Ситуація: дизайнер-початківець щойно закінчив курси з дизайну інтерфейсів і шукає роботу. Для багатьох це справжній виклик. Адже майже в усіх цікавих вакансіях серед умов зазначаються омріяний та відсутній «комерційний досвід».

Навіть якщо у дизайнера є гідні навчальні роботи після курсів, мінімально дотичний досвід з попередніх місць роботи (бо він/вона майже завжди світчер/ка), ці два слова часом здатні довести до розпачу. Телеграф розбирався, як початківцям шукати роботу, щоб це приносило не розчарування, а результат.

Поспілкувалися з представниками продуктових компаній ЛУН та Uklon, агенцій Hexagon, League Design Agency та Vintage Web Production та агенцій, які проєктують продукти на аутсорс різних розмірів (EPAM та Excited). Дізналися, чи беруть вони початківців у команди, чим керуються, які навички очікують, а на що готові закрити очі.

Це перша частина матеріалу. Друга частина матеріалу присвячена найважливішим навичкам, знанням англійської мови та вічному питанню: «робити неоплачуване тестове чи ні».

«Де брати два роки комерційного досвіду, якщо нікуди без цього досвіду не беруть?»

«Это просто боль. Все хотят опыта, но никто не хочет его дать. Даже на джуна хотят от года опыта».

«Проблема в тому, що хочуть комерційний досвід. Навчальні проєкти мало кого цікавлять :/».

Після курсів ти не джун

Рівень «джуніор», звісно, дуже розмите поняття, але в більшості хороших (а ми ж шукаємо роботу саме там) компаній джуніор — вже базово сформований спеціаліст, просто за ним ще потрібний нагляд старших колег. Тому рік досвіду у вимогах до джуна, особливо в продукті, це власне нормально.

Якщо вже все проговорювати вголос, то: курси дуже рідко роблять з людини готового спеціаліста. Навіть якісні (а не ті, де за два місяці обіцяють 8 проєктів у портфоліо) не гарантують, що ваших навичок буде достатньо, щоб зайняти вакансію джуна в агенції чи продукті.

Перед тим як піти далі хочемо зазначити: джуніор-дизайнер інтерфейсів у вебстудії та джуніор-дизайнер інтерфейсів у продукті виконують дуже різні завдання. Тож і вимоги у них різні. У вебстудії джун, якого беруть на роботу, найчастіше про гіпотези ніколи серйозно не замислювався, він малює внутрішні проєкти, мобільні версії, підхоплює задачі з маркетинг-відділу тощо. У продуктових проєктах джуни теж працюють насамперед з візуальними задачами, але розуміння досліджень, фловів, та інших тонкощів «продуктової мови» має бути.

А чи здалися компаніям дизайнери початківці?

Брати в команду людей без досвіду — справа ресурсозатратна. Новачків потрібно вчити, і у компанії, яка їх бере, мають бути для цього вільні/здатні/зацікавлені люди. Якщо їх в команді немає, брати молодих спеціалістів після курсів компанії економічно не доцільно.

Роботодавці в дизайн-індустрії бувають двох категорій: одні з задоволенням беруть людей після курсів у команду, інші мають принципову позицію «джунів без досвіду не беру». Хоча з усіх опитаних Телеграфом компаній жодна не сказала, що ніколи не наймає спеціалістів-початківців.

«У нас є задачі, з якими без проблем може впоратись молодший спеціаліст. Наприклад, перезібрати екран, підправити/відмалювати лендінг, реалізувати темну тему або зібрати дані про конкурентів», — розповідає Артур Шефнер, Lead Product Designer в Tech/Uklon.

У ЛУН кажуть, що беруть дизайнерів-початківців із ціллю розвивати людей у команді: «У команди, де вже є досвідчені дизайнери, ми залюбки розглядаємо початківців. Адже тоді можливе професійне менторство та зростання людини в команді».

Такий самий підхід поділяють в League Design Agency:

Михайло Самоваров

Співзасновник агенції League Design

Ми бачимо велику цінність у новачках для наших команд.

По-перше, новачки відіграють дуже важливу роль саме для дизайнерів рівня мідл та синьйор: допомагаючи їм набути навичок наставництва, управління та командної роботи. А також позбавляють досвідчених фахівців від рутинних завдань, з яких вони виросли. Таким чином професіонали кожного рівня зосереджуються на роботі, яка несе для них виклики: джуніори — на імплементації та технічному дизайні, а досвідчені фахівці — на розв’язанні складних проблем.

По-друге, джуніори — це наші майбутні мідли. У нас діє система індивідуальних планів зростання, і вже через рік ми отримуємо мідлів-початківців, до того ж перевірених у робочих умовах. Такий підхід вивів нас у категорію найбільших дизайн-компаній в Україні.

