Графічний дизайнер та ілюстратор Богдан Коцюба переосмислив понад 50 логотипів відомих компаній та об’єднав їх у проєкт «Метаморфози». Перші 20 робіт Богдан опублікував ще у 2018-му, а два роки потому вирішив продовжити серію. Дизайнер розповів про натхнення, логотипи радянського періоду і те, як проєкт розширив його творчі кордони.
Богдан Коцюба народився у 1989 році в литовському місті Вісагінас. Його батьки — етнічні українці, що емігрували із Сумської області за 4 роки до народження сина. «Я з дитинства відчував, що дизайн — це для мене, але довго не сприймав цей напрям, як свій професійний шлях: тоді часто чув від людей, що «художники завжди голодні та мало заробляють». Приємно усвідомлювати, що вони були не праві». Освіту графічного дизайнера Богдан здобув у Київському університеті технологій та дизайну (КНУТД). Живе і працює у Вільнюсі. Професійно графічним дизайном та ілюстрацією займається з 2008-го. Він власник дизайн-студії Ophiuchus Design (Вільнюс, Литва) та учасник творчої групи 111 Room (Київ, Україна). Більше робіт Богдана можна побачити на сторінках Instagram, Behance та особистому сайті.
Нас всюди оточують логотипи. Я постійно помічав образи, приховані в них. Коли бачиш лого, не завжди розумієш суть — часом образи занадто абстрактні, й уява домальовує форми. Скажімо, в логотипі Canterbury of New Zealand мені завжди ввижалися клешні краба, поки я не роздивився його детальніше і не побачив птахів ківі. Це як тест з вазою й обличчями — часто ми бачимо не те, що вклав у форму художник.
Кожен логотип з тих, що я вибрав для цього проєкту, має особливий характер форми, який одразу підштовхував мене до конкретних асоціацій і народжував різноманітні образи. Інколи потрібна форма з’являлась одразу, з іншими довелося трошки поекспериментувати, складаючи деталі лого як конструктор і підлаштовуючи їх під власні ідеї, щоб фінальні символи вийшли яскравішими, або створюючи щось нове й неочікуване. Деякі символи з’явились як асоціації з творчістю художників, яких я поважаю — Philip Guston та Piet Parra.
Я думав, що закінчив цей проєкт, створивши 20 переосмислених лого-ілюстрацій у 2018-му. Але впродовж наступного року знову і знову помічав навколо лого, з деталей яких моя уява складала нові символи. Тому у 2019-му вирішив продовжити серію і так з’явилися ще 30 «метаморфоз».
Якось я спіймав себе на думці, що натхнення в дизайні приходить із Заходу — «у сусідів трава зеленіша». Спробував відійти від цього кліше, і був вражений глибиною та різноманіттям нашої власної спадщини — радянської графіки та логотипів, які надихали мене в процесі.
Під час створення проєкту випадково знайшов у букініста каталог першої виставки промислової графіки (логотипів та плакату) у Тбілісі 1973 року. Був здивований, наскільки сучасно виглядають ці символи зараз, адже графічні прийоми майже не змінились. Ще одне джерело мого натхнення, яке з’явилось майже випадково — це творчість литовського художника плакатів Юозаса Галкуса, на виставку якого ходив двічі під час створення проєкту.
Думаю, в радянські часи митці серйозніше ставилися до своєї справи, ніж сьогодні, адже розглядаючи такі роботи, помічаєш, скільки зусиль і часу було вкладено в них. Більшість робіт з представлених на виставці були афішами якихось заходів, що потребували величезної кількості підписів для ствердження. Тому оригінали були буквально конфісковані в художника і передані в секретні сховища, щоб підписи ніхто не побачив і не скопіював. Деякі з експонатів, що на перший погляд здавались оригіналами плакатів, виявились копіями, зробленими художником зі справжнього оригіналу для власного архіву! Думаю, нам всім є чому повчитися у таких майстрів — в першу чергу, повазі до власного ремесла.
Коли я відкрив для себе цей напрям у графічному дизайні, це змінило мій світогляд. Тепер я яскраво відчуваю енергію цього джерела, і вона дає мені тверду землю під ногами, базу для творчості, на яку завжди можна спертись, незалежно від того, над яким проєктом я працюю — в орієнтальному стилі чи сучасному мінімалізмі.
«Метаморфози» повністю змінили моє сприйняття використаних графічних символів. У логотипі Skoda я тепер завжди бачу не стрілу, а індіанця, в Suzuki — змію, а в Reebok — Анубіса. Проєкт також допоміг мені розширити особисті творчі кордони і зрозуміти, що з кожної форми можна створити ще щось цікаве і незвичайне, навіть якщо це тривіальне та буденне.
Читайте також: Живі сукні і меблі для поліаморних сімей: що робить Даша Цапенко