Коронавірусу потрібен був «брендинг», який би перетворив його з невидимої хвороби на вірус із «індивідуальністю». Як і навіщо ця індивідуальність створювалась розповів медичний ілюстратор Ден Хігінс виданню Dezeen.
Ден Хіггінс є членом команди Центру контролю та профілактики захворюваності (Centers for Disease Control and Prevention, CDC), що базується в Атланті (США, штат Джорджія). Саме команда CDC створила найперші та «еталонні» зображення вірусної частинки (віріону) Covid-19.
Ілюстрація, створена в CDC, була опублікована 31 січня — на наступний день після оголошення ВООЗ глобальної надзвичайної ситуації (коли стало відомо про 230 смертей у Китаї від нової хвороби). І зображення одразу ж стало «офіційною ілюстрацією» вірусу.
Ілюстратор розповідає, що команда з самого початку розуміла, що створює «візуальну айдентику» для коронавірусу. Згідно із попереднім досвідом CDC, суспільству необхідно мати зображення, що асоціюється з хворобою. І транслювати його в інформаційних кампаніях. Тоді кампанії будуть ефективнішими, а процес подолання епідемії — легшим.
«Потрібно було створити те, що змусить зрозуміти, що вірус реальний, і до нього потрібно ставитись серйозно. Ми прагнули створити реалістичне зображення, яке буде комунікувати з людьми, коли вони знаходяться в громадських місцях, чи контактують із незнайомцями», — розповідає Ден Хіггінс, який є автором ілюстрації разом із колегою Аліссою Екерт.
Окрім відчуття реальності загрози ілюстратори прагнули зробити зображення максимально точним — відповідним вигляду віріону під мікроскопом (його діаметр, до речі — 125 нанометрів). Будову та форму вірусу залишили без змін, єдине, що змінили — це кольори.
Ілюстратори працювали разом із науковцями, аби якомога глибше зрозуміти природу та дослідити морфологію вірусу:
«Головний челендж створення ілюстрації, анімації чи інфографіки, яка зображає мікроскопічні об’єкти — показати людям те, у чого немає візуального референсу», — каже Ден Хіггінс. Під мікроскопом віріон схожий на сіру крапку, оточену розмитою «короною» білкових шипів, що стали його головною ознакою.
Вірус змоделювали в 3D Studio Max, використовуючи файли з Protein Data Bank — бібліотеки, де зберігаються 3D-моделі білків та інших мікроскопічних частинок. Фактичні тривимірні форми кожного з білків, що складають вірус Covid-19, з бібліотеки перенесли в софт, де ілюстратори почали «гратися» із візуальним оформленням.
Хіггінс та Екерт визначили своїм пріоритетом точність та серйозність настрою. Але їм потрібно було прийняти ряд дизайн-рішень — форма, колір, текстура, тіні.
На ілюстрації сферична ліпідна оболонка віріона (яка захищає генетичний код РНК вірусу), представлена сірою поверхнею з «кам’янистою» текстурою. Поверхня цієї оболонки всіяна трьома видами білків, кожен із них різного кольору. Колосоподібні S білки (саме вони прикріплюються до клітин організму-господаря, аби РНК вірусу могла проникнути всередину та реплікуватися) — червоного кольору, М білки оранжевого, а маленькі білки Е (білки оболонки) — жовтого.
Кольори обрали для візуального впливу, аби забезпечити «правильну подачу»: «Насичений червоний колір S білків контрастує з сірим кольором оболонки, та несе в собі відчуття тривожності. Оранжеві та жовті кольори менших білків роблять ілюстрацію більш яскравою, але не підривають серйозність червоного».
Дизайнери обрали не надто насичені кольори, аби ілюстрація не виглядала «грайливо». А густі тіні на текстурній поверхні додавали це більшого реалізму та серйозності.
Насправді у мікроскопічних часточок віріонів немає забарвлення, текстури чи тіней. Команда CDC додала їх аби ілюстрація виглядала більш зрозумілою для більшості людей, які не стикались із нанобіологією. Головна мета полягала в тому щоб надати вірусу вигляду настільки реального, аби людям здавалось, що вони можуть його відчути на дотик.
Мою ілюстрацію вкрали: що робити, коли порушують авторське право
Як ANGRY agency створювали айдентику для фотопроєкту «Кров чарівна»
Айдентика салону-коктейль бару. Кейс від Orchide
Як Postmen розробили айдентику для краудфандингової платформи «Зерна правди»
Чому ребрендинг це страшно, та як зменшити ризики
Як створювали першу айдентику Археологічного музею