Останнім часом все більше дизайн-практик ставлять під питання традиційні процеси, шукаючи альтернативу. Open Design — одна з таких. Вона про акт спільного творення, де кінцевий продукт розробляють самі користувачі, а не зовнішні зацікавлені сторони.

Аби глибше розібратись у темі Open Design, соціальна дизайнерка Даша Цапенко поспілкувалася із Дійого Ріналді (Diogo Rinaldi) — педагогом і також соціальним дизайнером. Він практикує та пропагує альтернативні варіанти освіти, а також соціальну усвідомленість та культуру співпраці.

Розмова пройшла у межах серії онлайн-дискусій від Holabuda — проєкту зі створення міського простору, який збагачує людське існування та одночасно має позитивний вплив на довкілля. Публікуємо конспект розмови, який підготувала Даша.

Що таке Open Design

Концепція Open Source — це ідеологія вільного та безкоштовного розповсюдження програмного забезпечення, яка протягом довгих років обмежувалася лише індустрією комп’ютерної інженерії. Однак завдяки глобальній діджиталізації та розповсюдженню дешевого доступу до інтернету поняття Open поширилося й на інші галузі. Наразі мова йде про «відкриту» освіту, «відкрите» обладнання, «відкриту» культуру тощо. Дизайн також не став винятком.

Філософія та цілі руху «відкритого» дизайну ідентичні ідеям Open Source, але застосовуються для розробки прикладних рішень.

Засади Open Design:

• Сила натовпу: накопичення одиничних внесків призводить до значного прогресу.
• «Стоїмо на плечах гігантів»: зусилля витрачаються лише на покращення вже наявних рішень, а не на створення нових, адже колесо давно винайдено.

До базових кейсів Open Design можна віднести такі:

RepRap — аматорський дизайн 3D-принтеру, файли для виготовлення та збірки якого є у вільному доступі в Інтернеті. Зі скачаних файлів вже створили понад 400 похідних принтерів, адаптованих під різні функції.

Arduino — апаратна обчислювальна платформа для аматорського конструювання. Може використовуватися як для створення автономних інтерактивних об’єктів, так і підключатися до програмного забезпечення, яке виконується на комп’ютері. Інформація про плату є у відкритому доступі.

Instructables — онлайн-енциклопедія DIY-проєктів. Самі користувачі розміщують тут поетапні інструкції.

Водночас Open Design може бути провокаційним і навіть руйнівним. Технології часто розвиваються значно швидше, ніж закони, які їх регулюють.

У травні 2013 року лібертаріанець з Техасу Коді Вілсон, засновник організації Defence Distributed, виклав у відкритий доступ файли для виготовлення першої у світі зброї. Її можна було повністю 3D надрукувати. Це викликало широкі дебати та запустило паніку щодо нерегульованого дизайну. Ця подія позбавила 3D-друк невинності.

11 проєктів з Open Design

Дійого Ріналді досліджує і практикує Open Design протягом останніх 5-ти років, але не любить називати себе «експертом». Ми з Дійого разом навчались в Академії Дизайну в Ейндговені, де, власне, й зіткнулись з цим поняттям вперше.

«Хоча мій досвід і практика були позначені та проходять під клеймом дизайну, на мою думку, в наш час кордон між дизайном та мистецтвом стає все більш розмитим, дозволяючи багатьом темам бути актуальними поза рамками галузі, — каже Дійого. — Ще бувши студентом-бакалавром, я завжди ставив під сумнів методики, які так часто пов’язані з ідеєю «генія» в дизайні. Мій творчий прояв завжди бачив більше краси у спільному контексті. Так звані принципи Open Source стали дуже важливими для мене. Вони мінливі та адаптуються під конкретну ситуацію».

