Статті
«Те, що раніше було катастрофою — тепер просто задача», — The Gradient про 5 років власної справи
25 лютого, 2021
Анна Карнаух
Журналістка в Telegraf.Design
Стати автором

Telegraf.Design завітав у гості в новий офіс львівської дизайн-агенції цифрових продуктів The Gradient. Поспілкувалися з двома із трьох її співзасновників — CEO Денисом Скрипником та дизайн-директором Олегом Гасьошиним. Розпитали про команду, проєкти, зміни, які внесла пандемія в розвиток бізнесу, про офіс в Амстердамі та найбільші авантюри та особисті здобутки за майже 5 років існування The Gradient.

Більше дивіться в інтерв’ю на ютуб-каналі Telegraf.Design.
Матеріал створено у партнерстві з The Gradient

Пережити 2020

Вплив пандемії The Gradient відчув помірно гостро: були часи невизначеності, але до крайніх мір у вигляді зменшення штату чи зарплат співробітникам не дійшло. За словами Дениса та Олега, найскрутніше було у березні — квітні 2020. Тоді в агенції були періоди, коли перспектива планування обмежувалась наступним тижнем.

«Взагалі було незрозуміло, що буде далі. Всі клієнти призупинилися, перемовини щодо майбутніх проєктів та продажі підвисли. Але з травня-червня все почало потроху відновлюватись. Напевно всі зрозуміли, що ця ситуація надовго, тому повністю зупинятися не має сенсу. І зараз більш-менш все стабілізувалось, і ми навіть виходимо на планомірний ріст», — розповідає Олег Гасьошин, дизайн-директор The Gradient.

«Зараз надходить величезна кількість нових запитів на співпрацю. Таке враження, що всі зняли рубильник і почали дико інвестувати», — додає CEO The Gradient Денис Скрипник.

Першочерговою ціллю найтурбулентнішого періоду було зберегти команду. І співзасновники кажуть, що це вдалось, хоча й були змушені призупинити ріст зарплат на 3 місяці. Але загалом за період карантину в команду найняли 4 нові людини.

Ще одним викликом для команди був перехід на віддалений режим роботи:

«Ми дуже офлайнові, офісні чуваки. До коронакризи не вірили, що ремоут — це нормальний вид роботи. Практика показала, що він працює. Але є один нюанс: хоча проєкти робляться, у людей зникає внутрішнє відчуття, що вони працюють в агенції. Їм здається, що в компанії взагалі нічого не відбувається».

Тому зараз The Gradient вже повернувся в гібридний режим роботи. Кожен, хто хоче і має можливість, працює в офісі, але має відкриту опцію працювати з дому в будь-який потрібний час.

Як влаштована команда

У The Gradient кожен партнер працює з однією або декількома командами, що втілюють проєкт. Команда — це пара дизайнер і бізнес-аналітик, за аналогією з парою копірайтера і дизайнера в креативній агенції.

«Є інтерфейсна складова, якою займається дизайнер, і є системна складова — як функціонує система, яка структура даних, як даними оперують, які є API, як це все взаємодіє — нею займається бізнес-аналітик».

Такий устрій пояснюють лінійністю дизайн-процесу та необхідністю валідувати дизайн-рішення. Ця взаємодія забезпечує максимально якісне втілення дизайну в розробці.

«У нас є базове запитання «а що, якщо?». Бізнес-аналітик постійно приходить до дизайнера і питає в нього «а що якщо?». І дизайнер одразу бачить, що і де він не врахував».

Окрім того, в агенції є роль дизайн-директора. Він задає стратегію, визначає загальний підхід до розв’язання задачі клієнта: яка команда буде потрібна, яке буде діскавері, які будуть конкретні рішення, як розпаралелити роботу. Наразі дизайн-директором на більшості проєктів є Олег, але агенція налаштована вибудовувати лінію людей з цією роллю. Уже зараз в команді є новий дизайн-директор, який виріс зсередини, і The Gradient шукають їх ще й ззовні. Кажуть, що на ринку поки з цим проблема:

«Буває, люди з п’ятирічним, трирічним досвідом називають себе Senior дизайн-директорами. Ну, чесно, це звучить смішно. Так не буває. Можливо, є одиничні випадки, але не ті, що нам зустрічалися. Для цього потрібен час. І багато часу, багато досвіду».

«Ми не працюємо з токсичними людьми»

Принципова різниця між великою компанією та маленькою агенцією (у The Gradient максимальною «психологічно комфортною» кількістю співробітників називають 50) полягає у значущості внеску кожного співробітника.

«З нашого досвіду, у великі компанії часто приходять кар’єристи. Люди з надзвичайними софт-скілами, які можуть вразити всіх презентацією на зустрічі, виглядати найрозумнішими, говорити дуже толкові речі, але по факту нічого не робити. І такі люди дуже швидко просуваються в топи. А в маленькій компанії — поговорив, а тепер роби. Тому дуже швидко видно результат від кожної людини».

В агенції принципово не співпрацюють зі «складними людьми», і готові навіть взяти слабшого дизайнера, з яким приємно спілкуватися, ніж генія зі схильністю до «ниття та перформансів»:

«Є дуже чіткий внутрішній критерій — коли не хочеться йти з людиною на звичайну робочу зустріч. Якщо відчуваєш дискомфорт і втрачаєш від цього енергію, треба прощатися. Ми зробили пару помилок і зараз намагаємось виправляти це на етапі входу в компанію. Бо легше не взяти когось, ніж потім прощатися».

Ключові навички дизайнера The Gradient

Агенція створює утилітарні інтерфейси — ті, які максимально вирішують бізнес-завдання клієнта з урахуванням його потреб, бюджету тощо. Також у The Gradient не розділяють дизайнерів на UX та UI-проєктувальників. Дизайнер має бути повноцінним «режисером» свого рішення.

Однією із ключових навичок дизайнера інтерфейсів називають вміння «прикрутити в собі геніального UI-ника і створити нормальне робоче рішення»:

«У нас досить утилітарний, прагматичний підхід до дизайну. Ми дизайнимо молоточки. Вони мають виконувати свою функцію, але ми робимо їх ще й гарними. Для такого дизайнера важливий, з одного боку, широкий кругозір (врахування якомога більше речей та захоплення різних сфер), а з іншого — уміння дивитися на речі дуже глибоко».

«Знаходити найкращий компроміс між задачами, які стоять перед бізнесом, потребами користувачів і технологічними обмеженнями. Враховувати вартість дизайну. А також вміти стати собі на горло і зробити не класний Dribbble Shot, а робоче рішення. Це напевно ключовий скіл».

Клієнти та проєкти

Наразі у портфелі The Gradient лише іноземні клієнти: від Канади, Британії до ОАЕ. Хоча Олег з Денисом кажуть, що дуже хочуть зробити якийсь продукт для України.

«Коли в тебе з’являється перший іноземний клієнт, то це прям «вау». А зараз навпаки — було б круто щось в Україні зробити. Крутіше робити продукти, якими ти сам можеш користуватися. Це й показувати веселіше».

Найбільше The Gradient приваблюють проєкти високої складності, ті в яких вони зможуть розкрити свій агентський підхід.

Проєкт для єгипетського рітейлера електроніки B.TECH

«Клієнти, які приходять конкретно до нас, мають глибоке розуміння цінності дизайну. Тому вони прислухаються до нашої думки, а ми, звісно, до їхньої. Важливо вибудовувати стосунки. Все залежить від того, як ви себе спозиціонуєте, якщо «ми просто руки, ви кажіть нам, що робити», то так і буде — клієнт ставитиметься до вас як до підрядника. Але якщо ви покажете свою експертизу, ставитиме уточнювальні запитання, він розуміє, що ви вмієте більше».

«Деякі клієнти передають нам всі повноваження у прийнятті рішень. З одного боку, це плюс, бо ми маємо можливість працювати над складними речами, до яких раніше не мали доступу, з іншого — й мінус, бо накладає велику відповідальність. Але так і відбувається ріст».

Дизайн платформи для трейдингу для одного з найбільших банків у Саудівській Аравії

За час існування агенції проєкти, з якими вона працює, значно ускладнилися: якщо раніше це були невеличкі додатки, то тепер це цілі екосистеми з різними рівнями та потребами на кожному з них.

«Нам цікаві доволі складні штуки. Приваблює складність на рівні екосистем (наприклад, проєкт Swan, який включає додаток для кінцевого споживача з безліччю різних функцій, плюс додатковий функціонал для сканування і розрахунку за товар на полиці, плюс сервіз-дизайн — що відбувається із замовленням після його оформлення) і комплексність завдань (наприклад, дуже складний інтерфейс для невеликої кількості лікарів, які досліджують діяльність мозку людини, і вже звикли до старих патернів, тому дизайн має «не нашкодити»).

Дизайн додатку для служби доставки Swan

Дизайн платформи для Holberg EEG, якою користуються лікарі, що вивчають діяльність мозку

За словами Дениса Скрипника, з початком коронакризи значно зменшилась кількість «шальних стартапів». Запити від клієнтів стали якіснішими, і цікавих проєктів побільшало:

«У нас є принцип — always be closing. Тобто закривай все, що приходить — а там розберемося. Ці продажі драйвлять наш ріст. Адже нам доводиться вигадувати, як з усім впоратись».

Буває, що вирішальну роль для вибору проєкту в роботу відіграє «хімія» з клієнтом на початкових етапах: «Це знак, що все відбуватиметься класно. Якщо відчувається щось не те, ми зробимо все, щоб не виграти проєкт».

Ціни

У минулому інтерв’ю Телеграфу The Gradient розповіли, що вийшли на новий рівень клієнтів, після того, як підняли ціни. Вдруге такий прийом не застосовували — тепер підіймали ціни поступово, але до початку коронакризи.

«Ми планомірно потрошку підіймали ціни. Але коронакриза змінила ситуацію на ринку. По-перше, клієнти стали акуратнішими з грошима. По-друге, на ринку стався досить жорсткий демпінг. Рейти українських компаній падають мало не до собівартості, а з іншого боку є альтернативна Індія, яка теж продає доволі дешево. Тому зробити такий самий стрибок, який ми робили минулого разу, напевно було б досить боляче».

Бізнес-рішення

Ведення власного сервісного бізнесу вимагає постійного навчання партнерів. І співзасновники The Gradient кажуть, що за майже 5 років власної справи навчилися дуже багатьом речам, якими раніше ніколи не займались.

«Навколо відбувається безліч різних проблем. По всім фронтам. І щодня ми обираємо, з якою з них розбиратися, шукаємо до неї рішення».

У першу чергу беруться вирішувати «що найбільше горить», наступне за нагальністю — те що найбільше горітиме, якщо зараз щось з ним не зробити.

«Ми найбільше ростемо в проблемні періоди, коли щось стрьомне відбувається. Коли ми на плато і все класно — є гроші, є проєкти, з людьми все добре — складно себе змотивувати взятися за якусь проблему. Вона ж зараз не горить, але може вилізти через пів року. А коли відбувається щось неприємне: люди йдуть, чи перестали вигравати проєкти — тоді нема іншого виходу, як закопуватися, аналізувати, змінювати процес, розширювати кругозір, десь щось піддивлятися та потроху імплементувати».

У майбутньому агенція планує розвиватися шляхом інвестування в нові продукти, стартапи та можливо у спільні проєкти з клієнтами:

«Маємо ідею цього року протестувати модель фонду на базі The Gradient, зробити пару інвестицій. Хочемо вивчати можливість рости та розвиватися, вкладаючись в стартапи і ззовні, і всередині, розглядатимемо можливості спільного інвестування з клієнтами».

Найважливіше, що сталось за 5 (майже) років

  • Денис Скрипник: «Це були найінтенсивніші майже 5 років у моєму житті в плані розвитку. Багато чому навчився, від управління людьми, фінансами, тощо. Здається, ми все ж навчились робити сервісний бізнес».
  • Олег Гасьошин: «У мене відбулась перебудова від «я дизайнер» до «я підприємець». Це просто жесть. Коли ти звик працювати руками, почати делегувати цю роботу іншим — складно».
  • «Ми всі троє партнерів стали спокійнішими. Те, що раніше було катастрофою, зараз — просто задача».

 


Telegraf.Design живе за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.

avatar
Анна Карнаух
Журналістка в Telegraf.Design
Колонка

У нас є ще дещо для вас