Типографія в японських постерах

Роботи японських дизайнерів вирізняються з-поміж інших, навіть попри стрімку глобалізацію та змішування стилів. Їхньою головною особливістю є нестандартні барвисті ілюстрації. Настав час розкрити найзагадковіший компонент японського постера – типографію. Katya Tinmey вирішила скористатися своїм знанням японської мови та дослідити, як японські дизайнери працюють з текстом у плакатах.

Автори і назви постерів наведені нижче в тексті

По-перше, варто розуміти, що японська типографія базується на унікальній комплексній писемності. В сучасній японській мові співіснують три системи письма: ієрогліфи – кандзі, дві силабічні абетки – катакана та хіраґана, та латинські літери – ромадзі.

По-друге, японське письмо має різні варіанти нахилу, що також збагачує типографію. Східний вертикальний спосіб письма передбачає нахил справа наліво, а західний горизонтальний – зліва направо. Систему письма та нахил обирають залежно від теми тексту.

Такий типографічний мікс не дозволяє японському постеру лишитися непоміченим. Отож давайте перейдемо до технік роботи з текстом, до яких вдаються японські майстри постерів.

1// Текст як ілюстрація

Найбільш захоплюючою технікою японських художників є використання самого тексту як ілюстрації. Ієрогліфи, подібно до інших систем письма, походять від піктограм. Але особливість ієрогліфів полягає в тому, що вони зберегли свою ілюстративність. Такий текст часто не потребує додаткової ілюстрації.

«Ліс». Ryuichi Yamashiro. 1954

Яскравим прикладом використання цієї техніки є відомий постер «Ліс», який художник Ryuichi Yamashiro створив для підтримки кампанії на захист лісу. Він зобразив лише один символ – ієрогліф та піктограму слова «дерево» (木). Два такі символи поряд означають «гай» (林), а три утворюють слово «ліс» (森). Так, за допомогою одного ієрогліфа автору вдалося не лише заповнити простір постера, а й висловити ідею підтримки японських лісів. Цю роботу часто називають найкращим сучасним постером.

«Японська типографія в парку». Kentaro Nakamura. 2011

У 2011 році японський дизайнер Kentaro Nakamura вирішив провести типографічний експеримент. Він «намалював» парк, зобразивши у вигляді слів усі об’єкти, що перебували в полі його зору. Японське письмо (навіть найпростіший його варіант) є різноманітним та ілюстративним, тому постер вийшов візуально цікавим. Дійсно незвичний підхід, чи не так?

«Кістки». Shunji Yamanaka. 2009

Ще один приклад використання тексту як ілюстрації – постер «Кістки», створений 2009 року для тематичної виставки. Головним елементом постера є ієрогліф, схожий на скелет людини, із головою, руками та ногами, значення якого – «кістка» (骨). Ідея виставки належить автору постера, промисловому дизайнеру Shunji Yamanaka #genius

2// Унікальність кожного символу

Японська мова налічує близько шести тисяч ієрогліфів. Тому замість займатися розробкою шрифтів, дизайнери малюють необхідні символи від руки. Отже, кожен постер має свій унікальний шрифт. Ось чому саме серед японських постерів так багато робіт із цікавим використанням типографії.

«Ленін. Пролетарський постер». Невідомий автор. 1929

«Пульс Півночі». Kazuhiro Kikuchi. 2014

«Університет мистецтв Тама». Keiichi Sato. 2007

«Проект Цутіноко». Toshiki Konayagi. 2013

«Рукописні каліграфічні логотипи». Невідомий автор. 2011

«Кандзі». Katsuichi Ito. 1986

3// Відсутність негативного простору

Територія Японії є дуже маленькою, тому жителі країни звикли використовувати кожен клаптик вільного простору. Це переповнення знайшло відображення в японських постерах. Дизайнери не бояться надлишку тексту та конфлікту інформації. Навпаки, вони вважають, що великий обсяг тексту робить постер більш інформативним, а значить і більш функціональним.

«Кінофестиваль 3.11.». Haruna Yamada and Hirokazu Kobayashi. 2015

«Видатний японський графічний дизайн». Gurafiku. 2013

«Ватто». Sow Nomura, Rena Kanahama. 2015

Рюноске Акутаґава: «Листи кохання». Takahiro Furuya. 2014

«Вечірня короткометражка». Yutaka Sato. 2014

«POKORART оголошує!». Ohara Daihiro. 2014

4// Текст у центрі композиції

Для повноцінного розуміння життя тексту в японському постері варто згадати про «сітку». Художники часто вдаються до техніки відцентрової композиції: головний текст розміщено в центрі, а додаткова типографія та ілюстрації розходяться в різних напрямках, ніби сонячне світло. Я вважатиму, що цей метод виник як метафора сонця – головного символу японської культури.

«Таємницю розкрито». Kazami Suzuki. 2014

Виставка «Новий шрифт». Shiro Shita Saori. 2013

«Світ Сорао». Kosuke Ahiro. 2013

5// Текст попри краї постера

Цю техніку можна назвати протилежною до попередньої. Текст розташовано попри краї постера, а центр залишається порожнім.

Виставка «Наш час: Мистецтво в постіндустріальній Японії». Tokyo Pistol. 2015

«Виходь за мене!». Okiyama Taiki. 2014

«Пробудження зі сну». Tadashi Ueda. 2015

6// Поєднання різних мов

Попри багатство власної типографії, японські майстри постерів часто використовують у своїх роботах інші мови, особливо англійську. Це пов’язано з популярністю англійської в світі, а також із великою кількістю іноземців в Японії. За допомогою англійської дизайнери прагнуть зробити постер більш інформативним та додати роботі трохи пікантності за рахунок пластики іншого письма. Ця техніка «розріджує» комплексну японську типографію, додає трохи простору.

Виставка: «Рейси до Токіо». Masaoshi Kodaira. 2011

Виставка «Молоді та агресивні». 2008

«Японський постер у токійському стилі». Atsushi Suzuki. 2012

Японські дизайнери здатні на будь-який типографічний шедевр. Все ж вони часто залишають текст без жодних прикрас, адже призначення постера – бути інформативним. Та навіть у такому нейтральному вигляді японська типографія залишається візуально привабливою та цікавою.