Статті
Швейцарка Мір'ям Фішер про дизайн у видавничій сфері
18 грудня, 2020
Микола Леонович
Книжковий дизайнер у smalta.pro, поет, автор розсилки «Повільна людина»
Стати автором

Мір’ям Фішер – мистецтвознавиця і кураторка культурних проєктів. Сім років тому вона започаткувала ресурс mille pages, де працює незалежною продюсеркою книжок для різних інституцій та видавців. Також вона пише для різних видань про мистецтво, фотографію та дизайн. Майже десять років Мір’ям Фішер була координаторкою конкурсу The Most Beautiful Swiss Books від Федерального відомства з питань культури у Берні. 

Про «Найкрасивіші книжки Швейцарії» 2020 року Читомо писало у межах спецпроєкту Швейцарський акцент за підтримки Посольства Швейцарії. Telegraf.Design у співпраці з Читомо публікує інтерв’ю Миколи Леоновича з Мір’ям Фішер про конкурси книжкового дизайну, можливість співпраці українських дизайнерів з mille pages та про що насправді нам говорить візуальне оформлення книжки. 

На сайті millepages.ch можна побачити справді дивовижні видання, які вийшли друком за вашої участі. Ваше портфоліо наповнене складними візуальними книжками. Водночас ви і не дизайнерка, і не видавчиня. Mille pages – це справа однієї майстрині на всі руки чи командний бізнес?

Я таки майстриня на всі руки, яка взаємодіє з багатьма-багатьма сторінками (mille pages означає 1000 сторінок), але на кожному проєкті я працюю з командою книжкових фахівців. Я спілкуюся з митцями чи організаціями (як-от музеї чи артгалереї) від зародження ідей до книги, складаю бюджет, план виконання, організовую робочий процес – і так супроводжую книгу на всьому шляху її створення. Я збираю команду (від дизайнера, фотографа, літографа, автора, перекладача, коректора до друкарні й видавництва) – щоразу відповідно до дуже специфічних вимог конкретного книжкового проєкту. І тоді координую взаємодію між усіма учасниками. Тож, зрештою, я зовсім не працюю на самоті, навпаки – я весь час перебуваю у стані обміну творчими ідеями та співпраці з багатьма цікавими людьми. Це надихає.

Ви маєте науковий ступінь із історії мистецтва та архітектури, сучасної німецької літератури. Як ви прийшли з арткритики до видавничої справи? Це був запланований чи радше несподіваний крок?

Коли я завершила навчання, планувала працювати в царині мистецтва. Була переконана, що працюватиму кураторкою в музеї чи галереї, хоча вся ця артсцена трохи лякала мене. І тоді мені запропонували реогранізувати конкурс «Найкрасивіші книжки Швейцарії» для Швейцарського федерального бюро культури. Несподівано для себе я мала справу з понад чотиромастами книжками, переважна частина з яких стосувалася мистецтва, фотографії, дизайну, архітектури та літератури. Щороку мене щиро вражала потужність видавничої царини.

У тій моїй роботі було багато цікавих завдань. Я завідувала роботою журі, організовувала дві виставки на рік, займалася публікацією каталогів і спілкувалася з багатьма людьми, залученими у відзначені на конкурсі книжкові проєкти. Саме тоді я зрозуміла, що працювати з книжками мені подобається найбільше.

Ви працюєте з різними видавництвами та дизайнерами. Чи маєте критерії для найкращої творчої співпраці? Яка книжка має вигляд добре та якісно зробленої?

У Швейцарії багато фахових учасників на всіх етапах книжкового виробництва, працювати з ними – це честь і задоволення. Кожна книжка має свої вимоги. Тож насамперед я намагаюся звести разом людей і організації, які будуть найкраще пасувати до проєкту. Ці фахівці мають бути віддані своїй справі і бути зацікавлені у пошуку нових і точних рішень до завдань, які треба буде вирішити.

І важливо, щоб усі мали почуття гумору. Я завжди кажу собі, що не можна зробити книжку без купи проблем. Тож краще вибирати цікаві книжкові проєкти та людей, яким можна довіряти, якими можна надихатися і з якими буде весело, бо лиш у такому поєднанні все вийде, а задоволення в процесі не загубиться.

Скількома мовами ви користуєтеся щоденно? У нас у постійному вжитку є як українська, так і російська, а англійська мова стає lingua franca для фахівців у творчій сфері. Як відрізняється робота над одномовними і багатомовними виданнями?

Я переважно користуюся щонайменше двома мовами і працюю над двомовними виданнями. Часто це німецька та англійська. Але нещодавно я почала працювати з франкомовною частиною Швейцарії, і це мене радує. Я люблю мовне розмаїття нашої країни! Звісно, двомовні видання завжди складніші, дорожчі і чомусь менш привабливі для читачів. Чому читачі мають отримувати текст двома мовами, якщо їм потрібна лише одна?