Принципи Open Source

Дійого коментує кожен з принципів:

«Я буду:
Знаходити можливості для «відкритого» дизайну. Це чудово, коли просто постає питання про те, що означає «відкритий»: Відсутність авторських прав? Видимість та прозорість? Ділитись досвідом?
Ділитись: як добрим, так і поганим. Передача досвіду, успішного чи ні (суб’єктивне судження кожного), є ключовою складовою. Роблячи свою певну роботу загальнодоступною, інші можуть зрозуміти нас, а ще краще навчитися від нас та разом з нами.
Знаходити час для змістовних проєктів. Я вважаю, що це резонує нам всім, чи не так?
Відкрито брати участь у дискусіях. Освіта — це соціальна ініціатива, яка просвітлює нас та інших.
Працювати з іншими за вибором. Не потребує пояснень.
Покращувати свій набір інструментів. Інструменти — потужні агенти змін. Термін «інструменти» передбачає акт використання, але поняття відкрите для злому, до зміни бачення у будь-якому сенсі. Однак тут важливо зазначити, що ні в якому разі не мається на увазі, що «інструмент» — це хтось чи щось, що «експлуатується».

Давайте разом з Дійого розглянемо кілька проєктів з Open Design, які його надихають і в яких він брав участь.

Робота Transparent Tools: Appliances досліджує серію приладів, які може виготовити будь-хто. Це проєкт одного з наших з Дійого менторів з Академії Дизайну Джессе Говарда — американського художника, математика та дизайнера за освітою. Він виклав у вільний доступ деталі, які можна надрукувати у 3D або легко знайти в інтернеті. Всі об’єкти доповнюються інструкцією DYI. Один із таких приладів — тостер.

Jesse Howard, Transparent Tools: Appliances

Jesse Howard, Transparent Tools: Manuals

Дійого звертає нашу увагу на пункти A і B з інструкції тостеру. В обох пунктах зазначена сумісність компонентів з системою Open Structures.

Open Structures — це проєкт будівельної «загальної мови», ініційований Томасом Ломмі. Томас започаткував сітку розміром 4х4 см із конкретними точками з’єднання. Сітка виконує роль спільної мови для взаємодії різних предметів та деталей. Система базується на взаємозамінності елементів, тому вимагає використання гвинтів замість цвяхів та клею. Open Structures створили величезну базу даних з частин, які можна знайти на їхньому вебсайті. Такий підхід створює багато простору для колективної співпраці та несподіваної взаємодії.

Thomas Lommee, Open Structures

«Часто поняття модульності перетворюється на певну ідею сітки, яка ризикує стати догмою та замість надання можливостей, навпаки обмежувати, — каже Дійого. — Open Structures для мене є уособленням дуже вдалої модульності. Параметри сітки застосовуються до конекторів, а не самих елементів. Це забезпечує безмежну варіативність для створення потенційних об’єктів та сфер їхнього застосування».

Томас Ломмі “Open Structures” (Thomas Lommee, Open Structures)

Ще один приклад «загальної мови» — проєкт Free Universal Construction Kit. Це універсальний будівельний комплект, створений не дизайнером, а користувачем — розчарованим батьком, який щиро бажав поєднати різні типи конструкторів, якими грались його діти — Lego, Duplo, Meccano, Tinkertoy тощо.

Пам’ятаєте довгі солодкі години збирання конструкторів Lego? Я, наприклад, скидала всі набори, які мені іноді щастило отримувати на свята, в одну величезну коробку. Міксувати сірі технічні деталі від роботів з рожевими кристалами та травичкою з «дівочого» Lego було особливим кайфом. Траплялись випадки, коли в коробку потрапляли частинки від «китайського» Lego — чи то Lepin чи то Lele. Це було прикро, адже частинки з китайських наборів рідко стикувались з оригіналами.

Саме такі ситуації добре ілюструє проєкт Free Universal Construction Kit. Всі з’єднувальні деталі автор виклав у вільний доступ. Їх можна безкоштовно завантажити та самостійно надрукувати у 3D.

F.A.T. (Free Art and Technology) Lab in collaboration with Sy-Lab, Free Universal Construction Kit

Рухаємось далі. Перед нами 2 портрети Дійого, обидва — з девайсами на голові.

