«Ти малюєш сміливо», — іноді кажуть мені. І мені дивно від цього. Бо сміливість для мене — це подолання чогось неприємного, страшного. Сміливі лінії, в моєму розумінні, означає впевнені. А впевнені для мене — якраз у зоні комфорту. Я спробувала в малюванні багато і все візуальне — це моя зона комфорту, в якій я можу з цікавістю експериментувати.

Ілюстраторка Ірина Вале

Сміливості ніколи немає меж. І кожен новий дивний рух рукою доводитися відвойовувати у звичного. Пам’ятаю, моїм першим свідомим проривом стало те, що можна намалювати тільки силует людини, і вже за ним буде зрозуміло хто це. Так я стала більше спрощувати та використовувати менше деталей. Зараз я б хотіла частіше працювати на великих форматах, але в цьому напрямі найскладніше себе організувати, бо потрібен простір, щоб розкластися.

Як і де можна набратися графічної «сміливості»:

На воркшопах

В умовах, коли є коректне завдання і кілька учасників, вмикається групова динаміка. Всі роблять — і я роблю. Це чудовий метод забути про свої страхи. А коли хтось уже вам раз показав, як можна робити по-новому, то з’являється фізичний досвід, який можна запам’ятати та використовувати надалі.

Коли я йду до когось на заняття, то залишаю свою роль ілюстраторки/викладачки/ колажистки з виставками/тощо, і приходжу чистим аркушем. Бо щоб сприйняти нову інформацію, потрібно бути в стані учня. Але досвід нікуди не подінеш. Я точно знаю: якби я не була готова (в метафізичному сенсі), то не змогла б сміливо пробувати всі прийоми. Якби моєю зоною комфорту був олівець-маркер, то далі олівця і маркера було б складно вийти.

З цієї ж опери й вправи у «Візуальному щоденнику». Цей проєкт заснувала Варвара Перехрест у 2019 році. Зараз я його амбасадор, веду їх інстаграм і підтримую чат в Телеграмі.

Візуальний Щоденник живе в форматі закритого телеграм-чату, де двічі на тиждень публікуються завдання, які вигадує Варвара. Особливість завдань у тому, що в самому цікавому питанні, лежить цікава відповідь. Кожна задача — це конструктор, і потрібно добре подумати як елегантно викрутитися. У підсумку виходить щось незвичайне. Наприклад:

• Оберіть цікавий об‘єкт (бажано неживий) та намалюйте його силует. Уявіть, що цей об’єкт має скелет, придумайте його структуру та додайте до малюнку наче це рентген.
  
• Придумайте та візуалізуйте нові жести для людей з 8 (або більше) пальцями.
• Розмалюйте гіпс (на будь-якій частині тіла). Пограйтесь із формою гіпсу, можливо обіграйте пальці, які з нього визирають. Спробуйте повеселити уявного травмованого друга та людей навколо.

Інколи ми збираємо колекції:

• Знайдіть предмет, який ви маєте в більш ніж 10 версіях, хоча могли б обійтися й одним. Наприклад, 10 сумок-бананок різного дизайну або 10 кавових чашок. Задокументуйте свою колекцію (фото або малюнок), розкажіть чому вам потрібні ці всі версії або як ви обираєте, коли використовувати кожен варіант.
• Зберіть колекцію квадратів, тобто добірку звичних предметів квадратної форми, і візуалізуйте цей набір на одному зображенні в привабливому вигляді.Якщо робити вправи регулярно, ви постійно перебуваєте у тонусі креативності, мозок отримує завдання і шукає нестандартні шляхи їх вирішення. Ви стаєте сміливішими в ідеях і в їх реалізації.

Рік участі у Візуальному Щоденнику значно вплинув на мою кар’єру. Я публікувала ці кумедні картинки, і до мене почали звертатися замовники, щоб зробити для них щось подібне. Тепер такі прийоми як візуальна метафора, візуальна рима стали моєю фішкою в ілюстрації.

Пробувати різноманітні техніки в малюванні

Справа навіть не в тім, чи подобаються вони вам з естетичної точки зору. Важливо просто відчути матеріал в руках, дати рукам запам’ятати як може бути по-різному. Звідси збільшується варіативність рухів, що набуває гарного вигляду в будь-якій техніці, яку б основну ви для себе не обрали.

Якщо вмієш малювати сміливо традиційними матеріалами, то зможеш перенести це і в цифру. Загалом жодної різниці в цифровому малюванні та малюванні від руки немає. Іноді постає питання фізики руху. Наприклад, щоб зробити несподівану лінію тушшю, можна взяти пензля незвичним способом — тільки за самий кінчик, або навпаки обхопити всією рукою. Або мокнути туш не пензлем, а паличкою чи ганчіркою. У цифровому малюванні працює лише стилус, його можна по-різному тримати, але не у всякому нахилі він спрацює. Виходить, щоб зробити дивну лінію в цифрі, потрібно імітувати дивацтва ручної техніки. Тобто коли знаєш, який ефект можна досягти вручну, можна свідомо імітувати його на планшеті.

Зі мною трапилася неймовірна історія про експерименти з техніками в авторській артстудії Aza Nizi Maza в Харкові. Я давно хотіла з нею особисто познайомитися, але думала, що в студії поводять заняття лише з дітьми. А навіть, якщо приїду, то що говорити: «Я вас люблю, давайте дружити»? Думала я так довго, поки не вирішила менше думати, а подивитися їх розклад. Виявилося, що є заняття для дорослих! Я просто подзвонила, записалася, купила квитки.