Опитані нами компанії, що працюють на аутсорс, найменше схильні брати початківців «з вулиці». Вони поважають феномен інтернатури. Наприклад, EPAM Ukraine і Qubstudio, найчастіше набирають джунів у команду саме з випускників своїх програм. Інтернатури практикують і менші діджитал-агенції, що працюють на аутсорс:

«Рідко беремо новачків, бо типи проєктів над якими зараз працюємо, потребують досвідчених дизайнерів/рок середнього та вище рівня, — зазначають в дизайн-агенції Excited. — Тож беремо початківців лише тоді, коли маємо можливість вкласти багато ресурсу в навчання людини. За останній рік у нас не було жодної відкритої вакансії джуніора, але влітку ми проводили інтернатуру, і зараз в команді працює один дизайнер саме з неї».

Такі компанії як MacPaw та Readdle регулярно проводять стажування для новачків. Тож якщо немає комерційного досвіду, але є бажання знайти роботу в таких агенціях чи продуктах, це може бути дієвим кроком.

Загальне враження по ринку: початківців на роботу беруть компанії, які прагнуть масштабуватися. Тому, можливо, варто звернути увагу саме на таких працедавців.

Дві стратегії пошуків роботи

Часто, коли новачки починають шукати роботу, і особливо, коли цей процес затягується, вони відгукуються на все, що бачать з позначкою «джуніор», не беручи до уваги роботодавця. Чи варто так робити? Експертні думки розділилися.

Перша група досвічених дизайнерів каже, що початківцям перебирати не варто. А варто шукати місце, де вдасться отримати омріяний комерційний досвід:

«Новачку потрібно пробувати потрапити в будь-яку команду, щоб швидше почати практикуватися та отримувати реальний досвід роботи, — вважає Стас Говорухін, дизайнер у Miro та куратор професіуму Mobile Design у Projector. — Користь можна отримати будь-де: наприклад, мій шлях розпочинався зі студійного формату».

Разом з тим Стас підкреслює, що студія і продукт по-різному влаштовані: по-різному заробляють, оцінюють свою роботу, дивляться на розвиток компанії: «Дизайнер у студії качає інші м’язи. Якщо якоїсь миті він захоче перейти в продукт, потрібно починати «добирати» відсутні навички,  щоб бути цікавими продуктовим командам».

Про те, які саме навички важливі для продуктів та агенцій, читайте у другій частині статті.

Для тих, хто готовий «не перебирати», хорошим варіантом може бути робота в стартапі. Хоча оплата часто невисока (вони ж і беруть початківців, бо не можуть собі дозволити когось досвідченішого), але задачі ринкові та викликів, з якими треба впоратися, і як наслідок набути потрібний досвід, — сила силенна.

Друга група рекомендує в першу чергу визначити, в якій компанії дизайнер хоче, або буде не проти, працювати:

«Я б рекомендував розглядати не конкретні вакансії типу “потрібен джуніор-дизайнер”, а саме компанії. І визначити для себе, куди я хочу потрапити і чому. Коли є мета, прийти до неї значно легше, ніж намагатися потрапити “джуном хоч кудись”», — радить Андрій Курочкін, артдиректор у Hexagon та куратор професіуму UI/UX Design у Projector.

Тож потрібно зважити на роботодавця мрії. Якщо він з «принципових», хто не бере початківців, можливо, легше буде почати з когось доступнішого. Або ж навпаки проявляти дива наполегливості та завзяття. Часто це справляє на роботодавців гарне враження.

«Якщо ви бачите вакансію, на яку підходите не за всіма критеріями, але відчуваєте в собі впевненість, що саме цим хочете займатися, будьте наполегливими. Багато хлопців та дівчат, які працювали й працюють у нас, приходили не на відкриту вакансію, а тому, що щиро хотіли й знаходили способи достукатися», — розповів Євген Петрук, CDO у Vintage Web Production.

У будь-якому разі потрібно тверезо оцінити свої навчальні роботи, портфоліо, навички й обрати стратегію, яка вам ближча (чи ту, що виходить).

Читайте також: Шлях від джуна до сеньйора: навички, уроки та знання, які здобуває дизайнер

Навчальні роботи: взяти максимум

Стас Говорухін

Product Designer, Growth у Miro

«Загалом головна відмінність навчального проєкту від реального: у доступі до інформації, часових та фінансових обмежень. Навчальні проєкти, максимально наближені до реальних умов, – чудовий спосіб зібрати портфоліо та показати навички.

Для навчальної задачі можна взяти реальну проблему, яка хвилює вас чи інших людей. Наприклад, спробувати розв’язати проблему вибору їжі в додатках, або покращити інтерфейс сервісу, що вже працює, протестувавши його та знайшовши проблеми.