Та потім я завжди думаю, що важливо створювати багатомовні книжки, щоби читачі точно розуміли, звідки походить наповнення цих книжок та які у них культурні контексти.

Ви маєте значний досвід у конкурсах книжкового дизайну як у Швейцарії, так і за її межами. Як гадаєте, наскільки конкурси впливають на національне книговидання? Такі заходи – це виставка передових досягнень чи події, що змінюють культурне поле?

Оскільки книжка – це така портативна річ, невелика ємність для найрізноманітніших культурних кодів, її можна взяти будь-куди, і на стенді вона може нам дуже багато про що розповісти.

Відзначені книжки завжди мають брати участь у мандрівних виставках, бо вони є правдивими вікнами не лише до графічного дизайну чи видавничої сфери, але можуть висвітлити для нас актуальні теми в культурі, суспільстві, політиці.

Ви були в журі конкурсу Книжкового Арсеналу на найкращий книжковий дизайн у 2017 році. Чи можете сказати щось про українські та східноєвропейські книжки?

Книжки є важливими: як вмістилище та канал для трансляції значущих речей, що можуть інакше легко впасти в забуття чи опинитися поза увагою, як старі українські легенди й історії. Я також пам’ятаю самостійний проєкт, документальну фотокнигу про мозаїки комуністичного періоду, що піднімає питання, як ставитися до «застарілих» пам’ятників.

Чи відрізняються наші книжки від інших і чим? Є ще щось, крім території, що визначає книжку як швейцарську, німецьку чи українську?

Вміст визначає зв’язок книжки з оточенням, з якого вона походить. Але це не конче пов’язано з національними чи географічними кордонами. Кожна людина, що задіяна у створенні книжки, має власне культурне підґрунтя, яке впливає на кінцевий результат. Певним чином книжка є котлом для найрізноманітніших впливів. Але, звісно, часом вдається створити стиль, візуальну мову чи код, які одразу прочитуються і локалізуються.

Що стосується ярмарку у Києві, я бачу великий інтерес до ілюстрованих видань. Ілюстровані книжки мають також потужну традицію у Східній Європі.

А що ви думаєте про українських фахівців книжкової справи на глобальному ринку? Наскільки реальна можливість співпраці mille pages з нашими видавцями чи дизайнерами?

Якщо буде цікавий для мене проєкт, я з радістю співпрацюватиму з українськими професіоналами.

Багато книжкових ярмарків відбуваються онлайн, баланс між старими добрими паперовими та електронними книжками також змінюється. Деякі видавці в Україні поставили бізнес на паузу. Інші тим часом, навпаки, перевантажені проєктами (частково це пов’язано із затримками локдауну). Що ви думаєте про подальший вплив цієї ситуації на книжкове поле?

Не так давно я зайшла на інстаграм-записи діалогів між видавцями й митцями, де вони говорять про книжки, які зробили разом. Це новий формат, новий спосіб ділитися знаннями і надихати в певних книжкових темах.

Ми маємо не зупинятися в планах і реалізаціях добре зроблених книжок у культурній сфері, хоч це й нелегкий час. Книжки, зроблені ретельно й розважливо, роблять значуще – доступним: це глибинна сторона читання. Інтернет добре пасує до поширення інформації. Часто це погано досліджена інформація, проте придатна до швидкого читання. Обидва медіапростори чудові, але вони не мають грати один проти одного.

Всі ми маємо виробляти ставлення до книжок змалку і працювати над ним далі. Як читати, як ділитися знанням, де купувати (в локальних книгарнях), вчити про важливість бібліотек тощо.

Ми маємо знати, що книжки можуть відкрити нові шляхи для наших думок, допомогти нам краще зрозуміти себе й інших.

Швейцарський Акцент – це серія матеріалів для тих, хто відкриває для себе сучасну швейцарську літературу, книжки та кіно. І тих, хто хоче видати та побачити їх українською. Держава, яка читає і пише чотирма мовами: німецькою (а також її діалектами), французькою, італійською та ретороманською. Тож у цьому проєкті докладно про літературну передісторію та сучасні книговидавничі тренди, найбільші видавництва та їхні бестселери, дитячі книжки та інтерв’ю з письменниками.

Telegraf.Design працює за підтримки спільноти. Підтримуйте Telegraf.Design на Patreon.

avatar
Микола Леонович
Книжковий дизайнер у smalta.pro, поет, автор розсилки «Повільна людина»
Колонка

У нас є ще дещо для вас