Секретар Ради національної безпеки та оборони України Олексій Данілов нещодавно висловив думку про те, що Україна має позбутися кирилиці й перейти на латиницю. Ця заява викликала чимало суперечок в суспільстві, зокрема серед дизайнерів. Telegraf.Design поцікавився в шрифтових дизайнерів, наскільки це на сьогодні важливо та чи реально втілити у життя.

Що сталося

Секретар РНБО Олексій Данілов в інтерв’ю «Радіо Свобода», опубліковане в суботу, 11 вересня сказав, що, на його думку, українцям «треба позбавитися кирилиці та перейти на латиницю», тому що вважає це однією з фундаментальних речей, що необхідно реалізувати.

Календар «Rusałka» (1910)

Думки шрифтових дизайнерів 

Андрій Шевченко

Спокійно ставлюсь до різноманітних способів напису української, але нашій мові, на мою думку, потрібна просто нормальна система транскрипції на латинку.

Жоден з урядових стандартів на моїй пам’яті не осягнув простої ідеї прямих відповідників кириличних літер латинським (як це існує в сербській, наприклад), що дозволило б безболісно та автоматично перетворювати кириличні записи в латинські та навпаки.

Тому в нас то ігрек позначає абсолютно різні звуки -и- та -й- в рамках одного стандарту, то -і- позначає -і- та -й- (і тому я по-теперішньому пишу в множині: «Andrii», omg!), то -zh- означає -ж-, але також і -зг-, і так далі.

До того ж здається, що жодна з 100500 українських латинок (включно з тією, яку сам вигадував у 1989-му році) не має гарний вигляд у тексті (наприклад через купу -h-), хоча білоруській латинці це вдається.

Поза тим, останні роки маємо сплеск і ренесанс українського шрифтарства. «Знадібки» постачають неймовірні скарби XX століття, широкі кола дізнались про Рутенію. Нам би саме час працювати з нашим спадком, вивчати кирилицю, любити наше письмо та розвивати й плекати нашу культуру, замість ось цього.

Чи доцільно на восьмому році війни різко погіршувати сприйняття письмового тексту? В РНБО, звісно, свої резони, але ж як зрадіють наші офіцери, коли Журнали Обліку Журналів їм доведеться заповнювати латинкою!

Чи готові до цього українці? Це кожному легко перевірити самостійно за кількістю друзів, які пишуть в побуті чи фейсбуці українською латинкою.

Директивний по-ленінськи перехід на латинку дав би українцям зайву лінію поділу між кириличними партизанами та слухняними латиністами, спричинив би зайві технічні витрати та побутові труднощі, підсилив би відторгнення від української держави, культури й мови серед тих багатьох, хто досі балансує між російсько-радянською й українською ідентичностями, так мені здається.

Дмитро Растворцев

Україні це не потрібно. Принаймні, у найближчій перспективі. Кирилична система писемності, в порівнянні з латиницею, більш адаптована для передачі слов’янських мов на письмі. Кирилиця прийшла на терени України разом з християнством, символізує тяглість історії і являє собою таке ж уособлення України, як і її мова, пісні, національний одяг, страви тощо.

Московія (попередник Російської Федерації) перейшла на кирилицю значно пізніше за Україну – вже після розвалу Золотої Орди. Якщо Україна залишить кирилицю московитам, вона відмовиться від ще одного свого надбання – позбавить себе історичного спадку, підрубує корені на яких стоїть.

Технічно цей перехід доволі складний і травматичний для суспільства та економічно витратний. Судячи з попереднього досвіду, є велика ймовірність крадіжки державних коштів на Великому Друківництві при переході на латинку.

Серед наслідків: складність читання історичних і українських текстів, забуття коренів, втрата самоідентичності.

Богдан Гдаль

Як будь-яке політичне рішення, таке рішення ніколи не матиме ідеального часу на втілення. Подібні реформи завжди насаджуються зверху і громадяни повинні їх виконувати. Про їхню готовність ніхто у них не питатиме.

З економічної точки зору, це зайві величезні витрати грошей. Бо треба змінювати все – від переписування законів, до вивісок в туалеті. Чи відірве це нас від Росії? На мою думку, ні. Бо мову ми ж не змінюємо! Росіяни цілком нормально можуть читати транслітом, а іноземці, які користуються латинкою, і не є слов’яни, все одно нічого не зрозуміють, бо мови не знають. На мою думку, треба спиратися на досвід греків. Саме від них пішла і латинка, і кирилиця.

Уявіть собі дискусію в їхній країні, що їм треба відмовитися від свого спадку заради того, щоб бути зрозумілими в Європі. Вони покрутять пальцем біля скроні…

І наостанок, з точки зору мене, як шрифтового дизайнера, багатство еволюції й видозмін кирилиці за тисячу років її існування у нас – це частина власного спадку, з яким цікаво працювати. Я не збираюся від нього відмовлятися на користь гучних фасадних реформ.

Кирило Ткачов

В переході на латинку немає жодного сенсу. В нас за 1000 років використання кирилиці накопичено неосяжний об’єм текстів, які просто неможливо перекласти іншою системою письма. Тобто, якщо уявити, що за пару поколінь українці читатимуть латиницею, то це означатиме, що весь цей масив знань буде втрачено. Їх просто не зможуть читати.

Звісно, навіть якщо включитися на повну потужність і переписати латиницею всі підручники, закони, державні сайти, літературу та все інше, що нас оточує просто зараз, то перевидати все це й опублікувати буде, м’яко кажучи, дуже і дуже дорого та складно. Насправді просто нереально.

І тут виникає питання: навіщо? Ми станемо ближче до Європи? Ні, бо використання латиниці не зробить українську більш зрозумілою для іноземців, а українці від того, що почнуть використовувати латиницю, не стануть краще знати англійську.

Може це нам дозволить далі відійти від Москви? Але ж кирилиця не належить Росії, а головне, сама Росія від цієї реформи нікуди не зникне.

Кирилиця чимось гірша за латиницю? Ні. Бо вона добре заточена під українську мову і дозволяє відображати графічно всі необхідні звуки. Ну, і по суті, грузини використовують свою абетку, бо вона відповідає задачам, вірмени використовують вірменську абетку… В обох випадках ці системи не мають нічого спільного з латиницею, але це і не має значення, бо вони зручні для використання носіями мови. Свою систему письма використовують і греки, і китайці, і багато хто ще. Ці системи зручні, в кожному окремому випадку.

Систему письма теоретично можна змінити там, де вже неодноразово відбувались подібні реформи. Візьмемо Казахстан. ДоХХ століття в них використовувалися арабські символи, потім – кириличні. Зараз вони ніби переходять на латиницю. Не знаю, чи виграють вони щось від цього, але, принаймні, до змін писемності їм не звикати.

Чи готові до цього українці? Не думаю. Хіба що ті, хто не вміє читати.

Ми просто втратили б величезний шмат історії, викинули в трубу купу грошей і загрузли у вирішення купи проблем, які б самі собі створили.

Відмова від кирилиці – ідея не нова. Українську латинку в певний час та у певних обставинах вже використовували в історії нашої країни. Так, наприклад перша стандартизована латинська абетка для української мови (1834 рік, Йосип Лозинський) брала за основу польський правопис.

Праця «Ruskoje wesile» Лозинського (Перемишль, 1835) 

Спроби переходу до латинки на основі й чеської орфографії (1859, Йосип Їречек) також не виявилися неперспективними. Схожа дискусія виникала й на початку XX століття. У сучасній Україні цю ідею час від часу висловлюють різні політики та громадські діячі.

Telegraf.Design живе за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.