Нещодавно Telegraf.Design повідомив, що на 1000-гривневій банкноті дизайнери Нацбанку використали неофіційну кирилізацію шрифту Bickham Script. Сам НБУ стверджує, що всі шрифти — «творче опрацювання публічно доступних матеріалів».
Чи передбачене покарання, навіть якщо на банкноті — лише творча переробка, і як загалом охороняється шрифт за українським законодавством, пояснює юрист у сфері авторського права Костянтин Зеров.
Автор — Роман Кривенко
Шрифт як окремий об’єкт авторського права в українському законодавстві, на жаль, не виділяється. Водночас він не належить і до вичерпного переліку об’єктів, що не охороняються. Так, за Цивільним кодексом об’єктами авторського права є твори, зокрема, живопису, архітектури, скульптури та графіки (ч.1 ст. 433).
Під графікою розуміють вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є однотонний малюнок. За характером і призначенням графічні твори поділяються на станкові, книжкові, плакатні, прикладні і журнально-газетні. До останніх, окрім ілюстрації, оздоблення книги та карикатури, відносяться і шрифти.
Аби певний шрифт був охороноздатним, необхідне додержання лише двох умов: об’єктивна форма вираження шрифту та його оригінальність (творчий характер). Розроблення елементів шрифту безсумнівно є результатом творчих виборів автора. Об’єктивна форма вираження шрифтів також не викликає сумнівів: вони виражаються у матеріальній або цифровій формі.
Тож правова охорона шрифтів в Україні за допомогою авторського права можлива, зокрема, через категорію «творів графіки». Так майнові права автора охороняються протягом його життя і 70 років після смерті (за загальним правилом).
При цьому необхідно наголосити: навіть якщо шрифт не охороняється як твір графіки в країні його походження (наприклад, США), він все одно охоронятиметься на території України в силу положень міжнародного договору — Бернської конвенції (за так званим «принципом незалежності охорони»).
Згідно із Законом України «Про авторське право і суміжні права» (стаття 9) частина твору, яка може використовуватися самостійно, розглядається як твір. Відтак авторське право розповсюджується на кожен елемент шрифту: символ, знак чи літеру. За статтею 15 автору належить, зокрема, виключне право на використання твору і на дозвіл чи заборону його використання. Це дає можливість автору (або іншій особі, яка має авторське право) дозволяти або забороняти відтворювати твір чи вносити у нього зміни (переробляти, адаптувати, аранжувати тощо).
Отже, використовувати шрифти, майнові права на які належать іншим особам, можна винятково із письмового дозволу (ліцензії) правовласника. Зокрема, і в проєктах дизайну грошових знаків.
Детальніше про правову охорону шрифтів ви можете прочитати у моїй науковій статті.
Щодо ситуації із публічною позицією Національного банку України
Відповідаючи на запит Telegraf.Design 2 липня НБУ повідомив, що при створенні банкнот використовує винятково шрифти з бібліотек, встановлені з ліцензійним забезпеченням. Так банк визнав, що їхні дизайнери застосували шрифти інших осіб.
Разом з цим 12 липня на офіційному сайті Нацбанк опублікував «спростування» і заявив, що всі шрифти на банкнотах є авторською графікою їхніх дизайнерів: «У процесі створення графічних зображень для дизайну банкнот – як то малюнків, так і написів – художники вивчають відповідну графічну інформацію з відкритих джерел, після чого створюють власний витвір з додаванням авторського бачення тих чи інших елементів. Відповідно, частковий збіг окремих елементів на банкноті із зображеннями у відкритих джерелах може бути пов’язаний з творчим опрацюванням публічно доступних матеріалів».
Тобто публічна позиція НБУ змінилась із «використовуються винятково … шрифти з бібліотек, що були встановлені з ліцензійним програмним забезпеченням» на «всі зображення на банкнотах є авторською графікою». Ці заяви суперечать одна одній. Та окрім цього, якщо «інформація з відкритих джерел» (шрифт) ще охороняється авторським правом і не перейшла до категорії «суспільного надбання» (тобто не пройшло 70 років після смерті автора), то дизайнери НБУ могли її творчо переробляти, винятково маючи письмовий дозвіл (ліцензію) від правовласника. Інакше такі дії можна кваліфікувати як порушення авторського права з відповідними правовими наслідками.
Це регулюється Законом України «Про авторське право і суміжні права»:
«Похідний твір — твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні ….
Стаття 20. Авторське право … авторів інших похідних творів
1. […] авторам інших похідних творів належить авторське право на здійснені ними […]переробку.
[…] автори інших похідних творів користуються авторським правом на створений ними твір за умови дотримання ними прав автора, твір якого зазнав […] іншої переробки.
Додам, що українська судова практика не схильна звільняти від відповідальності особу, яка в підсумку буде користуватися твором. Тобто правовласник Bickham Script може подати в суд на НБУ за застосування переробленого шрифту без ліцензії (наприклад, якщо підтвердиться, що використали піратську версію Олександри Гофман).
Так, у 2015 році Вищий господарський суд України підтвердив правомірність стягнення з фірми «Астеліт» (на той час мобільний оператор Life) 493 210,00 грн за позадоговірне використання фрагменту музичного твору (без тексту), хоч ролик для «Астеліт» з цим фрагментом «створила» на замовлення інша особа з передачею майнових авторських прав від виконавця до «Астеліт».
Позиватися до суду може лише правовласник шрифту. Якщо він це зробить, там, найімовірніше, призначать експертизу. Вона і дасть відповідь на запитання, чи є шрифт, використаний у дизайні 1000-гривневої банкноти, відтворенням та (або) переробкою Bickham Script. Якщо вину доведуть, Нацбанк може заплатити подвоєну або потроєну суму від вартості ліцензії на шрифт (Ціна на Bickham Script починається від 35$) чи відшкодувати правовласнику завдані збитки.
Раніше ми писали про те, що не так з дизайнерськими та ілюстраторськими конкурсами.