Шрифти з українським характером

Громадський активіст, співзасновник проекту про народне мистецтво «Рукотвори» Богдан Гдаль у школі Projector розповів, що робить шрифти українськими і як створити літери в традиційному стилі.

Telegraf.design ділиться конспектом лекції «Шрифти з українським характером».

У певному сенсі українські шрифти – це ті шрифти, які створені українськими дизайнерами, але більш у вужчому сенсі – це шрифти, що мають в собі певні посилання на традиційність.

У чому вимірюється традиційність?

Форма літер

Кирилиця у сучасному вигляді походить від грецької абетки, до якої домалювали кілька літер, аби передати специфічні звуки, яких не було в грецькій мові.

Також на вигляд певних літер вплинула глаголиця. Наприклад, буква «омега», яка до середньовіччя позначала літеру «о», малювалася з рисками зверху і знизу.

Також слід звернути увагу на букву «щ», яка зараз має хвостик збоку, але традиційно в середньовічних скорописах малювалася з хвостиком посередині, що також є впливом глаголиці.

Верхній та середній ряд – грецькі літери.Нижній – глаголиця.

Якщо порівнювати з грецькими літерами, то виділяються такі спільні риси: трикутна форма літер «д» і «л», які після реформи Петра I в Російській імперії поступилися квадратним формам, але в українській традиції грецькі форми часто наслідуються.

Напис на посуді чернігівського князя Володимира Давидовича. У літерах легко відслідкувати вплив грецької абетки: трикутні форми «д», скошена діагональ «н».

Також на територіях України в середньовіччі побутував устав та півустав, яким характерна трикутна форма багатьох літер. Тому в сучасності історичність шрифту часто намагаються передати наближеністю літер до трикутних форм, яскравіше всього це демонструє літера «в».

Велика кількість сучасних традиційних шрифтів намагаються наслідувати естетику козацького скоропису. Тут треба розуміти, що скоропис не був українським феноменом, а скоріше стилістикою того часу. Скоропис також існував і в Росії, але з певними відмінностями.

Російський скоропис був більш кучерявим, що відсилає його до арабської вязі. Культурний обмін тих територій з мусульманським світом впливав на вигляд літер.

В Україні такі відмінності також прослідковуються: волинський скоропис більш строгий, що пов’язується з близькістю до західного світу.

Приклад російського скоропису.

У козацькому скорописі літера «а» наслідувала грецьку «альфу», в той час як в російському вона мала більш сучасний вигляд. Літера «р» на території України мала м’якішу і круглішу форму, що також було впливом грецької абетки.

Приклади характерних для українських традиційних літер. Жовтим виділені літери: «я», «р»,«д», «ж», «щ».

Виділені: «з», «я», «у», «в», «ф», «б».

Конституція Пилипа Орлика. Виділені: «н», «в», «я», «з», «З», «ж», «У».

За часів Петра I була проведена реформа і впроваджений гражданський шрифт, який зробив кирилицю більш «квадратною». Цей шрифт мав на меті європеїзувати кирилицю. На думку багатьох сучасників саме це зробило кирилицю менш естетично привабливою, перетворивши абетку на паркан з великою кількістю вертикалей.

При цьому в Україні «гражданка» довгий час не використовувалася і тут побутували традиційні форми письма.

Старий хрест на могилі Тараса Шевченка. Тут можна побачити цікаві форми літер «к», «о», «ч».Тим часом сам Шевченко використовував гражданський шрифт.

Асиметричні засічки

Інтуїтивно люди називають українськими традиційними шрифтами ті, які мають асиметричні засічки.

Наприклад, шрифт “DS Coptic” створений на основі єгипетської традиції і ніякого відношення до України не має, але через засічки багато хто сприймає його як місцевий.

Шрифтовик Андрій Шевченко пояснює цю особливість з пов’язуванням асиметричних засічок з динамічними формами козацького скоропису.

Як у ХХ ст. намагалися відтворити традиційні шрифти?

У ХХ ст. одним з перших почав експериментувати з давніми формами Георгій Нарбут. Тут помітні спроби наслідувати формам, що були характерні для давніх часів.