Залежність людства від ґаджетів часто зображується в сучасній попкультурі. «Чорне дзеркало» виходить на Netflix, де ми запоєм дивимося десятки серій поспіль, Стівен Кінґ пише про мобільні телефони, які буквально захоплюють розум людини, популярний гурт MGMT випускає пісню Time Spent Looking At My Phone, в якій йдеться: «Господь, спустившись по мою душу / побачить, що я витріщаюсь у свій телефон».

Більшість людей лягає спати й прокидається зі смартфоном у руках, щодня проводячи перед екраном від 3 до 5 годин — майже весь вільний від роботи час. Утім, ми достатньо проінформовані й про шкоду соцмереж, і підступність великих технологічних корпорацій. Що ж нового можна сказати до цієї теми?

Здавалося б, до чого тут дизайн

Первинні ідеї UI/UX дизайну допомагали заощаджувати час, який ми витрачаємо перед екраном. Натомість творці сучасних цифрових продуктів прагнуть протилежного, і це цілком зрозуміла стратегія бізнесу, яку підтверджують інсайдери Кремнієвої долини: чим більшим є час залучення користувача — тим більшим буде прибуток компанії. Адже користувач елементарно споживатиме більше реклами.

Цифрова залежність стала поширеним явищем після появи першого iPhone та стрімкого розвитку соцмереж. Експрезидент Facebook Шон Паркер заявляв: «Дизайн Facebook спрямований на те, щоб експлуатувати слабкості людської психології. Нам треба було зробити так, аби щоразу, коли хтось вас лайкає чи коментує, ви отримали прилив допаміну».

Проблема сягнула масштабів, які, схоже, жахають самих творців. Недарма Стів Джобс та Білл Ґейтс суворо обмежували екранний час для своїх дітей, а Тім Кук запевняє, що дітям узагалі не слід користуватися соціальними мережами.

Молекула більшого

Ключову роль у формуванні цифрової залежності грає допамін, який є одним із найважливіших нейромедіаторів у мозку. Нейромедіатори — це активні хімічні сполуки, які транспортують імпульси від нервових клітин. Завдяки ним ми відчуваємо спрагу, спокій, тривогу, задоволеність, роздратованість тощо. Добре відомі пересічній людині нейротрансмітери – адреналін — медіатор збудження, а також серотонін — медіатор задоволення.

Допамін виконує важливу функцію у природній системі заохочення. Він змушує шукати позитивні стимули, зокрема мотивує здобувати їжу та шукати партнерів. Цей нейромедіатор відповідає за швидкоплинне відчуття задоволеності, впевненості, мотивованості, успішності, дарує ейфорію винагороди. Ми відчуваємо невеличкі підвищення рівня допаміну повсякденно: коли завершуємо хатні справи, отримуємо зарплату чи навіть коли бачимо нове повідомлення в месенджері.

У побуті ми маємо справу з безліччю подразників, які перевантажують допамінові рецептори: фастфуд, реклама, соцмережі, ґаджети. Будь-який сучасний смартфон нашпигований численними тригерами викиду допаміну. Перенасичення допаміном може спричинити серйозний розлад у гормональних процесах. Таке явище характерне після вживання наркотичних речовин.

Світлина: Getty Images

Тривале порушення допамінового балансу створює негативні звички, погіршує здатність концентруватися. Згодом відбувається притуплення сприйняття, виникає хронічна апатія, невдоволеність. До речі, клінічна нестача допаміну (яка розвивається з інших, суто фізіологічних причин) може призводити до тяжких станів, як-от хвороба Паркінсона.

Професор біологічних наук Гарвардського університету і письменник Деніел Ліберман вважає, що рівень допаміну має визначальну роль не лише в еволюційному механізмі заохочення, а й у здатності міркувати, фантазувати, бути енергійним, займатися роботою і творчістю. На його думку, від допамінової стимуляції залежать навіть тренди на фінансовій біржі та політичні вподобання людини. У книзі «Молекула більшого: як проста речовина у вашому мозку впливає на любов, секс і креативність — та зрештою визначить долю людства» Ліберман пише, що надлишок допаміну робить людей ідеалістами, схильними до лівих ідей, а от нестача — змушує тяжіти до консерватизму.

