Статті
Як дизайнери за кордоном переживають карантин
Історії з шести міст Європи та США
3 червень, 2020
Анна Карнаух
Журналістка в Telegraf.Design
Стати автором

Розповідаємо шість історій карантинного буття дизайнерів, які живуть і працюють за кордоном. Наші герої — креативні та продуктові дизайнери з Нью-Йорка, Сан-Франциско, Берліна, Амстердама, Роттердама та Лондона. 

Telegraf.Design розпитав, як коронавірус змінив їх рутину, умови роботи, пріоритети, та чи вірять вони, що ми стоїмо на порозі нової реальності.

Ми поспілкувались із продуктовими дизайнерами, продакт-менеджерами, дизайн-директором креативної агенції та дизайн-мисткинею. Дизайнери з продуктових команд найменше відчули наслідки коронакризи, тоді як креативний та мистецький дизайн зазнав помітніших втрат.

Антон Колісник, дизайн-директор у Code&Theory (Нью-Йорк, США)

Ситуація підштовхує переглянути цінності та цілі. І це чудово, про це завжди варто думати. Але чи найкращий зараз час для дій?

Ми в команді обговорили всі можливі сценарії, включно з найгіршими. Всі необов’язкові витрати скоротили. Посил простий: продовжуємо робити проєкти на високому рівні та моніторимо ситуацію. Пріоритет # 1 — здоров’я команди, пріоритет # 2 — здоров’я бізнесу. Мета на найближчі місяці — зберегти команду цілісною, і нікого не втратити.

Фото: Антон Колісник

На початку карантину клієнти повільно приймали рішення — адже вони теж перебудовували свою роботу. Загальна кількість проєктів наразі на докарантинному рівні. А в останній місяць навіть збільшилася. Хоча це залежить від сфери, в якій працюють клієнти. Деякі проєкти поставили на паузу, а деякі, навпаки, розвиваються активніше й масштабніше. Наприклад, один з клієнтів зі сфери нерухомості (галузі, яка в країні завмерла) почав інвестувати більше в діджитал-інструменти і новий експірієнс. Хоча інший клієнт з цієї ж галузі зупинив проєкт. Все дуже індивідуально.

Фото: Антон Колісник

Code & Theory перейшли на 100% віддалену роботу. Офіс закритий вже 3 місяці, можливо частково відкриється в кінці липня. Повернення в офіс  буде опціональним — хто не схоче, може продовжувати працювати віддалено. Ми уважно слідкували за ситуацією, тому перехід на роботу з дому був спланований — деякі проєктні команди пішли на віддалену роботу завчасно (до того як це стало обов’язковим). Це допомогло іншим зрозуміти процес і підготуватися. Крім remote-режиму робота нічим не відрізняється від того, як все відбувалось раніше. Але домівка — не найкомфортніше місце для роботи. Особливо, коли це різкий і незапланований перехід.

Пустий офіс зсередини та ззовні. Фото Антон Колісник

Пустий офіс зсередини та ззовні 2.0. Фото Антон Колісник

Про нову реальність та нові необхідні навички

Все рухається до нового стану, і старої реальності вже не буде. Це як після теракту 11 вересня — тоді змінились заходи безпеки. Зараз багато що зміниться на рівні стандартів, процесів у звичайному житті.

Але нові проблеми створюють нові можливості для тих, хто здатний ці проблеми вирішувати та допомагати іншим. Як на мене, потрібні навички залишилися ті ж самі, що й раніше. Якщо були проблеми з комунікацією, якістю чи таймлайнами, їх так само і потрібно розвивати. Ще я б розвивав гнучкість у прийнятті рішень та антикрихкість.

Даша Цапенко, дизайнерка-перформер (Роттердам, Нідерланди)

Спочатку у всіх була паніка — скільки це буде тривати, що робити. Але зараз я думаю, що є типи мистецтва, які сприймаються лише наживо. Якщо ми почнемо переносити все в онлайн, то це втратить свою цінність

У мене сталась дуже цікава історія, пов’язана з карантином. Це був мій останній проєкт. Разом із партнером ми їздили в Ірландію, мали робити там перформанс на День Святого Патріка. Нас запросили у маленьке містечко, де ми виростили тридцять величезних зелених костюмів, які мали стати частиною параду. Але святкування скасували, і проєкт з усіма вже готовими заготовками у величезних теплицях не відбувся. Це була комерційна частина проєкту.

