Вже у цю п’ятницю, 28 жовтня 2022, відбудеться благодійна онлайн-конференція для дизайнерів інтерфейсів Krupynka. Лайнап конференції — дизайнери з Meta, Adobe, Google та Locomotive. Поки всі в очікуванні, хочемо розповісти про шрифт, яким «пише» Krupynka. Шрифт Zlam Sans – свіжа розробка Анастасії Шишенок, дизайнерки в інституті Projector, який вона створила в рамках курсу Кирила Ткачова.
Настя розповідає про свій перший досвід шрифторобства, про страхи та їхнє подолання. Далі пряма мова.
Це мій перший шрифт, який я почала розробляти на курсі Кирила Ткачова. На курс я потрапила майже, як і на всі курси в Projector, через рекламу. Але цього разу цю рекламу робила я сама. Я – дизайнерка на графічному факультеті в Проджі, часто переглядаю роботи студентів, які мене дуже надихають на розвиток. Так і трапилось цього разу: я верстала карусель в інстаграм з роботами студентів Кирила і подумала «вау, які круті роботи, я теж хочу робити щось так само красиве».
Як на мене, тема шрифтів для багатьох дизайнерів доволі загадкова, припорошена пильцою містицизму. Люди бояться літер. Коли ти приходиш на будь-які начальні курси, то там одразу тобі кажуть купу заповідей про роботу зі шрифтами: «пропорції не міняй, нікуди не тягни», «в структуру не лізь», «руками не чіпай». І мені здавалося, що люди, які роблять шрифти, якісь напівбоги.
Тож я вирішила, що:
- новий скіл ніколи не завадить;
- було б добре розвінчати міф про напівбогів: бо то ж були роботи студентів, які вони зробили за півтора місяця навчання, значить це реально!
- час переходити з «ви» на «ти» з літерами.
Шрифт називається Zlam Sans. Взагалі спочатку був варіант назвати його Fissure Sans, але потім, якось зрозуміла (ага, Макар, ментор на курсі, погуглив і сказав що таких шрифтів пруд пруді), що йому треба щось, що буде більш унікальним, що буде відображати і його українське коріння і легко читатися-запамʼятовуватися, ну, а в основу назви, звичайно, лягла форма горизонталі.
Процес
Зізнаюся чесно, коли я почала працювати над шрифтом, єдиним моїм бажанням було набрати «Щастям б’єш жук їх глицю в фон й ґедзь пріч» моїми літерами.
Характер, який зараз має Zlam, зʼявився вже після закінчення курсу.
Все почалося з однієї літери. На вебінарах Кирило радив знайти напис, в якому буде з десяток літер, від логіки побудови яких можна було б відштовхнутись. Він наполегливо не радив починати роботу, відштовхуючись від однієї цікавої літери. Ну а що зробила я? Я знайшла якусь картинку, в якій мені впала в око літера -Н- (у Кирила були сумніви, що це літера -Н-) зі зламаною горизонталлю, зробила її скріншот вирішила, що це воно, мій ідеальний референс з якого народиться мій шрифт.
Робота починалась з пошуку референсів. Мені дуже подобається ходити містом і дивитись написи на парканах і стінах. Іноді мені здається, що люди думають, що я фоткаю якийсь акаунт для купівлі заборонених препаратів, але насправді мені просто -К- сподобалась. Частіше за все я беру референси з вуличних написів. Потім створюю базові -О- -Н- і літеру з референсу, далі її найближчих родичів.
Взагалі непогано одразу дивитись літери поруч, коли їх мало, і потім в наборі (“дивись в наборі!”), щоб розуміти як вони товаришують. Дуже важливо, обрати оптимальні пропорції й дотримуватися їх. Для початку краще зробити небагато і перевірити, який воно має вигляд, щоб переробляти менше літер.
Найцікавіше, коли ти потім бачиш, що в тебе вийшло, в наборі. По-перше, ось це вони – твої літери (навіть якщо поки кривенькі), по-друге, коли ти вже певний час створюєш літери, починаєш краще бачити, де більше/менше повітря, де щось «залипає», куди літера завалюється — це доволі прикольне відчуття, наче пізнала якусь секретну силу.
Найскладніше було взагалі почати. Раніше я вже намагалась познайомитися і якось подружитися з буквами, але це були летерінги, модульні літери, логотипи. А тут довелося поринути в сімейні відносини літер. Виявилось, що по-перше вони є, по-друге, вони доволі міцні, і якщо щось змінюється в одній літері, то треба змінювати і в інших.
«На початкових етапах складно поставити собі обмеження: хочеться зробити всі літери гарними й особливими, всі з власними родзинками. Одразу скажу: то не до добра, бо вони стають не дружною родиною, а збіговиськом незнайомців, які конкурують і кричать «Подивись на мене», Ні, краще на мене!».
І тоді це виходить не шрифт, а просто набір літер. Звісно, буває, можна сказати, що то такий концепт, але коли ти робиш свій перший шрифт, то ні про який такий концепт не може йти мови.
Важливо визначитися:
- які будуть стики (різні чи ні);
- де будуть горизонталі;
- які будуть зрізи (різні чи ні).
І що більше таких правил, то складніше їх всюди застосувати. Якщо придумати багато правил і використовувати їх як заманеться, то результат буде не дуже. Тож в першому шрифті краще обрати цих правил менше, щоб не потонути в них.
Рамка: Декілька разів було боляче. Від того, що доводилося змінювати взагалі форму літер (в наборі одразу видно, коли літера «не звідси»). Коли вони дуже-дуже подобаються, то страшний біль. Я відкладаю їх на наступний раз якийсь. В мене вже багато чого відкладено.
