Локомотив
Український комікс від задуму до друку: досвід молодої студії Spring Comics
«Локомотив» – серія матеріалів про креативний бізнес
19 вересня, 2019
Лілія Шпотенко
Журналіст у Telegraf.Design
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви їх знайшли, виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.

Comic Con Ukraine, який цьогоріч пройде вдруге, очікує до 30 тисяч прихильників комікс-культури. Минулого року захід зібрав близько 24 тисяч відвідувачів. Зростає і кількість коміксів, які виходять в Україні. Найпотужніше у сфері видавництво «Рідна мова» анонсувало 36 коміксів на 2019-ий рік – локалізацій DC. Минулоріч вдалося випустити утричі менше.

Водночас число оригінальних українських коміксів збільшується не так стрімко. Це затратний процес, а професійних художників, готових працювати у жанрі, спеціалісти рахують на пальцях двох рук. Один з них – Олександр Корешков – автор популярної серії «Серед овець». Він та продюсер Максим Курінний вирішили заснувати студію Spring Comics. До цьогорічного Comic Con Ukraine встигли підготувати одразу дві новинки: «Захар Беркут: Легенда» і «Колодроїд». Чого вартує створити оригінальний український комікс і як загалом працює сфера, Telegraf.Design розпитав у засновників студії.

Читайте також: Як це – бути молодою дизайн-студією в Україні? Історія Other Land

Засновники Spring Comics Максим Курінний та Олександр Корешков

«Я мріяв стати режисером, але не знав як, – каже художник Олександр Корешков. – Тож у коміксах став сам собі режисером, оператором і постановником. Роблю розкадровки для майбутніх фільмів».

Олександр малює з дитячих років. Базові навички отримав у художній школі, а в Київський художньо-промисловий технікум (зараз – Академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука) вступити не вдалося. Завадив диктант з російської мови, та малювати художник не покидав і в армії.

«Це дуже зручна для мене платформа, щоб розповідати історії. Пробував писати, але одного тексту було замало. Моє уявлення розширюється ще й на візуальні образи, якими теж треба поділитися з читачем, – каже Олександр. – Потім намагався намалювати більш професійно, але не було нагоди».

Нагоду підкинув допис у фейсбуці автора коміксів Андрія Хохолкіна. «Він, як мені здалося, був у відчаї і шукав художника, який би допоміг намалювати історію. Я відгукнувся», – згадує Олександр. Так у 2016-му вони разом почали створювати комікс «12!Поїхали!». Роботу форсував Kyiv Comic Con-2016, який все наближався, тому довелося вкладатися у три тижні. Андрій Хохолкін надрукував тираж першого випуску у тисячу примірників за ніч до фесту, далі – залишалось його розповсюдити.

«Виявляється, намалювати комікс – лише третина того, що треба зробити. Якщо ти його не рекламуєш, він нікому не потрібен. Валяється у тебе вдома, кладеш на нього речі і здуваєш пилюку».

Максим Курінний після кількох років спроб і помилок у сфері прийшов до подібного висновку: комікс у вакуумі – марна трата ресурсів. Тож «Захара Беркута» за повістю Івана Франка задумав як живий, присутній в інформаційному просторі проєкт. Тоді саме знімали однойменний фільм (вийде 10 жовтня 2019), і в Максима народилася ідея колаборації за принципом win-win: проєкти доповнюватимуть один одного.

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

Обкладинка та сторінки коміксу «Захар Беркут: Легенда»

Комікс Максим задумав торік, коли сходив на гору Високий Верх у Карпатах й почув від екскурсовода фрагмент з книги «Захар Беркут». Ідеєю поділився з Олександром, а той заглибився у повість і віднайшов у ній легенду, яка дала основу коміксу.

«Олександр побачив, як можна інтерпретувати і розширити всесвіт «Захара Беркута» з іншого ракурсу. Ми не беремо головних героїв, а зосереджуємось на історії, яку Іван Франко, може, й думав, але не прописував. Взяли його сеттінг і розширили, – розповідає Максим. – Цим відрізняється продюсер від автора. Перший показує напрямок, а другий знає, що робити у тому напрямку».

