Статті
Як VR та AR інтегруються у сучасне мистецтво
Митці, режисерка та розробник ігор – про гідні VR-проєкти та проблеми навколо технології
7 серпня, 2019
Тамара Лазаренко
Комунікаційна менеджерка, кураторка освітніх програм для менеджерів культури

Віртуальна реальність стає все більш популярним елементом виставок сучасних художників. Інструмент використовують як окремий медіум та у колаборації з реальними артоб’єктами і публічним простором. По всьому світу відбуваються VR-фестивалі, на яких цифрове мистецтво означено в окремий напрямок зі своїми зірками та відомими митцями.

Ми запитали в українських митців, які можливості надають VR/AR-технології художнику та глядачеві, про власний та світовий досвід роботи з VR-проєктами та про проблеми втілення технології.

Читайте також: VR у літературі. 8 важливих орієнтирів

Зображення: Дмитро Сигарев

20-22 вересня у Києві, а 4-6 жовтня у Харкові, відбудеться фестиваль мистецтва та віртуальної реальності Frontier. VR Аrt Festival. За програмою плануються виставки об’єктів мистецтва у віртуальній та доповненій реальності, презентація реальних артоб’єктів українських митців, освітні дискусії, перформанси та VR-вечірки і експозиції, що будуть інтегровані у місто та публічні простори за допомогою AR.

Цьогорічна тема фестивалю — Reforming space: “New monuments” — про те, як технології та мистецтво взаємодіють із простором, як художники створюють нові смисли у цифрових реаліях, як паблік арт доповнює матерію міста та які зміни несуть художники у цьому процесі.

Українські митці, які безпосередньо працюють з віртуальною реальністю, пояснюють, навіщо вона їм потрібна, які труднощі додає в роботу та на які кейси – їх та іноземних колег – варто звернути увагу.

Микита Шаленний

Художник й архітектор, працює в жанрах живопису, відео, фото, інсталяції

VR дозволяє художнику працювати відразу з декількома вимірами: часом, простором, звуком. Технологія переносить глядача буквально в твір, він відчуває «зорову тактильність».

Челендж художника

Челенджем є те, що якісний VR – це завжди дорого. Гарна анімація та програмування коштує грошей, і якщо у тебе їх немає і ти не вмієш програмувати сам, то шлях художника з роботою в VR сильно обмежується. Тут потрібно шукати підтримку у вигляді грантів й спонсорів. Але це нове поле, яке постійно розвивається, і з цим цікаво працювати.

Міст між реальним та віртуальним

У листопаді 2018 на Женевському міжнародному кінофестивалі мій проєкт «Міст. VR» потрапив до номінації The International Immersive Works. В основі сюжету – 50 акварельних малюнків та анімація. Це експіріенс про невідомість, ризик втратити все, надію й нескінченний цикл, який уособлює міст. Також ця робота потрапила на сторінки The New York Times — як одна з художніх робіт, що створена на межі мистецтва та технологій. Глядач, який надягає окуляри, знаходиться у невизначеності щодо своєї точки призначення та біжить вздовж моста і вулиць з іншими людьми.

В основі сюжету використано 50 акварельних малюнків, а в умовному пейзажі — церкви, ліси, річки, огорожі — можна легко впізнати пострадянську дійсність, в зруйнованому мості — ідею майбутнього, що зникає. Цією роботою я хотів донести, що втеча від себе, від власної пам’яті і власних травм — це не завжди результат глобальної політики й соціальних підвалин. Зазвичай, ідея втечі несвідома, і чим більше людина з нею бореться, тим з більшою силою вона проростає.

Концепт від Пола МакКарті

Під час минулої Венеціанської бієнале датський фонд Фаршоу показав цікавий концепт від Пола МакКарті — C.S.S.C. Coach Stage Stage Coach VR Experiment Mary and Eve. Ця VR-робота будується на сцені з фільму художника за участю двох персонажів. Досвід пов’язано з однією з основних тем його художніх досліджень — психологічним й фізичним насиллям.

Глядач стає частиною галюцинації, психологічної гри розуму. Через VR-середовище МакКарті демонструє збочення реальності, яка вже існує, оскільки екстремальна візуальність насильства закладена в масову культуру і сучасні образи. Він досліджує системи ґендеру, політики та популярної культури, які більш-менш непомітно керують нашим світом. Ця робота багато де брала участь після бієнале, в ній найбільш вдале поєднання можливостей VR і впізнається рука автора.

Павло Дороховський

Розробник комп’ютерних ігор, 4Games, character artist, креатор відомих ігор Metro Exodus, Metro Last Light, DOTA2

VR мені дає занурення і почуття роботи з об’ємом. З’явився інструментарій, завдяки якому межа між 2D- і 3D-артистами повністю стирається. У кінцевого глядача нарешті з’явилася можливість отримати ті емоції, які задумував автор.

