Ліза Тарасова — режисерка анімації 2—4 сезонів мультсеріалу «Книга-мандрівка. Україна». Вона розповідає, як налагодити роботу творчої команди, встигнути з дедлайнами та не втратити при цьому любов до проєкту.

Більше про процес створення анімації мультсеріалу тут.

Завдання було аж ніяк не тривіальне — зробити 45 серій по 3+ хвилини за 4 місяці. За тривалістю це як випустити повнометражне кіно, на виробництво якого зазвичай потрібно декілька років. Почувши про такі обсяги та терміни, я подумала, що автори проєкту дуже веселі (Green Penguin production, дякую вам за цей челлендж!), і з радістю вскочила у човен, адже завдання із зірочкою дуже люблю.

1. Вибудувати систему

Коли у вашому проєкті присутні два чудових інгредієнти — великий обсяг роботи і стислі терміни — систематизація процесу просто необхідна.

Понад 80 фахівців різних напрямків (сценаристи, ілюстратори, аніматори) одночасно створювали близько 10 серій. Потрібно було організувати все так, аби творчій команді було зручно брати сцени в роботу, отримувати коментарі, реагувати на редагування та апдейти, не плутатися, не втрачати завдання, встигати здавати у визначений термін.

Також ми з продюсерами проєкту мали тримати у фокусі активний статус кожної серії і комфортно керувати процесом.

Наш пайплайн виглядав так: сценарій — розкадровка — докладні ескізи — кольоровий сторіборд — підбір дублів войсоверу в аніматик, який йде на звук — ескізи переходять в ілюстрації — ілюстрації в анімацію за сценами — зведення сцен у майстер — фіналізація

Інструменти:

Boords я застосовувала для підготовки розкадрування. Тут дуже зручно розбивати сценарій на сцени, візуалізувати текст і описувати те, що відбувається в кадрі для аніматорів та ілюстраторів, а також коментувати і вносити правки.

Сервіс дозволяє малювати прямо на сайті, але ця функція часто підвисає, тому я частіше роблю скетчі в Procreate або Photoshop і завантажую картинки в Boords. Він створений спеціально для роботи з анімацією і моушн-дизайном, тут є функція виведення картинок в аніматик, який можна відкрити в After Effects. А через те, що час був обмежений, наші аніматики виглядали як раз як слайдшоу — статичні кадри, зібрані під начитування. Такі аніматики звичайно ж не дають аніматорам повної картини того, що відбувається в кадрі, проте показують цілісність історії, правильність монтажу (він в анімації має бути продуманий вже на етапі швидких скетчів), хронометраж (його краще скоротити на цьому етапі, до того як усе піде в ілюстрацію) і враження від серії загалом.

Notion — найзручніший сервіс для таких завдань, як наше. Доступ ви купуєте для команди. Кілька людей, які залучені на всіх етапах і у всіх процесах, стають адміністраторами групи. А фрілансери, які підключаються на окремих етапах (у нашому випадку їх було понад 60 осіб), запрошуються як гостьові користувачі (guest user) на окремі дошки.

Тут ми створили дошку на кожну серію — усього 45. У кожній дошці завжди можна бачити актуальний статус виробництва. Тут же таблиця з дедлайнами.

Єдине, що в notion не дуже зручно, — це сповіщення. Коли їх накопичується досить багато, вони губляться у випадаючому списку. Зовні на дошці немає жодного позначення, в якій з карток тебе чекає коментар. Тому дуже важливо реагувати на коментарі швидко. Картки, які вимагають уваги і правок, ми переносили в колонку for review.

Для спілкування з командою з різних питань на всіх етапах ми використовували Slack. Зручний додаток із можливістю створення окремих кімнат під кожну серію.

2. Керувати віддаленою командою

Кістяк команди знаходився постійно в офісі, проте велика частина людей працювала віддалено. Я завжди сприймала співпрацю з фрілансерами скептично — не зрозуміло як керувати, як довіряти, як планувати, як знати напевно, що встигнеш вчасно. Сьогодні я розумію — фрілансер уже зовсім не той, що був раніше. Це відповідальний підприємець + менеджер + дизайнер, на якого справді можна розраховувати.

