Статті
Як видавництва співпрацюють з ілюстраторами
Про пошук виконавця, умови співпраці та головні вимоги
25 березня, 2021
Анна Карнаух
Журналістка в Telegraf.Design
Стати автором

Telegraf.Design поспілкувався з шістьма українськими видавництвами про те, як вони будують свою співпрацю з ілюстраторами, які пропонують умови, як залучають нових ілюстраторів у свій портфель та які критерії співпраці для них найважливіші.

У всіх видавництв є портфель ілюстраторів, з якими вони колись співпрацювали, кого вони знають та з ким їм комфортно та надійно. Але всі вони зацікавлені у пошуці нових імен. Всі переглядають надіслані портфоліо, деякі навіть уже втілили з авторами цих портфоліо не один проєкт.

Умови співпраці у видавництвах різняться. Деякі вимагають тестове завдання, деякі формують ТЗ до того як оберуть ілюстратора, деякі вже після, а хтось дає повну свободу творчості. Хтось платить гонорар пакетом, хтось окремо за кожну ілюстрацію, комусь до душі погодинна оплата праці. 

Розповідаємо про ключові аспекти співпраці зі слів представників видавництв.

«Вавилонська бібліотека»

(видає перекладну літературу в «крафтових» умовах: обмежена кількість видань на рік та маленька команда)

Найважливіший критерій:

Книжка й автор мають добре резонувати з ілюстратором, з його стилістикою, щоб характер ілюстрації відповідав характеру тексту.

«Насправді критерії вибору ілюстратора — це «вкусовщина». Від цього нікуди не подінешся. Зрештою вибір завжди є суб’єктивним».

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

Ілюстрації Олександра Приймака до книжки «Серцедер» Бориса Віана

Потрапити в портфель

«Коли ми отримуємо ліцензію на видання книжки, я приблизно вже уявляю, хто буде перекладачем, і хто буде ілюстратором», — розповідає головний редактор видавництва «Вавилонська бібліотека» Роман Малиновський.

Роман, як головний редактор, сам формує команду під кожне видання. Каже, що приблизно з половиною ілюстраторів, з якими він співпрацював, був знайомий до початку роботи над книою: «Бути знайомим з ілюстратором важливо, комфортно і затишно. Більш того, тоді я впевнений, що людині можна довіряти не тільки як художнику, але й як тому, хто відповідально ставиться до роботи». 

Роман каже, що постійно перебуває в пошуці ілюстраторів: переглядає Behance, рекомендації, а коли випадково натрапляє на цікаву ілюстрацію — робить скріншот і записує автора, аби повернутися до нього у майбутньому.

Інколи зацікавлені у співпраці ілюстратори надсилають у видавництво свої портфоліо: «Трапляється десяток пропозицій протягом року. Ми поки ще ні з ким, знайденим у такий спосіб, не співпрацювали, але кілька класних портфоліо я отримав, і чекаю коли для них буде підхожа книжка».

«Є певний кайф у тому, щоб робити першу книжку для ілюстратора разом.  Коли саме ти відкриваєш його. Наприклад, для Марини Веремеєнко, яка ілюструвала «Вернон Господь Літтл» — це була перша книжка. Для Олександра Приймака, який працює під псевдонімом Саша Пес, наша книжка «Бог Скорпіон» теж була першою. Так само для Олі Марусин, яка робила для нас «Бойню номер п’ять» та потім ще декілька книжок».

Обкладинка Марини Веремеєнко для книжки «Вернон Господь Літтл» ДіБіСі П’єра 

Slider image
Slider image
Slider image

Умови: терміни, оплата та творча свобода

Співпраця з ілюстратором над створенням книжки у «Вавилонській бібліотеці» у середньому триває рік.

«Ми видаємо перекладні книжки, і коли отримуємо ліцензію, саме переклад забирає найбільше часу. Паралельно я знаходжу ілюстратора, якому пропоную роботу над книжкою. Він отримує цей простір довжиною в рік, щоб працювати. Цього досить, аби прочитати текст, осмислити його, запропонувати рішення і зробити оформлення».

Як змінювались ілюстрацій Марини Веремеєнко до книжки «Вернон Господь Літтл» 

Процес перекладу та ілюстрування видання йде паралельно. «Більшість книжок, які ми видаємо (а це переважно класика XX століття), вже існують в російському перекладі. Коли ж ми працюємо з новітньої літературою, виникає питання знання мови. Наприклад Саша Пес, ілюстратор книжки «Сніданок з Борджіа», читав книжку англійською аби робити ілюстрації, бо ми переклали цей роман скоріше, ніж це зробили росіяни».

Обкладинка книжки «Сніданок з Борджіа», Олександр Приймак

Slider image
Slider image
Slider image

Видавництво має типовий договір на замовлення візуального супроводу. Він маркується як купівля майнових прав на інтелектуальну власність. Ілюстрації індексуються як авторський продукт, біля ілюстратора ставиться значок копірайту.

«Вавилонська бібліотека» співпрацює з ілюстраторами за «пакетним» рішенням: створюється обкладинка, рішення по форзацу (може бути просто кольорове, не обов’язково ілюстративне) та графічні елементи всередині книжки. Оплата ілюстратору не залежить від кількості ілюстрацій. Ціна фіксована — за весь пакет.

«Наша ціна, наскільки я знаю по видавничому ринку, — конкурентна, вища середньої. І коли пропоную художнику роботу, вона включає обкладинку, рішення по форзацу та графічні елементи всередині. Весь пакет — за конкретну суму. Далі вже вирішує ілюстратор. Я не обмежую ілюстраторів у творчих рішеннях, в концепціях — абсолютна творча свобода».

У кожному ліцензійному контракті є обов’язковий пункт — узгодження обкладинки видання з агентом, який представляє автора. Але Роман каже, що це радше технічний пункт, аби убезпечитися від чогось «недозволеного чи дикого».

«У нас в портфелі поки що два живих автори — Мітч Каллін, якого ми видавали «Країну припливів» та ДіБіСі П’єр, якого ми видали вже дві книжки. Обоє були страшенно задоволені. Мітч Каллін — який вже покинув літературу, живе в Токіо і займається фотографією — у своєму інстаграмі, повністю присвяченому фотографії, декілька разів шерив обкладинку цього видання. ДіБіСі П’єр, отримавши від мене фото книжки «Сніданок з Борджіа», сказав, що коли дивиться на обкладинку, то думає, що треба було написати цей роман краще. Таку самоіронічну фразу почути від Букерівського лауреата страшенно приємно».

Обкладинка книжки «Країна припливів», ілюстраторка Богдана Давидюк

«Видавництво»

(переважно перекладна література: і доросла, і дитяча)

Ілля Стронґовський, артдиректор та співзасновник видавництва «Видавництво», розповідає про ключові етапи роботи з ілюстраторами:

  • З початком перекладу, коли є розуміння дедлайну, і якщо на нашу думку книжка потребує ілюстрацій (бо ми видаємо і мальовані історії, там ілюстрації уже є), ми формулюємо технічне завдання, переглядаємо базу ілюстраторів і думаємо, хто міг би пасувати до цього титулу.
  •  Формуємо шортліст кандидатур на оформлення видання.
    Ілюстратори можуть бути зайняті у потрібний нам відрізок часу, не бажати оформлювати книжку цієї тематики чи претендувати на непіднімний для нас гонорар. Шортліст дає можливість звертатися до кількох імен з розумінням, що бодай один хтось точно погодиться.
  • Формулюємо технічне завдання для ілюстратора, підбираємо референси, обговорюємо бачення (це моя задача як артдиректора), підписуємо договір.
  • Я ревізую кожен етап створення ілюстрації (скетч/контур/колір), допомагаю з пошуком і прибиранням недоліків, допомагаю з ідеями, якщо є потреба.
  • Файли здаються у потрібних для верстки форматах і розширенні, на технічну сторінку видання виносяться копірайти ілюстратора.