Ще ми планували суто мистецьку частину — перформанс на ірландському острові в Атлантичному океані. На острові немає жодного дерева, він повністю з каміння. І раніше острів’яни, аби себе прогодувати, збирали водорості, клали їх на каміння, чекали поки вони перегниють, і садили в цей ґрунт рослини. Тільки так на острові з’являлась зелень. Зараз, звичайно, всі товари на острів привозять на човні з материка двічі на тиждень. І острів знову сірий. Суть перформансу — принести зелень на острів, і показати яким він був раніше. Все це мали знімати згори. Але проєкт скасовувався. Коли почалась корона, і острів закрили, на ньому перебувало 20 острів’ян і ми з партнером. Нам пропонували залишитись, але ми прийняли рішення повернутись назад у Нідерланди.

Також була скасована моя персональна виставка в Гаазі. Вона мала відбутись в українському посольстві в Нідерландах. Також були плани з колегою зробити спільний проєкт в Карпатах у червні. Загалом багато чого скасувалось.

Але до домашнього режиму роботи я була готова. На час карантину якраз припав запланований етап оновити свій сайт, упорядкувати портфоліо. Два роки цим не займалась, тільки реалізовувала і реалізовувала.

З фінансового боку мені дуже пощастило. Нідерланди — щедра країна для митців і дизайнерів. Зазвичай, всі вони тут працюють як фізособи-підприємці. Тому якщо ти зареєстрований і проживаєш у Нідерландах довше одного року, ти автоматично потрапляєш в категорію тих, хто може претендувати на держдопомогу — 1500 євро на місяць протягом трьох місяців карантину (з можливістю подовження, залежно від ситуації). Це стало дуже в пригоді.


Фото: Даша Цапенко

На карантині стала багато експериментувати з домашнім простором та інтер’єром. Почала користуватись ним як елементом у творчості, чого раніше не робила. Можливо з цього щось виллється у наступні проєкти.

Про нову реальність та нові необхідні навички

Я вірю, що нова реальність настає. Це і не добре, і не погано. Це просто потрібно прийняти, і в жодному разі не відштовхувати. Важливо пам’ятати, що технології — це лише інструмент. Якщо їх використання буде усвідомленим, то я не бачу в цьому ніякої проблеми. Головне — не стати рабами і не розвивати технології заради розвитку технологій.

Здавалося б, що зараз потрібно прокачувати онлайн-скіли. Але я думаю, що в час, коли технології посилюють позиції, людству потрібно прокачувати навички, які зможуть це компенсувати. Розвивати свої сенси, відчуття, інтуїцію, спілкуватись з природою, думати, що ми можемо краще, ніж можуть комп’ютери.

Павло Грозян, старший UX-дизайнер в Reddit (Сан-Франциско, США)

Я вже кілька разів переписував свої річні цілі і плани для їх виконання

Індустрія онлайн-розваг дуже добре почувається у цій кризі. Люди застрягли вдома, мають більше часу на себе, роботу і розваги. Це збільшує інтерес до таких продуктів, як наш. Ми продовжуємо рости пристойними темпами (YouTube зараз, напевно, переживає найкращі часи, хоча контенту нового мало).

Після короткої паузи, коли було незрозуміло, куди рухається економіка, ми знову наймаємо людей. І це дуже вчасно, бо Uber, Airbnb та інші звільнили тисячі співробітників, і як би це не звучало, з’явився доступ до сильних професіоналів.

Якщо коротко, про ситуацію в США — we’re fucked. Це найгірша криза за всю історію. Після десяти років зростання економіка полетіла вниз. Найгірші показники безробіття за всю історію відстежування показників безробіття. Тих трильйонів, які були виділені, людям не вистачило й на місяць. Живий приклад: через місяць після початку карантину головний фінансовий аналітик Сан-Франциско провів Zoom пресконференцію щодо бізнес-показників (в США всі дані відкриті) — місто втратило все, чого досягло за останнє десятиріччя зростання економіки. І це лише за місяць. Наразі йде третій місяць карантину. Ще кілька місяців і країна повернеться в точку росту на початок 2000-их.

