтримку медичних працівників-героїв, які стояли на першій лінії фронту боротьби Китаю проти вірусу, роблячи дійсно важливу справу. А тепер так само стоять у інших країнах.

1 квітня

Усі нові кейси в Китаї (друга хвиля) – від новоприбулих. У зв’язку з цим ситуація злегка змінилася. Зневажливо приспущені з нагоди весни та скасування карантину маски швидко повертаються на місце – щойно іноземна особа з’являється на горизонті. Китай повністю закритий.

Ми всі пам’ятаємо різні ксенофобські жарти в лютому щодо людей з азійською зовнішністю – й от відповідь, хаха. Авіакомпаніям дозволено здійснювати тільки декілька рейсів на тиждень і на них не беруть «не громадян». Кордони закриті з 28 березня. А всередині країни для іноземців м’яко причинили двері деякі парки, магазини, спортзали та навіть ресторани – за власним бажанням (уряд розпоряджень не давав). Із граничною ввічливістю просять на вихід до закінчення ситуації з вірусом. Звісно, можна зателефонувати в службу і плаксивим голосом жалітися на неподобство, але у відповідь отримаєте букет із misunderstandings (із англійської – непорозуміння – ред.). У нашому місті в 苏城码 (Коді Здоров’я) з’явилася нова функція: вводиш дані, де ти бачив лаовая, гонконжця або іншого ненадійного – і відправляєш. Привіт товаришу Орвеллу.

Звісно, багато плюсів. Наприклад, їздити в метро в годину пік чомусь стало вільніше, навіть відразу є, куди сісти. Та що там – уся лавка відразу твоя. У поліцейській дільниці (де мене добре знають) я взяла реєстраційну довідку зі двома жирними печатками та якоюсь припискою від руки, з якою ходжу безперешкодно. Особливо добре довідка працює в комбінації з дурним обличчям. Тепер роздумую про можливість роздрукувати довідку на футболці.

6 квітня

Лютнева графічна історія до статті про ситуацію, в якій опинилися власники великих собак у районах, де вигулювання було заборонене через карантин.

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

9 квітня

Розворот для статті про відродження природи після того, як її головного шкідникав замкнули на карантин. Для натхнення мені надіслали фото черепах із Індії, дельфінів, які пустують у італійських каналах в обіймах із крокодилами, китами й русалками, золоторунних кіз на чиємусь газоні та павичів, що окупували балкон для відкладання яєць. І тут я згадала, що під час карантину в Китаї не чула й не бачила жодної новини, що принаймні тхір який-небудь погуляти вийшов. Тільки туристичні мавпи, кажуть, сиділи сумні й голодні у своїх бамбукових лісах. Дуже тихо сиділи. Можливо, навіть у масках.16 квітня

Темні часи минуть. Ще декілька сторінок графічної історії, присвяченої медикам, які працюють цілодобово без перерв, без нормального відпочинку, безпосередньо в зоні ризику, а часто й із мінімальним захистом.

Slider image
Slider image
Slider image

1 травня

Ані обіймів, ані рукостискань. У Китаї почали використовувати zuoyi – уклін зі складеними руками попереду – популярне вітання в давнину.

Картинка до статті про те, що ми забуваємо, наскільки нас просто позбутися. Адже, можливо, наступний вірус не буде таким поблажливим, як цей. І про те, як ми будемо соціально дистанціюватися в «чудесному світі новому». Дуже хотілося вставити туди велику урочисту Ґрету Тунберг, але мені не дозволили, і я вставила маленьку.

Slider image
Slider image

4 травня

Постер із продавчинею для нового проєкту від Pictoric про людей із різних професій, які далі працюють упродовж пандемії, щоби ми могли далі жити нормальним життям та споживати все необхідне.

9 травня

Із останніх новин: канали Венеції настільки очистилися, що в них повернулися медузи. Взагалі, китайські ЗМІ пильно стежать за каналами Венеції – там зараз уже хрін знає що плаває. Вони такі чисті, що от-от настане девонський період, із небуття відродяться амоніти й панцирні риби, а вода матиме омолоджувальні властивості. Картинка малювалася в лютому: дельфінові зграї давно й упевнено борознили венеціанські води, розпихаючи гондоли спинними плавцями, а крокодили щойно опустили лапи. Тому медуза – безумовно, передбачуваний прогноз. До речі, що в нас із метеоритом?

Slider image
Slider image
Slider image

Telegraf.Design працює за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.

avatar
Марія Бліндюк
Журналістка Telegraf.Design
Колонка
avatar
Юлія Твєрітіна
Художниця
Колонка

У нас є ще дещо для вас