Можливо, деякі твердження професора є перебільшеннями. Однак вони спонукають до роздумів про те, наскільки вирішальним може бути вплив допаміну на якість нашого життя. Повернімося до цифрового дизайну.

Шкідливі патерни

Кожному знайома така ситуація: ви взяли смартфон, щоб прочитати важливе повідомлення по роботі, але пів години по тому виявляється, що весь цей час ви беззмістовно гортали стрічку у фейсбуці. Чому так трапляється?

Дизайн-патерни, які присутні в ґаджетах, застосовують методи впливу на нашу свідомість, схожі з азартним заохоченням. Мета — завдяки допаміновій стимуляції затримати нас біля екрана довше, ніж було потрібно для однієї змістовної взаємодії.

Ми виділили кілька найпоширеніших дизайнових патернів, які можуть шкодити ментальному добробуту.

Стрічка довжиною в життя

Справжніми першопроходцями у генерації нон-стоп контенту були Facebook з їхньою новинною стрічкою. Після їхнього успіху модель «стрічки» перейняли інші популярні застосунки та навіть новинні вебсайти. Пагубність застосунків із нескінченним News feed полягає в тому, що нашому мозку конче бракує стоп-сигналів.

Раніше, коли ми дивились улюблений серіал по телевізору, ми здійснювали один сеанс перегляду в заздалегідь визначений час. Цей сеанс завершувався, щойно йшли фінальні титри — доводилося робити вимушену перерву і повертатися до чергової серії наступного тижня. Нині ми споживаємо інформацію в зовсім інший спосіб. Щойно завершується серія на Netflix, впродовж кількох секунд запускається наступна. Ідентичну функцію автовідтворення має YouTube. Неважливо, маєте ви справу з відеоконтентом чи текстовими матеріалами — механіка того, як користувач потрапляє «на гачок» — однакова.

Ідея стрічки проста — всіляко уникнути сценарію, коли користувач спожив контент, задовольнився, натиснув на хрестик і пішов по своїх справах. Восени 2021 навіть Google впровадив у мобільній версії пошуку формат нескінченної стрічки.

Ілюстрація: Facebook

Перш ніж зануритися в новинну стрічку, дивитися серіал чи гортати сторіз:

• подумайте над тим, скільки часу ви збираєтеся витратити;
• свідомо обмежте себе в тривалості сеансу або в кількості переглянутих матеріалів;
• встановіть у своєму браузері швидкі посилання на особисту сторінку в соцмережах, аби цілком оминати News feed.

Свайпай, щоб оновити

Коли скролінг неминуче набридає, в нашому арсеналі є чудо-жест, який дозволяє одним махом перезавантажити стрічку і почати гортати наново. А коли знов набридне, «потягни вниз, щоб оновити» — всім це добре знайомо. Така механіка перекочувала до мобільних застосунків безпосередньо з азартної індустрії. Імплементація азартних механік у цифрові продукти почалася давно. Ця тенденція встигла інфікувати не тільки соцмережі, мобільні додатки, але й ігри.

Яскравий приклад азартних механік у іграх — лутбокс. Суть у тому, що за гроші чи безкоштовно вам дається віртуальний ящичок усередині гри. Відкривши, ви отримуєте винагороду випадкової цінності: це може бути новий костюм для персонажа або, якщо пощастить, випаде зброя, необхідна для повного проходження гри. Такі елементи ґемблінгу вперше з’явилися в мобільних іграх, але незабаром «лутбокси» потрапили до топових AAA-ігор.

Згодом у деяких європейських країнах постановили: системи лутбоксів вважаються «грою шансу». Тобто ці продукти підпадають під законодавство про азартні ігри. Прокотилася хвиля обмежень і заборон лутбоксів.

