Владислав Кріпак, моушн-дизайнер у Genesis, розповідає про процес створення анімаційних роликів — про шлях, який проходить анімація від ідеї до серця глядача. Матеріал буде цікавим і моушн-дизайнерам, і всім, хто цікавиться сторітелінгом як прийомом.
Анімація дає найбільшу свободу для розповідання історій. А хороші історії вміло доносять ідеї, захоплюють серця людей по всьому світу, приносять авторам визнання та запам’ятовуються якнайкраще.
Універсальний моушн-дизайнер — як швейцарський годинникар. Він досконало знає своє ремесло, має точні рухи та ідеальний результат. Щоб стати таким професіоналом, необхідно не тільки досконало знати анімацію, але й дотичні ремесла також.
Навіщо дизайнеру вміти розповідати історії
Людям подобається слухати історії. Когнітивний психолог Джером Брунер стверджував, що історії запам’ятовуються у 22 рази краще, ніж сухі факти. Це доволі легко перевірити — згадайте свій улюблений фільм: як він називається, як звали головних героїв, який там сюжет. Упевнений, що вам це вдалося значно легше, ніж згадати хоч один слайд з останньої переглянутої презентації чи скільки розвідних мостів є в Україні (правильна відповідь — 4).
Хто вміє розповідати захопливі історії, той може володіти увагою аудиторії, викликати довіру, створювати асоціації та стимулювати емоції, які підсилюють ці асоціації. Саме тому бренди активно користуються прийомом сторітелінгу. Згадайте, наприклад, історію про те, що палички Twix виробляють на різних заводах. Це яскравий приклад бренд-легенди.
«The Invention of Together»: анімація від американської студії BUCK для Tinder, де Він зустрічає Її на сході зародження людства. Проста життєва історія та безкрайні можливості візуалізації в анімації подарували нам відео, у центрі якого не продукт, а емоція.
Етапи створення анімаційного ролика
Ідея
Фундамент, на якому будується будь-яка історія — це ідея.
Ідеї не народжуються на рівному місці, але є гарна новина — ми вміємо їх генерувати. Найкращий спосіб — це систематично дивитися на конкурентів, стежити за улюбленими студіями, дивитися не тільки анімацію, але й поглинати якісний контент із книжок та ЗМІ, подорожувати, розмовляти й дискутувати з найрозумнішими людьми, яких ви знаєте.
Ось, що я переглядаю регулярно, щоб тримати руку на пульсі:
- Motionographer. Усі найсвіжіші відео від найкрутіших студій обов’язково з’являються тут, а також — цікаві інтерв’ю з відомими дизайнерами. Наприклад, про шлях Патрика Клера — дизайнера, який створив відкриваючі титри до серіалу «Справжній детектив».
- Cartoon Brew — американський онлайн-журнал про анімацію. Тут можна надовго загубитись.
- Vimeo Animation — дуже багато некомерційної авторської анімації, яка змусить вас подивитися на свою роботу під іншим кутом та дасть заряд натхнення.
- Good Moves — підбірка, яку курує студія Breeder. Один день — одне моушн-дизайн відео.
- А також щоденна порція натхнення на Behance, розділ animation Dribbble тощо
Титри до серіалу «Справжній детектив», які задали напрямок сучасним трендам.
Дуже важливо стежити за трендами в індустрії, тренувати свої очі, щоб відрізняти гарний дизайн від поганого. Також надзвичайно корисна практика повторювати чужі анімації — це прискорює процес навчання й розуміння того, як працюють ті чи інші прийоми.
Варто культивувати інтереси, які простягаються за межі моушн-дизайну. Якщо зрозуміти, що ви думаєте про світ навколо, можна буде діставати ідеї просто, посилювати їх знайомими концептами, структурами та стилями. Раджу завжди носити із собою записник. В одному з інтерв’ю режисер Девід Лінч сказав, що ми завжди думаємо, що запам’ятаємо й повернемось до ідей пізніше, але це пастка нашого мозку – ідеї дуже швидко забуваються.
Зазвичай я записую собі мініпояснення до майбутніх сцен, розписую мікрорухи, аби не тримати цю інформацію в голові. Якщо в сценарії записані глобальні дії, наприклад – «персонаж іде», то для себе я можу записати пояснення «персонаж іде, підстрибуючи» або «шапка на голові персонажа підстрибує в такт музиці».
Також я часто візуалізую ідеї в записнику, щоб було легше їх пояснити команді. Візуалізувати дії та рухи в голові складно, проте постійно їх пам’ятати — ще складніше, тому записник допомагає звільняти мозок від зайвої напруги.
Бриф
Після того, як ідея захопить наш мозок, і ми заразимо нею креативну команду, наступним кроком буде заповнення брифу. Це технічний документ, де вказані різні деталі проєкту: цілі ролика, цільова аудиторія, тривалість, слоган (якщо це рекламна кампанія) і прописані дедлайни для кожного з наступних пунктів.
Сценарій
Тут починається вся магія, адже ідея починає оживати на папері й перетворюється в сюжет.
Різні твори мають різні формати написання сценарію. Сценарист фільмів може уникати описів та має писати події й діалоги без власних оцінок та забарвлень, адже своє бачення в сценарії втілює режисер. В анімації — навпаки. Треба якомога краще передати всі деталі проєкту іншим членам колективу — ілюстраторам та аніматорам. Тому в сценарії вказують не тільки тривалість сцени, текст на екрані, текст озвучки, але й візуальний опис того, що відбуватиметься на екрані.
Універсальні моушн-дизайнери самі вміють писати сценарії до роликів. Це непросте завдання, бо ви, як режисер, спочатку уявляєте події в голові, а потім описуєте їх словами.
Якщо вам пощастило, й у вашій команді є копірайтер або сценарист, ви зможете більше уваги приділяти анімації та її технічній стороні. Найголовніше в симбіозі сценариста та моушн-дизайнера — зрозуміти можливості одне одного в умовах обмеженого часу. Тому аніматор може вказати сценаристу на сцени, які буде неможливо анімувати до дедлайну, та приклади того, як їх можна змінити. А сценарист буде краще розуміти, які структури можливо анімувати, а які краще спростити.
Оскільки в команді мого першого проєкту не було копірайтерів та сценаристів, ми писали всі сценарії самостійно. Спочатку я писав сам, а потім сценарії змінював бренд-менеджер, з огляду на цілі рекламної кампанії. Це гарна практика — що більше ви пишете, то краще вмієте описувати візуальне словами.
Щоб краще писати, раджу такі книги:
- Стівен Кінг «Про письменство». Кінг не тільки захопливо розповідає про початок своєї письменницької кар’єри, але й дає кілька порад, як варто писати, щоб захопити читача.
- Максим Ільяхов та Людмила Саричева «Пиши, сокращай». Ця книга розповість вам багато про форму та зміст тексту. Дуже багато прикладів, як треба писати і як не треба. Хоча книжка має спірну репутацію у колі копірайтерів, я її однаково раджу — вона дуже захоплива, цікаво написана та вмотивує вас писати.
- Твори Сергія Довлатова. Проза Довлатова — мій особистий фаворит, бо тут форма та зміст перебувають у симбіозі. Довлатов настільки прискіпливо писав, що не починав двух слів з однієї літери в одному реченні. Спробуйте самі, і ви зрозумієте, що це змушує шукати синоніми або повністю переписувати речення. А ще це дуже смішна сатира, яка й досі актуальна — журналісти плачуть і сміються, читаючи «Компроміс».
Сторіборд
Наступним етапом після написання сценарію є створення сторіборду — послідовності карток зі сценами вашого майбутнього ролика. Цей етап надзвичайно важливий, особливо коли над проєктом працює багато людей.
Етап сторіборду дає змогу зрозуміти, чи працює написана на папері історія візуально та чи є моменти, які можна прибрати або ж доповнити.
Великі студії, такі як Pixar, можуть проводити на етапі сторібордингу до року, поки не доведуть історію до ідеального стану. Нерідко вони перероблюють чи не повністю всю історію, бо їм не сподобалось, як вона сконструйована візуально.
У моїй практиці в Jiji ми завжди користувалися сторібордами. Бували випадки, коли треба було швидко зробити анімацію без озвучки – лише емоції та рухи. В одному з таких роликів ми побачили, що сцени не розповідають одну історію, а наче існують окремо одна від одної. Глядачеві буде важко зрозуміти ідею відео. У таких випадках додаємо «пояснювальні кадри» — додаткові мікросцени.
Буває навпаки — зайві сцени, які можна вилучити без втрати сенсу та послідовності історії. Якщо сцена ніяк не доповнює історію та її відсутність не вплине на розвиток подій, сміливо її вирізайте.
Щоб перевірити, як працює історія, покажіть сторіборд колезі, який не займається продакшеном, та попросіть його переказати сюжет. Це допоможе впевнитись, чи зрозуміла історія майбутньому глядачеві та що можна додати або вирізати.
Важливо звертати увагу на переходи між сценами. Якщо в ролику декілька персонажів, упевніться, що зрозумілі дії кожного з них. Оосбливо у випадку, коли ми показуємо лише частину тіла.
Головне — стежити, щоб ролик не захворів на «синдром Франкенштейна», коли видно, що його доповнювали різні люди. Нехай анімація буде витримана в єдиному стилі.
Сторіборди можна робити прямо в Google Slides або ж в Boords від студії Animade — дуже зручний та легкий інструмент.
Ось приклад сторіборду ролику для Jiji:
А ось фінальний ролик:
Аніматик
Наступний етап – аніматик. По суті, це анімований сторіборд, слайдшоу під музику чи звук. Саме аніматик допомагає уникнути плутанини між декількома аніматорами. Коли над довгою анімацією працює багато моушн-дизайнерів, то вони щодо тривалості своєї сцени будуть орієнтуватися на аніматик.
Аніматик до кліпу Gorillaz «Feel Good Inc.»
Найкраще робити анімацію під готовий звук та музику. Якщо вам надіслали звук після того, як ви зробили сцену, то на те, щоб підігнати під нього всі рухи, доведеться витратити майже стільки ж часу, як на саму анімацію. Адже зміни на початку ролика впливають на подальші сцени, і це утворює дуже довгий ланцюг виправлень.
Ілюстрації
Коли всі попередні етапи погоджені, вступають в роботу ілюстратори. У цій статті добре описано, як готувати ілюстрації під моушн-дизайн.
Гарним тоном вважається надсилати разом з ілюстрацією шрифти, використані в процесі роботи. Окремо варто наголосити, що краще малювати кінцівки персонажів округлими, щоб уникнути обрізання їхніх частин під час руху. Також не варто використовувати compound path та clipping mask, адже вони дуже погано експортуються в After Effects. Для їх налаштування моушн-дизайнери витрачають занадто багато часу.
У кожного свій стиль роботи, і цих порад не обов’язково дотримуватися. Але аніматорам це значно полегшить життя.
Паралельно з ілюстраціями готують озвучку, якщо вона необхідна, та передають готові ілюстрації на анімацію.
Саунд-дизайн
Це фінальний етап створення анімаційного ролика. Коли всі анімації готові, їх монтують в одне відео, пишуть музику та додають звуки.
Саунд дизайн — це окреме мистецтво, яке вимагає креативності та кмітливості. Є сотні мільйонів звуків, сотні мільйонів задач та способів їх вирішення, і лише від саунд-дизайнера залежить, який шлях обрати. Саунд-дизайн задає тон розповіді та керує цим тоном упродовж усього ролика. Цікаво, що саме контраст веселого та сумного викликає найбільше емоцій.
Дуже круто, коли моушн-дизайнер може зробити саунд-дизайн до своєї анімації, адже він краще за всіх відчуває рух всередині та настрій, який хоче передати. Але уявімо, що вам необхідно працювати із саунд-дизайнером.
Одного разу я замовляв саунд-дизайн до анімації логотипу. Основне, що мені треба було передати — це емоція та настрій, які присутні в анімації. Вважайте, що ви через звук надаєте анімації характер — грайливий, надійний або теплий, можливо трішки агресивний. Саме це врахення необхідно передати саунд-дизайнеру разом із готовою анімацією.
Коли саунд-дизайнер виконає свою роботу, просіть у нього звуки та музику окремо від відео, аби можна було їх потім самостійно «докрутити». Втім, якщо саунд-дизайн зроблено правильно, не захочеться нічого змінювати.
Саунд-дизайнери зазвичай використовують програму Cubase, проте за допомогою базового функціоналу роботи зі звуком в After Effects можна так само створювати гарну звукову композицію для анімацій. Щодо звуків, то можна їх шукати на таких ресурсах як freesound.org, Epidemic Sound та Storyblocks.
Коли саунд-дизайн зроблено, можна відкорковувати шампанське та святкувати реліз анімації.
***
Моушн-дизайн привабливий тим, що поєднує декілька сфер: ви можете бути одночасно і візіонером, і ідейним натхненником, який вигадує, пише сценарій, передає своє бачення іншим членам команди, робить анімацію та саунд-дизайн. Якщо все робити правильно, у результаті ви будете пишатися своєю роботою, яку захочеться показувати всім. Як швейцарський годинникар і його годинники.
Telegraf.Design працює за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.