Diogo Rinaldi, Open Listening. The project was developed during studies at Design Academy Eindhoven

«Під час класу Джессе Говарда з Open Design я намагався знайти альтернативні способи покращити свій слух, — Дійого розповідає про власний проєкт Open Listening. — У мене на лівому вусі 40% відхилення, тому хотілось знайти шлях це компенсувати. Зліва на екрані — пара динаміків, кожний з яких працює незалежно, що дозволяє мені тестувати обидва джерела одночасно. Варіант на зображенні праворуч використовує вібраційний динамік. Захотів перевірити, чи компенсує це мій слух всередині черепа, якщо розташувати динамік на голові під кутом на 40 градусів лівіше».

Обидва підходи не вирішували питання, але створили несподівано широкий спектр сенсорних можливостей. Проєкту ще немає у вільному доступі, але Дійого має на меті врешті його опублікувати.

Наступну роботу створив наш з Дійого однокурсник Донгван Кам — інструмент для промивання очей. Ідея була спровокована демонстраціями, які відбувались в той час у Південній Кореї. Поліція розпорошувала на демонстрантів суміш з води, сльозогінного газу та кольорового барвника, аби згодом виявити «помічених». Донгван виклав у вільний доступ 3D-файл інструменту, роздрукувати і прикручує замість кришки до будь-якої пляшки з водою, щоб очистити очі від слізного газу чи будь-якої іншої речовини.

Donghwan Kam: Send It To Your Friends. The project was developed during studies at Design Academy Eindhoven

Модель «очепромивника» зробив для цього проєкту ще один наш однокурсник Марко Канйоні. На оприлюднення Каму знадобилося 3 роки, він зробив це наприкінці 2019-го. Лише за тиждень, за сприяння друга — демонстратора у Гонконзі та Чилі — проєкт став дуже популярним і допоміг багатьом людям.

Donghwan Kam, Send It To Your Friends. The project was developed during studies at Design Academy Eindhoven. 3D model by Marco Federico Cagnioni

Ще один проєкт Донгвана — шматок чорної тканини з надрукованими інструкціями можливих застосувань. Дійого використовує цей приклад як ще один спосіб зробити інформацію «відкритою».

Donghwan Kam, Untitled. The project was developed during studies at Design Academy Eindhoven

Досліджуючи простори Open Design, Дійого натрапив на новостворену на той час компанію Opendesk. Ініціатива позиціює себе як платформа, куди дизайнери можуть викладати проєкти меблів, що передбачають використання верстату CNC. Однією з цілей Opendesk є усунути витрати на доставку готової продукції, розвиваючи при цьому мережу локальних виробників.

«Ціни від виробників сильно різняться, але загалом система є чудовою альтернативою для децентралізації виробництва. Вона дозволяє маленьким компаніям бути частиною мережі. Opendesk також дають можливість безкоштовно завантажувати креслення CAD, аби самостійно втілити їх у життя в некомерційних цілях», — каже Дійого.

Він і сам спробував скористатися послугами компанії: «На той час Opendesk заявляв, що вони стягують 20% від вартості, аби покрити свої витрати та винагороду дизайнеру. Отримавши свій чек на оплату, я помітив, що насправді вони хочуть 38%, замість зазначених 20%. Ціни локальних виробників виявились теж дуже високими — від 400 до 900 євро за стіл з базової лінійки. Тому я вирішив виготовити обраний стіл самостійно. Не володіючи CNC, спробував зробити все власноруч. Надрукував креслення у форматі А4, приклеїв їх до дерев’яної дошки і вирізав деталі за допомогою ручної пилки. Зрештою, весь стіл коштував мені 45 євро».

Diogo Rinaldi, Opendesk DIY. The project was developed during studies at Design Academy Eindhoven.

