Британська художниця Дорін Флетчер нарешті отримала визнання. Вона малювала пейзажі робочого району Іст-Енд 21 рік поспіль. В січні 2019 року в лондонській галереї Nunnery відкрили виставку її робіт.

Її картини в період з 1983 по 2004 рік показують, як швидко змінювалися вулиці в східній частині Лондона, Іст-Енді. Протягом двадцяти років Флетчер малювала занедбані підприємства і будівлі, які тепер знесені, поки не зіткнулася з відсутністю визнання. Випадкова зустріч з лондонським блогером допомогла привернути увагу публіки до її картин у 2015 році.

«Ще будучи підлітком, я присвятила себе малюванню того, що зникає», — каже художниця.

Її пейзажі можна буде побачити в галереї до 24 березня 2019 року.

Кафе Pubali, Лаймхаус, Східний Лондон, 1996 рік:

Художниця про роботу: «Я була заінтригована цим кафе: воно завжди було відкрито, але здавалося, що ніхто не заходив всередину. Тільки маленький худий чоловік сидів за столом і їв тарілку каррі. Я піддалася спокусі та увійшла туди зі своїм партнером. Ми замовили каву, і вона була найгіршою з усього, що я коли-небудь куштувала. Це була субота, січень 1985 року, коли сонце намагалося прорватися крізь туман. Було затишшя, і раптом я почула гуркіт, схожий на грім. На Тауерському мосту вибухнула бомба, закладена IRA».

Парк Бартлетт, 1990 рік:

Художниця про роботу: «Самотня будівля і дим, що піднімається з труби, спонукали мене намалювати це. Знадобилися місяці, щоб знайти правильний відтінок білого для клубів диму».

Автобусна зупинка, Майл-Енд, Східний Лондон, 1983 рік:

Художниця про роботу: «У Майл-Енді я опинилася в травні 1983 року, коли прийшла на побачення. Я була заінтригована будівлею за автобусною зупинкою, яка здавалося приреченою, і мені захотілося намалювати це до того, як сюди приїдуть бульдозери. Через рік будівлю все ж знесли. Мене також зацікавили ці жінки, які чекали автобус і питали одна одну, чи не знайомі вони».

Лаймхаус, Східний Лондон, 2003 рік:

Художниця про роботу: «Сніг у Лондоні — рідкість, тому зловити цю магію потрібно швидко, перш ніж вона перетвориться в сльоту».

Магазин на розі, Кеннинг-Таун, Східний Лондон, 1994 рік:

Художниця про роботу: «Одного разу суботнім днем в червні 1991 року я вирішила дослідити місто по той бік річки Лі. Я пішла за чорно-білим коллі по вулиці. Собака згорнула за кут і пропала, але я припускаю, що вона забігла у відчинені двері газетного кіоску. Це зображення залишилося в моїй пам’яті, тому восени я повернулася, щоб зробити кілька швидких начерків, але запізнилася. Вхід в магазин був забитий, і я так і не дізналася, чи увійшла туди собака».

Пральня, Боу, Східний Лондон, 1983 рік:

Художниця про роботу: «До 1990 року два рази на тиждень я ходила в пральню. Там працювали дві дами. Вони постійно базікали, і повітря було синім від суміші сигаретного диму і вихлопів автомобілів. Багато років я думала про те, щоб написати цю картину, але коли зважилася, пральня вже втратила свій характер. Пані вийшли на пенсію, а димна атмосфера випарувалася, бо з’явився червоний знак “Не палити”».

Усі зображення: www.bbc.com

Також в Telegraf.Design можна дізнатися про те, що художній музей Клівленда виклав у відкритий доступ 30 тисяч творів мистецтва.