Статті
Заробляти на ідеях
Що таке креативна економіка та яке в ній місце дизайну
28 вересня, 2020

Як пов’язані культура, брендинг та економічний успіх країни, що таке креативна економіка та до чого тут ревіталізація.

У восьмому випуску подкасту Nonpareil на «Радіо Аристократи» авторами якого є Гліб Капоріков та Нонна Старущенко, до розмови долучився Ярослав Белінський, дизайнер, засновник та голова Асоціації Design4Ukraine.

Говорили про додану вартість, яку створює дизайн, про креативну економіку та про те, як креативна індустрія може формувати образ країни та бути джерелом її економічного успіху

Telegraf.Design є інформаційним партнером подкасту й публікує вижимки найцікавіших думок в епізоді. Партнер проєкту – міжнародний технологічний холдинг з українським корінням TECHIIA.

У попередньому випуску Nonpareil  йшлося про те, що містяни можуть і мають брати участь у дизайні власного міста. 

Продавати дорожче

Дизайн створює додану вартість до будь-якого продукту. В Європі 1 євро, вкладений в індустрію дизайну, приносить до 20 євро прибутку. Не всі фінансові піраміди можуть таким похвалитись. Тобто бізнесу завжди варто вкладатися у якісний брендинг та гарний дизайн.

Дизайнерам зі свого боку потрібно частіше говорити про сильний економічний ефект від їх роботи. І навчитись оперувати точними цифрами (було стільки, на дизайн витратили стільки, заробили на стільки-то більше), аби бізнес міг бачити реальний ефект за реальними показниками. Звичайно, хтось має вести займатись цією статистикою. Тому Ярослав разом зі своєю командою працює над тим, щоб створити організацію, центр дизайну, який би взяв на себе функцію відстеження економічного ефекту від діяльності дизайнерів: «Тому що будь-яке системне рішення впроваджуються через політику. Поза політикою ви не можете втілювати системні зміни. Дизайн — це і політика й економіка також», — зазначив Ярослав Белінський.

Цю думку добре ілюструє факт того, що деякі країни зробили дизайн своєю «фішкою» та джерелом економічного успіху. Данія, Швеція — країни на які рівняються у сфері дизайну — в якийсь момент вирішили будувати заробіток на дизайні. Наприклад, Данія продає архітектурні послуги та послуги інтер’єрного дизайну на міжнародному ринку. Більшість готелів світу спроєктовані данськими архітектурними бюро та дизайн-студіями. І це приносить країні значні кошти.

В Ірландії провели цікавий експериментальний проєкт — влада вклала близько 200 млн євро і провела в країні рік дизайну. За цей рік зібрали статистику про обсяги грошей, які залучила та згенерувала індустрія, скільки виникло нових проєктів, скільки на них заробили тощо та порівняли її з показниками попередніх років. Цей проєкт мав високий промоційний ефект, він спрацював. І вже певний час ірландські бюро займають перші сходинки у рейтингах у Великобританії (а це ринок з потужними гравцями зі всього світу).

Читайте також: Мистецтво VS Дизайн

Креативна економіка — це економіка ідей

Про креативну економіку вже говорять років десять. Вона охоплює не лише дизайн, а загалом всі сфери культури. Багато країн уже відмовились від думки, що їх врятують корисні копалини (які врешті закінчаться) та змістили свій фокус на те, щоб продукувати більше ідей.  І це дуже круто, бо ми переходимо від мислення навколо використання природи до розвитку потенціалу людства. Гарні ідеї так просто не народжуються, вони розвивають у розвиненому соціумі, країнах, у розвиненому світі.

Тепер країни конкурують на рівні ідей.

Креативна економіка має багато різних визначень. Але одне з найцікавіших — це економіка ідей. Ідеї можуть рухати й традиційні сектори економіки, до яких ми звикли, що вони є базою (фінанси, енергетика, промисловість), і нестандартну творчу діяльність.

Креативна економіка дозволяє заробляти на ідеях. Якщо раніше аби почати генерувати кошти, потрібно було умовно інвестувати в будівництво заводів, налагодити дистриб’юцію, почати щось закупати. Тобто постійно потрібні були кошти аби щось купити, щоб потім це продати та заробити більше. То зараз може бути інакше — бути достатньо придумати ідею на серветці, завтра почати свій стартап, а потім цей стартап продати.

Один з інструментів розвитку креативних індустрій — створення креативних хабів. Адже аби люди генерували ідеї, їм потрібне сприятливе середовище, де вони зможуть обмінюватись думками. Найкращі ідеї народжуються в умовах колективного драйву. Круті проєкти, продукти, сервіси виникають на перетині різних напрямків. Хаб — це місце, де є ресурси та можливості, які підживлюють ідеї. Недостатньо просто відкрити креативний хаб, вкласти гроші в дорогі, трендово оформлені приміщення. Так, в них приємно знаходитись, але там нічого не відбувається. Простір потрібно постійно наповнювати, запрошувати людей, організовувати зустрічі, дискусії, кінопокази, концерти, і це величезний фронт роботи, можливо, навіть більший, ніж відкриття цього хабу.

У першу чергу креативна економіка розвивається завдяки глобальним стратегіям, в яких культура стоїть на першому місці.  У багатьох країн насправді немає іншого варіанту, як розвивати креативні індустрії. І в України в тому числі — заводи закриваються, у виробництві ми не конкуренти Китаю ні за цінами, ні за якістю, тому потрібно продавати ідеї. Це достатньо очевидно. За цим майбутнє, і взагалі саме такий напрямок розвитку України — навколо генерування ідей — це і перспективно, і логічно, і раціонально.