Наша команда працювала злагоджено, всі підтримували один одного, атмосфера була позитивно робочою. Коли працюєш над проєктом у таких умовах (стислі терміни та великий обсяг), дуже важливо зберігати позитивний настрій тих, від кого безпосередньо залежить продакшн. Навіть маленьке невдоволення і дискомфорт у процесах переростає в роздратування і ненависть до проєкту, що шириться зі швидкістю світла. А це веде до зриву термінів і зниження якості.

Я вивела для себе кілька правил роботи з командою моушн-дизайнерів, які допомогли нам усе встигнути і залишитися задоволеними.

• Брати на роботу, переглянувши портфоліо. Якщо воно викликає запитання — дати маленьке тестове завдання. Ніхто не любить робити тестові. Особливо ті, у кого є потрібні скіли. Вимагаючи від прокачаних дизайнерів тестове завдання, їх можна просто втратити. Краще одразу запросити на роботу, уважно подивившись портфоліо, і не втрачати дорогоцінний час. Лише один раз я помилилася в навичках дизайнера, у якого було сильне портфоліо, але в роботі він показав куди нижчий рівень. Але все-таки відсоток таких випадків дуже малий. Значно краще людям довіряти, про що говорить і наступне правило.
• Довіряти. Дозволити дизайнерові керувати виконанням своїх задач самостійно. У рідкісних випадках відразу після прийому в команду я давала новим і незнайомим дизайнерам в роботу короткі та нескладні сцени, чітко домовляючись про дедлайн, щоб потестувати їх роботу. У всіх інших випадках я розподіляла аніматорів на серії, де вже були підготовлені картки на кожен зі шматочків анімації. Аніматори знайомилися зі сторібордом та аніматиком і самостійно обирали собі в роботу сцени. Вони визначали і кількість сцен, які встигнуть зробити до дедлайну, і самі сцени, які їм цікаво робити, і з якими вони точно впораються.
• Давати простір для втілення особистих творчих задумів. Через те, що ми не робили докладного аніматика, і описували те, що відбувається у сцені, з точки зору загальних переміщень у кадрі і основних дій, залишався величезний простір для творчості — в анімації мікровзаємодій та деталей, з якими дизайнери справлялися приголомшливо спритно і з гумором. Так співробітник не просто виконує поставлену, чітко описану, задачу, а й стає режисером свого маленького шматочка, отримуючи можливість проявити свою творчість та професійно зростати.
• Охороняти та берегти час і сили людей. Не завжди виходило, але ми дуже старалися давати в роботу те, що вже затверджено і не підлягає виправленням та поверненню на попередні етапи. Отримуючи коментарі від продюсерів чи факт-чекерів, я намагалася мінімізувати правки, знаходячи оптимальне рішення, намагаючись зекономити кожному дизайнеру його час. Звідси випливає і наступний пункт.
• Давати правки конкретні та аргументовані. Будь-які емоційні коментарі від інших учасників процесу я перекладала на зрозумілу та чітку інформаційну мову. Докладно описуючи, що, де, як і чому потрібно виправити. Це дозволяє зберегти хитку душевну рівновагу творчої людини в потрібному балансі та мінімізує можливі непорозуміння і заперечення.
• Хвалити і дякувати. Із цим, я думаю, все зрозуміло. Серед дизайнерів існує відомий багатьом синдром самозванця. Що більше він не впевнений у своїх силах і сумнівається, тим повільніше і з меншим задоволенням працює. А задоволення від роботи підвищує і якість, і швидкість. Нагадувати про таланти співробітників і дякувати їм за те, що вони вкладають свій час і сили в проєкт, дуже і дуже важливо.

Чудово, що такі проєкти з’являються в Україні, втілюються у реальність і не зависають на етапі ідеї. Для мене головний інсайт з цього проєкту — спочатку думай про те, яка тобою рухає ідея. Приймай рішення, ЩО робити і тільки потім думай, ЯК це робитимеш. До останньої миті відштовхни думки про те, як це втілювати. Тому що спочатку мозок буде говорити про перешкоди, про складнощі та навіть неможливості. Якщо змішувати процеси обдумування що і як, то великий ризик не взятися за проєкт взагалі та втратити свою можливість.