Спершу, як і всі, ми намагалися зарадити ситуації. Але швидко зрозуміли, що найважливіше що ми можемо зробити — це боротися з дезінформацією та невіглаством. На Reddit з’явилось велике ком’юніті, яке стало локомотивом перевірених новин та інформації про COVID-19.

Ще цікаво, що в кінці березня ми мали в’їхати в новий офіс. Тому з початку березня перейшли на роботу з дому — аби транспортна компанія могла спокійно перевезти речі кількох сотень співробітників. А тут через пару тижнів місто запровадило карантинний режим. Більшість великих компаній, як наша, перейшли на remote надовго.

Робота в моїй команді вимагає багато комунікації, яка значно скоротилась через ізоляцію. Крім того, зараз панує відчуття, що ти повинен бути доступний 24/7. «Хочеш поїсти? Вибач, термінове питання». Життя в такому форматі виснажує. А через те, що весь день удома, більше відчуваєш втому. Ментально і фізично. Плюс багато сидиш.

Відсутність «випадкового», неформального спілкування заважає ділитися емоціями, переживаннями, думками. Всі рутини, які налаштовували на роботу, зникли. Але є й інша сторона — якщо сфокусуєшся, то робота просто летить, жодних відволікань. Рай для інтроверта і великий челендж для екстраверта.

Про нову реальність та нові необхідні навички

Людина — соціальна істота. І хоч страх COVID-19 у параноїків засів глибоко, думаю молодь повернеться до колишнього життя відразу як дозволять. Для старших людей все буде складніше. Людина під маскою, без емоцій стала нормою. Люди сахаються один одного на тротуарах. Недовіра до бізнесів та постачальників їжі — все це буде продовжуватись і через рік. І не закінчиться поки ми не вакцинуємо всіх і вся.

У новій реальності потрібно мати все те ж саме, що й до карантину. Розвивати лаконічність, прозорість, емпатію, mindfulness, цікавість до нового та сміливість.

Слава Шестопалов, дизайн-менеджер в ELEKS (Берлін, Німеччина)

Дизайн-відділ на підйомі, роботи дуже багато — просто зашиваємося. Маємо безліч нових ініціатив

Наша компанія, звичайно, певною мірою відчуває коронакризу. І керівництво започаткувало вдалу ініціативу — раз на два тижні хтось із топменеджменту коротко і по суті розповідає, як справи в компанії. Нещодавно власник компанії ділився узагальненою фінансовою звітністю, де було видно, як ми переживали всі попередні економічні кризи.

Компанія вживає заходів, аби нікого не звільняти, і мені не відомо про якісь факти скорочень. Робота є, більшість стратегічних клієнтів з нами, працюємо в режимі взаємовигідної співпраці.

У Німеччині влада на час карантину запровадила соцпідтримку. Якщо роботодавець зменшує кількість робочих годин, держава виплачує працівникові 60% недоотриманих коштів. Але в нас не той кейс. Навпаки, дизайн-відділ на підйомі, роботи дуже багато — всі зашиваються. Навіть приходять нові клієнти. Дизайнерів незавантажених немає, і ми зараз наймаємо людей. Скорочень зарплат, як тепер можна здогадатися, не було.

Команда почала ще більше ніж раніше користуватися колаборативними інструментами (Miro, MURAL, Whimsical). Адже дизайн-воркшопи тепер лише онлайн, альтернативи у вигляді зустрічі за чашкою кави поки немає.

Фото: Слава Шестопалов

Коронакриза мала певний вплив радше в особистому плані. Я приїхав у Берлін на початку березня. Планував побути тут певний час, розібратися з паперами та житлом, далі полетіти назад в Україну, а потім переїхати з дружиною та усіма речами. Але через форс-мажорні обставини я витратив купу часу на різноманітні документи, реєстрації, перельоти… Ну і моя дружина ще у Львові, а я тут в Берліні — бачимося за келихом вина чи чашкою чаю через скайп або месенджер уже третій місяць.

Ізоляція в Берліні була не настільки суворою, як в Україні. Протягом найбільшого загострення працювали лише аптеки та продуктові магазини, але потім поступово відкрили решту закладів. Завжди було дозволено займатися спортом і відвідувати парки, але без компанії й уникаючи скупчень людей. Я скористався ситуацією і досліджував місто — навіть започаткував блог про непопсові закутки Берліна.


Фото: Слава Шестопалов

Про нову реальність та нові необхідні навички

В інтернеті часто говорять про зміну реальності, але я так не вважаю. Все одно люди за своєю сутністю лишаються ті самі. Якими б технологіями не обростало суспільство, природа людини не змінюється. Як був у Вікіпедії список із близько 200 когнітивних упереджень, таким він там і є. Просто зараз дещо інший формат співпраці та роботи бізнесу.

Щодо навичок, яких я хочу набути, то вони впливу коронакризи не зазнали. Тобто з ситуацією не пов’язані, а, певно, актуальні завжди. По-перше, хочу покращити вміння публічно виступати. Хотів би робити це відточено і чітко, аби в будь-який момент з підготованою темою виступити на такому рівні, як, приміром, TEDx. По-друге, і це може прозвучати дивно, мене цікавить корпоративна політика, організаційний дизайн і стратегічне управління. Хотів би більше тямити в усій цій «грі престолів» у великих компаніях з їхньою ієрархією, прихованими мотивами, інтригами. Ще чіткіше й ефективніше фасилітувати високопосадових стейкхолдерів. А все для того, щоб робити свою дизайнерську роботу краще. Бо ти можеш бути суперкрутим професіоналом, проводити найкращі дослідження, розуміти користувачів із півслова, бути адептом суперточних методів веб-аналітики тощо. Але якщо в тебе немає розуміння тих, хто ухвалює рішення — ти не маєш значних шансів утілити щось корисне і круте, від чого виграє споживач.

Кіра Лактіонов, Interaction designer в TomTom (Амстердам, Нідерланди)

Мені дуже бракує людей. Сумую за своєю командою, їздив декілька разів велосипедом в інші міста, аби зустрітись із колегами-друзями

У нас були сформовані плани, якраз за місяць до карантину. Продовжуємо робити, що запланували, просто віддалено. Наразі дизайн-вакансії в пріоритеті, ми активно наймаємо людей. Все розвивається дуже добре. Єдине — ми мали сидіти вдома ці два місяці.

TomTom зреагував, мабуть, одним із найперших – нам дуже швидко повідомили, що переходимо на роботу з дому. Я взагалі думав, що розтечусь на дивані та працюватиму напівлежачи. Але на щастя цього не сталося — можна було забрати речі з офісу, і я швидко забрав монітор й все, що потрібно, й облаштував вдома робоче місце. Також у мене був новий проєкт, який тривав якраз ці два місяці карантину. Це дало певну додаткову мотивацію. Та й з обладнаним робочим куточком працюється зовсім інакше.

Фото: Кіра Лактіонов

На продуктивність та щоденні задачі карантин не повпливав. До того ж в дизайн-команді у нас зараз все досить активно. І менеджмент робить все, аби тримати команду в тонусі — щотижневі апдейти, мітинги, формальні й неформальні. Проводимо Sanity breaks — щодня о другій разом по зуму п’ємо каву, спілкуємось.

З минулого тижня ті, хто дуже хоче, і вже не може терпіти, можуть приходити працювати в офіс. Я один з них — ходжу в офіс через день. Зараз нас два дизайнери на поверсі. А весь поверх розмічений знаками та нагадуваннями дистанціюватись і мити руки.


Фото: Кіра Лактіонов

У нас режим ізоляції називали «інтелігентним карантином». Та й голландців у сонячний день не втримаєш дома — всі йдуть в парки, на свіже повітря. Дистанції дотримувались, але вдома було сидіти не обов’язково.

Амстердам став собою. Раніше він був наповнений туристами, які сипали звідусіль — не протовкнешся. А зараз місто таке ж живе, але розкрилось інакше.

