Графічна дизайнерка Сніжана Чернецька слідкує за трендами, надихається київською естетикою візуального трешу і постійно експериментує. При цьому вона переконана, що дизайнер має вміти працювати у різних стилях, і часто створює мінімалістичні проєкти для клієнтів.

Сніжана розповіла нам про свій підхід до дизайну і п’ять власних проєктів: інстаграм-сторінку про сумки, документальний серіал про київську естетику, айдентики для Українського тижня моди і конференції та персональні челенджі.

Сніжана Чернецька працює в агенції Banda, куди потрапила за «Проектом 70». Раніше вона працювала в Метод Бюро і Zeitgeist design. Закінчила художню школу, архітектурний факультет у НАУ і курс Visual Communication Professium у Projector

Усі шукають натхнення в картинках на пінтересті. Мені ж не хочеться повторювати те, що вже було, по другому колу. Прагну переосмислити те, що довкола нас, і створити щось зовсім інше.

Треш-дизайн мені завжди був ближчим. Я з Хмельницького, відомого своїм базаром. Там можна знайти багато таких речей, як фейкові сумки, наприклад. Люблю спостерігати за цією естетикою, постійно підмічаю свіжі ходи, аналізую і надихаюся нею.

Красиве у моєму розумінні має мати якусь ваду. 

На роботі не роблю ugly, лише в особистих проєктах. Цей баланс мені підходить. Якби працювала тільки в одному стилі, його було б забагато.

Після художки й архітектурного факультету мені набрид весь цей правильний дизайн і захотілося робити щось по-іншому. В архітектурному бюро пропрацювала тиждень, це виявилося дуже нудно: тут більша відповідальність і проєкти тривають довго. А в дизайні можна швидко щось створити й отримати від цього задоволення.

Тренди — це постійно щось нове, тому вони притягують мою увагу. Крім того, цікаво пробувати різне, вміти робити не лише звичайний дизайн, а й експериментальний. Не всі його відчувають, а мені він дається добре.

Нещодавно мені сказали, що я дизайнер, який 24 години думає лише про дизайн. Це сумно трохи, але правда. Постійно спостерігаю, аналізую. Деколи цього стає забагато і я трохи зупиняюсь. Наприклад, люблю на виставки ходити, хоча це теж про дизайн 🙂

Зараз хотіла б попрацювати з VR/AR-технологіями, а через пів року буде подобатися щось зовсім інше. Раніше захоплювалася інста-масками і багато експериментувала з 3D. Але коли всі довкола роблять те ж саме, набридає. Постійно шукаю щось свіже.

Мені бракує дизайнерів, з якими ми були б на одній хвилі. В Україні є багато сильних фахівців, у яких варто повчитися. Але важливо також, щоб були люди, яким подобається те, що й тобі. Зараз таких більше за кордоном, а в нас це Югоцианія. Усі кажуть, що ми працюємо у схожому стилі.

Інстаграм-сторінка Kyiv Bag Digest

Моя інстаграм-сторінка — своєрідне переосмислення дизайну і середовища, в якому знаходжусь. Це мій спосіб знайти натхнення і водночас — дослідження.

Фотографую сумки щодня. Намагаюся робити це непомітно, а коли не встигаю, знімаю відео. Воно виглядає дуже фешн. Останнім часом багато людей відзначає мене на подібних фото або надсилає у приватні повідомлення. Нещодавно була у Хмельницькому і нафотографувала там сумок на кілька тижнів вперед. Колись базар мене не цікавив, тепер можу знайти там натхнення.

Цікаво фіксувати, наприклад, як люди переробляють свої сумки: склеюють два пакети, кріплять до них ручки із сумок. Або як їх носять: двоє людей — одну сумку. Часом вдається зафіксувати цікаві графічні ходи на сумках, особливо на тканинних — у бабусь.

Серед підписників сторінки багато людей із фешн-індустрії, графічних дизайнерів, які надихаються моїми фото.

