Маркетинговий дизайнер робить продукт привабливим, щоб люди почали ним користуватись. UX-дизайнер потрібен, щоб продукт був зручним, зрозумілим, приємним і до нього хотілось звернутись ще раз. Те ж саме стосується і UX-райтера. Якщо копірайтер продає, то UX-райтер створює.

Євгенія Палаш розповіла, чим займається UX-райтер, що йому варто знати та що необхідно для роботи.

Чим займається UX-райтер

Копірайтер описує функціонал продукту так, щоб програму хотілось завантажити й люди почали з нею взаємодіяти. Завдання UX-райтера — зробити так, щоб користувачі досягли своїх цілей, захотіли платити за продукт і порадити його знайомим.

Саме тому копірайтери працюють у відділі маркетингу, а UX-райтери мають працювати з продакт-командою.

Але чому б не доручити ці обов’язки дизайнеру чи копірайтеру? Власне, ще три роки тому більшість компаній так і робила. Поки не стало зрозуміло, що ані копірайтери, ані дизайнери не можуть фахово дбати про текстову частину інтерфейсів.

Вони писали, як вміли, тож результат виходив не надто блискучим. Кращим UX-райтером буде людина, яка безпосередньо цим займається, розуміє специфіку галузі, має відповідну команду і достатньо часу.

Розберемо на прикладі. У нас є каталог Setapp, він схожий на App Store, але користувач купує не по одній програмі, а всі 160 разом. Вони доступні в одному сервісі і коштують 10 доларів на місяць.

Але люди всього цього не знають. Зазвичай вони шукають у гуглі конкретну програму, наприклад, щоб завантажити відео з ютуба. Знаходять Setapp і завантажують весь каталог. За три секунди, поки програма ставиться, ми маємо заспокоїти користувача і пояснити: ви щойно завантажили сервіс із 160 застосунками, все нормально. Адже всі зазвичай лякаються і просто видаляють усе чимшвидше.

Тож поки програма завантажується, наш користувач бачить три вікна з текстом. У них ми пояснюємо, що це пакет застосунків, ви можете користуватись ними всіма і дозволити собі здивуватись. Це працює краще за звичайне відкриття програми.

Що варто знати UX-райтеру

Уявіть усі застосунки, до яких ви звертаєтесь найчастіше. Як вони зроблені? Навряд вони мають такий вигляд:

Усі давно зрозуміли, що поганий інтерфейс відштовхує користувачів. У 90-х вибору не було і люди користувались тим, чим могли, але цей етап ми вже успішно залишили в минулому.

Ознаки неправильного інтерфейсу:

• забагато вибору, навіть 4 кнопки дії в одному вікні це занадто;
• легко помилитись, наприклад, випадково скасувати платну підписку в один клік;
• жаргонізми або вузькогалузева лексика, незрозуміла користувачу (наприклад, сповіщення «помилка сервера» багатьом нічого не скаже);
• детальна інструкція в інтерфейсі: якщо вам потрібно більше ніж 2 рядки для пояснення — десь щось пішло не так, дизайн має бути інтуїтивним;
• синонімічні опції («Видалити» і «Вимкнути», «Ні» та «Скасувати» тощо).

Ознаки хорошого інтерфейсу:

• самоочевидність, прості й короткі слова;
• ультраспецифічність, слова в інтерфейсі позначають саме ті дії та функції, які виконуються;
• непомітність: слів настільки мало, наскільки це можливо (хороший приклад — Tinder, там усі слова замінює універсальна мова хрестиків і сердечок);
• передбачуваність: люди приблизно розуміють, які кнопки для чого слугують.

Якщо ви зробили все, що хотіли, та не помітили, як — це і був ідеальний UX.

Але ж ми хочемо створювати ще щось нове! Соцмережі на кшталт фейсбуку і ютубу сформували значну частину нашого лексикону: стрімити, постити, фід, таймлайн. Безліч слів, які прижились і використовуються саме в контексті соцмереж. Чому? Як їм це вдалось? У мене є припущення.

Найперше — потрібно використовувати знайомі людям слова, доречні та логічні. В англійській мові всі ці терміни вже були, просто в іншому значенні (у нас це, наприклад, слово «стіна»). Вони не випадкові та цілком пасують до своїх сучасних функцій; просто вигадані слова так не спрацюють. Тобто мають бути старі, знайомі та влучні назви, вжиті у новому контексті.

Що потрібно UX-райтеру для роботи:

• хороші навички копірайтингу, влучний добір слів;
• дизайн-мислення, емпатія, вміння поставити себе на місце користувача (в ІТ це легше, адже можна порахувати кількість кліків, переходів, переглядів та зрозуміти вподобання аудиторії);
• базові знання з вебдизайну, щоб уявляти логіку інтерфейсу;
• вайрфреймінг (робота з флоу користувачів, переходи з екрану на екран);
• сторіборди (сценарії, як користувач завантажив програму, які вікна відкрив, які кнопки натискав, щоб виконати потрібну йому зрештою дію), юзер-флови (маршрут користувача) та прототипування (усі можливі сценарії та історії зібрані в один інтерфейс — наприклад, у сайт. Користувачі його тестують, а ви дивитесь, як і на що вони тиснуть);
• базові знання зі створення інтерфейсів: що і як треба показувати насамперед, чому користувачі звикли до певних інтерфейсів і не звикли до інших тощо.

Яке майбутнє чекає на інтерфейси

В ідеалі їх не існуватиме. Ймовірно, інтерфейси замінять зручніші способи взаємодії, наприклад, голосове управління. Але до того часу в UX-райтерів є робота. Як мінімум уникати такого: