Статті
Антон Реппонен: Робіть те, що клієнт ніколи не найме вас робити
+4 особисті проєкти Anton&Irene
19 квітня, 2021
Антон Реппонен
дизайнер, співзасновник студії Anton & Irine
Стати автором

Антон Реппонен, дизайнер і співзасновник Anton&Irine, розповів як і навіщо вони створюють особисті (в студії їх називають self-initiated) проєкти. І показав чотири кейси — з різним бюджетом, цілями (або без них) і різним результатом.

Виступ Антона відбувся в рамках конференції Krupica, яку організувала школа Projector.

Фото: antonandirene.com

Антон і Айрін працюють разом з 2008 року, коли прийшли на позиції джуніорів у Fantasy Interactive. Антон працював з візуальним дизайном, Айрін — з UX, і поступово вони виросли до дизайн-директорів. З кожним новим підвищенням на посаді відсоток дизайну в їх житті зменшувався на користь дзвінків, зустрічей, тендерів і процесів управління людьми. Тому коли Антону й Айрін виповнилося по 30 років, вони прийняли рішення з розряду «зараз або ніколи» — пішли з агенції й заснували свою студію Anton & Irine.

Відкривши свою студію, ми вирішили, що 60% свого часу витрачатимемо на роботу з клієнтами, а 40% — на особисті проєкти. Нам потрібно заробляти, але ми також хочемо використовувати свої навички, щоб отримувати задоволення.

Коли створюєш свої проєкти, важливо робити те, що змушує тебе нервувати. Всі знають про концепцію зони комфорту. За зоною комфорту ми опиняємося в зоні сміливості. Але за нею є ще одна — зона страху. Зона, в якій все занадто нове: ти абсолютно не знаєш, що робиш, ти паралізований і не розумієш, якими мають бути наступні кроки.

#1. NURO: Watch

Дизайнери надто себе сегментують. Хтось виключно створює продукти, хтось тільки малює ікони. У цьому нічого поганого немає. Але мені ближче концепт італійських дизайнерів «from spoon to the city». Якщо дизайнер може зробити щось одне, він може зробити й щось зовсім інше. Не факт, що вийде, але спробувати треба точно.

У 2008 році я намалював картинку годинника в фотошопі. Це був просто jpeg. Але я постійно транслював свою ідею створити такий годинник.

Не ховайте свої ідеї. Говоріть про те, що ви хочете робити.

Я показував слайд з цим годинником на якийсь конференції. Після виступу до мене підійшов чоловік із зали й сказав, що хотів би допомогти з виробництвом мого годинника. Після цього ми пішли в 4 роки суперповільного виробництва.

Процес був неймовірно складним і незрозумілим. Треба було розбиратися в технічних деталях, про які я зовсім нічого не знав. Це зайняло дуже багато часу, багато грошей, у нас постійно щось не виходило. І це була та сама зона страху. Багато разів я просто був паралізований, але в моїй голові жила мантра «я вклав дуже багато часу, сил і грошей, щоб зараз це кинути».

Фото: сайт nuro.co

Коли я вперше тримав у руках перший прототип цього годинника, я був у неймовірному захваті. До цього вся моя робота була виключно на екрані. А тут я вперше в житті тримаю свою роботу в руках.

#2. One Shared House

Кожен з нас має свій супер-скіл. Буває прикро, що ми витрачаємо забагато часу, віддаючи його комусь. Ми розповідаємо чужі історії. За гроші. А хочеться іноді використовувати свої навички просто, щоб донести людям те, що ми хочемо сказати. Таким проєктом для нас став інтерактивний документальний фільм про комунальний будинок в Амстердамі, в якому виросла Айрін.

Так само як я всім розповідав про свій годинник, Айрін розповідала про свою ідею зробити проєкт про комунальний будинок, де вона росла в Амстердамі, коли вони з мамою переїхали з Перу.

Коли ми створювали дизайн цієї історії, було кілька варіантів, які ми майже доробили до кінця. Але щоразу чомусь були ними незадоволені. Врешті ми вирішили все повністю переробити й провели дослідження голландського дизайну того часу. Для нас було дуже важливо її передати.

Мудборд з візуальною мовою типовою для Голландії в 1980-х.

Як виявилося, головною темою тоді було використання яскравих кольорів, які мали б погано між собою поєднуватися, також характерною була яскрава типографіка й патерни. Це все ми й застосували в дизайні проєкту.