Найважливіший критерій

«Чи можу я уявити нашу книжку з подібним малюнком чи стилем. Для кого б такий/така ілюстратор/ка могли б пасувати. Далі уже деталі — рівень техніки, акуратність, дотримання копірайту, якщо йдеться про колаж».

Ілюстрації Вікторії Черняхівської, до книги Йоко Тавада, «Мемуари білих ведмедів»

Потрапити в портфель

«Спільнота Ілюстрактор у фейсбуці – ідеальна відправна точка, більшість наших контактів звідти», — розповідає Ілля. — «Плюс нам значно активніше стали пропонуватися — це цінно, бо стараються дивитися кому пишуть, отже якийсь рівень уже є, і розуміння куди стукати — теж. Ми ведемо власну базу ілюстраторів, куди додаємо імена, які нам симпатичні, й можуть колись пасувати. Так чинить більшість видавництв, які працюють з ілюстраторами. Зустрічі на ярмарках і перегляди портфоліо у доковідну епоху теж були помічні».

Умови

У кожному видавництві є набір типових договорів, згідно з якими воно працює з виконавцями: «Ілюстратор може правити договір під власне бачення, і якщо ми не проти, то буде осібний договір. Часом є шаблони договорів, розроблені юристами під потреби власне ілюстратора, з цим ми теж працюємо».

Гонорари є комерційною таємницею і не прив’язані відсотково до вартости видання, зазначає Ілля Стронґовський: «Більші обсяги більше оплачуються, мені симпатична погодинна система оплати».

Чи контактує ілюстратор з автором видання (якщо це живий український автор, наприклад) залежить від проєкту: «Часом це збагачує результат, часом ні, особливо коли нам цінно, щоби в тексту й ілюстрації були абсолютно незалежні бачення, перетин яких і допоможе розкрити книжку».

Та й взагалі роль автора в оформленні видання — та, яку призначать, — зазначає Ілля: «Автори не зобов’язані мати художній смак чи розбиратися в художніх нюансах. Добре, якщо автору подобається. Не бачу особливої проблеми, якщо ні».

Особливості ілюстрування дитячої та дорослої літератури

Ілля каже, що йому, як артдиректору, комфортніше працювати з дорослою літературою. Але оскільки видавництво випускає і дитячі книжки, в них він старається «добирати ілюстраторів і їхні роботи, які б могли підбадьорити дітей до власних творчих пошуків»: 

«У моєму розумінні дитяча ілюстрація має бути калейдоскопічно розмаїтою, не треба боятися жодних технік і добору кольорів. Вугілля з олівцем? Будь ласка. Пастелі? Авжеж. Абстрактний кубоімпресіонізм із дрібкою Поллока? Безумовно, аби відповідало техзавданню».

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

Двотомник «Це зробила вона» ілюстрували сто ілюстраторів із сотнею можливих підходів

«Також мені цінно, щоб у дитячих книжках ілюстрації несли додатковий наратив, який би розширював і доповнював текстове сприйняття. У графічній прозі це виведено на максимум — без ілюстрацій в сюжеті та нюансах не розібратися. Але навіть дитячі пікчербуки здобувають масштаб і глибину, якщо ілюстратор/ка відштовхується не тільки від тексту, а й від того, що лишилося поза текстом».

Щодо ілюстрування книг для дорослих, то у «Видавництва» є серія «Сучасна класика», до роботи над якою обирають дуже різних ілюстраторів, але дають їм дуже подібні технічні завдання. Наприклад, «зробіть низку ілюстрацій у двох кольорах, чорний і який виберете, текст ось»:

Slider image
Slider image
Slider image

«Там мені важливо дати якомога більше творчої свободи, але водночас, щоб ілюстрації настроєво відбивали текст. Бо текст можна і з екрана телефону читати, а книжка має формувати емоцію його сприйняття».