Так виглядають лутбокси в багатьох відеоіграх.
Ілюстрація: Getty Images

«Свайпни вниз, щоб отримати завдяки алгоритму свіжу порцію цікавого контенту» принципово не відрізняється від «потягни важіль ігрового автомата, щоб завдяки щасливій випадковості отримати грошовий виграш». Допамінова жага швидко захоплює нас, і ми повторюємо певні дії з передчуттям можливої винагороди.

«YouTube Shorts», «TikTok», та «Instagram Reels» чимдуж експлуатують нездатність людини припинити свайпати у пошуках цікавого контенту. Та й кнопка шафлу рекомендацій, яку ми бачимо при гортанні сторіз в інстаграмі, взагалі оформлена у вигляді гральних костей. Це «лутбокси» для тих, хто не захоплюється іграми, але користується соцмережами.

• Не оновлюйте стрічку, якщо вас уже втомило її скролити. Закрийте застосунок;
• відведіть кожному додаткові окрему роль у вашому дозвіллі. Щось — для особистого спілкування, щось — для розваг, а щось — для новин;
• поставте собі щоденний ліміт на частоту оновлень стрічки в кожному додатку.

Код червоний

Результати наукових досліджень доводять, що людина найбільш охоче концентрує свою увагу на яскраво червоному кольорі. Можливо, саме це і підштовхнуло Google, Airbnb, Instagram змінити первинну палітру своїх брендових кольорів на відтінки червоного. Бульбашки сповіщень усіх додатків так само перефарбувалися в червоний колір. Таким чином ці яскраві цяточки та іконки найбільш ефективно спрацьовують як допамінові тригери.

• Приглушіть кольори у своїх ґаджетах, уникайте яскравих відтінків червоного;
• поставте темну або навіть чорну заставку, завантажте мінімалістичний набір іконок для меню;
• радикальний варіант — увімкніть у налаштуваннях монохромний режим.

Перенасичення сповіщеннями

PUSH-сповіщення набули популярності 2003 року завдяки телефонам Blackberry. Їхньою метою було скоротити час, який ми витрачаємо на перевірку електронної пошти. Нині ж ми відволікаємося на свій телефон понад 100 разів на день, а торкаємось його ледь не 2 тисячі разів.

Системні повідомлення і сповіщення від різних додатків часто імітують живе спілкування. Навіть реклама маскується під особисті повідомлення — як це, наприклад, реалізовано у Messenger. До того ж українці часто стають жертвами смс-спаму: рекламної розсилки, від якої неможливо відписатися, лише заблокувати, встановивши сторонній додаток для повідомлень.

Насичення сигналами, сповіщеннями, рекламою призводить до сенсорного перевантаження, яке виливається в тривожні стани та неврози. Найбільш безневинний приклад — синдром фантомного дзвінка. Напевно, і ви стикалися з таким відчуттям: у кишені нібито задзвонив телефон чи прийшло сповіщення, але виявилося, що вам просто почулося.

Коли смартфон поруч, наша нервова система переходить у режим Always On. Адже сигнали з телефону активують ту саму автоматичну систему уваги, яка вмикається, коли ми чуємо власне ім’я. Отже, смартфон у кишені відволікає нас, навіть коли мовчить.

• Без вагань вимкніть усі зайві категорії сповіщень;
• на важливі сповіщення поставте якомога менш абразивний звуковий сигнал або залиште просто вібрацію;
• щоб уникнути засмічення основного імейла рекламою, використовуйте сервіси з одноразовими ящиками при реєстрації на сторонніх сайтах.

Цифрова тривожність

Дослідники з Угорської академії наук і Університету Етвеша Лоранда в Будапешті зазначають, що майже 75% юнаків відчувають невроз, метушливість та страждають від нав’язливих рухів, коли не мають доступу до свого смартфона. Стефан Гоффман, професор психології з Бостонського університету, запевняє, що відсутність віртуального зв’язку спричиняє у сучасної людини тривогу і запекле бажання негайно повернутися в онлайн.

