«Комп’ютерні ігри зближують людей. Вони скорочують дистанцію між поколіннями — у грі легко знайти спільну мову, і неважливо скільки гравцям років».
Ксенія Бабанькова вже понад 1,5 роки є артдиректоркою WePlay! Esports. До цього вона працювала в найбільших креативних агенціях України (Fedoriv, BBDO Ukraine).
Telegraf.Design поспілкувався із Ксенією про те, чому вона вирішила перейти з агенції на сторону клієнта, навіщо кіберспортивній компанії артдиректор, про процеси, нові виклики та можливості.
Ксенія Бабанькова, артдиректорка WePlay! Esports. Фото: Наталія Азаркіна
До WePlay! ти була артдиректоркою у відомих креативних агенціях. Як сталось, що ти вирішила вийти з агенції та перейти на бік клієнта? Ще й такого незвичного — оператора кіберспортивних турнірів?
Так, я працювала у двох топових агенціях: у BBDO Ukraine та Fedoriv Agency, і наступним моїм етапом могла бути Banda. Пройшла в них співбесіду, і мені вже сказали, що будуть раді мене бачити. Аж тут отримала офер від WePlay! Esports. З’їздила до них і зрозуміла, що це справді цікаво і незвичайно. Раніше я ніколи не зіштовхувалась із кіберспортом.
В агенціях вже все було відомо. Така ж реклама, такі самі, або схожі, клієнти.
Це все класно, і там своя крута тусовка, але було цікаво спробувати щось нове в іншій сфері. Мені стало цікаво застосувати свої знання тут. Що я, як артдиректорка з реклами, можу дати кіберспорту? Тому я вирішила відмовитись від роботи в Banda і прийняти офер WePlay! Esports. І працюю тут вже півтора року.
Ти бачила для себе якісь нові виклики? Чи тебе просто привабило щось нове і невідоме?
Коли людина в чомусь розвивається, вона рано чи пізно досягає не те щоб стелі, але певного сталого рівня. На цьому етапі хочеться спробувати щось інше. Все, що на перетині різних сфер починає викликати інтерес.
Мене привабило те, що я можу принести сюди — в цю команду, в цю сферу — багато корисного. Компанія зараз активно розвивається, швидко змінюється, і коли я прийшла сюди, чіткого процесу від створення ідеї до її реалізації не було. Тобто я отримала можливість цей процес налагодити, і зрозуміла, що для мене це буде новим етапом.
Але було очевидно, що буде дуже непросто: у порівнянні з рекламною агенцією, тут панував повний хаос. В агенціях все поставлено на рейки, є таймлайн, якого дотримуються, є чітке розуміння, хто, що та в якій послідовності робить. А тут цього не було.
Плюс до всього компанія неймовірно виросла за останні два роки — з 15 до 300 людей. Тому й контролювати процеси було складно. Тільки ти щось налаштував, приходять нові люди, яких потрібно вводити в цю систему. Але зараз ми вже маємо більш-менш сформований процес, за яким працює наша команда. Зараз ми на шляху до його повної «кристалізації».
Люди вже розуміють, що без процесу нікуди. Креатив без процесу — це хаос. Тим більше коли в нього залучено багато людей. Мають бути контрольні точки, де приймаються рішення, і далі вже їх реалізація спускається по гілках у потрібному напрямку.
Що ж власне робить артдиректор у компанії, яка проводить кіберспортивні турніри? Над чим ти працюєш?
Коли я прийшла у WePlay! Esports, у мене про це питало багато знайомих. «Артдиректор у кіберспорті? А що тобі там робити?» Ця сфера тільки починає відкриватись, виходити в інформаційний простір. І нею починають цікавитись не лише люди, які грають, а й спонсори, ті ж клієнти, які ходять у рекламні агенції. Їй навіть є чим привабити дизайнерів.
Я займаюсь візуальним оформленням кіберспортивних турнірів. Очолюю команду, яка створює айдентику для кожного турніру. Щоразу нову.
Хоча коли я прийшла у WePlay! Esports, на мені була відповідальність не лише за айдентику для турнірів, але й за візуальний стиль WePlay! Esports як бренду — логотип, брендбук та все, що з цим пов’язано. В якийсь момент, коли ми почали швидко рости, я просто фізично не встигала все контролювати. Ми вирішили обговорити цю проблему разом із дизайн-директором холдингу TECHIIA Іваном Роговченко і знайшли вихід з цієї ситуації. В результаті я залишила за собою творчий напрямок: айдентику турнірів, а решту передала дизайн-ліду, якого тоді й найняли. У мене з’явилось більше простору для творчості і зараз я максимально кайфую від своєї роботи. Я роблю те, що мені подобається.