Про нову реальність та нові необхідні навички

Я не схильний драматизувати, що “Все! Нова ера посткорони! Ніколи вже не буде як раніше”. Багато речей, я впевнений, лишаться незмінними. Бо люди люблять те, що для них звично. Я живу в досить консервативному, хоч і відкритому до інновацій, суспільстві. Голландці — одна з тих націй, яка дуже прагне, аби все повернулось до того, як було раніше. І я насправді це прагнення розділяю. Мені також хочеться спокійно сходити з друзями на рамен, чи попити кави.

Як виявилось, варто було б мати скіли Робінзона (сміється). Щодо професійних навичок, карантин на них не повпливав. Так, я бачу, що мені потрібно розвивати. Наприклад, прототипування рівнем вище, ніж Framer. Наразі у нас з’явилася посада дизайнера концептів. Він на Unity розробляє симулятор процесу керування автом (TomTom створює автонавігацію), аби робити якісніші юзер-тести, краще планувати та дизайнити навігацію. Це новий рівень прототипування та програмування. І для мене, як для дизайнера, вміти це робити було б справді круто.

Альбіна Чолак, продуктовий дизайнер онлайн-сервісу Octopus Investments (Лондон, Великобританія).

Віддалена робота дає більше контролю над власним життям. Я думаю, що це дуже важливо. Особливо для мого покоління

Наш продукт і до карантину уже був головний. Адже його ціль — перевести всі послуги компанії онлайн. Але тепер на нього почали виділяти більше ресурсів. Карантин підкріпив рух до взаємодії з клієнтами онлайн.

Всі в продуктовій та дизайн командах залишились на своїх місцях. Ні звільнень, ні скорочення зарплат не було. Щороку в компанії видають бонус — цього року у зв’язку з ситуацією його скоротили, але не скасували. Також було прийняте рішення не наймати нових людей.

Раніше у нашій компанії не віталась робота з дому. Всі працюють в офісі, соціалізуються, це сприймалось навіть як одна із цінностей компанії. Крім того весь наш бізнес залежний від фізичної взаємодії, паперових документів та дзвінків в сапорт.

Але попри відсутність практики віддаленої взаємодії, процес переходу на remote-режим відбувся досить гладко. Моя команда повністю займається онлайн-сервісами, тому в нас проблем взагалі не було. Іншим відділам компанії потрібно було переналаштовувати деякі процеси, налаштовувати відеодзвінки з клієнтами тощо.

На початку карантину ми спробували робити по два стендапи на день замість одного.  Через відсутність живого спілкування керівництво переживало, що ми загубимось. Але ми швидко зрозуміли, що це марна трата часу — якщо в людей є задача, вони її виконують. Що було втрачено, так це ненавмисна комунікація, яка присутня в офісі, і через яку часто приходять нові ідеї та рішення. Просто коли ти проходиш повз монітор розробника, чи обговорюєш продукт за чашкою кави. В режим віддаленої роботи дуже важко це відтворити, і я не можу сказати, що ми знайшли гідну альтернативу. Але коли працюєш вдома, не так часто відволікаєшся на розмови. З’являється цілий блок часу, коли ти повністю концентруєшся. Вдома більше контролюєш свій час.

Про нову реальність та нові необхідні навички

Думаю, що після того, як ми повернемось з карантину, більшість компаній, навіть ті, які раніше не уявляли можливості віддаленої роботи, будуть надавати співробітникам таку опцію. Ми вже не можемо постійно ходити в офіс. Люди розуміють, що це надлишково, особливо у великих містах. У мене на дорогу до офісу щодня витрачається 2 години. І повірте мені, поїздка центральною лінією лондонського метро відбирає 100% вашого mental health (психологічного здоров’я). Взагалі ринок комерційної нерухомості може сильно змінитись. Зараз в Лондоні тонни пустих офісних будівель, коли проїжджаєш повз відчувається їх непотрібність та неефективність.

Але найцікавіше — чи зміняться після карантину людські стосунки? Чи стануть люди після ізоляції толерантнішими, ввічливішими, свідомішими. Чи туга за соціумом забудеться і за два дні все повернеться до того, як було? Мабуть, все так і буде, бо пройшло надто мало часу.

avatar
Анна Карнаух
Журналістка в Telegraf.Design
Колонка

У нас є ще дещо для вас