Статті
Проєкт Chornobyl Files «оживляє» аудіозаписи диспетчерів у день аварії на ЧАЕС
10 липень, 2020
Євгенія Швіц
журналістка Telegraf.Design

«Хороший дизайн — це в першу чергу пошук автентичної форми, яка найкраще впливатиме на аудиторію і передаватиме бажаний зміст. Це не про красиві та модні кольори, шрифти, анімації тощо», — каже український моушн-дизайнер та автор Chornobyl Files Андрій Приймаченко.

Саме цю автентичну форму він шукав для своєї серії відео про аварію на Чорнобильській АЕС. Проєкт має за основу розшифровки історичних аудіозаписів і сьогодні його переглянули понад 2 мільйонів разів.

Ми поспілкувалися з автором проєкту та дізналися, як народилася ідея для відео, як проходив процес збору інформації та які складнощі виникали під час роботи.

Автор Chornobyl Files Андрій Приймаченко

8 років тому

Все почалося з «Тієї Вогняної Ночі». Це книга української письменниці Лідії Віриної, на яку ще у 2012 році Андрій Приймаченко випадково натрапив у букіністичному магазині. Вона розповідає історію рятувальника, який першим керував гасінням пожежі на ЧАЕС. Саме з цієї книжки Андрій почав цікавитися темою аварії на ЧАЕС, і саме вона підштовхнула його до створення перших робіт з цієї теми.

«Мене ця історія захопила настільки, що зі своїм товаришем, ілюстратором Святославом Пащуком, ми створили книжковий трейлер цієї книги», — розповідає Андрій.

Вже наступного року, коли Андрій почав більше заглиблюватися у тему аварії, він натрапив на запис диспетчерів пожежної служби від 26 квітня 1986 року.

«Візуалізувати таку розмову можна було по-різному: зняти, як хтось говорить телефоном, зробити слайдшоу фотографій пожежників, зняти крупним планом пожежні мигалки того часу тощо. Але я подумав, що було б цікаво зробити акцент саме на словах, які звучать. Тому вирішив розробити дизайн-рішення, яке б імітувало комп’ютерний екран, який наживо розшифровує слова», — ділиться Андрій.

У 1980-ті таких екранів не існувало, проте дизайнер вирішив поставити та відповісти на питання «а що, якщо?». Так з’явилося перше відео проєкту Chornobyl Files. За словами Приймаченка, спроба виявилася вдалою та реалістичною настільки, що HBO скопіювали відео у своєму серіалі «Чорнобиль». Автор каже, що студія використовувала відео без його дозволу, хоча з самого початку він вимагав вказати своє ім’я в титрах.

Згодом Андрію Приймаченку написали повідомлення з продакшену Sister Pictures (виробнича компанія, яка створювала серіал для HBO), що вони є правовласниками цього матеріалу, адже самі його створили, та попросили прибрати твіт. Водночас виконавча продюсерка продакшн-компанії Radioaktive Film Євгенія Яцута зазначала в ефірі «5 каналу», що всі матеріали, які використовувалися при зйомці фільму, взяті з усіма дозволами. Хоча Приймаченко стверджує зворотнє.

Наразі дизайнер готується вирішувати це питання з HBO у досудовому порядку.
Як зародився Chornobyl Files

З 2013 року в Андрія Приймаченка накопичилося достатньо матеріалів на тему аварії на ЧАЕС, які знадобилися під час карантину 2020. Він вирішив використати час ізоляції з користю — виникла ідея оформити накопичені архівні документи в аудіовізуальну форму. До розробки дизайн-рішення кожного файлу підхід був індивідуальний.

В одному з матеріалів Приймаченко попросив свою дружину зачитати наказ КДБ про засекречування інформації щодо аварії. Необхідно було імітувати голос уявної диспетчерки служби КДБ. Для автентичності звуку дизайнер знайшов спеціальний пристрій, який дозволяє записувати аудіосигнал з провідної телефонної лінії.

Процес роботи

Розробка дизайн-рішення одного такого відео у Приймаченка відбирала приблизно два тижні. Працював у Photoshop, Premiere та After Effects.

Для пошуку інформації та історичних документів дизайнеру доводилося проводити немало часу в українських електронних архівах і навіть в архівах ЦРУ. А для реалістичності доводилося досліджувати техніку 1980-х: як виглядали комп’ютери у ті часи, як могли звучати записані та комп’ютеризовані голоси, як засобами комп’ютерних мереж передавалися зображення. Все заради того, щоб змусити глядача повірити у ту реальність, яку він бачить на екрані.

«Наприклад, свого часу я натрапив на перший супутниковий знімок станції після аварії. Захотів зробити з ним відео, але як його анімувати? Можна було зробити красивий «наїзд» a-la google earth крізь хмари на це фото. Але ніхто б у це не повірив, у 1986-му й близько не було таких технологій. Дослідивши, я дізнався про технологію SSTV, яку також використовують для передачі візуальної інформації через звукові сигнали», — пояснює Приймаченко.

Дизайнер розповів, як працює ця технологія: той, хто передає візуальну інформацію, перекодовує зображення у звуковий сигнал та надсилає його. А той, хто отримує — вмикає приймач та декодер, який по лініях згідно зі звуком відтворює зображення.

Надмета проєкту

Дизайнер ставив амбітні цілі — привернути увагу людей до зони відчуження, яка колись була чиїмось домом.

«Велика кількість глядачів цих відео на ютубі — люди підліткового віку, які виросли на іграх про сталкерів та Зону. Цими відео я хочу відкрити цій аудиторії інший для них вимір теми: де поруч з містом стався викид величезного об’єму радіоактивних частинок, а люди змушені були назавжди покинути свої домівки. Вимір, у якому реальні герої протистояли цій техногенній катастрофі не зброєю, а витримкою, організацією та інтелектом», — каже Приймаченко.

Друга мета — привернути увагу до глобальних екологічних проблем планети:

«Коли людина усвідомить, що те, що відбувається в одному куточку планети, відгукується на іншому боці, тоді її буде легше переконати у свідомому ставленні до природи».

Поки анімація існує лише у вигляді плейлиста на ютубі та в біхенс, але у майбутньому Андрій Приймаченко не виключає, що проєкт зможе вирости у щось більше. Однак, на шести відео він зупинятися не збирається, у планах дизайнера — нові візуалізації до Chornobyl Files.


Читайте також: Графічний дизайнер та ілюстратор Богдан Коцюба переосмислив понад 50 логотипів відомих компаній та об’єднав їх у проєкт «Метаморфози»

avatar
Євгенія Швіц
журналістка Telegraf.Design
Колонка

У нас є ще дещо для вас