«Видавництво Старого Лева»

(публікує і дитячу, і дорослу літературу. І перекладні книги, і книги українських авторів)

Найважливіший критерій

Професійність у сфері ілюстрації. Художня мова, якою комунікує ілюстратор. Відчуття кольорів, пропорцій, композиції та базові знання.

Цікаво працювати з тими, хто має власний стиль, нестандартний підхід, готовий експериментувати з матеріалами, і може чути нас як замовника та враховувати наші побажання і можливості. Але ми цінуємо і класичну школу, яка має виняткову традицію в Україні.

Ілюстрації творчої майстерні «Аґрафка»

Потрапити в портфель

У портфелі одного з найбільших гравців на українському ринку книговидання понад 60 ілюстраторів. І лише за кілька останніх місяців видавництво почало співпрацю з п’ятьма новими, розповідає артдиректор «Видавництва Старого Лева» Іван Шкоропад:

«Перш за все ми ретельно продумуємо, хто саме з ілюстраторів чи дизайнерів міг би візуально передати суть твору, підсилити та увиразнити його. Є ілюстратори, які сильніші в якомусь одному напрямку (хтось буває сильний як обкладиночник, а хтось як візуальний сторітеллер), але також часто ілюстратор може бути універсальним солдатом. Часом, не знайшовши ідеального ілюстратора серед тих, з ким вже працюємо, починаємо шерстити Behance, LinkedIn, Instagram тощо. Так, для прикладу, сталося з книжкою Ірини Шувалової «каміньсадліс». До цієї книжки ми не співпрацювали з Вікторією Черняхівською, але знали про її творчість. І саме її стиль найкраще відповідав концепції збірки».

Ілюстрації Вікторії Черняхівської до книги «каміньсадліс»

Slider image
Slider image

Анастасія Стефурак опублікувала свій дипломний проєкт «Прислів’я українські» на Behance, і він широко розійшовся інтернетом. У ВСЛ помітили його і запропонували видати. Коли Анастасія прийшла знайомитися у видавництво, вона показала й інші ескізи до книжок, які малювала для себе. Серед них було кілька малюнків до книжки Анджели Нанетті «Мій дідусь був черешнею». Саме вони надихнули видавництво придбати на неї права. Так почалася співпраця з Анастасією, яка триває ось уже сім років та в рамках якої Анастасія створює і обкладинки, і оформлення до дитячих, дорослих та поетичних видань.

Доволі часто дизайнери та ілюстратори самі пропонують видавництву співпрацю, а видавництво завжди розглядає їхні портфоліо: «Наприклад, Катерина Сад завітала в наш офіс і показала своє портфоліо. Редакції воно дуже сподобалося, але відповідного проєкту для неї тоді не було. А потім з’явився рукопис книжки «Від війни плачуть» Тірци Атар і оформлювати його запропонували Катерині. З того часу наша співпраця не припиняється».

Ілюстраторка Катерина Сад, «Від війни плачуть» Ірини Шувалової

Ще видавництво шукає ілюстраторів та дизайнерів на конкурсах та креативних виставках.

«Тривалий час я співпрацював з «Видавництвом Старого Лева» як графічний дизайнер. Зараз на посаді артдиректора мій досвід по той бік допомагає зрозуміти шлях, який проходить ілюстратор в роботі над проєктом, якої допомоги, поради та співучасті він потребує».

Умови: Свобода творчості та ТЗ

Після того, як ілюстратора/дизайнера обрали, видавництво формулює загальне технічне завдання. Ілюстратор отримує всю наявну інформацію про проєкт: повна назва книжки, автор і всі дані, передбачені на обкладинці (наприклад, нагороди, що отримала книжка), формат видання та монтажна схема.

«Іноді прописуємо основні акценти, які мають бути враховані в обкладинці чи оформленні, а іноді — даємо повну свободу. Найчастіше у вільному плаванні ілюстратори, з якими у нас є багаторічна співпраця, і ми з обох сторін знаємо, чого очікувати одне від одного».