Я була в Харкові два неймовірних дні, познайомилася із засновником студії Миколою Коломійцем, намалювала роботу в змішаній техніці. Дуже змішаній техніці. Спочатку Микола запитав, що б я хотіла намалювати. А я перед цим гуляла в парку Горького і мене заворожила карусель на атракціонах: ніч, пластикові ошатні конячки, а навколо тільки круглі лампочки горять. За імпульсом я і сказала, що хочу малювати карусель. І понеслося.

У студії відбувається магія. Весь час мене не покидало відчуття, що я присутня на чомусь легендарному і дуже важливому. Микола як фокусник з тисячею хустинок у кишенях, завжди має несподіваний хід у малюнку. В моїй роботі було дуже багато етапів:

• Прикріпили папір степлером до стіни
• Зробила приблизний ескіз на форматі
• Замішала гуаш (там десь сотня баночок стояла і в склянках розводиш потрібні відтінки)
• Перший шар світлої гуаші закатала валиком, підсушила будівельним феном, закатала другий шар синьо-чорним
• Поки фарба не висохла, продряпала форму каруселі
• Заклеїла скотчем лінії, зверху зафарбувала червоним — і вийшли рівні смужки
• Вставила пульверизатор в банку з фарбою, попшикала, вкрила плівкою, залишила засихати на ніч

День другий:

• Додала деталі аквареллю
• Вирізали трафарети коней (є помічник Женя, який допомагає з деякими процесами)
• Вийшли на вулицю, попшикали на трафарет фарбу з балончиків
• Додала плями сухою пастеллю, уточнила форми гуашшю і пензликами
• Вирішили додати фігуру на передній план, щоб розбити симетрію. Я запропонувала зробити задок поні, яка ніби втекла з каруселі, вийшла з цього колеса сансари
• Зробила трафарет задка, спонжиком надрукувала задок
• Фінальні штрихи пензликом, гуаш

Особливість цієї техніки в тому, що ти не знаєш напевно що вийде. Чи не запшикаеш ти з балончика з фарбою на вулиці у темряві всі деталі, які вимальовував до цього. Якби я була в Харкові довше, то можливо роботу вели б по-іншому. А так було завдання максимально мені показати, що можна робити в процесі.

Звичайно, якщо самому робити все це вдома, все буде інакше. У студії й атмосфера, й поради, й килим, який не боїшся забруднити — все говорить «твори!!!». А вдома навряд чи я зможу повторити все на повну. Саме тому я дуже рада, що такий досвід був.

Гратися з помилками

Банка туші вилилася на стіл, зверху впав букет квітів і вітер роздмухав всі аркуші? Чудовий привід подивитися, що може вийти з плям, відбитків і зрушень. Ставтеся до цього не як до катастрофи, яку не можна виправити, а як до нових умов завдання, які потрібно вирішити.

Завжди є свобода реагувати на ситуацію і в будь-якому випадку нічого поганого від помилки в малюванні не стається. Камон, ми просто водимо олівцем по папері. Страху немає.

Розширювати надивленість

Коли ви в новинній стрічці бачите цікаві роботи, з часом вони для вас теж стають зоною комфорту. Я спеціально підписалася на людей в інстаграмі, які шокують мене в плані малювання. Іноді з точки зору естетики для мене це занадто, але коли бачиш їх у стрічці щодень, то звикаєш і твої межі «занадто» розсуваються.

Надивленість розвиває все, що потрапляє в радіус зору. Іноді ми самі не помічаємо як оточення на нас впливає. Наприклад, минулого року я була в Берліні, мене дуже вразив стріт-арт, плакати. Я багато фотографувала і показувала у себе в блозі. Після повернення в Україну мені потрібно було на декілька днів з’їздити до Львова, там я теж дивилася на графіті й афіші. Одна підписниця написала «слухай, твій Львів так схожий на Берлін, я раніше там таких штук не помічала». І я зрозуміла, що весь цей час дивилася на Львів через оптику Берліна, не встигла переналаштуватися. Тому і бачила те, що бачила. Не сумніваюся, що це вплинуло і на мої художні роботи того часу.

Бонус. Сміливість у комерційних проєктах

Сміливість у комерційних проєктах дуже залежить від замовника, від його потреби в стилістиці та його готовності приймати нове. Але щоб сміливі замовлення з’являлись, потрібно у своїх особистих проєктах показати, що ти вмієш їх робити. Тобто потрібно бути в особистих проєктах максимально сміливим, бо в комерційних замовленнях швидше за все доведеться знизити градус. Таким чином, навіть знижуючи градус, роботи можуть залишитися гострими та цікавими.

Наприклад, моя поїздка до Харкова на заняття в студії Aza Nizi Maza перетворилася в дивовижну історію, коли особиста творчість плавно перетікає в комерційний продукт.

Я тоді тільки приїхала з Харкова. Мені написали з Goodwine, що у них буде ребрендинг літрових пляшок пива, і першим буде сорт кельш. ТЗ мені надіслали довгим текстом, в якому описувалися всі верхні/нижні ноти аромату та містилася історична довідка. Кельш — легке традиційне німецьке пиво, яке подають у високих вузьких стаканах і на особливій таці. Моїм завданням було це обіграти. Я зробила два ескізи з різними ідеями, а на третій швидко накидала карусель, яка в цей час висіла у мене перед очима, яку я до цього два дні малювала в студії. Клієнт обрав карусель. Це вперше моя особиста тема перейшла в комерційну ілюстрацію. Від мене максимальна скетчовість, а від замовника повне прийняття мене і за темою і за технікою. Тотальна любов!

Telegraf.Design працює за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.