UKRAINIAN LETTERS MUSEUM — особистий мистецький проєкт бренд-дизайнерки, артдиректорки та шрифтової дизайнерки Катерини Королевцевої, створений під час артрезиденції у Веймарі. Музей зібрав 33 українські літери, створені видатними українськими графіками. У кожної літери — свій автор. Експозиція музею тривала місяць.
UKRAINIAN LETTERS (temporary) MUSEUM
(Photo credits: 11m3 projektraum)
ПРО ПРОЄКТ
UKRAINIAN LETTERS (temporary) MUSEUM — це єдиний музей українських літер і, можливо, найменший музей у світі. В експозиції, яка тривала 1 місяць, було представлено 33 витвори мистецтва, а саме 33 літери української абетки. Це відроджені роботи 33 видатних українських графіків. Наші графічні художники варті окремого музею, тож хотілося об’єднати їх разом та віддати шану. Літери ж було знайдено на обкладинках книжок та інших друкованих матеріалів (окрема подяка Знадібкам), створених починаючи з 1917 року, часів Української Народної Республіки, і до сьогодення Незалежної України.
ІДЕЯ ТА МІСІЯ ПРОЄКТУ
Веймар — беззаперечно місто музеїв. Це невеличке місто є не тільки колискою зародження Баугаузу. Тут жили та творили Гете, Шіллер, Ніцше, Ліст та ще безліч культурних діячів. Тож концентрація музеїв вражає. Я у захваті від них, вони надихають мене.
Натхнення: Neues Museum Weimar; Schiller Museum
Одного дня я подумала «А що, якщо створити власний музей?». Це і стало ключовою ідеєю проєкту. Адже літери — це мистецтво. До того ж цей рік у Веймарі оголошено Роком Мови. Після початку повномасштабної війни мільйони українців ще більше усвідомили важливість української мови та її розповсюдження. Я не виняток. Тож моєю місією було ознайомити якомога більше людей з українською культурою та мовою, показати їм красу та розмаїття української абетки та наблизити до усвідомлення, що літери — це не лише інструмент візуального вираження мови. Літери — це мистецтво.
ВСТАНОВЛЕННЯ ОБМЕЖЕНЬ
Після того, як зародилася ідея, місія та назва проєкту, я перейшла до встановлення обмежень.
Простір
Головним обмеженням, звісно ж, був простір. Він цікавий тим, що це невеличке виставкове вікно (11 кубічних метрів) у центрі міста майже навпроти Музею Баугаузу. Колись це була виставкова вітрина крамнички східних продуктів, а тепер — виставковий простір для мистецьких проєктів.
Протягом перебування у Веймарі я не раз помічала, що німці постійно зупиняються біля вітрин магазинів, зачинених чи працюючих, подовгу щось роздивляються, обговорюють. Тож цей поведінковий патерн чудово працює і приваблює увагу до мистецтва, яке знаходиться наче у вітрині.
Виставковий простір 11m3 projektraum
(Photo credits: 11m3 projektraum)
Колір
Це друге важливе обмеження. Вирішила, що увесь проєкт буде чорно-білим. Бо, по-перше, це красиво. По-друге, хотілося зробити акцент на формі та розмаїтті літер, об’єднавши їх монохромною палітрою, яка не перетягуватиме на себе зайву увагу. По-третє, це полегшує задачу реалізації, адже не потрібно буде шукати співпадіння відтінків. Також я побачила, що у виставковому просторі можна встановити підсвітку ввечері та вночі, тож точно-біла гама підкреслить гру світла та тіні і виглядатиме цілісно та стильно.
Літери
Створити літери було не складно. Складно було обрати 33 літери, які були б незвичні, цікаві і створені 33 різними митцями. Легко обрати Гніздовського, Дмитренка, Лісовського… 33 різних митці — ще та задачка. Було багато варіантів, деякі літери перероблювала по кілька разів, знаходила оригінальніші варіанти, знов перероблювала. Але усе цікаве почалося після діджиталу.
РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЄКТУ
Рами
Я створювала музей, а отже, потрібно було знайти просту реалізацію, яка б підкреслила цю ідею. Перша і найпростіша асоціація — це рами, у яких витвори мистецтва висять у музеях. Зазвичай вони дуже різні за формою, стилем, естетикою та віком, як і самі витвори мистецтва. І це цікаво. Тож мені потрібно було знайти 33 рами. Декілька купила, але більшість вишукувала у вінтажних крамничках та на барахолках. Не тільки тому, що хотілося розмаїття та деякого вінтажного вайбу, а ще й тому, що бюджет у проєкту наче був, а наче й не було. До речі, теж цікаве обмеження — зробити щось стильне з мікробюджетом.
Після того віддирала старі картини від рам (спокійно, нічого цінного не постраждало), вставляла на їх місце надруковані літери (пару разів розміри не повністю співали, буває).