Так ви застосуєте відразу кілька інструментів, які стануть у пригоді в реальній роботі:

– виявите проблему: користувальницькі інтерв’ю;
– оціните існуючий користувацький досвід: тестування інтерфейсу;
– проаналізуєте завдання та придумаєте ідеї: синтез та аналіз отриманих даних;
– спроєктуєте інтерфейс;
– протестуєте його знову та виміряєте ефективність;
– зберете кейс, у якому будуть описані всі попередні кроки.

Якщо погуглити зазначені інструменти, можна знайти багато навчальних статей та відео. Важливо застосувати їх у проєкті, «не чекати на чийсь дозвіл або початок курсів. Просто брати й робити, і так учитися», — зазначає Стас.

Ще один спосіб отримати завдання, щоб проявити свої навички — попросити тестове у компанії, в якій ви хочете працювати. В Miro, наприклад, таке постійно практикують.

«Навчальні проєкти збільшують шанс набути першого комерційного досвіду. Знаю людей, які завдяки їм і знаходили роботу. До того ж навчальний проєкт можна легко перетворити на «комерційний», якщо сказати, що він комерційний. Fake it till you make it. Та й багато «комерційних» проєктів легко можуть не бути випущеними в реальний світ, і тоді вони стають гіршими за будь-який навчальний проєкт», — каже Стас Говорухін, Product дизайнер у Miro.

В агенції Excited кажуть, що коли розглядають новачків без комерційного досвіду, то дивляться на їхні навчальні проєкти як на «справжні»:

«Звертаємо увагу, чи вміє людина проєктувати і працювати з візуальним дизайном. Часто дизайнери дуже фокусуються на персонах, фловах, та дослідженні — вони займають більшу частину портфоліо. Це, звісно, важливо, проте для початківців значно важливіше показати вміння проєктувати базові інтерфейси та креативно розв’язувати бізнес-задачі з конкретними обмеженнями. Рідко дизайнер без комерційного досвіду буде одразу займатись дослідженнями, і значно частіше працюватиме з простими задачами з проєктування та UI дизайну», — розповів Олександр Перельотов, дизайн-директор та співзасновник агенції Excited.

Деякі роботодавці, серед яких, наприклад, League Design, звертають увагу і на кількість пройдених курсів (це свідчить, що людина зацікавлена професійно розвиватися) і навіть на успішність протягом навчання.

В EPAM Ukraine кажуть, що в більшості випадків за нульового досвіду навчальних робіт буде справді замало, щоб потрапити у команду:

«Якщо кандидат/ка має унікальний досвід не пов’язаний з дизайном (аналітика, девелопмент, проєктний менеджмент) та достатнє портфоліо, щоб продемонструвати технічну компетенцію в дизайні – ми можемо взяти людину за портфоліо. Але цілком без досвіду, лише з навчальними роботами — малоймовірно», — розповідає Антон Голубєв, Lead Experience Designer в EPAM Ukraine.

Читайте також: Із дизайнера у продакт-менеджери: особисті історії переходу

Портфоліо — накращий аргумент

Після завершення курсів у старанного студента має бути кілька хороших робіт. Місце цих робіт у добре оформленому портфоліо. Саме портфоліо може (і має) стати тим вирішальним аргументом, який переконає працедавця розглянути кандидатуру новачка.

За словами Lead Product дизайнера Tech/Uklon Артура Шефнера, дизайнер без комерційного досвіду роботи «найімовірніше» може переконати своїм портфоліо з навчальними роботами взяти його в команду, «лише потрібно дочекатись відкриття відповідної позиції».

«Портфоліо з добре оформленими роботами, навіть невеликою кількістю, буде точкою входження, щоб новачка помітили й запросили на співбесіду», — кажуть у Vintage Web Production.

«Якщо є класне навчальне портфоліо, до якого не буде запитань, вас можуть взяти і без року досвіду, і без комерційних проєктів. Але до портфоліо не має бути запитань. Ви маєте пояснити, чому той чи інший проєкт зроблений саме так. Тобто довести, що ваші навчальні роботи не випадковість і не досягнення ваших викладачів», — каже Андрій Курочкін, артдиректор в Hexagon Agency.

