Як дизайнерові шукати роботу в Німеччині

Аліна Борисова, молодша артдиректорка у ECD International

Аліна займається графічним дизайном, раніше працювала в українських компаніях ekonomika+, League Design Agency, навчалася у Projector Online Institute. З початком повномасштабної війни переїхала в Німеччину, і вже 19 квітня вийшла на роботу в німецькій дизайнерській агенції ECD International, що в місті Штутгарт, Баден-Вюртемберзька земля.

Аліна розповіла нам про виклики, що виникли під час переїзду в Німеччину, зазначила нюанси на європейському ринку праці, про які варто знати заздалегідь, трохи поскаржилася на горезвісну німецьку бюрократію та дала корисні поради для переселенців, які шукають роботу за кордоном.

Переїзд у Німеччину

Пошуком роботи в Німеччині я займалася ще до війни, адже тут мешкає мій хлопець — мені хотілося мати віддалену роботу, щоб мати змогу частіше з ним бачитися. При цьому я хотіла жити в Києві, але загалом, траєкторія релокейту вже була окреслена. Не уявляла, що мій переїзд станеться саме так, але була вже домовленість із хлопцем: у разі війни я переїду до нього — тому рішення ухвалила швидко. Побачила лише перший день війни в Україні.

За два тижні в мене сталася перша криза усвідомлення: наздогнали думки про те, чи побачу своїх батьків, чи вціліла моя квартира. Друга криза в мене була через німецьку бюрократію і метушню з документами — банківський рахунок я відкривала впродовж трьох тижнів, і кожного разу щось йшло не так. Через це я не могла отримати свою зарплату, і ледь не виникли труднощі з тим, щоб розрахуватися за оренду житла. Ну, і звісно, питання мови теж присутнє — на роботі всі спілкуються німецькою і тільки до мене окремо звертаються англійською.

Я поставила собі мету — вивчити за рік німецьку мову на розмовному рівні, бо це потрібно для роботи. Скоро в мене почнинаються курси. Хочу облаштувати собі таке життя як у Києві, знайти місця відпочинку, в яких мені приємно перебувати на вихідних, ресторани, в яких мені смачно їсти.

Пошук роботи

Знайти роботу вдалося за два місяці. Спочатку підготувала для цього резюме та вебсайт-портфоліо англійською. Перевірити CV мені допомогла коуч із Imagine Ukraine — була така ініціатива, в межах якої сприяли українцям, які працевлаштовувалися за кордоном. Вони самі запропонували мені свою допомогу, я подзвонила коучу, і вона підказала, як правильніше оформити здобутки, навести міжнародний досвід. До цього я працювала у League Design Agency, в яких міжнародна клієнтська база, тож у мене був відповідний досвід роботи англійською мовою на закордонних проєктах.

Попервах я розсилала своє резюме всюди без розбору, відправила десь 50 листів, поки не скінчилися сили. Я отримала десяток запрошень на інтерв’ю, кілька «давайте будемо на зв’язку» і чимало відмов. Я поставила ціль — знайти будь-яку роботу, віддаючи перевагу тим добіркам вакансій, в яких указано про найм українців. Ось ці добірки:

Проте я випадково натрапила на інший список вакансій із загальними умовами набору — і саме там знайшла ECD International. Відповіли мені буквально того ж дня чи наступного, за два тижні у мене був тестовий день, і все, я вийшла на роботу. Я думала, ніби для українців будуть поступки, але треба справді мати релевантний досвід та підходити команді.

Пошук нової роботи деякий час був повноцінною роботою. Під кожну вакансію я адаптувала резюме, уважно готувалась до дзвінків, ставила питання про свої задачі, робила коротку презентацію свого досвіду, прискіпливо перевіряла листи у Grammarly, писала під кожну вакансію мотиваційний лист.

Мовний бар’єр

Незнання німецької мови дається взнаки, коли маєш справу з бюрократичною системою або відвідуєш, скажімо, лікарню чи іншу установу. Часто там працюють люди похилого віку, які не знають англійської. На роботі я спілкуюся англійською, і коли, наприклад, креативна директорка щось поглиблено розповідає про робочі плани німецькою, то інша колега включається і перекладає.

Водночас у Німеччині є вакансії, в яких стоїть умова «English only». Зазвичай це IT-компанії, які шукають працівників на міжнародні проєкти. До речі, є такий нюанс у німецькому законодавстві — якщо ти працевлаштований на ремоуті у Німеччині, ти маєш проживати саме в Німеччині. Тобто після того, як ти вже влаштувався, ти не можеш виїхати на постійне проживання в іншу країну, хіба що після звільнення. Однак для різних компаній це по-різному працює, бо залежить від типу реєстрації, це можна порівняти з нашими ФОП чи ТОВ.

Чим відрізняється праця в Україні та ЄС

В агенції у мене пів року триватиме лише випробувальний період, що багато у порівнянні з 1-3 місяцями в Україні. Я відчуваю, що мене ще бережуть, дають невелику кількість завдань. ECD International займається зокрема івентами, і робота з заходами не дуже відрізняється від того, що було у мене в Україні — банери, діджитал-заставки, меню тощо. В Україні буває так, що дизайнер виконує завдання артдиректора, самостійно веде проєкт, створює всі віжуали.

У Німеччині зовсім інший масштаб продакшена, що стосується саме виробництва якихось матеріалів, наприклад, зовнішньої реклами. У Німеччині навіть замовляючи папір для проєкту, ти стикаєшся з цілою логістикою, бо є певне підприємство, що виробляє саме цей красивий папір, треба з ним узгодити контракт, про все домовитися. У нас стоїть дві шафи з різними зразками паперу. Українські дизайнери були б усі дещо щасливіші, якщо теж мали б нагоду частіше потримати в руках результат своєї роботи, але звісно, це дорого коштує, навіть у Німеччині.

В агенції ми також займаємося бренд-дизайном. Цей напрям теж мені знайомий, тому після того, як мене забрифували по проєкту, я одразу придумала до нього віжуал і зараз також цим проєктом займаюся. Матеріали незабаром підуть до друку, а це вже буде новим досвідом, оскільки до цього в Україні я працювала здебільшого з цифровим контентом.

Робоча атмосфера

Мені здається, що в Німеччині або принаймні в багатьох тутешніх агенціях є велика повага до приватного часу. У контракті написано, що можуть бути овертайми, але вони обмежені, і за ці перепрацювання передбачені компенсації. Коли тебе просять залишитися, люди вибачаються і дійсно просять про це. Те ж саме, коли надходять чергові правки від клієнтів — тебе ввічливо та з повагою просять переробити і наголошують, що це бажання клієнта, а не примха компанії.

У Німеччині дуже уважні до твого стану — була ситуація, що нас підпушував клієнт, і я через це засмутилася. Керівник помітив і сказав, що я перестала усміхатися. Я пояснила йому причину, і ми пішли розв’язувати проблему до співвласника агенції. Розповіли, що мовляв, клієнт хоче більше, ніж ми зараз можемо дати, і нам некомфортно в такому темпі. Тобто якщо виникає проблема, намагаються одразу її вирішити замість того, щоб страждати. У Європі можна легко прокомунікувати свій дискомфорт, немає бар’єру і гіперзайнятості керівництва.

Крім того, в Європі дуже полюбляють їздити одне до одного на робочі зустрічі до інших міст, обговорити проєкти віч-на-віч. До цього готуються, існує ритуал, який передбачає, що треба купити квіти, лимонад, гарно людину зустріти. До нас весь час заїжджають клієнти, тому на роботі варто завжди мати охайний та бадьорий вигляд.

В Україні бувало так, що перед івентом команда не спить ночами, часто була присутня якась паніка і раш. Коли у Монако був івент Grand Prix F1, і мої колеги засиджувалися до восьмої, проте після восьмої всі йдуть додому — стомлені, запрацьовані, але вони знають, що цей вечір проведуть удома. Мені здається, що робота в Німеччині підлаштована під ритм держави, оскільки, скажімо, тут немає лікарів, які приймають з шостої ранку до дев’ятої вечора, тому роботодавці з розумінням ставляться до того, що у тебе є призначені на сьогодні справи, якими тобі треба буде зайнятися.

Як взаємодіяти з вакансіями

Пробуйте подаватися всюди — коли в Німеччині відкриваєш LinkedIn, то він знаходить неподалік 8 тисяч відкритих вакансій графічного дизайнера. Під час найму німцям буває важко знайти спеціаліста з релевантною кваліфікацією. Десь, скажімо, шукають джуна, щоб навчити його/її під себе, десь навпаки шукають досвідченого спеціаліста. Навіть маленький, але чимось примітний досвід роботи в Україні може сильно посприяти тому, що вам віддадуть перевагу серед багатьох інших кандидатів.

Звісно, раджу також проаналізувати зарплати, щоб грамотно себе оцінити. На сайті Glassdoor можна дізнатися, яка оплата праці саме в твоєму регіоні. Досвід роботи в Україні дійсно дає можливість претендувати на гідний заробіток, адже наші проєкти є такими ж якісними, як в Європі, а в дизайні навіть бувають дещо кращі (звісно, зважаючи, що за студія).

Також важливо знати про відмінність земель. Кожна земля має різний економічний стан. Наприклад Баварія і Баден-Вюртемберг — заможні землі, там високий рівень заробітних плат, але і високі ціни на все інше. Міста колишньої НДР бідніші. За однакову роботу у різних містах можуть бути різні зарплати, тож плануючи переїзд, варто порахувати, скільки піде на оренду, податки тощо.

Зараз багато людей приїхали у Берлін і не зважають на менші міста, хоча вони можуть бути прикольніші. Особисто мені Кельн сподобався більше за Берлін. Штутгарт непримітне місто, але має одні з найвищих зарплат у Німеччині, тоді як у Берліні не такі високі зарплати і водночас скажені ціні на квартири.

Слід пам’ятати, що клієнт у Європі дуже цінує те, що ти готовий приділити йому/їй додатковий час, посидіти разом, проробити різні варіанти, висловити свої пропозиції. В Україні це сприймається як щось належне, що воно завжди так має бути. Натомість в Європі твоя зацікавленість має високий value, ти не зобов’язаний заздалегідь любити проєкт.

P.S. Не треба сердитися, якщо ваше оточення в Європі не розумітиме достеменно, чому в Україні трапилася війна. Їм буде цікаво, якщо ви поясните, це наша відповідальність — бути толерантними та комунікувати.

Telegraf.Design працює за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.