Ситуація: дизайнер-початківець, який щойно закінчив курси з дизайну інтерфейсів, шукає роботу. Для багатьох це справжній виклик. Адже майже в усіх цікавих вакансіях серед умов значиться омріяний та відсутній «комерційний досвід».

Навіть якщо у дизайнера є гідні навчальні роботи після курсів, мінімально дотичний досвід з попередніх місць роботи (бо він/вона майже завжди світчер/ка), ці два слова здатні часом довести до розпачу.

Телеграф розбирався, як початківцям шукати роботу, щоб це приносило не розчарування, а результат. Поспілкувалися з представниками продуктових компаній ЛУН та Uklon, агенцій Hexagon, League design та Vintage Web Production та агенцій, які проєктують продукти на аутсорс різних розмірів (EPAM та Excited).  Дізналися, чи беруть вони початківців у свої команди, чим керуються, які навички очікують, а на що готові закрити очі.

Це друга частина матеріалу. Вона присвячена найважливішим навичкам, знанням англійської мови та вічному питанню: «робити неоплачуване тестове чи ні».

У першій серії: про дві стратегії пошуку роботи, портфоліо та як використовувати навчальні проєкти на максимум.

Як знайти роботу після курсів: план дій для дизайнерів інтерфейсів

Софт-скіли та співбесіда

Портфоліо та досвід — це лише 50% ймовірного успіху, коли вирішують брати людину в команду чи ні. Решта — софт-скіли, які дизайнер-новачок має продемонструвати на співбесіді.

Щоб підвищити шанси потрапити на співбесіду, в ЛУН, наприклад, радять ніколи не нехтувати супровідним листом. За словами Альони Балан, Recruitment Lead & People Partner ЛУН, мало хто користується цією опцією привернути до себе увагу. А новачкам це точно не завадить.

Помилки на співбесідах

Якщо знати куди й навіщо ви прийшли, уже можна справити гарне враження, просто на контрасті. Адже нерозуміння позиції, на яку людина подається, незнання нічого про компанію — найчастіші помилки шукачів-початківців. Невдалі співбесіди стаються з двох причин: незнання та недостатні комунікативні навички.

Найчастіші помилки на співбесідах, за відгуками продуктів та агенцій:

• незнання своїх сильних сторін, або нездатність чітко описати попередній досвід, який може бути корисний на новій роботі;
• невміння себе презентувати, не губити думки по дорозі;
• неспроможність аргументувати свої рішення, невміння обговорювати деталі дизайн рішення;
• погане розуміння дизайн процесів та взагалі процесу створення продуктів та сервісів;
• кандидат не готувався до співбесіди та не цікавився діяльністю компанії – чим вона займається, як виглядає продукт;
• кандидат не цікавиться новими тенденціями у сфері дизайну, не читає профільні видання/канали/блоги, не слідкує за локальними та міжнародними фестивалями;
• скарги на попереднього роботодавця;
• фамільярність (недоречна кількість гумору, перебивання співрозмовника тощо).

«Дуже великий смуток викликають люди, які не мають конкретних цілей у кар’єрі. Вони навчаються всього потроху (сайти, програми, моушен, 3D, CX, UX) і нічого не вміють до пуття. Бо весь час відведений на навчання вони «розкладали по десяти кошиках компетентності», замість скласти в один кошик і стати так тямущим та корисним фахівцем, якому можна довірити комерційну роботу. Я б порадив навіть початківцям розвивати «суперсилу», якусь одну, але бути в ній крутими. Це можуть бути: гарний візуальний дизайн, проєктування чи дослідження. Тоді ми можемо давати співробітникам комерційні завдання, а решту навичок він/вона прокачуватиме у внутрішньому навчанні», — Михайло Самоваров, співзасновник агенції League Design.

Навички, які хочуть бачити в новачках

Від новачків і в агенціях, і продуктах не очікують високих професійних досягнень чи бездоганного рівня хард-скілів. Тож найчастіше шукають розуміння дизайн-процесів, «палаючі очі» та бажання «фігачити», щоб покращувати свій рівень.

«Для мене головним критерієм, разом із хард-скілами, все ж є особисті якості кандидата, його прагнення розвиватися та щира любов до того, що він робить. — розповідає Євген Петрук, CDO у Vintage Web Production. — І якщо такий кандидат у досвіді чи в навичках може програвати іншим претендентам, я все одно віддам перевагу йому. Досвід можна отримати на проєктах, навички підтягнемо, а от щиро любити свою справу не змусиш».

«У першу чергу, soft-skills. Це те, чого важко буде навчити. В кандидата все добре якщо присутні: хороші комунікативні навички, розуміння суті професії, теоретичні знання дизайн процесу, і тяга до знань», — зазначає Артур Шефнер, Lead Product Designer в Tech/Uklon.

Окрім цього початківцям потрібні:

• базові знання графічних редакторів;
• розуміння як працюють цифрові продукти з технічної сторони;
• наполегливість, яку видно за подіями та досягненнями у біографії;
• нестандартне мислення;
• знання основ композиції;
• вміння працювати з відкритими задачами без чітко сформованих ТЗ;
• вміння правильно реагувати на зворотній зв’язок
• вміння  аналізувати вже присутні на ринку продукти.

«Хотілось би бачити в дизайнерах бажання навчатись, змінюватися, рости. Бути відкритим до зворотного зв’язку і вміти його надавати за потребою. А ще вміння йти до кінця з поточною задачею. Не кидати її при перших натяках на складнощі, не обвинувачувати всіх крім себе, а брати відповідальність та шукати шляхи розв’язання ситуації», — додав Антон Голубєв, Lead Experience Designer в EPAM Ukraine.

Англійська мова

Чи вимагають знання англійської від дизайнерів інтерфейсів всі працедавці? Ні. Продукти, які працюють на український ринок, на співбесіді на англійську переходити не будуть. Але всі зазначають важливість знання мови, бо вона як мінімум відкриває значно ширший доступ до якісної інформації.

«Англійська потрібна, щоб читати якісний контент. Щоб спілкуватися із замовниками та з командами, які можуть бути мультинаціональними».

Якщо початківця цікавить робота в аутсорс-агенції, чи у вебстудії, яка практикує співпрацю з іноземними клієнтами, то англійська — must. Дизайнери часто ведуть комунікацію з клієнтами, презентують свою роботу, аргументують свої рішення. Також дизайнери інтерфейсів мають проводити інтерв’ю з користувачами і в процесі думати не про те, як щось сказати, а як отримати інформацію корисну для розвитку продукту.

У більшості агенцій на ринку дбають, щоб їхні співробітники вдосконалювали знання англійської: дають доступ до курсів, розмовних клубів та інших навчальних інструментів.

«Зростання без англійської неможливе. І інколи компанії буває вигідніше відразу брати людину, яка зможе спілкуватися зі стейкхолдерами, ніж вирощувати її. Не кажучи вже про те, що вивчення нової мови розвиває мислення, і краще допомагає зрозуміти користувачів».

Читайте також: Гайд для дизайнера, який стає менеджером

Тестове завдання: чи за нього платять

Тестові завдання — рекордсмени по викликанню підозр:

«Відмовлять і навіть нічого не заплатять. Я стикалася з таким. А ти ж все-таки витрачаєш час на той проєкт, виконуєш роботу, стараєшся, докладаєш зусиль, а в результаті нічого не отримуєш…»

«Я стикалась з тим, що в тестових завданнях роботодавець приховує багато важливих даних. І по суті завдання зводиться до «придумай рішення з мінімуму».

«Просять зробити дослідження та дизайн розв’язання проблеми безпосередньо для продукту. З одного боку, вони хочуть подивитись як ти працюватимеш над продуктом, а з іншого — тобі відмовлять, але отримають десятки варіантів ідей від всіх кандидатів, і тоді можна взагалі не шукає нового дизайнера».

Часто кандидати не хочуть робити тестові, мовляв, працедавці вкрадуть їхні цінні ідеї, не заплативши. Але будьмо відверті, у початківців ідеї будуть досить поверхневими та до того ж будуть створені без контексту продукту/проєкту. Через тестове у компанії хочуть зрозуміти, як кандидат/ка мислить. І дуже ймовірно, що його вам надсилають саме через те, що за вашим портфоліо цього не видно. Детальніше про портфоліо у першій частині матеріау.

У виконаного тестового є ще одна перевага: навіть, якщо компанія відмовить, шукачі завжди можу оформити його у кейс (якщо упевнені в його якості).

«Тестові корисно сприймати не як даремно витрачений час, за який вам не платять, а як додаткову практику. А вона початківцям не завадить», — зазначає Настя Аніканова, продакт-дизайнерка у Projector та менторка Product Design Professium.

У більшості компаній тестові завдання присутні незалежно від рівня спеціаліста, якого наймають. Це просто частина процесу.

«Тестові даємо завжди, але в залежності від позиції вони можуть відрізнятись. Інколи можемо взагалі не звертати увагу на UI, а для іншої вакансії саме UI і є важливим, — розповідає Артур Шефнер, Lead Product Designer в Tech/Uklon.

За його словами, якщо тестове завдання може принести комерційну цінність, воно завжди оплачується. Але якщо кандидати запитують чи тестове платне, не дочекавшись цієї інформації від компанії, це насторожує:

«Мені здається, є важливіші запитання, які варто поставити на етапі знайомства, — додає Артур. — Буває, від виконання нашого тестового відмовляються, бо не готові витрачати час на завдання трішки важче, ніж зазвичай. Також відмова очікувана, коли завдання не оплачується. Одразу розуміємо, що кандидат не наш і рухаємось далі. Якби ви потрапили на співбесіду в компанію, в якій мрієте працювати, ви б не відмовили їм через безкоштовне тестове, чи не так?»

В EPAM Ukraine останні декілька років не дають тестових завдань. Замість цього є етап інтерв’ю, який називається дизайн презентація: «Ми просимо кандидатів розказати про один їхній робочий кейс, його процес та детально показати та обговорити з нами дизайн-макети, — розповідає Антон Голубєв, Lead Experience Designer в EPAM Ukraine. — Коли ми давали тестове завдання, від виконання відмовлялись досить рідко. Ми завжди аргументували навіщо просимо його виконати — найчастіше це буває, коли по портфоліо важко зрозуміти якість дизайну. Бувають випадки, коли кандидати самі просять виконати тестове завдання».

На глобальному ринку стає модним замість класичних тестових завдань проводити White Board Challenge — розв’язання завдання в режимі реального часу. В Україні його не так часто практикують, хоча самі шукачі роботи часто називають цей вид перевірки навичок більш прозорим. Найчастіше Whiteboard challenge використовують лише за потреби перевірити специфічні навички.

«Для кандидатів-початківців, чи для кандидатів, у кого відсутнє портфоліо, ми пропонуємо тестове завдання. З більш досвідченими кандидатами ми можемо практикувати White Boarding під час онлайн-співбесіди», — розповідають про процес у ЛУН.

Не чекати вакансій та не боятися відмов

«Не варто боятися відмов. Кожна відмова для будь-якого фахівця, особливо молодого, — певна точка зростання і життєвий досвід. У жодному разі це не привід засмучуватися, зневірятися та припиняти пошуки», — Андрій Курочкін, артдиректор у Hexagon Agency.

Досвідчені дизайнери кажуть, що на позицію джуна можна подаватися завжди. Адже немає формального методу оцінити рівень готовності: подаєшся, робиш тестове, показуєш портфоліо і отримуєш зворотний зв’язок. Якщо не взяли — пробуєш ще, доки не вийде.

«Якщо ви бачите вакансію, на яку підходите не за всіма критеріями, але відчуваєте у собі впевненість, що саме цим ви хочете займатися, будьте наполегливими. Багато хлопців і дівчат, які працювали й досі працюють у нас, приходили не на відкриту вакансію, а тому, що щиро хотіли і знаходили способи достукатися», — розповідають у Vintage Web Production.

«Якщо поставитися до цього серйозно, то пошук роботи спрощується, — каже Станіслав Говорухін, Product designer Miro. — Важливо не соромитися звертатися за зворотним зв’язком до інших дизайнерів, полірувати свою роботу та ставити багато запитань “Чому?”. І собі, і іншим».