Застосування VR у бізнесі

В Україні VR-технології швидко та якісно імплементували в будівельний бізнес. Там завжди крутяться гроші, тому й розвивається все активніше. А технології майбутнього перетворюються на банальний інструментарій маркетингу. Наприклад, вже не один рік забудовники використовують VR для того, щоб кінцевий покупець нерухомості міг побачити свій маєток, що будується, в VR на власні очі. Будівлею можна пройтися й відчути обсяг та масштаб майбутнього помешкання. Дизайнери в зв’язці з таким інструментарієм видають вже повний дизайн інтер’єру.

Власний досвід

Моя спеціалізація — це скульптура монстрів й персонажів для ігрової індустрії. Тож спробувати перенести пейплайн у VR для мене, як VR-ентузіаста, було тільки питанням часу.

Однак на час мого першого знайомства з єдиним на тоді адекватним VR-софтом, Oculus Medium був у стадії іграшки для тих, у кого багато часу та мало досвіду. Отримати в ньому почасти прийнятний результат було практично нереально. З того часу ситуація докорінно змінилася: інструментарій допрацювали і софт став більш проорієнтованим. Тому я переніс мій досвід з категорії «крута штука, цікаво погратися» в робочий пейплайн у стилі «вже півтора роки всіх моїх монстрів і скетчі я роблю тільки в Oculus Medium, а потім вже на сторонньому софті». Та незважаючи на семимильні кроки, яким VR прогресує, це ніяк не позначається на софті для artists: цікаві програми виходять вкрай рідко, часто в режимі «побавитися для душі».

Тая Кабаєва

VR/media-artist, режисерка анімації, артменторка в Frontier VR Art Festival, у компанії Sensorama Lab та в Carbon media-art residence 

Важлива перевага VR – робота з глибиною, можливість проєктування об’єктів у реальному масштабі без витрати на це реальних матеріалів. Тобто ви можете повністю спроєктувати простір, або ж скульптуру, або декор, щоб оптимізувати подальшу роботу вже в матеріалі.

Соціальні VR-проєкти 

На сьогодні мене цікавлять social art в VR, особливо перформативні проєкти. Цей унікальний інструмент занурює в цифрове середовище. Там є можливість залишитися з собою наодинці й заглянути в себе, зробивши спробу подивитися на багато речей по-новому через сприйняття, а також синтезувати абсолютно нову мову як для самовираження, так і для комунікації у створенні того чи іншого проєкту.

Одним з прикладів social art проєктів, де я брала участь, є KIDS VR TOWN – адаптація дітей з аутичним спектром. Ми задумали протягом п’яти тижнів зустрічатися з групою дітей і створити з ними віртуальне місто в віртуальному порталі-карті. Туди може заходити на прогулянку кожен бажаючий з будь-якої точки світу. Ідея належала Кирилові Покутному, арткуратор Ольга Шишлова, я та Юра Мирон були артменторами і супроводжували дітей під час їх перебування і творчості у VR. Треба зазначити, що все відбувалось за рахунок фінансової допомоги з боку самих же батьків на платформі X Reality Port. Мені б дуже хотілося, щоб допомога на проведення подібних ініціатив все ж таки мала підтримку з боку держави…

Чи потрібно говорити, яке захоплення відчували діти, коли побачили один одного в VR та у просторі міста, створеного ними ж?! Зараз я веду переговори про продовження цього проєкту, оскільки бачу в такому форматі роботи з особливими дітьми і дітьми взагалі величезний потенціал.

Також я працювала з екологічною темою у проєкті #microplast. Разом з дизайнеркою Аллою Сорочан ми створили у рамках Сarbon Media Art Fest інтерактивну інсталяцію з використанням VR. Це дослідження щодо забруднення київських водойомів Вирлиця, Cинє і Тягле.

Інсталяція розкривалася для глядача в кілька етапів. Спочатку ви потрапляєте в реальний куб, всередині нього – підвішений використаний пластик, який ми збирали для інсталяції протягом декількох тижнів. Як тільки ви потрапляєте в центр куба, бачите підвішені серед відходів VR-окуляри, де перед очима відкривається ціла галактика зі сміття.

За ким варто слідкувати

Існує безліч ком’юніті й тематичних ознайомчих матеріалів і відео у мережі.

Є, наприклад, такі групи, як Virtual Painting або Virtual Animation, де всі діляться своїм досвідом і публікують роботи, створені за допомогою VR. Goru Fujutsa та VR artist Sutu Eats Flies є практично адептами поняття VR art. Цікаві проєкти також є у мисткині Nancy Baker.

Євген Ващенко

Український художник, працює під псевдонімом V4w.enko в галузі медіа- мистецтва, генеративної графіки, параметричної архітектури, процедурного саунд-дизайну, розробляє інсталяції, скульптури, саунд-арт та відео-арт, що добре інтегрується із VR/AR

VR / AR надають художнику та глядачеві можливість тестування, що відбувається у тимчасовому середовищі. Це дуже потужна технологія. Якщо це тестування проводити в артсередовищі із винайденими новими кутами сприйняття віртуальної реальності – можуть народжуватись нові форми мистецтва.

Власні роботи

У межах проєкту v4w.enko я працюю із цифровим медіа-мистецтвом: створюю алгоритми, що здатні генерувати музику, графіку та відео. Таким чином, коли графічний або звуковий код створено, його можна транслювати будь-якими засобами відображення віртуального медіа-контенту на зовні, навіть VR/AR-технологією та, передусім, сферичною купольною проєкцією як самим імерсивним засобом відображення медіа-контенту на сьогодні.

Одна із знакових робіт для мене – Harmonic Ratio. Це графічні та візуальні відеоматеріали, що згенеровані у момент реального часу під час роботи попередньо запрограмованих алгоритмів. Також використано звукові музикальні композиції, що записані вживу у якості результатів роботи алгоритмів, що генерують музику. Ці звуки написані власноруч автором у програмному середовищі Max/Msp/Jitter. Як результат – усі вони зібрані в альбом медіа-твору під назвою “Harmonic Ratio”. Альбом записано на диск та видано міжнародним лейблом Кvitnu, що народився в Україні та зараз працює в Австрії. У 2011 реліз був одразу номінований на Quartz Awards в Парижі у номінації Discovery. Наразі цей контент може також бути інтегрований у VR.

У проєкті Chornobyl360 я експериментував із тривимірним звуком саме для формату VR. Алгоритмічні партії власноруч написаних синтезаторів звуку в цьому проєкті скомбіновано із записами існуючих звуків із зони відчуження Чорнобильської АЕС. Отриманий матеріал сформовано у тривимірні звукові композиції та саунд-дизайн для нетрадиційного формату фільму із елементами квест-гри під VR-технологію cardboard vr. Контент можна переглянути зі смартфонів крізь кардборди, спеціальні окуляри. Цей фільм складається із декількох сцен та епізодів, що показує атмасферу існування простору зони відчуження на сьогодні. Фільм було експоновано у декількох музеях в Україні, а також в ООН у США.

Світовий контекст 

Є класики, а є новатори, є мейн стрім діджиталу. Зараз сформувалося вже багато стилів на базі медіа-технологій, особливо нових генеративних технологій, що застосовують цифрові алгоритми, алгоритмічну музику та алгоритмічні реалтайм патерни. Я можу говорити тільки про деяку стильову грань у нових медіа, близьку до абстрактної. Цікаво подивитись таких артистів нашого часу, які поєднують різні компоненти сучасних медіа з недавніх років: Alva NOTO, Quayola, Ryoichi Kurokawa, Ryoji Ikeda, або параметричних формалістів Mark Fornes та Francois Roche.

Роман Мінін

Сучасний український художник, фотограф, street artist

Мені відкрили очі на VR мої друзі-філософи ще на початку двохтисячних. Але тільки в 2007 році я вперше став писати на цю тему і згенерував концепт TRANSMONUMENTALISM. Кілька років тому придбав свій перший VR-шолом і як тільки одягнув, відразу сказав собі, що це — мій світ, що обмежений лише можливістю фантазії.

Невіртуальні виклики для художника

Проблема для реалізації проєктів одна: немає коштів для втілення складних ідей та творчих експериментів. Доводиться все робити за свої. Зараз веду переговори з Женевським інститутом штучного інтелекту про спільний проєкт. Хочу навчити комп’ютер створювати складні багатофігурні композиції. Якщо встигну за своє життя це зробити, я буду вічний. Вважаю, що майбутнє за генеративним дизайном.

Власні виставки у VR 

Близько року я працюю з інсталяціями в доповненій реальності в Україні та Європі. Торік над Держпромом в Харкові я створив монументальний стріт-арт, який став одним із перших і наймасштабніших моїх творів у жанрі сучасного монументального мистецтва з назвою Transmonumentalism. Йдеться про монумент “Love” у доповненій реальності, який говорить про те, що коли ми дивимося на реальний світ, то не бачимо любов, але вона є.

Зараз у Бельгії в місті Шарлеруа в музеї відкрилася моя персональна виставка з AR- і VR-контентом. В експозиції представлено ексклюзивний барельєф, вітраж на вхідних дверях в один з корпусів шахти, дві зупинки з шоломом віртуальної реальності, вісім експонатів у доповненій реальності, великі постери картин. Також працюємо над стартапом Transmonument і над стріт-арт контентом з доповненою реальністю.

Новий артринок

Демонстрація матеріальних предметів мистецтва йде в минуле, це застаріла парадигма. Але в амбітних художників України є шанс продемонструвати світу своє мистецтво розумно і відносно недорого за допомогою сучасних технологій. Це ще не заангажоване середовище.

У віртуальному світі ніхто не запитає, з якої ви країни – з Уганди або з США. Поки немає ніяких дискримінацій. Вибудовується нова система, нові інструменти артринку. Я б радив друзям-художникам якомога скоріше освоювати сучасні технології. Адже це говорить про змагання з усім світом на рівні своєї фантазії й пластичної ерудованості.

Проєкт Frontier. VR Аrt Festival здійснюється за підтримкою Українського культурного фонду.


Раніше Telegraf.Design писав: Параллельная реальность: VR, веб-VR, AR, веб-AR

avatar
Тамара Лазаренко
Комунікаційна менеджерка, кураторка освітніх програм для менеджерів культури
Колонка

У нас є ще дещо для вас