Чим допоміг попередній досвід графдизайнерки
Думаю, що людям які ніколи не бачили ілюстратора, було б складніше розібратися в софті для шрифту. Мені ж було доволі легко розібратися в софті, бо маю досвід роботи в пакетах Adobe, та і взагалі багато редакторів схожі між собою.
Також я вже мала досвід створення модульних літер. Це допомогло, але не дуже. Коли я почула, що першим завданням буде розробка модульного шрифту, я подумала: «ізі брізі, що я модульних літер не робила?». Ну от літери робила, а шрифт ні. Було багато правок і перероблень. Головна мета цього завдання — зрозуміти, в яких літерах має бути однакова, чи схожа будова. Дуже гарна вправа.
Загалом, можу зробити висновок, що не обовʼязково бути графічним дизайнером, щоб почати створювати літери, але звісно, якісь навички, здобуті під час роботи можуть допомогти та пришвидшити навчання і роботу над шрифтом.
У роботі над шрифтом дуже відрізняється взаємодія в команді. Якщо в роботі над кампейном чи айдентикою у кожного є своя зона відповідальності, яку вони виконують і не втручаються в вихідні файли (принаймні у нас в команді так), то тут дві — три людини працюють в одному файлі. Хтось завжди втручається у твої літери, змінює їх. Для мене це було дуже незвично і трохи дискомфортно. Виникали думки, що я якось не так поставила крапки на контурі, чи налажала, а мені ніхто нічого не каже (і я потім все життя буду лажать і мені ніхто нічого не скаже) ну і, звісно, відчуття «як це так мої літери міняють?!». Але дуже швидко я зрозуміла, що це все ок. Кожен з команди через тиждень може поглянути на шрифт свіжим оком, і щось нове і кльове придумати і зробити його ще кращим. До того ж я працюю з досвідченими колегами, вони розуміються краще, ніж я.
Також мені було важко оцінити скільки часу взагалі робиться шрифт. Я дуже недооцінила скільки всього треба зробити в роботі над шрифтом. Бо після літер йдуть цифри, пунктуація, тонке накреслення, діакритика, а потім ще й покернити все треба. Я не дуже була до цього готова, але на той час вже встигла двічі закомітитися: перший раз з Макаром та Кирилом, а другий раз з Кирилом, але то вже інша історія про інший шрифт.
Також додатковим мотиватором для мене стало те, що ми спробували використати Zlam в Крупинці. Це було дуже круто, та й подітися тепер нікуди. Якби я одразу знала скільки роботи треба буде переробити, але думаю, що я б зробила це знову.
Створення літер — це зовсім інший вид робіт. Мені це дуже схоже на в’язання чи вишивання. А іноді хочеться це порівняти з лусканням насіння: коли в мене є літери, я не можу зупинитися їх робити. Постійно думаю «ну іще одну і точно все на сьогодні», ага, звісно!
З курсового проєкту в Zlam Sans
Над розширенням шрифту я зараз працюю не одна, мені допомагають Сергій Макаренко (aka Макар) та Кирило Ткачов. Zlam буде реалізовуватися як шрифт з декількома накресленнями. Точно будуть світліші, на рахунок темнішого — побачимо.
Той шрифт який є зараз, одночасно і сильно і не сильно відрізняється від того що було по закінченні курсу. Макар і Кирило, спираючись на свій досвід, зібрали його до купи та ще додали характеру, що обʼєднало літери в єдину систему.
Шрифт став більш геометричний і закритий, і більш зібраний. Тобто основний напрямок цього шрифту залишився, але деякі літери змінилися, успадкували характеристики інших літер.
Та й з першого разу доволі важко все зібрати, я в принципі й не лестила собі надією, що я геніальна, сама все зберу. Ось які зміни відбулися зі шрифтом:
Коли я вперше побачила їх на сайті то були дивні відчуття. Мені взагалі не вірилось, що ми візьмемо його в цей проєкт. Це «новонароджені» літери і одразу їх використовувати, мені здавалось це якось…неправильно. Але коли я їх побачила, не повірила, що ми це зробили, чесно. Зазвичай коли я бачу якусь свою роботу вона виглядається мені дивною. А тут ці літери, вони якісь дорослі, наче їх робила доросла дизайнерка.
Як наважитися створити свій перший шрифт
По-перше, якщо хочеться, треба спробувати. Ти ніколи не дізнаєшся вийде в тебе чи ні, поки не спробуєш. На курсі, звісно, простіше починати. Коли в тебе є програма, за якою ти навчаєшся, і маєш фідбек — це економія часу. Навчання самотужки — досить довгий процес, який рідше закінчується гарним результатом. Також звісно, можна знайти добру людину, яка має час і наснагу поменторити, підказати з чого почати і куди рухатися, задати вектор у самостійному навчанні.
Щодо порад «як успішно створити шрифт», то я для себе зрозуміла що:
- треба йти маленькими ітераціями. На першому етапі не треба робити весь набір літер. Краще зробити декілька основних, щоб +/- зрозуміти пропорції і як ці літери взаємодіють;
- обовʼязково треба дивитись літері в наборі. завжди;
- дрібниці мають велике значення. У шрифті один міліметр туди, один міліметр сюди — мають свої візуальні наслідки;
- дивитися на шрифти, які вже існують. Зберігати і фоткати зразки, які подобаються, різні форми літер, щоб збагачувати свою бібліотеку символів;
- артдирекшн — то дуже важливо: поки нема свого суттєвого досвіду, треба дослухатися до більш досвідчених колег. Адже інтуїтивно я можу зрозуміти, що в наборі «щось не те», а от схарактеризувати, що саме, – не завжди виходить.
Цей текст вийшов доволі особистим. Сподіваюсь, що мій досвід допоможе комусь наважитись зробити крок назустріч літерам.
Графічні матеріали до статті підготовлені разом з Макаром.