Як працює Spring Comics

Виробництво власного коміксу від задуму до друку – вартісний процес. Значно дешевше було б придбати ліцензію й локалізувати всесвітньо відомий твір, як це робить багато українських видавництв. Ліцензія одного коміксу може коштувати від $500 до $1,5-2 тис., а виготовити власний відповідної якості – у десятки разів дорожче.

Але тут як з кіно: українським коміксом таку локалізацію вважати складно, так само як не назвеш українським продубльований закордонний фільм. У Spring Comics взагалі часто про свою справу розповідають як про виготовлення фільму: намагаються створити свій продакшн, а терміни запозичують з кіноіндустрії.

«Омріяний пайплайн (організація робочого процесу – ред.) такий: продюсер дає напрямок, автор – ідею, сценарист оформлює її в текст, художники малюють. Та на практиці це все, окрім продюсування, робить одна людина – я», – каже Олександр.

Ролі у студії коміксів:

  • Продюсер – займається позиціонуванням, пошуком фінансування й організовує, направляє роботу.
  • Автор – відповідає за ідею коміксу.
  • Сценарист – адаптовує ідею у послідовність дій, пише сценарій.
  • Художник-розкадровник – планує величину, розміщення «кадрів», розставляє у ньому героїв, предмети, словесні бульбашки.
  • Контурист – малює контур з розкадровки на чистову, додає усі дрібні деталі.
  • Художник-колорист – додає колір, тіні, «спецефекти».
  • Літредактор – відповідає за стилістику тексту та правопис.
  • Верстальник – робить фінальний макет для друку в типографії

У команді Spring Comics, окрім Максима та Олександра, ще 5 людей: два художника, літредактор і два верстальника. На друці ніхто з них не розуміється, зізнаються співзасновники, тож вирішили співпрацювати з видавництвом ArtHuss, яке має власну типографію.

«Все, що ти зробив, можна помножити на нуль поганим друком, тому вирішили не ризикувати, – пояснює Максим. – «Захар Беркут: Легенда» потребував складного технологічного друку. Ускладнює все й формат А4: якщо використаєш дешевий картон, його зігне дугою, хоч навіть з гарним може трапитися халепа».

Видавництво також бере на себе розповсюдження та логістику. Разом з ArtHuss Максим хоче налагодити ефективну комунікацію з ринком і достукатися до рітейлу, щоб розширювати аудиторію. Це – єдиний шлях виживання для маленької студії-виробника коміксів, переконаний продюсер.

«Багато хто сподівається, що YouTube-блоги сприятимуть продажам. Вони, дійсно, допомагають, але так ми виходимо на вузький сегмент, який і без того любить комікси. Цього замало, щоб студії були комерційно рентабельними. Тому розширювати аудиторію – це маст, – пояснює Максим. – Зараз у маленьких видавництв немає доступу до рітейл-брендів «Ашан», «АТБ», «Сільпо», бо наш сегмент великі компанії ще не сприймають серйозно. В  «Ашан» потрапляють лише «Рідна мова» та «Ірбіс Комікси».

Максим працює у сфері IT, що дозволяє йому вкладатися у студію, а виготовлення коміксів називає своїм професійним хобі: «Не можу без цього жити, люблю щось створювати». До заснування студії Максим вже мав досвід у сфері – видавав журнал коміксів для дітей Juno. Проєкт почав улітку 2017-го. Зимою того ж року вийшов перший номер, за рік– другий. Третій готовий наполовину, але проєкт довелося поставити на паузу.

«Люди звикли до дешевого журналу – за 40-50 грн, а наш коштував 119 грн за 80 сторінок, – пояснює. – При цьому книжку навіть з меншою кількістю сторінок готові купляти і за 200 грн. Така специфіка журналу. Він може жити великими тиражами, а 1-2 тис. копій – не рентабельно».

Проте він не шкодує. «Джуно» приніс цінний досвід, який допоміг зрозуміти, як працює продакшн коміксів: «Вже не повторюємо тих помилок, які я робив у журналі. Наприклад, не намагаємося самостійно покрити весь цикл видавництва, а співпрацюємо з типографією. Крім того, для журналу я налагоджував роботу з двома десятками художників і тепер розумію, як з ними знаходити спільну мову».

