кейси
Дизайн-кейс: як зняти свій перший відеоперформанс
Без режисерського досвіду і бюджету
25 Вересень, 2019
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви їх знайшли, виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.

«Перед нами стояло завдання зробити те, що ніколи не робили і те, що викликало страх і сильне бажання», — говорять студенти Visual Communications Professium у школі Projector Jane Lys і Сергій Кей. Вони створили відеоперформанс Cycle для свого випускного проєкту. І не лише придумали перформанс, але й зняли його без режисерського досвіду.

Відео присвячене розвитку людської особистості: від старту до фінішу. У задум лягла історія трансформацій героя та його внутрішніх переживань у циклі, що вічно повторюється. Ми попросили авторів відеоперформансу розповісти, як вони провели свої перші зйомки і що б порадили собі на старті, якби знімали цей ролик повторно.

Що таке відеоперформанс «Цикл»

Jane: Нам здається, що все в житті циклічно. Це відео розповідає про один з життєвих циклів, який ми назвали «гонкою за покликанням». Про трансформацію і переживання людини в цій божевільній гонитві.

Можливо, вам знайомий стан наприкінці якогось етапу у вашій кар’єрі, повсякденному або особистому житті, коли ви стоїте на фінішній прямій. Ще трохи і все скінчиться, але ось уже знову ви повертаєтеся до старту і все починається заново?

Сергій: Я б додав, що ця гонитва не обов’язково за визнанням. У кожного свої демони і вони можуть нести тебе куди завгодно з різних причин. Не знаю, погано це чи добре — це просто так є.

Який був задум?

Jane: Робота зроблена в форматі відеоперформансу. Це щось, що синтезує відеомистецтво та перформативне мистецтво, тому основний задум для мене — це зміна глядача. Моє найбільше бажання — дати людям поле для нових роздумів, сумнівів та питань.

Мені набагато цікавіше не те, яким був задум, а що побачив глядач. Адже ці образи можна інтерпретувати по-різному, відштовхуючись від власного досвіду.

Чому вирішили знімати ролик?

Jane: Я вірю в те, що дизайнери можуть і мають право бути художниками. Мені хотілося довести це самій собі і передати свій досвід та вміння на службу своєму внутрішньому «художнику». Відключити «раціо» і повністю віддати процес творчій частині себе. Що зробить з цим мій «художник»? Чи зможе він? Як я себе буду почувати після цього?

Сергій: Завжди цікаво робити те, чого раніше не пробував. Що вийде? А що, якщо нічого не вийде? Страх — не привід не експерементувати. Хотілося вийти за рамки звичайного графічного дизайну та спробувати себе в чомусь новому.

Як дійшли до цієї ідеї?

Jane: Рік навчання у Projector закінчувався. І я зрозуміла, що ми повинні зробити проєкт не для всіх людей довкола чи для якоїсь вікової категорії. Ми маємо зробити його для людей, які прожили з нами цей рік разом і стали нашими вчителями. Тоді я уявила перед собою всіх наших одногрупників, викладачів, клієнтів та менторів, які розділили з нами цей рік і запитала у себе: «Що б я хотіла їм сказати?».

Сергій: У нас було багато ідей, у тому числі і про смерть. Але якось не хотілося закінчувати курс на такій ноті.

Що за лаштунками?

Jane: Виявилося, що зйомки — це дуже дорогий процес. Чесно кажучи, я ніколи не відносилася до людей, яким легко щось попросити або домовитися про бартер. Я взагалі боюся просити про щось. Але коли у нас з’явилася мрія і дедлайн (!), усе якось «знайшлося» і влаштувалося.

На зйомки ролику ми з Сергієм витратили 2 тисячі гривень. Довелося зняти все за 1 день, адже в іншому разі довелося б помножити витрати на 2, 3 чи більше.

Усе сталося завдяки друзям та знайомим. Локацію надала школа Projector, у відео з першого кадру з’являється підвал. Усі люди, що знялися в ролику, погодилися допомогти нам безкоштовно (за що їм дякуємо і досі).

Сергій: Біль, кров, сльози і пошуки скотчу (той, що клеїться, а не випивається). Хто б міг подумати, що знайти чорний скотч ще та задачка! Хоча зйомки і тривали всього день, але ми довго до них готувалися: знімали на телефон, тестували світло, декорації. Однак без проколів не обійшлося. Ми взяли в оренду занадто маленьку «зеленку» (фон для швидкої обтравки об’єктів на постпродакшні). Це дозволило мені провести два цікавих вихідних за обтравкою ніг ​​актриси в After Effects.

Як проходив процес зйомки?

Підготовка

Jane: Спочатку все було зрозуміло 🙂 Що там знімати? Береш камеру, пишеш текст, малюєш кілька ключових кадрів (дякуючи Лізі Тарасовій ми вже знали, що це таке :))), шукаєш музику і об’єднуєш це все в одне ціле. Словом, на старті ми відчували себе так:

Потім усе стало зовсім незрозуміло: що взагалі знімати, де взяти історію, а з камерою що робити? Ми ж ніколи не тримали в руках нічого більшого за смартфон! Та й з кадрами все неясно, адже ми дизайнери, потрібно щось «про дизайн» намалювати, просто гарною картинкою не обійтися :)) І де все це зняти? Орендувати локацію — дорого, знімати на природі — складно (фіг зрозумієш, що відбуватиметься зі світлом і як його контролювати). Ми дійшли до того, що нам потрібна людина, відповідальна за світло, оператор, оренда техніки і приміщення на тиждень, дизайнер по костюмах і ще парочку акторів зверху не завадило б 🙂

У процесі ми почували себе ось так:

А далі ми з Сергієм почали все спрощувати. Зібрали маленьку команду зі своїх знайомих і друзів. Костюм зробили самостійно, а локацію надала школа Projector — просторий підвальчик з 2-ма освітлювальними приладами. Ми виходили з того, що дала нам ситуація.

Це наш перший ролик і ми хотіли зробити все, щоб він виглядав не як перший. Завдяки оператору, Віталію Хахраманову, ми дізналися про всі деталі підготовчого процесу. Зробили тестову начитку, прорахували кількість хвилин фінального відео і кількість кадрів для зйомки і монтажу, промалювали кожен кадр вручну і підібрали близько 30 варіантів звуку для фону (про всяк випадок).

Сергій навіть поспілкувався з менеджерами італійського композитора Ludovico Einaudi, здобуваючи ліцензію, яка в результаті не знадобилася. Фінальним етапом підготовки став тест кадрів на локації з актрисою (як виявилося, подібне роблять лише на дуже серйозних відповідальних зйомках з великими бюджетами).

Зйомка

Ми зняли все за 1 день. У свій кайф, під музику та з любов’ю. Це було диво. Адже у нас все було підготовлено заздалегідь, монтаж ще не настав і ми кайфували і навіть встигли поекспериментувати.

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

Монтаж

Я ніколи раніше не відкривала Premiere Pro і було суперцікаво дізнатися, що ж там можна створити. Виявилося, що монтаж — це ще один вид мистецтва. Лише самим монтажем кадрів можливо створити атмосферу в ролику. У нас було багато матеріалу і ми намагалися робити все за підготовленою розкадровкою, але незабаром зрозуміли, що все вийшло зовсім по-іншому 🙂 Ми проігнорували половину спланованих кадрів і просто почали створювати на місці. І у цьому був свій кайф.

Факапи на перших зйомках

  • Найбільший факап – оренда замалого хромакею. Довелось викручуватись за допомогою синього паперу і зеленої сумки.
  • Світло. Уже на монтажі виявилось, що місцями дуже мало світла і картинка починає шуміти.
  • Відзняли більше сцен, ніж використали у фіналі. Набагато гірше було, якби сталось навпаки 🙂
  • Музика. Дуже багато часу витратилось на листування із звукозаписуючою компанією з приводу прав на використання трека, а зрештою у фінальній версії використали безкоштовний трек.

Знахідки

  • Спілкуватись з людьми. Якщо їм сподобається ваша ідея, то можете отримати допомогу, іноді навіть безкоштовно.
  •  Розділяти обов`язки. Розділяти об’єм роботи між учасниками на старті, кожен несе відповідальність за свій шматок, разом радитись про те, як можна покращити роботу.
  • Задіяти професіоналів. Навіть, якщо ви не знайомі, просто напишіть у фейсбук, зустріньтесь на каву та щиро розкажіть про вашу ідею. Як мінімум, отримаєте цінні поради, як максимум – долучите його до проєкту. Так ви навчитеся набагато швидше.
  • Знімати в один день, якщо це можливо — оренда обладнання не дешеве задоволення.
  • Планувати-планувати-планувати. Обов’язково щось піде не так, як планувалось, але без плану ризик зафакапити сильно зростає.
  • Експериментувати. Приміряючи на себе ролі інших людей (продюсера, оператора, режисера), починаєш краще розуміти їх, та й інших людей теж.

Які спільні переживання?

Jane: Мені дуже хочеться, щоб всі ми були трохи більш свідомими, щоб не захоплювалися божевільними гонками в ім’я слави, грошей, любові чи визнання. Мені хочеться, щоб ми просто були. Відчували, де ми і хто з нами поруч. Любили те, що навколо нас, того, хто навколо нас, любили себе і своє тіло просто так. Дуже хочеться брати участь лише в тих перегонах, де ми не робимо боляче один одному, де не робимо боляче собі, а просто йдемо своїм шляхом. Можливо, біжимо, шалено й швидко, але це наш шлях, ми його вибрали і ми його любимо — ось що головне. Головне, що в ньому ми любимо все, себе, бо сміливі, інших, бо вони поруч, саму дорогу, бо вона наша.

Сергій: Енергії до кінця курсу було мало. Так що фраза “have fun and survive” на наших блокнотах жартівлива рівно наполовину. З Женею легко працювати, коли бачиш, як людина «горить» проєктом, то і сам заряджаєшся його енергією. І, природно, дедлайн змушував підіймати свою п’яту точку і ворушитися.

Яке перед вами стояло завдання?

Jane: Зробити те, що ніколи не робили, і те, що викликало раніше страх і сильне бажання. Адже раніше ми з Сергієм ніколи не займалися відеопроєктами в ролі всіх: режисера, монтажера, сценариста, продюсера, саунд-дизайнера та інших. Хотілося відповідальності, хотілося знайти власний голос.

Сергій: Це був експеримент. Думаю, для Саші Трегуба теж. Не знаю, чи захоче він повторювати його зі студентами нового Professium.

Що змінилося після створення ролику?

Jane: З кожним новим проєктом ти дізнаєшся щось про себе. Але коли цей проєкт — це повністю ти, то переходиш на інший рівень. Ти починаєш віднаходити себе, відчувати себе до кінчиків пальців, відчувати глибоко-глибоко, розуміти ще краще. Ти знаходиш сенс.

Сергій: Якби ми знімали ролик тепер — це було б простіше і складніше водночас. Довелося б враховувати деякі недоліки, перестрахуватися, довше готуватися. Завжди легше пробачити собі помилки, спираючись на думку «Ну, я ж не робив такого раніше».

Що хотіли сказати і чому цим роликом?

Jane: Я вірю в те, що кожна людина наповнена своєю чарівною есенцією, яка здатна на краще змінити існуючий порядок речей. Ми не маємо права приховувати її у кайданах своїх страхів. Зустріньтеся зі своїм страхом, обійміть його за плечі, погладьте по голові, прийміть його, подивіться йому в очі та, взявши за руку, йдіть вперед до пошуку своєї есенції.

Сергій: Мені цікавіше те, що побачив глядач. А самим створенням ролика хотілося сказати — пробуйте, експерементуйте, виходьте за рамки звичної роботи. Це допоможе краще зрозуміти, як інших людей (операторів, режисерів, чиї ролі ми виконували в проєкті), так і себе.

У нас є ще дещо для вас


Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: