Місяць тому команда Телеграфу презентувала перший друкований номер журналу Telegraf про український дизайн. Цей номер присвячений українській ідентичності в дизайні, пошуку місця українського дизайну у світі, досягненням, мріям та страхам (часто безпідставним) нашої дизайн-спільноти. Журнал показує український дизайн очима тих, хто його творить.

Замовити журнал можна на сайті.

Дизайн видання створила брендингова агенція LLIWELL. «Ми розуміли, що створюємо артефакт, а не звичайний журнал», — каже Гліб Капоріков, співзасновник та креативний директор агенції,  співавтор концепції дизайну та дизайнер першого друкованого номеру Telegraf. Гліб розповідає про візуальний задум журналу, симбіоз традицій та сучасності, про ключові елементи дизайну та процес його створення.

Друкований журнал Телеграф. Фото: Наталія Азаркіна

Починаючи роботу над дизайном журналу, ми розуміли, що створюємо артефакт, а не звичайний журнал. Адже це перший випуск Telegraf та перше друковане видання в Україні присвячене графічному дизайну, інтерфейсам та візуальним комунікаціям.

Задум і алюзії

Ми відштовхувалися від теми «український дизайн», досить глобальної. Намагалися осягнути, яким є український дизайн. Яким він є зараз, з чого починався, яким був його розвиток та чи можна його виокремити в окремий впізнаваний стиль? Тому ми почали із дослідження творчості дизайнерів і художників ХХ століття: від Нарбута і Кричевського, яких неодноразово цитували їхні послідовники, до Левицького, Холодного, Доброліжа, Салабая, Гординського і багатьох інших. В агенції ми неодноразово жартували, що зробили цей проєкт в колаборації з метрами! Таким чином частина дизайну складається із цитат і алюзій на дизайнерів, які розвивали український дизайн у попередньому столітті. Адже це був час, коли дизайн повноцінно оформився в окрему галузь та набув максимально вираженої національної ідентичності.

Під час дослідження ми виявили, що цитування та інтерпретації були повноцінною частиною дизайнерського процесу. Наприклад, коли Оксана Мошинська створювала обкладинку Пам’ятової книжки, вона використовувала елементи із плащаниці 1655 року. А Євген Наконечний в обкладинці першого номера альманаху «МУР» у 1946-му цитує аверс двогривневої банкноти УНР 1918 року авторства Василя Кричевського. Дуже часто зустрічали алюзії на графіку Нарбута. На цих самих авторів орієнтувалися і ми.

Ще одним джерелом натхнення став український модернізм: брутальні центричні композиції, трубчасті конструкції та металеві панно знайшли відбиток у металевому матеріалі та абстрактних зірчасто-квіткових елементах, розміщених на початку кожної статті. Всі вони різні й розроблені для кожного автора.

І звісно ми не могли оминути в дизайні роль людини, бо людина — це і глядач, і творець. Фігури людей, що трапляються в журналі, створені з того ж матеріалу що й решта елементів — це своєрідна метафора єдності одного та другого.

Симбіоз традицій та сучасності

Одним із найцікавіших завдань було переосмислити традиційні мотиви та подати їх як сучасні. Наприклад, розробляючи променисті елементи ми взяли за основу спосіб зображення німбів в українській народній іконі. А створюючи титульні композиції для кожної статті, ми натякали на килими: вони також є традиційним елементом українського ужиткового мистецтва і дизайну, та й просто знайомі всім із дитинства як частина домашнього інтер’єру.
І звісно колір — чотири неонових пантони в поєднанні із сірим тлом та металевими елементами створюють дуже виразний та потужний ефект.

Елементи дизайну

Елементи дизайну номера можна розділити на групи: переосмислені орнаментальні цитати та фракталоподібні зірчасті елементи. Всі вони моделювались у Cinema 4D. Технічний процес розробки орнаментальних елементів виглядав так:

1. знайти оригінальний відповідник;
2. векторизувати його;
3. відкоригувати, щоб він мав якнайкращий вигляд в об’ємі та металевому матеріалі;
4. перенести у Cinema 4D та створити модель;
5. накласти матеріали та створити освітлення;
6. зарендерити;
7. провести кольорокорекцію та витравити із тла;
8. створити композицію для конкретного розвороту.

Загалом ми створили понад 150 металевих елементів та композицій та понад 70 унікальних променистих неонових елементів, що працюють разом, створюючи контраст.

Також характерної обробки зазнали фотографії авторів. Ми використали аналогічний інструмент зі створення зірчастих елементів, але застосували інакший матеріал і врешті отримали характерне заломлення й викривлення зображення.

В журналі присутні два шрифти українських шрифтових дизайнерів. Ми хотіли, щоб все, що використовується в журналі, було українським, тому й не розглядали інакші варіанти. Для тексту обрали гротеск Inerta авторства Андрія Константинова — приємний та простий для читання. А для акциденції — DR Kruk Дмитра Растворцева — виразний, харизматичний шрифт із яскраво вираженим українським характером поданим у сучасному стилі. Цей шрифт фактично дебютував у журналі та став ще одним абсолютно повноцінним образотворчим засобом у його дизайні.

Поліграфічні особливості журналу

Ми хотіли, аби конструктив журналу також був дещо нестандартним. Тому використали відкритий корінець та обкладинку, що кріпиться лише ззаду видання. До того ж це нас певним чином відсилає до конструктивної частини дизайну в прямому сенсі слова. Таке рішення, окрім естетичного навантаження, має й суто функціональне — дозволяє максимально повністю розкрити внутрішній блок, не гублячи частину дизайну в корінці. Це дозволило створювати саме таку графіку, яку ми маємо.

Щодо друку, то звісно друк у дев’ять кольорів — нетривіальне явище для українського видавничого ринку і займає більше часу аніж звичайний повноколірний. Але неонові пантони були нашим задумом від самого початку проєкту, як тільки ми розробили концепт, тому незначне збільшення часу на продакшн було того варте.

Рішення друкувати неоновими пантонами прийшло із бажання поєднати досить віддалені один від одного речі, створивши еклектичний ефект. Саме тому ми обрали поєднання металу і неону. До того ж це віддаляло нас від надмірної класичності та наближало до більш інноваційного рішення. Саме відхід від класичності з одночасним використанням досить традиційних елементів та композицій став справжнім викликом для нашої команди. І вдалося це вирішити лише за допомогою симбіозу усіх складників та прийомів.

У таких великих і складних проєктах понад усе я люблю спостерігати, як десятки невеликих рішень складаються в закінчений продукт із власним характером. Кожне рішення саме по собі не є надто унікальним: немає нічого складного у тому щоб використати неонові пантони, хороші шрифти, зарендерити металеві об’єкти та застосувати ефект до геометричних фігур. Але все криється в доцільному та неочікуваному поєднанні, коли ти наділяєш це сенсом, який створює цілісний образ.

Я дуже радий, що дизайн цього журналу вийшов безкомпромісним. Компроміси вбивають хороший дизайн. Фактично нам не довелося відмовлятися від жодного бажаного рішення. Звісно, в процесі були ідеї, які ми самі ж і відкинули, наприклад друкувати всі металеві елементи металізованим срібним пантоном — ми подумали що це вже буде занадто і візуально, і економічно. Також суто через питання таймінгу не вдалося надрукувати спеціальний постер, але, думаю, ми обов’язково реалізуємо цю ідею в майбутньому!

ТОП-3 статті в журналі, які раджу почитати

*в порядку хронології подачі у журналі

• Стаття від 3Z — одна з найкоротших в журналі, але з дуже важливою думкою про те, що необхідно поділяти цінності проєкту, над яким працюєш.
• Стаття Дмитра Растворцева — цікава, глибока і дотепна розповідь про українські шрифти з повним збереженням авторського стилю.
• Стаття Марії Кінович про ілюстрацію та активізм. Люблю її чесну відповідь на питання «Як малювати на складні теми у 2021, щоб нікого не образити?» якою завершується стаття.

Перший друкований журнал можна придбати на сайті telegrafdesignmag.com

Telegraf.Design живе за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.