Показники глобального тягаря хвороб демонструють, що випадки депресії почастішали по всьому світу на 50% за останні 30 років. Професорка Стенфордського університету і психіатриня Анна Лембке у своїй книзі «Допамінова нація» пише про те, що останнім часом до неї дедалі частіше звертаються соціально активні, молоді й забезпечені люди, які потерпають від тривоги, безсоння, депресії та суїцидальних думок.

Дехто з пацієнтів Лембке зізнається, що надмірно користується цифровими продуктами. Якщо раніше в таких випадках докторка одразу виписувала антидепресанти, то зараз дедалі частіше вона пропонує утриматися на певний час від девайсів та екранів, аби дати час допаміновим рецепторам відновити баланс. Згодом багато хто звітував про значне покращення свого стану.

Habits

Існує думка, що шкідливі звички можна побороти набувши замість них корисні звички. Пандемія дала вдосталь часу, аби ми переосмислили свій побут, ментальний простір і те, як розмежовуємо роботу та дозвілля. По-перше, слід дати собі відповідь на запитання — що таке справжній відпочинок? Поставте експеримент: одного вечора перегляньте з десяток відео на ютубі, а іншим разом влаштуйте собі прогулянку парком без телефона. Порівняйте, в якому з цих випадків ви відчули себе більш спокійним і задоволеним?

Створіть звичку, наприклад, не сидіти в соцмережах під час прийому їжі, а вночі переводьте телефон у режим «Не турбувати». Відокремте цінні шматочки вашого дозвілля від цифрового накипу.

Світлина: Cole Saladino, Thrillist

Втім, є чимало корисних застосунків, які не шкодять нам, а навпаки — ефективно допомагають поратися з щоденними справами. Згідно з опитуваннями, люди відчувають позитивний вплив від додатків такого спрямування: релаксація, тренування, погода, читання, освіта і здоров’я. Протилежні відчуття викликають соцмережі, застосунки для дейтингу, ігри, новинні додатки та вебсерфинг. Цікаво, що на «корисні» додатки ми витрачаємо лише 9 хвилин на день, тоді як на «шкідливі» — неміряно більше.

Що кажуть у Долині?

Зазвичай керівники технологічних гігантів неохоче реагують на критику в свій бік. Та деякі топпосадовці у Кремнієвій долині все ж відкрито говорять про наявність проблеми. Тім Кук якось заявив: «Найгірше, що ви можете зробити, це сидіти в iPhone замість того, щоб дивитись у вічі людині, яка поруч із вами».

Деінде в застосунках імплементували функцію відстеження витраченого часу (Facebook, Instagram, YouTube, операційні системи Android та iOS) та додали спливаючі вікна, які сигналізують про необхідність перерви. Ці застереження мають обмежений вплив, адже коли людина одним кліком прибирає певне візуальне попередження, у неї формується «банерна сліпота». Зрештою, Instagram зважився на радикальніший крок та прибирав лайки, але поки що цей експеримент впровадили лише в кількох країнах — Австралії, Новій Зеландії, Японії, Ірландії та деяких інших.

Колишня працівниця Facebook Френсіс Гоґан 2021 року поділилася з Сенатом США та Wall Street Journal закритими корпоративними даними компнаії. За її словами, керівництво Facebook завжди усвідомлювало закладені в соцмережу проблеми. Зокрема, стрічку спеціально налаштували таким чином, щоб Facebook мав змогу монетизувати розбрат і негативні переживання користувачів. У компанії знали — обурити людину простіше, ніж викликати будь-яку іншу емоцію, тому розробники використали це на свою користь.

Крім того, алгоритми створюють токсичне середовище для підлітків в Instagram. Френсіс стверджує, що керівництво компанії вирішило не робити платформу безпечнішою, оскільки це зменшило б астрономічний прибуток від реклами. У Facebook заперечують усі звинувачення.