Композиції голландського графічного дизайнера Карела Мартенса, і екрани інтерактивного фільму One Shared House.

Наш фільм інтерактивний, він живе на сайті. Але ми не хотіли створювати для нього просто домашню сторінку. Ми думали про неї як про постер фільму. Айрін згадала, як в дитинстві вони робили поробки в коробці з-під взуття. У самій коробці вирізається отвір, а всередину розставляються картонні фігурки. Діти розглядають ці фігурки зовні в отвір і бачать певну сцену. Так ми прийшли до ідеї для «постера», на якому Айрін «дивиться всередину» будинку, де вона виросла, і де тепер порожньо.

#3. Misplaced

Не все, що ви робите, обов’язково повинно мати конкретну ціль. У дизайну має бути мета, інакше це не дизайн. Але мені подобаються проєкти без конкретної цілі. Так ми себе звільняємо від обов’язку бачити, як цей проєкт має в результаті виглядати чи працювати.

Одного разу я опинився на виставці «Фасади» Маркуса Брунетті. Він провів багато років подорожуючи Європою й фотографуючи церкви. Мене зацікавило, як Брунетті зробив зображення, в яких немає перспективи. І я поставив собі завдання, заради експерименту, навчитися це робити.

Фото: Marcus Brunetti Exhibition, February 2018, New York New York

Проєкт Misplaced народився з цього інтересу. Я фотографував будівлі в Нью-Йорку (в результаті в проєкті їх зібралося 11), підчищав все навколо них і вирівнював їхні перспективи. Але потім у мене з’явилась ідея перенести ці вичищені зображення в інші геолокації.

Першою стала будівля The New Museum, яку я переніс на фон пейзажу, зробленого мною на Гаваях.

Фото: misplaced.design

Тільки коли я побачив цю картинку, я подумав, що у цього проєкту може бути якась кінцева мета. Що це можна оформити в серію. Близько пів року (у вільний час) я займався тим, що випрямляв перспективу в будівлях, а потім переносив їх в інші ландшафти.

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

Але проєкт не був ви завершеним без історій. Ми попросили нашого друга, журналіста Джона, написати 11 смішних історій від імені цих 11 будівель, які «переїхали» в нову локацію.

Проєкт оформлений на сайті misplaced.design

Якщо ти дизайнер, не дружи з дизайнерами! Познайомся з програмістом, музикантом, моушн-дизайнером і просто бартером робіть, що хочете. Робіть те, що вас клієнт ніколи не найме робити.

#4. One Shared House 2030

Іноді найкращі ідеї приходять не тоді, коли ми відповідаємо на запитання, а коли ми запитання ставимо.

Після того як ми випустили документальний інтерактивний фільм One Shared House, нам написала IKEA. У них в Копенгагені є своя інноваційна лабораторія Space10. Нас запросили зробити проєкт про те, як люди могли б жити разом у майбутньому. З тією ж графічною мовою і в тому ж стилі, що й One Shared House, але про майбутнє.

Фото: antonandirene.com

Ми почали роботу над проєктом у 2017 році й вирішили, що майбутнє, про яке будемо говорити — це 2030 рік. Ми подумали: «а чого не було 13 років тому»? Не було айфонів, селфі, не було AirBnb, Uber, Spotify, Google streetview, не було дронів, які кожен міг собі купити. З одного боку 13 років — це мало, але з іншого — дуже багато що змінилося.

One Shared House 2030 — експериментальний проєкт для IKEA

Ми перебирали ідеї, як люди можуть жити через 13 років, і поступово зрозуміли, що потрібно не давати відповіді, а ставити запитання. Тому врешті результатом цього проєкту стала футуристична анкета (на 21 питання) про спільне житло майбутнього.

Ми не планували, але створили найбільшу базу даних про те, як люди хотіли б жити разом. До нас досі надходять відповіді, а архітектурні виші з усього світу запитують у нас інформацію, коли знаходять наш проєкт.

Часто дизайнери кажуть, що факапити не страшно, що це нормально. Але насправді, коли ти працюєш для клієнта, факапити не можна. Саме тому так важливо робити власні проєкти. Тут ти можеш постійно робити мільйон помилок, на яких зможеш вчитися.

 


Telegraf.Design працює за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.

avatar
Антон Реппонен
дизайнер, співзасновник студії Anton & Irine
Колонка

У нас є ще дещо для вас