Айдентика кіберспортивного турніру WePlay! Pushka League
Розкажи, як створюється айдентика для турнірів? Та яке місце вашої команди в цьому процесі?
За це відповідає команда, яка працює в студії — продюсери, креативники, режисери. Наприклад, OMEGA League, яка проходить зараз, оформлена в стилістиці Стародавньої Греції. За цими ж мотивами прикрашена студія, з якої транслюють турнір, кастери, і навіть персонажі гри перевдягнуті у давньогрецьке вбрання.
Після обрання концепції починається планування контенту. Дизайн-команда залучається на цьому ж етапі. Наша робота — розробити логотип та решту візуальної айдентики турніру. Ми опрацьовуємо всі канали поширення: розкладаємо айдентику на студію, на соцмережі, на мерч, на проморолики. Наша робота — створити візуальні матеріали, з якими студія та інші учасники процесу працюватимуть далі.
Водночас у студії знімають контент під цю стилістику, придумують перебивки, заставки, і паралельно брифується декоратор. Я сама часто накидаю, як виглядатиме студія. І далі запускається робота з її оформлення. От зараз у нас в студії стоять статуї героїв з Dota2 у давньогрецькому стилі.
Ми така собі концепт-team: графічний дизайнер Юра та 2D-художниця Аня (вона малює персонажів, створює колажі) та я. Як артдиректорка я перевіряю та ухвалюю всі візуальні матеріали. Брейнштормлю зі своєю командою ідеї для створення айдентики для наступних турнірів.
Є якісь норми чи сталі уявлення, що можна робити з візуальним оформленням, що задовольнить смаки вашої аудиторії?
Насправді візуальна політика у WePlay! Esports — можна все. Тут ніхто нікого ні в чому не обмежує — придумуй і пропонуй. Якщо всім твоя ідея сподобалась — будемо втілювати. Для нас немає жодних бар’єрів. І я думаю, що саме через це ми й цікаві глядачам.
Наша аудиторія дуже вдячна за всілякі вигадки. Яскраві та незвичні речі сприймаються «на ура». Наші глядачі — це молоді люди, які не люблять все рядове та буденне. Добре сприймаються всілякі колажі, арти з героями. Вони живуть цим альтернативним світом, їм подобається бачити героїв у іншому образі, в іншій реальності.
Айдентика кіберспортивного турніру WePlay! Clutch Island
Чи є якась кіберспортивна, чи можливо турнірна, специфіка, яка впливає на процес створення айдентики?
По-перше, є тематичні нюанси. Це не айдентику для турагенції зробити. Тут дуже важливо заглибитися в тему. Потрібно розібратись у ринку ігор, в самих іграх, у Counter Strike, у Dota2 — розуміти їх механіку, знати персонажів, знати які елементи використовуються, які є мемчики, жартики серед гравців. Це все можна і потрібно використовувати в графіці. Бо найцікавіша айдентика на перетині — концепту, придуманого студією, та елементів гри. Тоді глядачам цікаво на це дивитись.
По-друге, існує світовий календар подій — всі турніри, які проводять всі турнірні оператори. І в цей календар важливо влитися. Ми не можемо просто так організувати турнір у вересні. Бо якщо цей час зайнятий іншим оператором — наш ефір дивитиметься менша кількість людей. Дуже важливо розуміти, які слоти вільні, і їх бронювати.
Але річ у тім, що чим вищий твій статус, тим простіше тобі займати дати для проведення турнірів. І дизайн-команда працює на імідж компанії в тому числі — щоб нас упізнавали і хотіли дивитись. Наші ефіри завжди візуально дуже відрізняються від того, що роблять інші оператори.
Тобто бувають моменти, коли вивільняється якийсь період в календарі, й вам потрібно одразу швидко братись за роботу?
Так, буває, що зненацька з’являється вільний слот, і нам потрібно в нього швидко застрибувати. Тобто умовно через два тижні в нас стартує турнір, і для нього все потрібно підготувати. Тоді всі працюють максимально швидко — команда зі студії придумує концепт і запускає весь процес у роботу.
Це дуже закаляє. Бо ти вже звик до якоїсь зони комфорту, що в тебе є певні терміни, що тобі в агенції завжди дають тиждень на подумати, місяць на підготовку презентації. Тут такого взагалі немає. Задача може з’явитися дуже несподівано, і ти одразу вмикаєшся в роботу.
Раніше таких неочікуваних напливів було більше. Зараз, через те, що з’явились структуровані процеси, їх меншає. Адже в стані «все нагально і зараз» щось круте придумати звичайно можна, але не постійно. Стрес — не найкращі умови для креативу.
Тобто сказати, що ти перейшла на бік клієнта, аби працювати в спокійнішому темпі, не можна?
Темп роботи тут шалений. Компанія росте швидко, тому й рухатись потрібно швидко. Умовно ще півтора року тому про нас не знали стільки скільки зараз знають. І для того, щоб про нас дізнавались і гравці, і глядачі, і спонсори потрібно багато і круто працювати.
В стартапі (саме так я б назвала WePlay! Esports) я працюю вперше. І стартап якраз корисний тим, що він тебе трохи обнуляє. Здавалось, що ти такий мамонт артдирекшену. А тут все інакше.
Тут вчишся трохи втихомирювати свій перфекціонізм. А я перфекціоніст. І мене WePlay! Esports навчив, що іноді потрібно просто зробити. Нехай неідеально, нехай здається, що ще сире. Нічого, допрацюєш потім, наступного разу зробиш ще одну ітерацію. Нічого страшного в тому, що десь щось неідеальне немає. Це у більшості випадків бачиш тільки ти.
Спочатку це дуже складно! А потім починаєш простіше до цього ставитись. І навіть твої внутрішні якості трохи переналаштовуються. Прагнення до ідеалу трохи переосмислюється. Починаєш розуміти, що не можна весь час переробляти й переробляти, треба в якийсь момент зупинитись і видати у світ, те що є.
Це трошки змінило моє ставлення і до мого бренду. Бо якби я цьому не навчилась, я б, мабуть, цю ідею виношувала ще довго. А важливо почати.
Ксенія запустила власний gift shop, для тих, хто щасливий жити в Києві — Kyiv is the Happytal of Ukraine. Цей напис наноситься на футболки, світшоти.
Ти цікавилась комп’ютерними іграми до того, як ти прийшла працювати в WePlay!?
Я раніше грала з хлопцями в «стрілялки». І якщо зараз найпопулярніша гра Counter Strike, то ми тоді грали в Unreal Tournament. Через мережу, кожен за своїм комп’ютером. І в мене круто виходило. Спочатку, звичайно тебе вбивають, а потім ти набиваєш руку і вже сам всіх розриваєш. Але найцікавіше, що потім ви десь разом стоїте, в умовній курилці, і все це обговорюєте. І це якраз те, що робить гра — вона згуртовує.
Комп’ютерні ігри взагалі круто зближують людей, скорочують дистанцію між поколіннями — у грі легко знайти спільну мову, знайти підхід один до одного, бо ви говорите про одне. Я досі пам’ятаю, як в дитинстві ми з татом проходили одну й ту саму гру, розповідали свої стратегії, змагалися. І я думаю, що в процесі гри люди більш рівні. Коли вони в одній команді борються проти чогось і придумують стратегію, це їх дуже зближує і неважливо скільки гравцям років. Тому комп’ютерні ігри — це величезне поле для різноманітних соціальних ідей та проєктів, які справді можуть вплинути на життя людей на стосунки між ними.
А що ти думаєш про майбутнє кіберспорту, геймінгу, про гейміфікацію, яка зараз просочується у всі сфери. Навіть банки впроваджують усілякі квести.
Чи варто нам боятися чи навпаки чекати, коли ця альтернативна реальність захопить все навколо?
Я вважаю, що за цим майбутнє, і що далі буде більше. Це викликає інтерес, це затягує. Кіберспорт — це просто паралельний світ, цікавий і зі своїм величезним рухом. Він існує паралельно з реальністю звичайних людей. І зараз ці реальності потроху починають перетинатися. В першу чергу завдяки тому, що ми стали більше виходити в інформаційний простір. І я думаю далі буде взагалі максимальне сплетіння, ще більше спонсорських інтеграцій. Адже клієнти та бренди почали більше цікавитись цією аудиторією. Та ж Banda нещодавно представила оновлений фірмовий стиль відомої кіберспортивної команди HellRaisers.
Звичайно, сама історія максимального переходу в цифровий світ — це палиця на два кінці. Але, мабуть, все йде до того, що таким буде наше майбутнє. Ми потроху стаємо максимально діджитальними. Показуємо себе в цифровому світі такими, якими ми б хотіли бути, чи як хотіли б виглядати. А в комп’ютерних іграх це дуже легко зробити.
Так, хтось виступає за природність, а хтось каже, що в діджиталі ти можеш бути ким завгодно.
Я думаю, що цього не варто боятись, а потрібно знаходити перетини реального та діджитального світів. Адже завжди на перетині, на перший погляд, непоєднуваних історій виникає щось нове і цікаве.