Гуманістичний дизайн

Деякі бізнесмени відчувають антидіджитальні настрої суспільства та намагаються створити продукти-антидоти до смартфонової залежності.

Норвезький підприємець Петтер Небі розповідає, як 2008 року він зрозумів, що причиною негараздів у його стосунках з дівчиною були смартфони. Замість того, щоб насолоджуватися живим спілкуванням, вони постійно сиділи в телефонах. Петтер заснував групу стартапів Punkt., щоб створити технології з «людським обличчям» — мінімалістичні девайси, які завдяки обмеженому набору функцій стримують нашу спокусу в них «залипнути».

Punkt. Петтера Небі створив MP-01 — пристрій, що зовні нагадує стильний калькулятор. Це крихітний за сучасними мірками телефон, який, окрім того, що обладнаний 2-дюймовим екраном, блютузом та календарем, вміє хіба що телефонувати та надсилати смски. Геке Лудден, професорка дизайну з Університету Твенте в Нідерландах, окреслила цей тренд як «дизайн з метою».

Світлина: Cool Hunting

Ньюйоркці Джо Голльє і Кайвей Танг завдяки платформі Kickstarter запустили схожий проєкт під назвою Light Phone. Перша модель цього антисмартфона вийшла 2015 року, ітерація не мала ані екрану, ані камери, ані додатків. Усе, що міг перший Light Phone — телефонувати та зберігати в пам’яті 9 контактів. У наступному поколінні Light Phone творці додали чорнильний E-ink дисплей та кілька базових функцій, як-от карти та музику.

Маємо віддати належне — ці девайси виглядають досить привабливо. Пітер Блох, експрофесор маркетингу з Університету Міссурі, і в цьому вбачає проблему. Він вважає ці телефони «підкреслено естетичними», тому навіть їх споглядання та думка про те, що такий девайс лежить у кишені, тригеритиме допаміновий викид. «Це ніби витвір мистецтва», — вважає пан Блох.

Допамінова дієта

Куди ж подітись, коли засоби, призначені для спрощення комунікації, роблять нас нездатними до живого спілкування? Чимало зірок, підприємців та публічних персон повністю відмовляються від смартфонів або переходять на прості мобільні телефони. Серед тих, хто зізнався в такому технологічному «даунґрейді» — Ріанна, Деніел Дей-Льюїс, Воррен Баффет та Кім Кардашьян. Оззі Осборн завжди був відомий тим, що зневажав мобільні телефони від моменту їхньої появи. Нині мода на «цифровий детокс» має своїх прихильників навіть у Кремнієвій долині, але фахівці знов-таки сумніваються, чи можна запхати джина цифрової залежності назад у пляшку.

Світлина: Getty Images

Психолог із Кремнієвої долини доктор Кемерон Сепа запевняє, що допамінова дієта доцільна, адже вона ґрунтується на поведінковій терапії та розвиває в людини «контроль над стимулом».

Існує і протилежна думка. Джошуа Берке, професор неврології та психіатрії Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, вважає, що не існує зв’язку між технологіями та допаміновими реакціями. Цей скепсис поділяє і Ден Лайонс, журналіст і сценарист серіалу «Кремнієва долина». Він називає утримання від технологій черговим модним трендом Долини, який, на його думку, є лише ребрендингом «медитації» (в деяких частинах світу схожу практику називають «піст»).

Можливо, знайти золоту середину допоможе фахівець з питань етики технологічного світу Девід Райан Полгар. Він стверджує, що необов’язково зовсім відмовлятися від смартфонів чи переходити на старомодні мобільні пристрої, аби довести, що ви здатні владнати з собою. Достатньо не тримати смартфон у руках цілими днями поспіль.

Хоч критики цифрового детоксу і не вважають утримання від технологій панацеєю від усіх наших тривог, вони погоджуються з тим, що зменшення екранного часу може допомогти певним людям «повернути відчуття контролю над власним життям». Ми вочевидь потребуємо більш здорових відносин із нашими девайсами і менше інформаційного шуму.

Telegraf.Design працює за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.