ТОП помилки у портфоліо (у випадках, коли воно є), які бачать в агенціях та продуктах:

• Орфографічні, граматичні, пунктуаційні помилки. Помилки через неуважність (щось криво, щось з’їхало тощо)
• Незрозумілий внесок кандидата у великий проєкт, який він показує
• Брак свіжих робіт у портфоліо
• Відсутність аргументації рішень: «чому це так, і чому це тут»
• Замала кількість робіт: важко оцінити рівень технічної підготовки за однією-двома роботами
• Портфоліо, задача якого вразити кількістю, хоча за якістю всі роботи зроблені «на колінці»
• Роботи різного профілю: логотип, програма, візитка, коробка, банер, SAAS-система.
  «Як правило, що більше видів дизайну намагається робити людина, то слабша вона у кожному з них», — вважають роботодавці.
• Портфоліо, що не відповідає позиції. Наприклад, портфоліо з ілюстрацій, коли позиція UX дизайнера, і навпаки.
• Портфоліо у форматі посилання на гугл-диск, де в різних папках рандомно розкидані роботи.
  «Існує мільйон безкоштовних ресурсів, де можна сформувати портфоліо в інтерактивному і зручному для перегляду форматі: Behance, Wix, Readymag, Dribbble тощо. У крайньому разі завжди можна використати канву чи ppt».
• Фальсификація у портфоліо
  «Деякі кандидати додають у кейси User-Flow, дослідження або CJM, які зроблені явно лише для презентації на Behance та ще й погано опрацьовані».

Погано оформлене, відсутнє, або ж слабке портфоліо, говорить про те, що дизайнер насправді не так вже й зацікавлений у вакансії, роботі та й у дизайні загалом.

Що хочуть бачити у потфоліо. #продуктові агенції

Не кількість, а якість. Власні думки та підтверджене бажання потрапити «саме до них».

«У портфоліо нас може вразити те, що кандидат зробив якусь тестову роботу для продукту/ команди, куди прагне потрапити. Якщо для оцінки рівня кандидата наявних робіт в портфоліо недостатньо – ми можемо запропонувати тестове завдання», — розповідають у ЛУН.

«Якщо мова йде про дизайнерів-початківців, тут вистачить і одного кейсу. Найважливіше — правильно описаний процес, і вміння кандидата аргументувати свої рішення. Менше «бо так вчили на курсах«, і більше «бо у нас надто широка ЦА», — розповів Lead Product Designer в Tech/Uklon.

Водночас be aware, що початківців, які потрапили в продукт своєї мрії лише за портфоліо — без досвіду, кільканадцяти тестових, стажування, інтернатури та інших доказів своєї працеспроможності, — в природі майже не існує.

«У продукті потрібні люди, які вже певний час працювали над реальними речами, у команді з іншими людьми, і запускали щось у реальний світ, — розповідає Стас Говорухін, дизайнер у Miro. — У новачків після курсів перше очікування — мені платитимуть гроші за те, що я красиво малюватиму сайти і не дуже паритимуся. На жаль (чи щастя), паритися доведеться: стресувати, переробляти по сто тисяч разів, погоджувати, йти на компроміси. І що раніше людина перестане боятися складнощів і почне вчитися робити дизайн для реального світу, а не соцмереж, то коротшим стане шлях до цікавіших проєктів».

Що хочуть бачити у потфоліо. #агенції

• Якість дизайну — починаючи від типографіки, кольорів і сіток і закінчуючи логікою лейаутів, чи правильно використовуються інтерфейсні паттерни.
• Чи приділяє дизайнер(ка) увагу до деталей — від поїхавшого пікселя, до помилок в тексті, використання «рибного» контенту тощо.
• Продукти схожі на ті, з якими працює агенція. Тому варто зайти на сайт компанії та подивитися, які ж вони. Якщо агенція працює над складними інтерфейсними продуктами та сервісами, лендінги й контентні сайти її не вразять.
• Сторітелінг. Історія про сам проєкт: яка стояла задача, який був процес пошуку рішень, і як саме бізнес-потреби та потреби користувача проявляються в дизайн рішеннях.

Скільки робіт має бути в портфоліо новачка?

Бажано, не менше трьох, але й не більше п’яти: більш як п’ять дивитися точно не будуть, менш ніж три говорить, що досвіду, навіть навчального, зовсім мало. За словами Андрія Курочкіна, для демонстрації робіт можна обрати одну зі стратегій:

1. Показувати найсильніші та рівні між собою роботи.
2. Показувати зростання, починаючи зі слабшої роботи, створеної певний час тому, до найсильнішої ось зараз.

 «Якщо впевнені в тому, що ви ростете — сміливо показуйте це, бо вас і беруть із розрахунку на ваш подальший зріст», зазначає Андрій.

Це була перша частина саги про пошуки роботи для дизайнерів, які шукають роботу після курсів. У наступній частині розповімо про важливість софт-навичок, англійської мови та розглянемо вічне питання: робити безоплатне тестове завдання чи ні.

«Якщо поставитись до пошуку роботи серйозно, все спрощується, — переконаний Стас Говорухін. —Важливо не соромитися звертатися за зворотним зв’язком до інших дизайнерів, полірувати свою роботу та ставити багато запитань «чому?». І собі, й іншим».

Telegraf.Design живе за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.