«Я в жодному разі не хочу сказати, що Open Desk є невдалою концепцією. Мене просто відштовхнула висока вартість таких простих меблів. Здається, у цьому є щось дивне. — децентралізувати посередника, але не усунути його. Децентралізація розширює розподіл ресурсів, але одночасно призводить до доданої вартістості на ці ресурси. При цьому їх диктує так званий «ринок». Мені це трохи неприємно». 

Дійого додає: «Я також ставлю під сумнів те, чим вони керуються, коли обирають дизайни, які розміщують у себе на сайті. Я спробував перевірити, чи впишеться стіл Енцо Марі в цей сценарій (Енцо Марі — італійський митець та дизайнер. У 1974 році розробив серію домашніх меблів, які можна виготовити самостійно з дошок та цвяхів, що майже завжди є під рукою. Він видав книгу з інструкціями своїх проєктів, за якою кожен міг повторити його ідеї — Д.Ц.). Різання прямих дошок, необхідних для збірки, на CNC — це величезна витрата ресурсів. Мені було цікаво подивитися, як Opendesk відреагують, але відповіді від них я так ніколи й не отримав».

Diogo Rinaldi, Enzo Mari Table DIY. The project was developed during studies at Design Academy Eindhoven.

Enzo Mari, Autogrogetazzione

«Для мене Енцо Марі є одним з ключових орієнтирів у категорії дизайну, який заохочує створювати самому», — ділиться Дійого.

Як приклад дизайну, що ілюструє таке «натхнення», Дійого розповідає про берлінський проєкт Cucula. Cucula виготовляє меблі за дизайном Енцо Марі разом з біженцями. Таким чином біженці опановують навички деревообробки та відкривають для себе можливості дизайну.

Стільці, які ми бачимо на слайді Дійого — із серії під назвою Ambassadors. Вони виготовлені з сосни та дерев’яних елементів човнів біженців, які прибули до Лампедузи — сумнозвісного пляжу в Італії.

Cucula, Ambassadors

Ще одна новаторська ідея, що з’явилася у 1974 році, — це концепція архітектора Кена Ісаака. Кен створив книгу, де розповідає, як будувати власні житлові структури. Він детально розказує, як правильно підібрати дерево, і дає інструкції зі створення різних приміщень, а також дитячих майданчиків. Фізичну копію книги знайти дуже складно, каже Дійого, але якісні скани доступні в інтернеті.

Ken Isaacs, How to Build Your Own Living Structure

Щось подібне — проєкт Джеймса Геннесі та Віктора Папанека Nomadic Furniture. Він містить інструкції зі створення альтернативних меблів та просторів.

James Hennessey & Victor Papanek, Nomadic Furniture

Вийшовши в світ за рік до Autogrogetazzione Енцо Марі, книга Папанека та Хеннесі вчить читача, «як побудувати та де придбати легкі меблі, які складаються, надуваються, збиваються, або ті, які можна переробити та утилізувати».

James Hennessey & Victor Papanek, Nomadic Furniture

Як Дійого створював Open Design School і досліджував альтернативні варіанти освіти

У 2017 році Дійого обрали одним із координаторів Школи Відкритого Дизайну в місті Матера (Італія), яке у 2019-му стало однією з культурних столиць Європи.

«У тендері на кандидатуру культурної столиці Матери був намір створити «Відкриту Школу Дизайну» (Open Design School), — розповідає Дійого. — Це місце зосереджувалося б на дослідженні, дизайні та виробництві матеріальних об’єктів для культурної програми: обладнання, освітлення, сцени, виставкових споруд тощо. Все це — за умов Open Design. Ми з командою склали мануал, описавши у ньому, якою хотіли би бачити школу. За основу взяли міждисциплінарний підхід, зосереджений на навчанні, практиці та горизонтальності. Учасники школи набирались на третину з регіону, на третину з Італії і на третину з інших країн, що сприяло різним масштабам сприйняття та залучення».

Open Design School Matera. Photo credits: Diogo Rinaldi

Перший етап програми школи відбувся у серпні-листопаді 2016 року. На повістці стояли питання, що це взагалі таке — Open Design, а також що саме Open Design School може зробити для Сассі — старої частини міста, де фактично перебували всі учасники. Стара частина Матери складається з сотень печер. Деяким з них по 8 000 років.

Дійого пригадує: «Ми практикували та тестували формати «Відкритої бібліотеки», «Відкритої кухні», та «Відкритих оглядів» щотижневих робіт, ходили в польові експедиції, робили звукові дослідження та постійно дискутували».

Open Design School Matera. Photo credits: Diogo Rinaldi

Кінцевий результат першого етапу школи представили на Тижні Дизайну у Мілані 2017 року (Salone del Mobile 2017) у форматі форуму для обговорень на одній з ключових локацій події.

Open Design School Matera during Salone del Mobile Milano. Photo credits: Diogo Rinaldi

Після завершення початкового етапу школи в Матері Дійого повернувся назад до Ейндговену — продовжувати навчання в Академії Дизайну. Open Design і надалі залишивсяся полем інтересу. На одній з презентацій наших робіт він вирішив використати обідню перерву як можливість обговорити теми, які йому здавались важливими.

Щоб створити сприятливі умови для дискусії, Дійого збудував салат-бар та приготував італійський салат Cialeda на всю нашу групу та менторів. Основа цього салату — черствий хліб, замочений у холодій воді.

На паперових серветках він надрукував шість тем для потенційних розмов за їжею, які попросив записати на телефон і відправити йому згодом.

Дійого коментує кожну з тем, які він обрав:

«“Примусовий обмін” ставить під сумнів поняття «Загальних положень», їхніх умов та приховану хитрість. Я згадав про проєкт Марко Каньйоне, де він створив безкоштовну мережу Wi-Fi. Коли ти підтверджуєш умови використання, то автоматично погоджуєшся одружуватися з Марко.

Бібліотека інструментів — про спільний обмін інструментами у творчому закладі та політику навколо нього. У США в 70-х роках поряд із бібліотечними книгами зазвичай розміщувалася бібліотека інструментів. Можна було позичити книгу, аби навчитися виготовляти меблі та на місці ж позичити необхідні інструменти.

Pane Di Matera — хліб як приклад рецепту Open Source, який ми можемо виготовити самостійно. Всі ми можемо пекти хліб, і, здається, COVID-19 це доводить. Але в нашій попередній реальності ми все-таки купували його в інших людей. Чи вплине бум на домашній хліб на пекарську індустрію після карантину?

Instructables — питання щодо параметрів спільного використання та роялті. Розмова з Незнайомкою(цем) про відкритість, про те, як ми маємо слухати та говорити, про нашу постійну діяльність «бути людьми».

Google та методи пошуку апелює до того, як ми «вчимося» з певних джерел,а потім ніде не вказуємо, презентуємо свою роботу, створену на базі цих джерел. Я часто бачив, як студенти в Академії Дизайну навчались робити дивні матеріали з відеороликів на YouTube, а потім заявляли про власний унікальний підхід».

Diogo Rinaldi, Open Lunch

Тим часом Open Design School отримала власну будівлю. Дійого знову запрошують повернутись у Матеру, аби продовжити роботу над створенням школи.

«Ми почали школу з двох груп. Перша була орієнтована на мапування регіону та місць з потенціалом. Друга — зосередилась на створенні бібліотеки деталей, які будуть використані для побудови всієї необхідної інфраструктури. 

Для другої групи ми запросили Лукаша Вегверта — німецького дизайнера, який працює зі специфічною моделлю будівництва, заснованою на Open Structures. Він навчив нас своєму підходу та допоміг збудувати найперші меблі для школи.

Паралельно з цим перша група проаналізувала місто та регіон, виклавши всі напрацювання на відкритий вебсайт. Будь-хто, від установ до пекаря, міг зазирнути в потенційні місця, які є нагода активувати. Результат цього мапування став надзвичайно важливим інструментом прийняття рішень».

Open Design School Matera. Photo credits: Diogo Rinaldi

Ми також зосередились на тому, щоб стати центром регіону, щоб притягувати мультидисциплінарних видатних діячів, які проводитимуть бесіди та семінари.

Mario Cresci, presenting his work at Open Design School Matera. Photo credits: Diogo Rinaldi

«Нам вдалося зв’язатися з Гакутосі Кодзима — архітектором, який брав участь у конкурсі 1974 року з реструктуризації старого міста Сассі в Матері. У підвалі мерії ми знайшли планшети з його кресленнями.

Проєкт базувався на «відкритому» підході до Сассі, а бібліотека компонентів дала нам безліч нових ідей. Це стало одним з найважливіших орієнтирів Open Design School. Паралельно ми зосередились на проведенні майстер-класів для громади: з типографії, моделювання, дизайну світильників, меблів Енцо Марі. 

Була одна сім’я, яка відвідувала всі наші майстер-класи. Дві доньки підліткового віку, які до цього не створювали жодних предметів і не працювали руками, торік  отримали електричний дриль у подарунок на Різдво».

Цікаво, що місто Бад-Ішль, (Австрія), яке нещодавно обрали культурною столицею Європи у 2024 році, звернулося до Open Design School по допомогу у створенні там подібного простору. Місто Ріаад, в Саудівській Аравії, також запропонувало Design School стати партнером і розробити методологію активації публічного простору.

Open Design School Matera, Enzo Mari furniture workshop. Photo credits: Diogo Rinaldi

У середині 2018 року Дійого їде з Матери і знову повертається до навчання — закінчувати магістратуру.

«У своєму дипломному проєкті я хотів створити в нашій Академії «Школу Невдачі» — особливий простір для студентів, де можна було б поставити під сумнів ідею невдачі та успіху в навчальному закладі. Невдача та успіх здаються дуже гнучкими концепціями в Open Design. Що є невдачею для однієї людини, може стати успіхом для іншої. Або, можливо, відкриває нові двері. Однак у мене виникли великі непорозуміння з головою нашого факультету, через що я вирішив покинути навчання».

Але далі було куди йти. Дійого пощастило опинитись у колі бакалаврів-третьокурсників Академії. Ця група у межах навчального плану отримала можливість створити свою нову освітню програму. Група поділяла розчарування щодо деяких аспектів Академії та шукала способи вийти з «бульбашки» і попрактикуватись у чомусь новому. Дійого запропонував студентам поїхати до Матери. В результаті Дійого стає одним з трьох менторів цієї групи.

«Offfence, як ми себе назвали, зосередилася на критичному осмисленні всіх аспектів спільної та контекстуальної роботи, одночасно визначаючи спільний досвід навчання. У процесі група створила нову власну мову тіла, свої правила занять, уявлення про те, якою має бути освіта, і найважливіше — як ставитись до контексту, до групи та до себе. Все одночасно».

Аби досягнути результату, група дуже суворо дотримувалася структури, на яку вона погодилась, що в багатьох ситуаціях означало довгі години обговорень та простір для репрезентації кожного.

«Offfence став настільки значущим проєктом для всіх учасників, що ми досі рефлексуємо над тим, що це все означало для нас — раціонально та емоційно. Я можу говорити про це годинами. Окремо я хотів би поділитися вебсайтом, де ми ділимось красою та складностями процесу. Я дуже рекомендую переглянути цей сайт».

На завершення Дійого пропонує подивитись 10-хвилинний TED-talk художника Сальваторе Іаконезі, де той розповідає, як позбувся раку з допомогою Open Source. Дивимось, тим паче, що в часи карантину, цей проєкт набуває ще більшої актуальності.

Дивіться повний відеозапис розмови з Дійого:

Усі зображення — із архіву Дійого.

Читайте також: Живі сукні і меблі для поліаморних сімей: що робить Даша Цапенко.