В обговоренні ідей, напрямку та кількості ілюстрацій бере участь автор, ілюстратор, артдиректор, головний та відповідальний редактори. Часто буває, що автор повністю довіряє ілюстратору і отримує бажаний результат без жодного втручання. Часом буває навпаки. Але кінцеве прийняття рішення завжди залишається за редакцією видавництва.

«Ми прислухаємося до бачення і побажань авторів та правовласників, адже вони чудово відчувають матерію свого тексту. Співвідносимо їхнє бачення і бачення видавництва, зокрема маркетингових функцій, які має виконати оформлення», — розповідає артдиректор видавництва.

Видавництво «Комора»

(Видає у рік 10 — 15 нових книг. 80% видань — художні. Серед них перекладні твори, українська класика та сучасна література)

Випускова редакторка видавництва обирає ілюстратора під кожен проєкт. Вже після того, як видавництво підписало договір про публікацію з автором чи отримало ліцензію на переклад. Якщо мова йде про перекладний твір, ілюстратор залучається на етапі, коли є вже хоча б половина перекладу, якщо оригінальний — одразу після підписання паперів.

Потрапити в портфель

«Загалом ми відкриті до співпраці з новими ілюстраторами. Хоча у нас є кілька улюблених, з якими ми працюємо роками: Марія Кінович, Марина Фудашкіна створили найбільше книг».

Було кілька випадків, коли видавництво мало спільні проєкти з ілюстраторами, які надсилали свої резюме та лінки на Behance на пошту «Комори».

«Минулого року ми мали досвід співпраці з курсом ілюстраторів у школі Projector. Обкладинку книги «Вілімовський» боснійського та хорватського письменника Міленко Єрговича створила одна зі студенток курсу. Яку ми врешті обрали», — розповіла випускова редакторка видавництва.

Обкладинка книги «Вілімовський», дизайнерка Елеонора Лущик

Умови: свобода експериментувати та сталі гонорари

Перед тим як обрати ілюстратора, потенційного виконавця просять зробити декілька ескізів. Але чітко прописаного технічного завдання у «Комори» немає. Єдині технічні умови — розташування логотипу, текст на обкладинці.

«Більшість книжок видавництва — це художня література, і тут ми довіряємо авторові ілюстрацій чи дизайнерові обкладинки. Єдина умова — прочитати книгу. Після цього ілюстратор повертається до мене з 3-4 ескізами, і ми обираємо один з них і потім пропрацьовуємо. Ми дозволяємо дизайнерові експериментувати».

У видавництва є стандартний гонорар за обкладинку. Ілюстрації в середині книги обговорюються окремо, залежно від ілюстратора. На оплату впливає, чи співпрацювало з ним видавництво раніше, як часто, чи це перша спроба.

«В суму зазвичай входить створення 3-4 ескізів, пропрацювання одного ескізу, який ми оберемо і дві хвилі незначних правок. Якщо після цього з’являються додаткові побажання, проговорюємо і можемо це оплачувати окремо. Так само в цю суму входять рекомендації ілюстратора/дизайнера щодо форзаца. Якщо ми хочемо, щоб форзац був унікальним, це додатково оговорюється».

Дуже шкода, що у небагатьох ілюстраторів є ФОП. Бо нам так найзручніше працювати. Якщо немає ФОПа, ми можемо укласти угоду ЦПХ (трудовий договір цивільноправового характеру).

У «Коморі» намагаються враховувати думку автора щодо обкладинки та оформлення, а іноді й перекладача:

«В частині угод про купівлю прав прописано, що ми зобов’язані узгодити обкладинку з автором або з літературною агенцією, через яку ми придбали права. Так, у обкладинку книги «Собачий майданчик» ми погоджували і з агентами, і безпосередньо з авторкою. Тільки після цього могли фіналізувати роботу над нею. До українських авторів ми так само прислухаємося. І були випадки, коли змінювали вигляд обкладинки досить радикально».

Оксана Забужко бере активну участь в обговоренні концепцій обкладинок (фото: сайт видавництва «Комора»)

«Моя книжкова полиця»

(видає українську і перекладну дитячу літературу)

Найважливіший критерій

Вимоги до стилізації, виконання ілюстрацій. Найкраще про ілюстратора розкажуть його роботи, портфоліо, обираємо за ними. І звісно, важливо, щоб ілюстратор/ка поділяли наші цінності та погляди. Тоді спільна робота буде в радість усім.

Потрапити в портфель

Який стиль та ілюстрації матиме книга визначають у видавництві. Коли є концепція та бачення, починається підбір ілюстраторів. У видавництва є база ілюстраторів, і спочатку виконавця шукають там. Якщо ж «потрібно щось особливе», переглядають профілі ілюстраторів, їхні готові роботи.

«Є кілька ілюстраторів, з якими ми зробили вже не один проєкт, але ми завжди раді новим класним професіоналам. Коли пускаємо в роботу нову книжку, розглядаємо різні варіанти ілюстраторів. Найкраще про ілюстратора розкажуть його роботи та портфоліо».

У «Книжковій полиці» відзначають, що найкращий варіант для ілюстратора-новачка пропонувати себе — не просто показати свої роботи й розказати про себе, а прийти з ідеєю або концепцією проєкту, які видавництво допоможе втілити.

Читачі впізнають відомі імена ілюстраторів, і для багатьох із них ілюстратор книги — це ключовий момент у виборі книжки, — зазначають у видавництві. Проте у співпраці з вже відомими ілюстраторами можуть виникати труднощі: «Буває, що вони болісно сприймають правки або пропозиції».

Умови: тестове завдання та оплата

Робота ілюстратора починається з тестового завдання та обговорення умов співпраці: «З будь-якими ілюстраторами, навіть з тими, які вже працювали з нами, ми починаємо з тестового завдання. Це дозволяє подивитися, чи підходить стиль ілюстратора. Буває, що ілюстрації хороші, але нам потрібні в іншому стилі», — відзначають у видавництві.

Якщо всіх все влаштовує, підписується авторський договір про передачу прав на ілюстрації та їх використання.

Зазвичай оплата роботи ілюстратора займає 10 — 20% від усієї суми, витраченої на проєкт створення книжки. 

«В середньому над ілюстраціями для дитячої книжки працюємо місяць. Над обкладинкою працюємо по-різному. Часто це найбільш спірний момент, його обговорюємо найдовше. Також на терміни впливає темп роботи ілюстратора», — розповідають у видавництві.

У дитячій літературі дуже важлива ілюстративна складова, тому автори узгоджують ілюстрацій, а деякі можуть навіть повноцінно включатися в проєкт і давати ТЗ для ілюстраторів: «Уявлення майбутньої книжки є в кожного, деякі автори озвучують, що хочуть бачити в книжці. А авторка Олена Жупанова, наприклад, брала активну участь у роботі над книжкою. Вона готувала ТЗ для ілюстраторів, з нею узгоджувалися всі етапи роботи».

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

Ілюстрації Наталії Кудляк до книги «Storytelling Англійська для дітей в історіях»

Видавництво «#книголав»

(Видає дорослі та дитячі книжки. Переважно перекладні, але збільшує частку українських)

Найважливіший критерій:

Цілісність проєкту, хороший результат, та вдалий досвід співпраці — якісна комунікація, дотримання дедлайнів, спільне розуміння як працювати та для чого.

Потрапити в портфель

#книголав у першу чергу орієнтуються на наявну базу контактів ілюстраторів і на відібрані портфоліо, які зацікавили видавництво.

«Є ілюстратори, з якими ми вже працювали, і буває, коли ми знаємо, хто для видання підійде якнайкраще. А іноді залучаємо когось нового, шукаємо дизайнерів та ілюстраторів. Це залежить ще і від того, чи доступні ілюстратори, бо бувають випадки «найближчий рік не можуть брати нові проєкти» — тоді ми шукаємо інші варіанти», — розповідають у видавництві.

У #книголав наголошують, що для вибору ілюстратора дуже важливі рекомендації, які вони збирають на ринку, також шукають ілюстраторів на різноманітних подіях: «Книжковий арсенал дає можливість ілюстраторам познайомитись із видавцями. Інститут книги створив дуже корисний каталог ілюстраторів. Також слідкуємо за сторінками ілюстраторів у соцмережах, там формується ціла спільнота з ілюстраторів, які спілкуються між собою».

Якщо в ілюстратора, яких хоче працювати з книгами, ще немає проілюстрованих книжок, він може надсилати свої роботи — видавництво періодично їх переглядає. Але у #книголав кажуть, що більшість надісланих робіт не підходять ні за стилістикою, ні за трендами:

«Часто приходять роботи в стилі дитячих журналів 1980-х років. Або роботи в зовсім не в нашому стилі, які можна використати лише для фентезі, наприклад. Тому ілюстраторам перш ніж надсилати свої портфоліо варто звертати увагу на видавничий портфель, аби орієнтуватися, чи підходять за стилем його роботи».

Slider image
Slider image

Видавництво домовилось про публікацію перекладної дитячої книги «80 хитромудрих запитань», не знаючи, що ілюстрації для неї створила українка Інна Черняк. Після цього проєкту Інні запропонували оформлювати книги Світлани Ройз.

Умови: співавторство та домовленості

До роботи над перекладними виданнями ілюстраторів залучають не одразу. Спочатку редакція опрацьовує текст, визначає, який стиль потрібен. Якщо з автором книги працюють вперше, ілюстратора підключають вже на фінальних етапах роботи з текстом, якщо ж уже мали досвід роботи над його творами, все відбувається швидше.

«Ми завжди намагаємось надавати максимально повне ТЗ для ілюстратора, аби не виникало прикрих нюансів, коли ми кажемо «ось вам переклад, зробіть обкладинку», а потім виявляється, що ми очікували зовсім не те, що нам показують», — розповіла Ірина Краснокутська, директорка з розвитку видавництва #книголав.

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

Видання «Хороші хлопці» та «Атлас пригод», в яких українські ілюстратори додавали зображення, аби адаптувати контент для української аудиторії

Будь-яку книжку перед друком видавництво надсилає правовласникам. Видавництво та ілюстратор тісно співпрацюють з автором тексту, особливо якщо мова йде про дитячу книгу.

«Ми формуємо для автора мудборд, де пропонуємо кілька ілюстраторів, яких ми можемо залучити до цієї книжки, і яких ми радимо. Звісно, у нас є фаворити: ми вже разом працювали, нам комфортно, і вони точно можуть зробити все в термін. Але ми додаємо і нових ілюстраторів, з ким ми ще не працювали, але хотіли б. Ми не приховуємо автора від ілюстратора і навпаки. Всім пояснюємо, що ілюстратор тут співавтор. Є автори, яким все подобається, є ті, які вносять свої пропозиції», — зазначає директорка з розвитку видавництва.

З ілюстратором підписується авторська угода про те, що він створює ілюстрації на замовлення видавництва до конкретної книжки. Інколи прописується кількість ілюстрацій.

«Зазвичай у нас є погоджений з ілюстратором прайс: одна ілюстрація вартує стільки-то: ілюстрація на сторінку — одна вартість, на розворот — інша. І в угоді ми або прописуємо вартість за одну ілюстрацію, а потім в сумі маємо вартість проєкту, або ж домовляємось одразу про вартість всього проєкту. Коли ілюстрацій багато, то частіше домовляються оплату за проєкт».

Вартість роботи ілюстратора залежить від обсягу роботи. Інколи бувають книги, в яких гонорар ілюстратора більший, ніж авторський. У видавництві кажуть, що оплата праці ілюстратора не залежить від того, відомий він чи новачок — «зараз у всіх майже однакові розцінки».

 


Telegraf.Design працює за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.

avatar
Анна Карнаух
Журналістка в Telegraf.Design
Колонка

У нас є ще дещо для вас