Насправді історія студії почалася навіть не з «Захара Беркута», а з «Протистояння: Червоний Терор». Якби не він, Spring Comics могло б і не бути, ділиться Олександр. Художник працював над «Протистоянням» самотужки, а згодом зрозумів, що проєкт надто об’ємний. Тоді Максим запропонував взяти у помічники ще одну художницю Юлію Фокіну. Дівчина приєдналася до проєкту і співпраця склалася.

«Це завжди складно, бо в мене є бачення, як має виглядати комікс, і його майже неможливо передати іншій людині, – каже Олександр. – Не тому, що вона погано малює, а тому, що не так, як я це бачу. Але тут все вдалося дуже легко: Юля вгадала, що мені потрібно».

Комікс завершили і зрозуміли: якщо наймуть ще художників й утворять студію, зможуть робити якісні проєкти швидко. «Оце співвідношення: швидкість і якість – дуже важливе, і його складно віднайти. Часто проєкти залишаються не завершені, бо складний малюнок потребує часу і сил. Художник «згорає», ентузіазм проходить, треба малювати далі, а вже не можеться», – розповідає Олександр.

Та коли партнери почали збирати команду, зрозуміли, що потрібних їм професіоналів знайти важко: «Ми оголосили вакансію і з 300 заявок відібрали лише одну людину».

«Коли спілкувався з претендентами, побачив, що вони не розуміють специфіки коміксу, – додає Олександр. – Багато людей кажуть, що люблять і малюють їх, а насправді копіюють персонажів Спайдермена чи Капітана Америку, реагують на інформаційний шум від виробників коміксів. Коли ж даєш їм завдання намалювати власний – не можуть».

Так само дуже помітна непрофесійність, каже художник: «Бути талановитим самородком і не вчитися можна до певної міри, а потім ти зіштовхуєшся з професійними викликами. Дуже видно, якщо людина не розуміє, що малює: створює щось схоже на «доросле» малювання. Якщо дитина буде робити закарлючки, то вона десь напише слово, але це не буде усвідомлене письмо. Те саме з талантом».

Slider image
Slider image
Slider image
Slider image

Сторінки коміксу «Колодроїд» авторства Олександра Корешкова

Причину браку професіоналів на ринку Олександр пояснює ставленням у суспільстві до коміксу як до дитячої забавки. Воно бере свій початок ще з радянських часів, а проявляється навіть в організації авторитетних фестивалів. Наприклад, на минулорічному Книжковому Арсеналі стенд коміксів поставили у крилі з дитячою літературою. «А там «секс и расчленёнка». Люди з дітьми натрапляли на це, а ми розводили руками, – пригадує Олександр. – Цей стенд нагадував стіл із солодощами, який накривають дітям, щоб ті не заважали дорослим бухати».

З відсутністю кадрів Максим вже стикався й раніше, коли шукав авторів для «Джуно». Тоді він пішов до одного художнього інституту і попросив показати дипломні роботи з архіву, пов’язані з коміксами. Виявилося, що таких тільки дві й ті – досить примітивні.

«В Україні є два види художників коміксів, – підсумовує Максим. – Перші – хочуть малювати, але ще не дуже вміють. Для них важлива сатисфакція, що комікс вийшов. Інші – вміють круто малювати, але просять за це дуже багато грошей. Виходить, що ринок поки насичується ентузіастами, а професійного коміксу мало».

Цю ситуацію у Spring Comics і планують виправляти. «Наша ціль як студії – своїми проєктами створювати синергію і залучати інших українських професіоналів, – каже Максим. – На такій співпраці ми й видали «Захара Беркута» – він український від історії до друку. Ми кажемо, що в Україні можна створювати не гірше, ніж за кордоном. Просто це треба вміти просувати».

Художник Олександр Корешков тримає свій комікс «Колодроїд», який вийде у видавництві ArtHuss

Фото: Наталія Азаркіна


Раніше Telegraf.Design розповідав, як Hexagon agency відкрили офіси у різних частинах світу.

avatar
Лілія Шпотенко
Журналіст у Telegraf.Design
Колонка

У нас є ще дещо для вас

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: