кейси
Як створювали айдентику Ukranian Film Festival в Берліні
1 Липень, 2021
Стати автором

Щобільше відстань від об’єкта, то менш чітким він виглядає, щобільше часу минає, то складніше пам’ятати деталі. Ця думка стала однією з ключових, навколо якої креативна агенція Gram будувала айдентику Ukranian Film Festival Berlin – фестивалю українського авторського кіно, що дає можливість українській діаспорі в Німеччині відчути зв’язок з рідною країною та її культурою. Дизайнери спробували «оживити» спогади, пов’язані з домом, та зробити їх виразнішими за допомогою елементів зі світу природи.

Телеграф поспілкувався з Gram про шлях, який подолала агенція до створення айдентики міжнародного фестивалю – від ідеї та розробки варіантів до реалізації.

Для чого потрібна айдентика?

Ukranian Film Festival – це фестиваль українського авторського кіно з потенціалом розвинутись у фестиваль східноєвропейського кіно, який відбувається в Німеччині щорічно, розповідають в Gram.Тож виникла потреба у створенні айдентики, яка зможе показати Україну у світовому культурному контексті.

Крім того, дизайнери воліли створити майданчик культурної  співпраці України й Німеччини, диференціювати фестиваль від схожих подій: висвітлювати те, що відбувається в Україні через кіно.

Мета та головний меседж 

Мета проєкту – сформувати нове сприйняття української ідентичності. Необхідно було привернути увагу, у першу чергу, української діаспори до культурного продукту, який виготовився в Україні українцями, дати привід ним пишатися. І звісно познайомити іноземних глядачів з українським кінематографом.

«Споживчий бар’єр полягає у тому, що не можна легально подивитися українське кіно за кордоном, за винятком унікальних одноразових подій. У Німеччині відсутні торенти та піратські сайти, і порушення авторського права жорстоко карається» 

Дизайнери воліли створити айдентику, яка б викликала емоційний зв’язок діаспори з Україною через культуру.

Важливим аспектом є участь та приналежність до спільноти, фестиваль і кіноклуб стають майданчиком для спілкування та зустрічей, обміну думками та проблемами.

Дослідження 

Щоб зрозуміти, якою має бути айдентика фестивалю українського авторського кіно в Європі, в команді вирішили поспілкуватися з українцями за кордоном – діаспорою, яка давно не проживає в Україні, але має чіткий емоційний зв’язок з рідною країною. Дизайнери провели глибинні інтерв’ю, де розпитали про асоціації з Україною, чим вони можуть пишатися, які події вони відвідують за кордоном, дізналися, що їм було б цікаво побачити на фестивалі.

Асоціації виникали різні: вишивки, розпис, прапор, свобода, вечірки, можливості, люди. Але дизайнери зупинилися на природі – відмінній рисі українського кінематографа.

Від ідеї до реалізації 

 «Ми дуже довго думали, що це можуть бути за образи, було багато варіантів, але все було трохи “притягнуте за вуха”» 

За основу брали український контент.

Перший концепт, який розглядали в агенції, називався Blurred Glass Wall  – символізує умовну стіну між емігрантами та Україною. Щодалі й довше люди перебувають від рідних місць, тобільше розмитими стають їхні спогади. Ідея полягала в тому, щоб викликати в діаспори почуття ностальгії та «оживити» ці спогади за допомогою дрібниць, що нагадують Україну. Наприклад, жетони з метро, різні образи з флори та фауни.

Другий варіант айдентики – Cyrillic олвейз ін май ❤️

Приблизно 75% відвідувачів фестивалю – українці, які проживають на території Німеччини, зокрема в Берліні. Коли весь час людина перебуває далеко від Батьківщини в оточенні іншомовних людей та латиниці, вона починає сумувати навіть за маленькими дрібницями, зокрема за рідними літерами.

Дизайнери планували транслітерувати німецьку або англійську мову кирилицею, щоб це викликало позитивний дисонанс у людей, які, наприклад, проходять повз постери до фестивалю.

Третій концепт назвали Das Heimweh, що в перекладі з німецької – туга за домом.

Ідея – показати український колорит та обʼєднати діаспору за допомогою коротких меседжів, які закликають відвідати фестиваль. За допомогою однієї фрази, адаптованої до територіальних мовних особливостей, дизайнери прагнули заохотити різних людей діаспори в Берліні відвідати подію. Наприклад: «йдемо дивиться кіно», «пойме никати кіно», «йдемо до кіна» тощо. Передбачався переклади англійською та німецькою.

Айдентика та ключові елементи

Врешті-решт дизайнери зупинилися на варіанті квітів та рослин – підкреслили унікальність України та її кінематографа через природу з акцентом на флору. Так вони підкреслили силу, свободу, унікальність, поетичність та сучасність фестивалю – створили кіноквітуче відчуття дому.

Айдентику можна розбити дві складові: ілюстрація та типографія.

У логотипі виокремили ідентичність через своєрідну букву «Ї» й використали той шрифт, який давно подобався – NAMU Font – персональний шрифт Національного художнього музею України, розроблений Дмитром Растворцевим. Шрифт існує у семи варіаціях накреслення, кожна відповідає за окрему епоху розвитку української культури та мистецтва: з 16 сторіччя і до сучасності. Він розроблений на основі стародавніх українських літер.

Для візуалізації обрали шість різних ілюстрацій. На них зображені рослини, які можна зустріти в Україні: каштан, конюшина, волошка, кропива, будяк і подорожник. Вони водночас і ніжні, і колючі, що, на думку дизайнерів, дуже влучно описує український менталітет.

 

Одна з технік, з якою працювали для створення ілюстрацій – блюр (як символ туманності, пригадування). У такий спосіб вирішили візуалізувати моменти спогадів.

Ідею розкрили через дизайн постерів, квитків, програм фестивалю, екосумок та різних матеріалів для соціальних мереж.

Фідбек від глядачів 

Перше враження, яке виникало в людей, які бачили постери – «це берлінський фестиваль», а вже коли підходили, бачили кропиву, напис Ukrainian film festival Berlin.

«Я насправді зустрічала багатьох людей, які не були на фестивалі, але вони бачили постер і, звичайно, думали, що цей фестиваль – це така ком’юніті, яка робить щось цікаве і репрезентує себе досить яскраво», – розповідає співорганізаторка фестивалю Валентина Залевська.

Концептуально айдентика відповідала фестивалю та його головному гаслу «Бачити небачене».

«Виходячи з тої публіки, яка прийшла, а ми могли її чітко простежити, бо це була онлайн аудиторія, то були німці. Ми достукались до німецької аудиторії, це не є закрита діаспорна подія, на яку ходять лише українці або причетні до діаспори, або знають щось про Україну. Це одна з берлінських подій», – додала Валентина Залевська.

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

На вулицях люди фотографувалися на фоні постерів, глядачі скупили всі сумки з мерчем фестивалю. А найбільше на фестивалі подивилися українського авторського кіно саме берлінці.


Telegraf.Design живе за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.

22222222222222222

У нас є ще дещо для вас