Процес створення експонатів музею 🙂
Лазерна порізка
Коли зрозуміла, що 33 рами знайти не встигну, вирішила, що це хороша можливість урізноманітнити експозицію. Тож намагалася англійською порозумітися з німкенею, щоб зробити лазерну порізку літер, які мали висіти не в рамах. З третьої спроби спромоглися узгодити що, як і скільки (макет, матеріал та бюджет). Процес пішов.
Лазерна порізка літер
Полотна
Одного дня власники виставкового простору сказали, що у них є два невеличких полотна і фарби. І можливо мені було б цікаво намалювати дві літери власноруч. Воно то й може цікаво та додати крафтовості не завадить, але малювання взагалі не про мене, та й пензлика не тримала в руках років сім. Але зі знервованою усмішкою взяла полотна та фарби. Як завжди буває дарма боялася, адже провела чудовий вечір за малюванням з німецьким пивом під музику DakhaBrakha. 🙂
Процес та літера, намальована на полотні
Фарбування
Чорних рам було декілька, тож більшість потрібно було пофарбувати. Для цього у пригоді стався підвал і чорні та білі балончики. Літери після лазерної порізки теж фарбувала, але вже у майстерні акрилом та валиком. З білим кольором усе виявилося складніше, тож за день до вернісажу дофарбовувала частину літер балончиком на даху свого будинку. Усі ці процеси були для мене вперше, тож ніколи не знала, чи вийде щось з того, чи ні. Але ж не спробуєш — не дізнаєшся. 🙂
Фарбування рам та літер
Вебсторінка проєкту
В музеях завжди є інформація про кожен витвір мистецтва та митця. Обмеження виставкового простору не дозволяли зробити бирки під кожною літерою, які були б читабельні для глядачів. Тож в останній момент прийшла ідея зробити просту вебсторінку з описом проєкту, усіма літерами та історичними референсами. Це було найлегше, хоча перша версія сторінки злетіла і не збереглася, тож перероблювала нашвидкуруч. Завжди треба бути готовими, що щось може піти не так. 🙂
QR-код з інформацією про експозицію та митців
Інсталяція виставки
Мені здавалося, що інсталювати літери буде просто, а вся складність буде лише в тому, щоб розмістити 33 літери так, щоб кожну було видно. Але, як я вже казала, потрібно зважати на те, що щось піде не так. Постійно щось відпадало, не вистачало матеріалів, кріплень, щось не трималося… Тож інсталяція експозиції відбувалася експромтом і зайняла два дні по кілька годин. Дякувати власникам виставкового простору 11m3 projektraum, вони постійно тримали руку на пульсі, підстраховували та допомагали. Зробити все самостійно в іншій країні майже без знання німецької мови було б набагато складніше. Та все ж занотувала собі на майбутнє, що треба закладати якомога більше часу на все, що робиться в крафті та реальному просторі. І що не варто недооцінювати процеси та задачі, які, не маючи попереднього досвіду або маючи нові умови, здаються на перший погляд простими.
Процес інсталяції літер
РЕЗУЛЬТАТ ПРОЄКТУ
Я комерційна дизайнерка з досить аналітичним мисленням. Я думаю про ринок, бренд клієнта, конкурентів та цільову аудиторію (точніше, про людей, їх сприйняття продукту / бренду та взаємодію з ним). Але. Вперше в житті я дозволила називати себе мисткинею. Я хотіла почуватися мисткинею. Тому що я маю багато чого сказати світові. Я хочу, щоб люди дізналися про велику українську культуру. Я хочу створювати зміни. І я думаю, що мені це вдалося.
Створювати цей проєкт подекуди було важко, особливо коли мені доводилося думати про реальний простір виставки та багато чого робити у крафті. Працювати лише в діджиталі простіше. 🙂 Тож це був певний вихід із зони комфорту. І мені це подобається. Результат того вартий.
Photo credits: 11m3 projektraum
Оскільки це музей просто вулиці, всі перехожі протягом місяця могли бачити його. Було дуже цінно спостерігати, як люди зупинялися, розглядали, обговорювали літери, казали про те, що вони їм нагадують, сканували QR-код та роздивлятися вебсторінку проєкту з історичними взірцями українських літер та інформацією про митців.
Photo credits: 11m3 projektraum
На вернісажі, у день відкриття виставки, кілька людей сказали мені про те, що ніколи раніше не звертали уваги на літери, а тепер почали закохуватись у них. Змінити сприйняття та відкрити щось нове для людей — найкращий фідбек. Змінити сприйняття своєї ролі та відчути себе інакше — неочікуваний бонус та внутрішнє зростання. Бачити живу реакцію в реальному часі (іноді спостерігаючи потайки) — безцінно. Поширювати українську культуру — те, що зараз має найбільший сенс. Принаймні для мене.