Культура, брендинг країн та економічний успіх

Практика створення певного образу країни, завдяки якому вона може покращити свій імідж та збільшити вплив на міжнародній арені не нова.

Франція за часів Людовіка XIV, наприклад. Людовік дуже активно запроваджував моду при дворі, мав цілі механізми кому дозволяти у щось одягатися, а кому ні. І він продавав цю моду за кордон. Це мало економічні наслідки, адже залучалось виробництво, багато людей були в ньому зайняті та вже тоді будували цю креативну індустрію. І власне влада розуміла, що це приносить гарні гроші в казну.

По суті, країна будувала власний бренд на основі моди. І мода стала поштовхом, що й французька стала модною, і що Франція стала еталоном еліти й почала політику підкорення світу.

Звичайно, Людовіку XIV було легко спрямувати роботу всієї країни на моду, бо всі рішення приймались лише ним: «Франція – це я. І все, що корисне мені, корисне для Франції».

 

Багато країн забредовані чи якоюсь людиною, чи продукцією, чи епохою, чи подією. Барселона = Гауді, Австрія=Моцарт. Венеція — унікальне місто на воді, суцільний музей, та на додачу ще й домівка культурно-мистецьких заходів у вигляді фестивалів та карнавалу. Венеція — це модель того, як працює в малому масштабі країна чи місто суто на креативній економіці.

Читайте також: Країни та їхні бренди: які меседжі комунікують у світі

Також є приклад Мельбурна — міста з власним брендом та яскравою айдентикою. Після потужного брендингу Мельбурну, кількість туристів у доти мало кому цікавому місті збільшилась у 10 разів. І це було легко порахувати: ось стільки грошей надходило від туризму до брендингу, а стільки почало надходити після.

Це яскрава ілюстрація того, як багато може зробити принадна картинка, і чому варто вкладатись у візуальний бренд. Але цей успіх призвів і до зворотного, негативного явища — хибного уявлення, що якщо є класна картинка, то уже лише завдяки їй у бізнес піде капітал. Мельбурн був першим, і це викликало приголомшливий ефект. А далі, чим більше міст використовує цю фішку, тим менше від неї користі.

Наприклад, в Амстердамі кілька років тому прийняли рішення забрати з центра міста напис IAmsterdam.

Вирішили, що він шкодить, адже всі туристи перш за все хочуть сфотографуватись біля нього, а не побачити історичні та культурні пам’ятки, що привертали менше уваги, ніж заслуговували.  Місто вирішило прибрати цей візуальний маркер, який був аж занадто до нього прив’язаний. Коли змінюється контекст, задачі та потреби, потрібно на це сміливо реагувати.

Це один цікавий приклад брендингу — брендинг з нічого (майже) у маленькому містечку в Литві. В країні міста подавались на грантові кошти для розвитку. Сільський регіон Рамігалі, в якому живе близько 1500 людей, дуже хотів з’явитись на культурній та інвестиційній мапі Литви, і теж брав участь. Оцінивши свої сильні та слабкі сторони, у місті вирішили, що в них дуже круті кози. І жителі влаштували конкурс краси для кіз. Цей фестиваль привабив реальні інвестиції та став регулярним, що дозволило підвищити рівень сфери послуг, побудувати кафе та готелі, створити нові робочі місця.

Взагалі регулярні культурні події — тижні дизайну, тижні моди, бієнале, архітектурні та мистецькі, виставки — генерують потік туристів, що є важливим джерелом наповнення бюджету будь-якого міста. Такі події також є можливістю «залучити до життя» не дуже принадні регіони. Фестиваль Burning man, який влаштовують посеред пустелі в Неваді (цього року відбувся онлайн), щороку заробляє $50 млн. Тобто круті речі можна створювати будь-де.

Читайте також: Можливо ми станемо богами для нейронної мережі

Креативна економіка відновлює занедбані об’єкти

Світом активно рухається тренд на ревіталізацію — коли приміщення, яке було індустріальним, перетворюють на принадне місце для життя та творчості. Сформувався тренд ще в 1980-х, коли почали закриватись великі виробництва.

Часто в закинутих цехах відкривають молодіжні центри, дизайн-студії, архітектурні бюро. Залучають на дуже вигідних, пільгових умовах креативний клас, який потім відкриває там різні ательє, магазинчики тощо. А з часом навколо них починають будувати елітну нерухомість. Наприклад, Роттердам — колись портове місто — шукає нові функції для закинутих доків. Все навколо них перебудовують в елітне житло з панорамним виглядом,  і таким чином змінюють призначення закинутих місць та уявлення про все місто.

Ще один вдалий приклад — Рурський район в Німеччині, Ессен і навколишні території, який існував до 1970-х лише завдяки та заради видобутку вугілля та важкої промисловості.  Ці сфери перетворились на дотаційні, і в якийсь момент все закрили. Потім поступово почали перетворювати ці території в креативний та екологічно нейтральний регіон, перейшли на відновлювальні джерела енергії, почали впроваджувати нові технології тощо.

Щоб побудувати на цій забрудненій території щось нове і корисне, зняли два метри ґрунту. Символом перетворення є дуже велика шахта Цольферайн, яка зараз є креативним центром, на території якої є і музей, і галерея, і концертний майданчик, і льодовий каток. А сама будівля внесена в список пам’яток промислової архітектури ЮНЕСКО.

Slider image
Slider image

У представників креативного класу є якась дивна любов до занедбаних зон. Тому може бути досить ефективним відправляти у такі місця цілеспрямовані креативні загони, такий собі дизайн-десант, який має бажання та потенціал нести зміни.

 

Telegraf.Design працює за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.

У нас є ще дещо для вас