У майбутньому хочу розширити це дослідження до фотокниги чи навіть власного фешн-бренду. Мені подобається модна індустрія і я вирішила переосмислити свої знахідки і переробляти їх у новий продукт. Вже маю кілька ідей. Бренд так і назву — Kyiv Bag Digest. Логотип теж маю. Зробила його сучасним, щоб зіграти на контрасті: треш-сумки і стильне лого.

Документальний серіал «Ательє» про локальну візуальну культуру

Для фільму знімали дизайнерів, фотографів, шрифтарів, які переосмислюють візуальний треш, що нас оточує. Наприклад, Дмитро Растворцев надихається вивісками, коли створює шрифти, Євген Нікіфоров досліджує радянські монументальні мозаїки, Фаб’єн Гаубер переїхав до України, бо захопився тим, як все тут виглядає.

Ми з Натою Наговіциною та Ірою Левицькою (співавторки фільму) хотіли показати, що візуальний шум довкола нас може надихати на створення чогось особливого. Я й сама після фільму подивилася на Київ по-іншому і почала надихатися тим, що мене оточує, а не лише чужими картинками.

Фільм не ідеальний, видно, що ми раніше не знімали, але результатом задоволені. Придумали для нього оригінальну айдентику: стілець, рожева штора, навіть Растворцев став таким собі елементом айдентики — вставляємо його фрази після титрів і починаємо з нього одну із серій. Він також дав нам свій шрифт «DR_Zhek» для фільму.

Маємо багато відзнятого матеріалу і до Нового року хочемо випустити серію про типографію. Вона буде дуже інформативною, корисною для тих, хто хоче дізнатися більше про шрифти.

Челенджі

Люблю кидати собі виклики. Під час першого челенджу щодня створювала новий постер за допомогою Cinema 4D і постила його в соцмережах. Тоді тільки вивчала програму за роликами в YouTube, інколи доводилося прокидатися дуже рано, щоб встигати робити нову картинку кожного дня.

Другий челендж організувала собі під час Чемпіонату світу з футболу. Я не розумілася у спорті і вирішила трохи розібратися (досі не розуміюся). Читала різну інформацію і робила на її основі нові постери раз у три-чотири дні.

Третій челендж присвятила дефолтним шрифтам, типу Comic Sans, Arial чи Times New Roman. Верстала різні дизайни на їхній основі. Це могло бути як щось дуже експериментальне, так і більш «правильне». Ці шрифти здаються дизайнерам страшними, їх уникають. Хотіла показати, що вони можуть виглядати сучасно і стильно. Інколи важливо не те, який шрифт, а як ти його застосуєш.

Default Font Challenge

У челенджах щоразу старалася працювати в іншому стилі, щоб і самій навчитися, і показати, що вмію по-різному. Після цих проєктів мене помічало багато нових людей: коментували, додавалися у друзі, пропонували роботу. Таке собі селфпромо.

Айдентика для конференції

Це приклад більш правильного мого проєкту. Створила його, працюючи ще у Zeitgeist design. Тут і в Метод Бюро мене навчили робити мінімалістичний брендинг. Тоді ми могли запарюватися і, наприклад, шукати вдалий шрифт для проєкту протягом тижня.

Айдентика для Ukrainian Fashion Week 2019

Працювала над цим проєктом влітку у Метод Бюро. В основі концепції була ідея про те, що фешн — це про самолюбування. Інстаграм має подібний посил, крім того, тоді почався тренд на інста-маски, і я вирішила зробити айдентику на їхній основі.

Ми фотографували не живих людей, а накладали маски на знімки, тобто фотографували екран. Летеринг — SS 2020 — створив мій артдиректор. Кольори — на основі градієнту від маски.

Попрацювати для Ukrainian Fashion Week прикольно тим, що тут можна експериментувати. Вони оновлюють свій брендинг щосезону, тому в їхній айдентиці класно використати трендові ходи, які згодом втратять актуальність, але поки — на піку.

Хотіла б колись зробити айдентики для тижнів моди у різних країнах, особливо для Парижа, Нью-Йорка. Подобається слідкувати за тим, як фешн взаємодіє з графічним дизайном. Далі хотіла б розвиватися також у модній індустрії.

Фото — Наталя Азаркіна.