Ми починали як банда фрілансерів, які хотіли заявити, що дизайн в Україні — це щось вартісне. Зробили сайт і розмістили там величезний теглайн: «Ukrainian design is a new black». Цей напрям протримався пів року і змінився через клієнта, який не захотів платити нам за кошторисом $1000 (що доволі дешево для цілого сайту). Замість цього він відправив посилання на ресурс, де була вказана медіана зарплат в Україні. І там чітко написано, що місячна зарплата у нас — $300, а максимум — $500. Тобто ні про які $1000 йтися не може, і він прийшов до українців, тому що ми — дешеві.
Мені ця штука одразу не сподобалась. Я подумав, що треба змінити вектор і сказати, що ми зі Штатів. У результаті ми переробили сайт і стали просто писати, що ми з Нью-Йорку (а так до нас уже робила одна українська студія). Ми ще не знали, що з цим треба бути обережними, і що за неправдиву інформацію на тебе можуть подати до суду. Тож не повторюйте наші помилки.
Мабуть, найбільше нас змусив замислитися про реєстрацію кейс із замороженим рахунком PayPal, на якому було $1500. Ми його завели, бо ще не знали, як переводити офіційно гроші з США до України. Спочатку ми працювали з усіма клієнтами через нього, і все було добре. Доки не з’явилась одна дівчина, якій ми дуже довго розробляли дизайн сайту. Це коштувало $1500, і це був перший проєкт, яким ми прямо пишалися.
У якийсь момент клієнтка почала дивно поводитися. Ми напружено з’ясовували стосунки. І от за тиждень до фіналу проєкту вона йде у кредитну компанію і каже, що ми не надали їй послуги, за які вона нам заплатила. Відповідно, кредитна компанія йде туди, куди переказали гроші, — до PayPal. Ті не розбиралися та одразу заморозили рахунок.
Ми додавали скриншоти наших листувань і робіт — усього. І врешті «отримали по голові» не за те, що не надали послуги, а за те, що ми з України. Це якось вирахували й заморозили рахунок, бо ми не повинні були його мати.
Іноді траплялися й інші неприємні історії: хтось із замовників зникав, намагався не платити тощо. Основний інсайт: просто потрібні контракти. Але не українські, бо клієнтам все одно на договір із ФОП Івановим чи ФОП Петровим — вони відмовляться від співпраці. А коли договір укладений на території Штатів з американською компанією, ви потрапляєте під юрисдикцію США. Тоді клієнт уже не так завзято кидається словами й думає, що писати та говорити.
Поступово ми створили механізми для власного захисту. Але найкращий — це зареєстрована компанія та договори, бо тоді до тебе серйозніше ставляться. Замовники розуміють, що ти платиш податки, і цінник сприймається інакше. Загалом ми змогли підвищити вартість послуг у 2–3 рази після того, як вийшли на американський ринок.
Для реєстрації ми знайшли американського партнера — резидента США, який записав на себе компанію, і з яким ми працюємо за договором. Але цілком реально зареєструвати компанію і нерезидентам. Для цього потрібно насправді небагато:
На договір ми майже нічого не витратили, бо у Штатах був клієнт, який допоміг із цим питанням. Ми взяли за основу їхню угоду, хіба що прибрали якісь штуки, які нам не потрібні. Потім договір вичитував американський юрист. Щодо юриста — у нас немає людини на фултаймі. Якщо ти хочеш найняти когось у США на постійну роботу, то маєш йому платити дуже багато грошей. Ми робимо інакше — знаходимо спеціаліста під завдання.
Через 6 років існування компанії можу сказати, що переказувати гроші з США в Україну просто: бухгалтер там і бухгалтер тут, відкриті компанії там і тут, які між собою залінковані угодами. Whateveryoucall LLC купує години роботи Whateveryoucall Ukraine.
Американський бухгалтер, до якого ми звертаємося за необхідності, потрібен, щоб розбиратися з законодавством, яке відрізняється у кожному штаті. Це шалений обсяг інформації, і тут дуже легко накосячити, а ціна помилки велика. Також бухгалтер потрібен, щоб звести баланс. Податкова перевіряє всі витрати по твоїй корпоративній карті й дивиться, чи ти не відмиваєш гроші.
Реєстрація компанії як LLC знижує податковий тиск, але платити доводиться все ж чимало. З податками в нас була цікава історія. Ми найняли у США на самому початку бухгалтерів, які нам нарахували $5000 податків. Це була величезна сума. І ми такі: «Що-о-о-о? Зараз віддати ці гроші державі, до того ж і не своїй?»
Врешті ми заплатили, звісно. Але виявилося, що бухгалтери порахували усе неправильно і ми внесли кошти за декілька років наперед (ті гроші ми ще досі не витратили). Чому так сталося? У нас відносно невеликий дохід за американськими стандартами і, відповідно, невисокі збори.
Звісно, ми не кричимо на першому коллі про те, що ми українці. Але наші прізвища та геолокації кажуть самі за себе. Тож ми цього не приховуємо. Навіть піаримо у наших соцмережах Zajno Design Meetup, який проводитимемо у Харкові, та шукаємо українських працівників. Фідбек на це хороший, але водночас пам’ятайте, що такі штуки без реєстрації не пройдуть.
Креативна праця в умовах воєнного часу
Бути чи не бути новій дизайн-системі України?
Перша зустріч із потенційним іноземним клієнтом: як організувати й провести
NFT-проєкти, які допомагають Україні
Як подбати про своє ментальне здоров’я та творчу спроможність в умовах війни
Паляниця: історії 4 ілюстраторів, що живуть і працюють під час війни