Статті
Історія короля коміксів Джека Кірбі
Уривок з книги «Сила коміксів»
21 січня, 2020

Telegraf.Design публікує уривок з книги «Сила коміксів. Історія, форма й культура» від Ренді Данкана, Метью Сміта і Пола Левіца. Українською книга вийде в лютому у видавництві ArtHuss у перекладі Дениса Скорбатюка.

 

«Книга Ренді Данкана, Метью Сміта й Пола Левіца «Сила коміксів» стане в пригоді всім, хто цікавиться коміксами, історією їхньої появи, жанровим розмаїттям, ключовими постатями чи особливостями сучасного глобального ринку. Автори проведуть читача різними епохами — з ХІХ століття, від перших карикатур Родольфа Топфера й Томаса Наста, яких вважають родоначальниками жанру, через насичені дешевими журналами й ексцентричними героями 1910-1920-ті, коли з’явились Тарзан і Зорро, до 1930–1940-х, коли на світ народилися Супермен і Бетмен, через 1950–1960-ті, коли виникли всім відомі нині синдикати Marvel i DC, 1980–1990-ті (час виходу зоряних «Вартових» і «Мауса») — і закінчать 2010-ми з їхніми новими тенденціями», — розповідають у видавництві.

Особова справа: Джек Кірбі

Джек Кірбі (справжнє ім’я Джейкоб Курцберґ, 1917–1994) — художник, який вигадав і вперше намалював більшість персонажів Всесвіту Marvel у 60-х роках. Фантастична четвірка, Галк, Тор, Люди Ікс, Месники, Срібний Серфер та Чорна Пантера виникли за участі Кірбі або й завдяки тільки йому, і саме його олівець уперше вдихнув у них життя. Він формував цих знакових персонажів, роками вигадуючи сюжети для сотень коміксів Marvel прямо за своїм столом для малювання, — іноді це робилося спільно з головним сценаристом-редактором Стеном Лі, а часом Лі просто дописував репліки й титри до вже готових робіт Кірбі.

Започаткований ним метод виробництва Marvel — розповідь через зображення, а не через сценарій — дозволив краще інтегрувати сюжет і персонажів у малюнок. Він виявився дуже успішним: Marvel була маленькою компанією на межі банкрутства, коли в 1961 році Кірбі й Лі запустили «Фантастичну четвірку» — перший мальопис із нової лінійки супергероїв, — а вже 1970-го, коли Кірбі залишив компанію, вона стала законодавицею моди на ринку мальописів і славилася крутістю, енергією й гостротою — далеко не в останню чергу завдяки Кірбі.

Кар’єра Кірбі, звичайно ж, не обмежується лише видавництвом Marvel у 60-х. Усе своє життя він віддав малюванню: почав працювати ще юнаком у середині 30-х і не спинявся аж до 80-х (хоча деякі не опубліковані раніше малюнки з’являлися й на початку 90-х, незадовго до його смерті). Хоча Кірбі встиг попрацювати в різних медіа (і з газетними стрипами, і в анімації), саме мальописами він заслужив собі славу. Справді, його малюнок повністю уособлює американський стиль коміксів із усією своєю жвавістю, нестримною енергією та прагненням розважати, коміксів у вигляді бульварних, популістських та, як правило, одноразових, але важливих журналів. Кірбі дозрівав як митець разом із дозріванням мальопису як різновиду медіа і ввібрав усі його розрізнені елементи, зрештою допомігши їм скластися в єдину формулу. Окрім років служби піхотинцем у Другу світову (1943–1945), які навічно лишили відбиток на його творчості, Кірбі майже безперервно місяць за місяцем працював над коміксами з кінця 30-х і до кінця 70-х років.

Кірбі не було серед засновників мальописного бізнесу: індустрія зародилась незадовго до початку його кар’єри. Втім, він якраз із того першого покоління художників, для яких комік-буки були новим і захопливим етапом. Поки індустрія лише ставала на ноги, молодий Джейкоб Курцберґ працював у інших медіа: на анімаційній студії Fleischer (1935–бл. 1937) та в кількох газетних синдикатах (1936–1939), де послуговувався кількома псевдонімами: ім’я Джек Кірбі він візьме собі пізніше. Його перша власне мальописна історія вийшла у 1940 році. З 1941-го і аж до середини 50-х він разом зі своїм бізнесовим та креативним партнером Джо Саймоном заснував плідну студію Simon & Kirby. Коли наприкінці 1940 року Саймон став редактором у Timely (видавництво, нині відоме як Marvel) він узяв із собою Кірбі, й пара остаточно закріпила своє партнерство хітовими «Коміксами про Капітана Америку», запущеними на початку 1941 року (персонаж буде відроджений у 1963 році). За підробітки на стороні їх звільнили, і друзі перейшли працювати на DC, де у 1942 році створили одні з перших мальописів про «дитячі команди» — «Легіон газетярів» [The Newsboy Legion] та «Хлопці-командос» [The Boy Commandos].

Малюнки Кірбі стали сенсацією: у свої 25 він породив цілу армію послідовників жвавим, динамічним стилем, який із несамовитою чіткістю передавав рухи й зіткнення, трощив межі панелей і захоплював усю сторінку.

Капітан Америка #208, художник — Джек Кірбі

Під час війни і Саймон, і Кірбі служили у війську — Кірбі навіть брав участь у запеклих європейських боях. Після війни обидва продовжили працювати разом на Harvey, Hillman і Prize, для якого 1947-го створили «Молодий роман», породивши цілий жанр любовних коміксів. Цей напрочуд прибутковий жанр допоміг Simon & Kirby протриматись на плаву ще майже десять років. Студія наймала інших художників і створювала мальописи в різних жанрах. На жаль, власне видавництво Mainline Саймон і Кірбі відкрили у 1954 році, саме в розпал громадських кампаній проти коміксів, політичного тиску на видавців і впровадження самоцензурного Кодексу. Цей смертоносний удар, підсилений змінами в журнальному збуті й розквітом інших медіа (зокрема серйозною конкуренцією телебачення), змусив Саймона й Кірбі закрити Mainline і шукати роботу поодинці. Кірбі брався працювати і над комік-буками, й над комік-стрипами для газетних синдикатів (варта згадки мальострічка «Небесні володарі космічної сили» 1958–1961 років). Юридичні та виробничі конфлікти змусили Кірбі полишити роботу над стрипом і співпрацю з DC, тож наприкінці 50-х він уже переважно працював на Marvel — там, звідки його звільнили у 1941-му.

Молодий роман #1, жовтень 1947 року. Обкладинка — Simon & Kirby.

Украй плідний період у Marvel привніс у комікси новий підхід до супергероїки, що ґрунтувався на суцільності, глибших і суперечливіших персонажах і витонченіших та іронічніших історіях. Редактор Стен Лі ставив Кірбі іншим художникам за приклад, доручав продумування розгортів для багатьох чужих коміксів і давав усе більше творчої свободи, дозволяючи працювати над історіями космічних масштабів.

Багато сучасних фанатів вважають Кірбі одним із засновників нового Marvel і його головним тогочасним художником, хоча суперечки про те, хто й що тоді придумав, не вщухають досі. Суперечки щодо внеску Кірбі призводили не тільки до судових спорів, а й до бойкотів та протестів інших авторів. Історія кар’єри Кірбі красномовно показує складну ситуацію в царині авторських прав, боротьби авторів за свої творіння й найманої праці в індустрії мальописів. Багато кому здається, що його кар’єра в Marvel (особливо безправність і неможливість розпоряджатися своїми творами) — трагічний і витверезний приклад, надто з огляду на захмарний успіх, якого в 60-х ніхто й уявити не міг.

Після Marvel у житті Кірбі настав плідний період, позначений ексцентричними супергероїчними та науково-фантастичними мальописами 70-х, із яких особливої уваги варті серії, видані в DC й нині відомі під спільною назвою «Четвертий світ» (1970–1974): «Нові боги», «Люди вічності», «Містер Дивовижний» і затяжний «Джиммі Олсен, Суперменів друзяка». У всіх цих мальописів був спільний всесвіт, епічний розмах і міфологічний підхід до супергероїки. З економічної точки зору найуспішнішим мальописом Кірбі цього десятиліття став постапокаліптично-пригодницький «Каманді — останній хлопець на Землі» (1972–1978, хоча Кірбі працював над ним лише до 1976 року).

У 80-х, після паузи з мальописами, зайнятої роботою на телебаченні, він повертається й робить важливий внесок у незалежні, авторські комікси, випустивши під крилом молодого видавництва Pacific дві науково-фантастичні серії — «Капітан Перемога та галактичні рейнджери» і «Срібна зоря» (1981–1984). Ця серія видавалася лише для прямого ринку, повністю належала Кірбі й приносила йому роялті, ставши потужним прикладом для молодих авторів, які ще не наважувалися працювати з незалежними видавництвами. Одначе це був останній серйозний внесок Кірбі у сферу коміксів.

У масовій свідомості Кірбі лишився десь посередині між професійним індустріальним виконавцем, який міг працювати з будь-яким жанром і видом коміксів, та генієм-самоуком, який використовував мальописну форму для розповіді особистих історій. Насправді він був і тим, і іншим: працював як навіжений, щоб прогодувати родину, тримав удари долі й пристосовувався під світ коміксів, водночас пристосовуючи його під свої таланти й замішуючи з сирих інгредієнтів медіа, особливо супергероїки, свою химерну міфологію. Химерності Кірбі, які одним подобались, а інших пантеличили, стали складниками одного з найвиразніших і найупізнаваніших мальописних стилів. Мабуть, саме він урятував супергероїв від застарілості, ставши двигуном, що урухомив відродження жанру і заклав основи візуального та концептуального обличчя сучасного ринку мальописів.

Фантастична четвірка, художник — Джек Кірбі

Придбати книгу за передзамовленням можна на сайті видавництва ArtHuss.


Раніше Telegraf.Design публікував уривок з книги «Як стати успішним ілюстратором».

У нас є ще дещо для вас